Персні довгої експозиції - Рецензія до фільму «Володар перснів: Персні влади» / The Lord of the Rings: The Rings of Power

Цей відгук періодично оновлюється, тож не дивуйтесь. І хоча враження трохи покращало після перших двох епізодів, «Персні влади» не дотягують до звання великої передісторії великої саги. Перший сезон виявився величезною розтягненою експозицією.

«Персні влади» швидше розраховані на людей, поверхнево знайомих із творами Толкіна. Тих, які знають, що «Володар перснів» видатний, але самі його не читали. Якщо ж ви наперед знаєте хто такі валари чи що таке сильмарили, мабуть лишитеся спантеличені лавіюванням авторів між частинами канону і додумуванням свого, виправдовуючись, що Толкін про це не писав (насправді писав, але в тих творах, на який немає ліцензії).

Якісь геть нові ідеї серіал не пропонує та й не повинен. Як і не мусить нагадувати кінотрилогію Джексона. Екранізувати такі основоположні твори завжди важко, бо їхні новаторства уже стали кліше. Та серіал не став ні точним слідуванням канону, ні блискучим неканоном, ні маранням усіх основ. Щось середнє, всього по трохи. Насправді «Персні влади» дуже несміливо йдуть уперед, маленькими кроками. Але йдуть надто довго.

Найцікавіший персонаж поки – це «не Ґандальф» у якомусь ще невідомому нам першому відрядженні до Середзем’я. У хутроногів і гномів цікавий образ, а на інших чомусь забракло унікальності. Хлопчик Тео та юний Ісілдур узагалі ніякі, персонажі-опудала. Лиходій Адар хоча б трохи здивував своїм ставленням до підлеглих орків. Ґаладріель поводиться, ніби одягнула такий колючий светр, у якому не можна ні миті всидіти. І темношкірий ельф Арондір усе ж стає цікавим героєм аж... у 6 епізоді.

Персонажі говорять так, ніби хочуть виглядати розумнішими, ніж є насправді. Кожен обов’язково промовляє якусь повчальну цитату в стилі тих мемів з вовками. Як приклад діалог: чим відрізняється корабель від каменя? Я можу назвати багато відмінностей, але знаєте що розповідає персонаж? «Камінь дивиться вниз, а корабель вперед». Уххх, мудро.

Ідеї «Володаря перснів» ясні: «маленька людина змінює світ, якщо має велику мету», «найбільше добро робиться тихо, коли ніхто не бачить і просто сумлінно робить те, що правильно», «гординя – початок усіх гріхів», «ми не вибираємо часи, але вибираємо ким у них бути», «диво станеться лише тоді, коли ти використаєш усі можливості». Але в «Перснях влади» принаймні поки що все навпаки: «велика людина/ельф змінює світ», «гординя відкриває правду», «всі мають долю, всі роблять як визначено наперед». Як із дивами ще побачимо, але християнського чи хоч якось релігійного підтексту, що був у Толкіна (і без якого «Володаря перснів», на відміну від «Гобіта» бути не може), чекати, схоже, не слід.

Картинка просто на сучасному рівні, без відкриттів. Дизайн Нуменору вдався, а от в інших держав немає візуальної самобутності. Є непогана музика, але всю таку музику ви вже чули в «Володареві перснів» та «Гобіті».

Серіал багато обіцяє, але виконує обіцянки дуже скупо. І поки він розкручується, щоб чимось здивувати, стає просто нудно.