| Країни: | США |
|---|---|
| Жанр: | пригоди фентезі екшн драма |
| Прем'єра в світі: | 1 вересня 2022 |
| Режисери: | Wayne Yip, Хуан Антоніо Байона, Charlotte Brändström |
Сюжет:Подорож до Середзем'я
Події серіалу відбуваються до Війни за Перстень, і до того часу, як Араґорн став володарем Возз’єднаного королівства.
(укр. субтитри)
Код для перегляду рейтингу кінобази
New Line Cinema, Warner Bros. Television, Amazon Studios, Harper Collins Publishers, Tolkien Enterprises
Виробничі канали:
Творці: Патрік МакКей, Джон Д. Пейн
Режисери: Wayne Yip, Хуан Антоніо Байона, Charlotte Brändström
Сценаристи: Патрік МакКей, Джон Д. Пейн, Джон Рональд Руел Толкін
Композитор: Беар МакКрірі
Оператори: Аарон Мортон, Alex Disenhof, Oscar Faura
Звісно, упродовж перших, скажімо, трьох епізодів в мене було стійке відчуття опору всьому, що і як зображене в серіялі. Опір до вигляду кожного персонажа, до способу життя гобітів, загалом до всього, що не вписувалось у канон, створений у вже майже класичних фільмах Пітера Джексона. Але згодом мені дуже сподобалось, як показані гобіти саме у серіялі. Якщо у фільмах Джексона гобіти це англійське село 19 століття, то у серіялі вони постають більш дикішими, автентишнішими, не привʼязаними до якоїсь справжньої країни чи історичного проміжку часу. На них цікавіше дивитись і дізнаватись щось нове. Не дивно, що згодом їх так полюбив Ґандальф. Але дивно, що мудрі серед народу гобітів не здогадались, хто це насправді і додумались його використовувати лише, як тяглову силу для своїх візків. Орки, до речі, показані ближче до описів у книгах - вони більше розмовляють, ніж у фільмах Джексона, мають ієрархію і навіть якісь традиції та вірування (є сцена з ритуалом після загибелі орка). Великий плюс ... серіялу за представлення орків саме так, а не інакше. А от ельфам бракує тієї величі і загадковості, як у книгах. У серіялі вони розмовляють і поводяться, як аристократи, котрі бояться втратити владу. Якби хтось не знав, що скажімо Ґаладріель є ельфійкою, то судячи з її вмінь та поведінки у серіялі можна зробити висновок, що вона на службі у певній секретній структурі, адже її вміння битись, фехтувати та переносити надлюдські навантаження вражають. А ще вона робить такі ж трюки на конях, як запорозькі козаки. Дівчина-мрія. Але може саме так творці фільму хотіли показати перевагу ельфів над іншими расами. Образ гномів, здається, найменше відбігає від усталеного канону - це такі ж вперті, носаті гірники та майстри-ковалі, але вже без розмаху, як у попередніх екранізаціях. Вони стали більш домашніми, більш сімейними, але такими ж жадібними.
З кожною наступною серією зрозумів, що не варто взагалі порівнювати серіял з фільмом. Тому взяв перед собою книгу "Сильмариліон" і порівнював з нею кожну серію. Звісно, помістити все, що описане у цій своєрідній "біблії" світу Середземʼя, неможливо і події відбуваються фактично перед Війною Гніву та створенням перснів влади, але дух Другої Епохи тут все-таки присутній - з однієї сторони багато присутніх елементів з минулої епохи, з іншої - стійке відчуття зародження нового світу.
Проте у серіялі зʼявляється багато імен, подій, предметів, котрі можуть бути не знайомі тим, хто не читав книгу "Сильмариліон". Так, від самого початку відомо, що Саурон поганий і з ним буде найголовніша сутичка, але багато про нього не розповідається, так само, як і про Валінор, Морґота, сильмарили і різні ельфійські племена. Фактично, світ, у якому відбуваються події серіялу, є результатом боротьби за сильмарили у минулі епохи. Дуже відчувається відсутність якогось пояснення мотивації поведінки Ґаладріель, адже подорож її братів з Валінору до Белеріанду ніяк не показані.
Загалом серіял просякнутий двома антагоністичними світами - Нуменору та Сауронівсько-орківських фортець. Одразу стає зрозумілим, між ким буде головна сутичка. Нуменор - це наше Середземноморʼя, Візантійська Імперія, Саурон і орки - ну ви зрозуміли. І так, паралелі з війною Росії проти України є дуже виразними. "Пітьма не значуща", "Пітьма не дотягнеться", "Знайди світло", "Є щось більше за наші життя...", "Нове життя всепереч смерті". Хто, як не українці, сприймають такі і подібні вирази буквально, а не як казку-фентезі? І до речі, орки так само кидають у бій спочатку мобіків-зрадників, а потім приходять самі. Нуменор - це НАТО, який згодом піддався впливу ворога.
Кожна серія досить передбачувана. А вже наприкінці першого сезону відомо, що відбуватиметься у другому. Гноми воюватимуть з балроґом, Ґаладріель із Сауроном, а люди з орками. Гобіти ж у всьому допомагатимуть Ґандальфу.
Із тендецій, котрі панують у світовому кіноматографі, можна зауважити присутність образу сильної жінки та різноманіття (diversity).
Дуже сподваюсь, що колись якась поважна студія візьметься за екранізацію саме "Сильмариліону".
Цей відгук періодично оновлюється, тож не дивуйтесь. І хоча враження трохи покращало після перших двох епізодів, «Персні влади» не дотягують до звання великої передісторії великої саги. Перший сезон виявився величезною розтягненою експозицією.
«Персні влади» швидше розраховані на людей, поверхнево знайомих із творами Толкіна. Тих, які знають, що «Володар перснів» видатний, але самі його не читали. Якщо ж ви наперед знаєте хто такі валари чи що таке сильмарили, мабуть лишитеся спантеличені лавіюванням авторів між частинами канону і додумуванням свого, виправдовуючись, що Толкін про це не писав (насправді писав, але в тих творах, на який немає ліцензії).
Якісь геть нові ідеї серіал не пропонує та й не повинен. Як і не мусить нагадувати кінотрилогію Джексона. Екранізувати такі основоположні твори завжди важко, бо їхні новаторства уже стали кліше. Та серіал не став ні точним слідуванням канону, ні блискучим неканоном, ні маранням усіх основ. Щось середнє, всього по трохи. Насправд ... і «Персні влади» дуже несміливо йдуть уперед, маленькими кроками. Але йдуть надто довго.
Найцікавіший персонаж поки – це «не Ґандальф» у якомусь ще невідомому нам першому відрядженні до Середзем’я. У хутроногів і гномів цікавий образ, а на інших чомусь забракло унікальності. Хлопчик Тео та юний Ісілдур узагалі ніякі, персонажі-опудала. Лиходій Адар хоча б трохи здивував своїм ставленням до підлеглих орків. Ґаладріель поводиться, ніби одягнула такий колючий светр, у якому не можна ні миті всидіти. І темношкірий ельф Арондір усе ж стає цікавим героєм аж... у 6 епізоді.
Персонажі говорять так, ніби хочуть виглядати розумнішими, ніж є насправді. Кожен обов’язково промовляє якусь повчальну цитату в стилі тих мемів з вовками. Як приклад діалог: чим відрізняється корабель від каменя? Я можу назвати багато відмінностей, але знаєте що розповідає персонаж? «Камінь дивиться вниз, а корабель вперед». Уххх, мудро.
Ідеї «Володаря перснів» ясні: «маленька людина змінює світ, якщо має велику мету», «найбільше добро робиться тихо, коли ніхто не бачить і просто сумлінно робить те, що правильно», «гординя – початок усіх гріхів», «ми не вибираємо часи, але вибираємо ким у них бути», «диво станеться лише тоді, коли ти використаєш усі можливості». Але в «Перснях влади» принаймні поки що все навпаки: «велика людина/ельф змінює світ», «гординя відкриває правду», «всі мають долю, всі роблять як визначено наперед». Як із дивами ще побачимо, але християнського чи хоч якось релігійного підтексту, що був у Толкіна (і без якого «Володаря перснів», на відміну від «Гобіта» бути не може), чекати, схоже, не слід.
Картинка просто на сучасному рівні, без відкриттів. Дизайн Нуменору вдався, а от в інших держав немає візуальної самобутності. Є непогана музика, але всю таку музику ви вже чули в «Володареві перснів» та «Гобіті».
Серіал багато обіцяє, але виконує обіцянки дуже скупо. І поки він розкручується, щоб чимось здивувати, стає просто нудно.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Володар перснів (телесеріал)
LOTRonPrime
LOTRonPrime
