"Є щось більше за наші життя..." - Рецензія до фільму «Володар перснів: Персні влади» / The Lord of the Rings: The Rings of Power

Звісно, упродовж перших, скажімо, трьох епізодів в мене було стійке відчуття опору всьому, що і як зображене в серіялі. Опір до вигляду кожного персонажа, до способу життя гобітів, загалом до всього, що не вписувалось у канон, створений у вже майже класичних фільмах Пітера Джексона. Але згодом мені дуже сподобалось, як показані гобіти саме у серіялі. Якщо у фільмах Джексона гобіти це англійське село 19 століття, то у серіялі вони постають більш дикішими, автентишнішими, не привʼязаними до якоїсь справжньої країни чи історичного проміжку часу. На них цікавіше дивитись і дізнаватись щось нове. Не дивно, що згодом їх так полюбив Ґандальф. Але дивно, що мудрі серед народу гобітів не здогадались, хто це насправді і додумались його використовувати лише, як тяглову силу для своїх візків. Орки, до речі, показані ближче до описів у книгах - вони більше розмовляють, ніж у фільмах Джексона, мають ієрархію і навіть якісь традиції та вірування (є сцена з ритуалом після загибелі орка). Великий плюс серіялу за представлення орків саме так, а не інакше. А от ельфам бракує тієї величі і загадковості, як у книгах. У серіялі вони розмовляють і поводяться, як аристократи, котрі бояться втратити владу. Якби хтось не знав, що скажімо Ґаладріель є ельфійкою, то судячи з її вмінь та поведінки у серіялі можна зробити висновок, що вона на службі у певній секретній структурі, адже її вміння битись, фехтувати та переносити надлюдські навантаження вражають. А ще вона робить такі ж трюки на конях, як запорозькі козаки. Дівчина-мрія. Але може саме так творці фільму хотіли показати перевагу ельфів над іншими расами. Образ гномів, здається, найменше відбігає від усталеного канону - це такі ж вперті, носаті гірники та майстри-ковалі, але вже без розмаху, як у попередніх екранізаціях. Вони стали більш домашніми, більш сімейними, але такими ж жадібними.

З кожною наступною серією зрозумів, що не варто взагалі порівнювати серіял з фільмом. Тому взяв перед собою книгу "Сильмариліон" і порівнював з нею кожну серію. Звісно, помістити все, що описане у цій своєрідній "біблії" світу Середземʼя, неможливо і події відбуваються фактично перед Війною Гніву та створенням перснів влади, але дух Другої Епохи тут все-таки присутній - з однієї сторони багато присутніх елементів з минулої епохи, з іншої - стійке відчуття зародження нового світу.

Проте у серіялі зʼявляється багато імен, подій, предметів, котрі можуть бути не знайомі тим, хто не читав книгу "Сильмариліон". Так, від самого початку відомо, що Саурон поганий і з ним буде найголовніша сутичка, але багато про нього не розповідається, так само, як і про Валінор, Морґота, сильмарили і різні ельфійські племена. Фактично, світ, у якому відбуваються події серіялу, є результатом боротьби за сильмарили у минулі епохи. Дуже відчувається відсутність якогось пояснення мотивації поведінки Ґаладріель, адже подорож її братів з Валінору до Белеріанду ніяк не показані.

Загалом серіял просякнутий двома антагоністичними світами - Нуменору та Сауронівсько-орківських фортець. Одразу стає зрозумілим, між ким буде головна сутичка. Нуменор - це наше Середземноморʼя, Візантійська Імперія, Саурон і орки - ну ви зрозуміли. І так, паралелі з війною Росії проти України є дуже виразними. "Пітьма не значуща", "Пітьма не дотягнеться", "Знайди світло", "Є щось більше за наші життя...", "Нове життя всепереч смерті". Хто, як не українці, сприймають такі і подібні вирази буквально, а не як казку-фентезі? І до речі, орки так само кидають у бій спочатку мобіків-зрадників, а потім приходять самі. Нуменор - це НАТО, який згодом піддався впливу ворога.

Кожна серія досить передбачувана. А вже наприкінці першого сезону відомо, що відбуватиметься у другому. Гноми воюватимуть з балроґом, Ґаладріель із Сауроном, а люди з орками. Гобіти ж у всьому допомагатимуть Ґандальфу.

Із тендецій, котрі панують у світовому кіноматографі, можна зауважити присутність образу сильної жінки та різноманіття (diversity).

Дуже сподваюсь, що колись якась поважна студія візьметься за екранізацію саме "Сильмариліону".