Боги Єгипту

Мабуть більшість з нас люблять яскраві історичні стрічки, що ведуть своїми сюжетами в старовину, дозволяють подивитись, як будувалась історія. Однією з них є «Боги Єгипту». Стрічку знято за мотивами давньоєгипетської міфології. Перш за все, хочу попередити, що не варто це сприймати, як історичний фільм. Він таким не є. Це фентезі, приправлена ​​якоюсь часткою креативності та вільною інтерпретацією єгипетської міфології.
Дія фільму розгортається в стародавньому Єгипті, де в результаті багаторічної ворожнечі між богами розгортається руйнівна і жорстока війна. Боги жили серед людей, проте їх вирізняли деякі ознаки серед смертних, а саме : високий зріст, в їх жилах текла золота кров та вони вміли перетворюватись в жахливих створінь. Жорстокий бог темряви Сет нечесним шляхом захоплює владу, вбиваючи свого брата Осіріса, та своїми ж силами руйнує процвітаючу країну. Проте не побоялись кинути виклик незламному Богу темряви звичайний хлопець Бек та єгипетський бог Гор. Смертний, ... який допоміг повернути, забраний у битві з Сетом, зір Гору, та бог ранкового сонця Гор, втративший батька та готовий помститися за це. Але чи вдасться це їм? Ті, хто вже ознайомлені з міфом, знають відповідь, проте це не робить картину менш цікавою.
Актори, як у головній, так і в другорядній ролі, заслуговують на похвалу, вони добре показали емоції та передали настрій картини. Великою перевагою фільмів американського виробництва є чудові саундтреки та спецефекти, а особливо вся майстерність візуальних ефектів показана тут. Бойові сцени доволі реалістичні та достатньо криваві, звісно, червоного кольору тут не наблюдатиметься. Костюми,прикраси чудово відображають епоху. Фільм вартий вашого витраченого часу і, я впевнена, ви на дві години з головою зануретесь в цей світ битв, війн, богів та жахливих монстрів.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
«Троя» рецензія

Я переглянула фільм Вольфганга Петерсена «Троя». Варто сказати, що це дуже цікавий фільм та набагато краще поеми. У ньому описується життя двох великих держав Спарти і Трої. І життя двох титанів Ахіллеса і Гектора.
Перше, і мабуть для мене найголовніше - у фільмі показаний людський фактор, що вищий над діяннями богів. Не царі, і не боги проливали свою кров, а прості солдати. Хоч фільм і не показує справжню історію, але всі додатки сценаристів є дуже доречними.
Також у фільмі зображено прекрасну історію забороненого та неможливого кохання Ахіллеса і Брісеїди, втілена для нас Бредом Піттом і Роуз Бірн.
Друге, самі герої, їхня гра дуже хороша. Гектор - істинний образ благородного чоловіка, який вірою і правдою дотримує кодекс честі. Ерік Бана чудово виконав роль, зайвий раз довівши, що по праву може вважатися приголомшливим актором. А просто неймовірний бій між Гектором і Ахіллесом - я думаю ще довгий час буде вважатися культовим.
Батько Гектора - теж зразо ... к шляхетності. Шановний старець, блискуче втілений неповторним Пітером О'Тулом, мудрий цар, закоханий у свою країну, що не йде на обман і не чекає його від інших. Це і стало його фатальною помилкою.
Дружина Гектора - зразкова мати, прекрасна жінка. Я б на місці сценаристів дала б їй трохи більше хронометражу.
Петерсен зняв прекрасний епік, з чудовим акторським ансамблем, хорошим саундтреком, гарним гримом, з достовірними костюмами - перераховувати гідності стрічки марно, треба лише подивитися фільм. Кіно можна назвати розважальним і зі своїми функціями справляється на всі сто, але прості і в той же час глобальні думки простежуються протягом усього фільму. Для мене ця кінострічка про долю, про те, що не завжди людина сама визначає своє життя, всі ми в якійсь мірі жертви обставин, громадської думки, традицій, правил поведінки..

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Персі Джексон та Викрадач блискавок
Персі Джексон та Викрадач блискавок (2010)
Percy Jackson & the Olympians: The Lightning Thief
Хто ж він, звичайний юнак з проблемами чи хтось більше?

Цей фільм був знятий за мотивами книжок відомого американського автора, якого знає, напевно, кожна дитина, тому що серія його книг про Персі Джексона підкорила серця підлітків усього світу. Хоч сама екранізація і не досягнула великої популярності в нашій країні, але за кордоном всі були в захваті від неї. «Персі Джексон» спричинив нову хвилю фільмів та підняв зняття кінострічок на тему міфологій на інший рівень.
Виникає питання, про що ж цей фільм і чи варто на нього витрачати свій вільний час?Головний герой цього фільму — дванадцятирічний хлопчик Персі, що страждає дислексією. В основному хлопець живе звичайним нецікавим життям, ходить до школи, має проблеми з сім’єю. Проте все змінюється в одну мить, ми дізнаємося, що він — син давньогрецького бога морів і водної стихії — Посейдона. Так і починається його довга подорож по світу давньогрецьких міфологій, зустрічаючи різних богів та долаючи перешкоди. Це сподобається тим, кого цікавить тема міфічного світу, богів, або хто є ... фанатом книжного всесвіту Персі Джексона. На фільм, принаймні, варто звернути увагу прихильникам фентезі, щоб розширити свої вподобання. Можливо, Вам теж западе в душу ця історія, яка зможе надихнути на створення чогось унікального або просто подарує можливість чудово провести свій час за переглядом фільму. Якщо Ви все-таки почнете дивитись це, то дізнаєтеся, що Олімп богів не тільки існує, він ще й набагато ближче, ніж Ви думаєте!

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Рецензія на фільм "Геркулес"

Попередження: рецензія містить спойлери

Від цього фільму не очікували чогось надзвичайного,але прийняли його тепло.Спочатку фільм повинен був знімати режисер Пітер Берг,але він пішов з цієї посади й залишився в фільмі,як продюсер.Режисерський обов'язок взяв на себе Бретт Ретнер(відомий по серіалу "Втеча з в'язниці("Prison Break")",кінокартині "Люди Ікс:Остання битва"("X-Men: The Last Stand") та фільму,який приніс оскар Дікапріо-"Легенда Г'ю Гласса"("The Revenant")).
Глядачі очікували екранізації міфів,але у фільмі йдеться зовсім про інше.Сюжет розказує нам про період життя Геркулеса,коли він став найманцем.У компанії п'яти вірних товаришів він їздить по всій Греції й береться за різні завдання,але коли правитель Фракії просить допомоги у бою з полководцем Ресом,Геркулес розуміє,що він повинен допомогти й стати героєм знову.
На зйомки фільму було потрачено 100 млн.$,а касові збори склали 244 819 862 $,тому можна вважати,що фільм окупився.
В цілому-фільм вийшов непоганим.Хоч він й не виділяється надзвичайним гумором,якісними спецефектами й екшеном,ця кінострічка підійде для перегляду в компанії друзів.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
"Едіп Цап" Рецензія

Попередження: рецензія містить спойлери

Екранізація трагедії Софокла про долю царя, який вбив свого рідного батька не відаючи про це.
XXст. в італійській родині народився хлопчик, батькові якого було наврочено, що він має померти від руки свого сина, щоб вберегти себе, він вирішив позбутися малого, викинувши його в прірву. Дитину врятували від смерті, та віддали бездітному подружжю, яке дало йому ім'я Едіп та виховало, як власного сина. Юнаку Едіпу оракул пророчить що, він уб'є свого рідного батька й одружиться зі своєю матір'ю. Намагаючись втекти від страшного пророцтва Едіп йде з Коринфу. І по дорозі до Фів йому трапляється колісниця з чоловіком, між ними виникає суперечка та Едіп вбиває його. Згодом перемігши сфінкса, стає правителем Фів, та одружується з царицею Іокастою — вдовою вбитого від рук "розбійників" царя Лая.
Цікаво те що в фільмі усе відбувається в хронологічному порядку, в той час, як сама трагедія починається з середини усіх подій: до царя приходять жителі його краю стривожені страшною хворобою яка захопила місто. Шукаючи причину міщани звертаються по допомогу оракула. Виною всьому- вбивця Лая, тоді й виясняється, що Едіп все ж вбив свого батька і одружився зі своєю матір'ю .
Фатум у давній Греції завжди був важливим для людей того часу.Ніщо не відбувалось просто так, їхня доля наперед вирішена Богами та людство всього лиш маріонетки в їхніх руках. В принципі нині нічого не змінилось. Люди так само сліпо вірять, що нічого не буває просто так, адже це так зручно, усі помилки, страждання, смерть, народження, усе на цьому світі має виправдання:"на все воля Божа". Можливо ця історія про долю та Богів, та все ж таки видається, що режисер хотів зробити акцент на совісті та показати наскільки усвідомленість свого життя впиває на його якість, та яку відповідальність людина несе за свої вчинки. Також на такий висновок нас може наштовхнути те, що сам П'єр Пауло Пазоліні хоч і виріс в католицькій родині та всеж називав себе атеїстом та часто критикував римсько-католицьку церкву.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Гладіатор. рецензія

"Генерал ставший рабом, раб ставший гладіатором, гладіатор врятувавший імперію…"

Світ 'Гладіатора' - строго чорно-білий. Є позитивний персонаж, Максимус, носій, відповідно, суто позитивних якостей: хоробрий, розумний, шляхетний,загалом – ідеал романтизму. І є у нього антагоніст, Коммод, він же стандартний голлівудський лиходій - злісний, жалюгідний, підступний, жорстокий,і не надто розумний,оскільки вмудряється програти в стовідсотково виграшній для себе ситуації. І між ними двома жінка,що виступає в ролі трофея і звісно любить протагоніста. Як ми бачимо,сюжет являється доволі шаблонним та клішованим,навіть душевна травма антагоніста,яка начебто мала б додати йому мотивації та неоднозначності виглядає доволі банальною. Здається,що режисер намагався зіграти на почуттях жалю та одночасно ненависті до Коммода. Драма головного героя проста: він став жертвою обставин,з яким не захотів миритись. Драма Коммода складніша: син імператора, вихований у палаці, оточений численною пр ... ислугою і вчителями, але позбавлений того, що щедро отримують від народження навіть діти з найбідніших сімей: батьківську увагу і любов. Цікаво спостерігати те,як фільм про помсту головного героя виявляється також фільмом про помсту антагоніста. Подальші вчинки Коммода- помста за те, що його не любили таким, яким він є. Він мстить Максимусу за те, що той зайняв його місце при імператору, він мстить сестрі за те, що вона любила батьківського генерала, він готовий помститися всьому світу за свою самотність і страждання на самоті,проте,як відомо зло породжує зло, і в результаті Максимус,якому так хотів помститися Коммод сам звершив свою помсту над ним.

Зате, немає жодних претензій до акторської гри. Актори, як у головній, так і в другорядній ролі, заслуговують на похвалу. Рассел Кроу, який зіграв роль Максимуса, впорався дуже добре,проте Хоакін Фенікс привертає всю увагу своєю похмурою харизмою,що потім повториться в «Джокері». Великою перевагою американського виробництва є чудовий саундтрек та спецефекти. Бойові сцени доволі реалістичні та криваві. Захоплююча музика Ганса Ціммера ідеально вписується в показані сцени. Прикраси також виглядають реалістично. Костюми чудово відображають епоху. Недарма "Гладіатор" отримав цілих п'ять "Оскарів" у наступних категоріях: найкращий фільм, найкращий провідний актор, найкращі спецефекти, найкращі костюми, найкращий звук.
Загалом,фільм не справив на мене великого враження,він сповнений пафосу та наївності,а головний герой моментами занадто ідеальний. Аж надто все побудовано по стандартній та простій схемі,де є абсолютне добро і абсолютне зло. Хоча,як зарекомедував себе Рідлі Скотт в «Той,що біжить по лезу» він вміє показати всю неоднозначність ситуації.Тут в нього це не вийшло,або вийшло дуже слабо.Мабуть,ця історія цього просто не потребує,і цинікам не варто його дивитись. Раджу до перегляду,коли хочеться трішки помріяти про шляхетних лицарів і ненадовго відчути силу ідеалізму.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
5/10 "Геркулес" (рецензія)

Попередження: рецензія містить спойлери

Я переглянула черговий фільм про Геркулеса (або Геракла), на цей раз режисера Бретта Ретнер, у якому розповідається про подвиги і життя одного з синів Зевса.
Я думаю більшість глядачів очікували побачити кінострічку, яка б базувалася на міфах та легендах про подвиги Геракла (Двейн Джонсон), почути про лернейську гідру і Цербера, але Бретт Ретнер приділив цьому лише пару хвилин на початку фільму. Ось пролетіла історія про народження Геркулеса, ненависть Гери до нього та, звичайно, про його подвиги, а далі пішла мова про те, як він разом зі своєю вірною командою продає послуги воїна-найманця. І легенду про те, що він син Зевса спростували, і історії про його подвиги виявилися не зовсім правдивими. Це завдяки Ілоаю (Рис Річі), небіжу, вірному товаришу і супутнику Геракла, вдалося створити образ непереможної та дещо лякаючої людини. Напевне, сценарист вирішив наблизити Геркулеса до звичайної людини і все, щоб у кінці розкрити головну думку цього фільму: «головне вір, що ти герой». Тому на мою думку, цей фільм зі своїм смисловим посилом більше підходить для дитячої аудиторії, але якби ж не жорстокі сцени кровопролиття.
Спецефекти та графіка бажають кращого, адже не можливо обійтися без них у такій фантастичній кінострічці. Також дуже рідко можна було почути якийсь жарт, здебільшого це були лише натяки на гумор. Екшену було достатньо, події відбувалися динамічно, але певними уривками, тому я не відчула цілісності картини. Півтори години достатньо для «Геракла», він встигає не вичерпати себе. Такий фільм підійде для сімейних посиденьок, але може швидко набриднути – це вже залежить суто від людини.
Загалом «Геракл» Бретта Ретнер викликав у мене змішані почуття. Я не залишилася в захваті від кінострічки, але і не можу сказати, що все було погано. Здається наче режисер був дуже обережним, побоюючись, що щось може піти не так, завдяки чому фільм вийшов «ні риба, ні м’ясо».

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
6/10 На один раз згодиться

Доволі непогана комедія на вечір. Були дійсно смішні моменти. Актори відіграють добре. Сюжет простий але не напрягає. Не затягнуто.

Я початок чи ні?

Після цього фільму я відчула безвихідність та розгубленість, але не в негативному значенні цих слів. Я відчула дику зацікавленість, адже цей фільм зміг породити безліч думок і суперечок в моїй голові, а головне неймовірну кількість питань. Мене завжди дуже вражає кіно, покрите інтригою, в якому головними темами для міркування є такі питання, як: хто ми, звідки ми прийшли, як усе почалось. Я - початок чи кінець?
І саме цей фільм фільм підняв цю тему. Умовно його можна поділити на 2 частини, під час першої ми можемо розслаблено спостерігати за розвитком звичайної романтичної історії двох закоханих людей, які проживають свої найкращі роки. Все починається досить передбачувано, але це лише перша половина фільму, далі фільм згортає на більш слизьку доріжку, адже гарненька романтична історія обривається трагічною смертю. Згодом починається друга частина фільму, а саме описування експериментів та дослідів молекулярного біолога, боротьба науки та віри, ясного і прихованого, фактів ... і теорій. Але ця картина не спонукає нас відмовитися від однієї зі сторін, а пропонує всього лиш стерти настільки уїдливу грань між ними та насолодитись переглядом. Я не буду поглиблюватися в сюжет, адже вважаю, що картина вартує того, щоб повністю в неї зануритися самому без всяких рецензій та коментарів.
Цей фільм - величезна платформа для нескінченних роздумів і самокопання, яких, звісно, має бути в міру, щоб не з'їхати з глузду, але вони повинні бути. Це цікава історія, яка породжує нову течію думок. Фільм про те, що невидима частина важливіше видимої. Що важливо в людині? Звичайно - душа, наша невидима частина. Щоб розгледіти її, потрібен особливий погляд. І особливі очі.

3 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
«Геракл. Початок легенди» (рецензія)

Фільм «Геракл. Початок легенди», основа якого давньогрецький міф про подвиги Геракла, має дуже багато негативних відгуків. Якщо бути чесним, це, напевне, через те, що самого міфу у фільмі майже немає, проте це, як на мене, не є негативним, адже фільм, насправді, має цікавий сюжет.
На мою думку, вирішальним фактором є актори. Мушу відзначити, що Келлан Латс (Геракл) та Гая Вайс (Геба) зіграли досконало епізоди, у яких зображувалось щире та ніжне кохання. До речі, саме воно є чиненайголовнішою темою фільму. Кохання у фільмі - почуття, яке може здолати усі випробування долі, яке дає віру та надію, яке може врятувати життя багатьох людей. Саме це почуття надає силу та підтримку Гераклу повернуся на батьківщину за перемогою.
Ще однією перевагою фільму є декорації, одяг та побут героїв. Усе це допомагає зрозуміти краще культуру Давньої Греції.
Можу сказати, що фільм мені допоміг мені пізнати культуру краще, адже я можу зараз краще уявляти життя у Давній Греції.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
4/10 Нащо я це подивилвилася? Навіть не дотягує до 5⭐

Попередження: рецензія містить спойлери

Нащо я це подивилася. Персонажі дивні, не прописані, ще й у кінці всі повмирали. Наприклад:є один герой у нього як мені здалося закохалася інша інопланетянка, так от цей герой застряг у машині оточену зомбі, і ось вона ніби це відчуває і мала б його врятувати, але на пів дороги вона звертає її забирає НЛО і все, типо на цьому її персонаж закінчується. І типо так з усіма персонажами. Починався фільм нормально, але закінчився м'яко кажучи....

Pan.s labyrinth. !spoiler alert!

Попередження: рецензія містить спойлери

Здавалося б, міфи вже давно втратили свою актуальність в сучасному світі, де необхідність романтизувати реальність та пояснити щось ефемерними чинниками вже давно зникла. Проте кінострічки Гільєрмо дель Торо вкотре доводять протилежне. Він часто використовує різноманітні містифікації чи легенди як фон, на якому розгортаються історії. В даному фільмі цим бекграундом слугував міф про давньогрецького бога родючості – Пана і вигадана самим дель Торо історія про зниклу принцесу (такий собі «вінегрет» з історій став візитівкою режисера). І хоча навіть в назві фільму фігурує ім’я Фавна, проте дель Торо неодноразово наголошував на тому, що надихався саме грецькими міфами. Та й манера поведінки цієї істоти нагадує не господаря італійського лісу, а саме зарозумілого та лякаючого Пана. Цьому божеству відводиться центральна роль у фільмі. Сама ж кінострічка розповідає нам історію дівчинки Офелії, яка живе в Іспанії під час громадянської війни. Ситуацію також ускладнює те, що вона раптово дізнається про своє походження (насправді ж дівчинка є принцесою підземного світу) і під егідою Фавна змушена пройти низку випробувань. Звучить наче початок якоїсь казки, але мої враження від історії зовсім не відповідали очікуванням. Фільм наповнений жорстокістю і, попри фантастичний сюжет, реалізмом. Справа в тому, що автор порушує тему нацизму через призму не лише політичних конфліктів в Іспанії, а й устрою магічного світу з яким бореться Офелія. Отож я мала можливість спостерігати за вбивствами, насиллям, тортурами і навіть сценами пожирання дітей (хоча мушу визнати, що відзнято це все дуже красиво та професійно). Загалом, з естетичної точки зору фільм можна (і треба!) розбирати по частинкам на референси. Кожен кард є неймовірно деталізованим та продуманим ( чого лише варта подорож Офелії підземеллям Блідого чоловіка чи епізоди з розправою Відаля над невинними людьми). Хоча сюжет і структура світу продумані не гірше за постановку, проте моїх базових пізнань у античній міфології не вистарчило , щоб зрозуміти усі відсилки та символізм закладені дель Торо. Отож якщо ви хочете пройнятись міфологічною культурою чи атмосферою античності – «Лабіринт фавна» не найкращий варіант. Але завдяки хорошій грі акторів( особливо відзначились Марібель Верду в ролі Мерседес і Даг Джонс в ролі Фавна), справді якісному та повчальному сюжету і візуальному аспекту цей фільм точно вам запам’ятається .

10/10 "Пам'ятайте нас..."

Робота режисера Зака Снайдера не могла залишити мене байдужою. Фільм вийшов ще в далекому 2007 і я неодноразово чула про нього, але подивилась лише сьогодні.
Стрічка має історичний сюжет, адже описує битву під Фермопілами в 480 р. до н. е. під час славнозвісної греко-перської війни. Водночас це все ж таки фільм, а тому художній вимисел, гіперболи, а інколи літоти тут так само присутні. Загалом сюжет розкритий повно, він досить оригінальний, але якщо ти обізнаний в античності, то він достатньо передбачуваний. Хочеться відзначити, що у фільмі є багато "сильних" моментів, коли глядач може відчути себе героєм. Ефект цілковитого занурення у стрічку стається здебільшого під час кульмінацій, і це прекрасно, що у фільмі їх декілька. Не кожному фільму вдається повністю захопити глядача.
Я вважаю, що це майстерна робота команди професіоналів. Насамперед це заслуга ,звичайно, акторів. В головних ролях Джерард Батлер, Ліні Гілі, Домінік Вест, Дейвід Венгем та інші. Вони, як ... на мене, змогли показати ті емоції, почуття й переживання, які хотілося б побачити. Я змогла їм "повірити" й інколи навіть пустити сльозу. Не можна залишити без уваги також роботу дизайнерів, операторів продюсерів та сценаристів. Фільм не вийшов затягнутим, він виглядає гладко, без грубих переходів , в ньому присутня гідна й реалістична графіка та ненав'язливі спецефекти. Окремим пунктом хочу відмітити музичний супровід , і з впевненістю зазначу, що саундтрек підібраний дуже вдало.
Я вважаю, що стрічка відображає і сучасні проблеми. Картина несе в собі декілька особливих послань і покликана пробудити певні моральні цінності. Тут чітко прослідковується заклик до патріотизму, любові до держави та нації, братерства та вірності, уславлюються такі риси характеру як мужність, витривалість, сміливість. Я знаходжу перетин і з історією 21 століття. Хочу провести паралель з подіями, які були в Україні. Цей бій такої малої кількості відважних спартанців проти багатотисячної перської армії перегукується з боєм під Крутами 1919, де наші юнаки-курсанти обороняли Київ від вторгнення більшовиків. До того ж, схожим є і бій у сучасній російсько-українській війні. Мала кількість наших солдатів захищала Донецький аеропорт, вони боронилися так довго і завзято, що їх навіть прозвали кіборгами.
Отже, я залишилася цілком задоволеною переглядом фільму. Це не був марно витрачений час, я змогла багато чого усвідомити і переосмислити. Особисто я засуджую війни і кровопролиття, а також ті суворі умови, в яких виховувалися спартанські діти, але розумію, що це було особливістю тієї епохи. Також, мені дуже сподобалося, що у стрічці показані ідеали чоловіка і жінки на прикладах короля і королеви.
З стовідстоковою впевненістю раджу до перегляду!!!

7/10 sic mundus creatus est

Трохи філософії, трохи фізики, трохи фантастики, з такими компонентами мала б вийти чудова суміш, але не цього разу. Сценаристи перемудрили із заплутуванням глядача, десь на середині, починаєш втомлюватися від стеження за безкінечною біганиною героїв і втрачаєш сюжетну нитку. Знову і знову показують, ті ж самі події під різними кутами, щоб усі все зрозуміли. Перший сезон вражає, другий вбиває інтерес, але на тих хто витримає, в кінці третього чекає винагорода, нарешті все доведуть до логічного завершення)
В серіалі витримана атмосфера нуару, темряви вистачить усім.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Секрети сексу
Секрети сексу (2020)
A Nice Girl Like You
5/10 Звичайна примітивна американська комедія про *екс )

Вчора з дружиною і друзями був на цьому фільми.
Я звісно знав що це звичайна американська комедія, банальний гумор і примітивна гра акторів, але до цього були на драмі/мелодрамі "Гніздо", це ще гірший фільм, хоч і інший жанр. Але так як нічого нормального зараз в прокаті немає, то пішли на "Секрети сексу", назву якого не переклали, а адоптували таким чином, щоб заманити більше людей на фільм. В РФ фільм називається "Порнолоджи, или Милашка как ты".
Звісно якщо дивитись фільм у кінотеатрі. великою компанією, яка може паралельно кидати жарти на різні моменти, то в принципі фільм витягує на 6/10. Але переклад я вам скажу був ЖАХЛИВИЙ! Точніше не переклад, а підбір голосів дубляжу! Голос який озвучував індійця, Пауля, був 50 річного чоловіка, а у фільмі це молодий хлопець. Тому вуха різало.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Нещодавно переглянуті: