10/10 Про що взагалі цей фільм?

Мабуть багато хто любить Нолана та розуміє його фільми з першого разу. А ось я подивився цей фільм і взагалі нічогісінько не зрозумів. І в цьому весь кайф! Як добре що я нічого не зрозумів. Бо саме це викликає таку неймовірну бурю емоцій, що аж диву даєшся. Найкращий фільм той, що викликає емоції. Цей фільм просто неймовірний! Раджу до перегляду!

2/10 Занадто мильний

Відкинувши всі історичні та художні фактори, серіал здався занадто мильним.

У нетфлікса більшість серіалів здаються китайською пластмасою, але тут історія зовсім не чіпляє. Чи може після абатства довнтон мозок уже не сприймає творіння нетфліксу.

"Гладіатор". Рецензія

Попередження: рецензія містить спойлери

Фільм, який викликав у мене масу емоцій, величний та трагічний - це все про фільм Рідла Скота "Гладіатор". У 2001 він взяв Оскара за : "Найкращий фільм", "найкращу чоловічу роль", "найкращі костюми", "найкращий звук", "найкращі візуальні ефекти".
Гладіатор – це жорстока, епічна картина, що розказує драматичну історію однієї людини. Фільм про силу, честь, досягнення, справжню мужність, любов та свободу, що викликає великий спектор емоцій: від азарту змагань, до сліз в трагічні моменти. Дивовижна історична драма, яка не залишить вас байдужими.
"Генерал, що став рабом. Раб, що став гладіатором. Гладіатор, що кинув виклик імперії". У політичних інтригах постраждала абсолютно невинна людина, яка далека від усього цього. Ця історія про те, як чоловіка позбавили волі, його зробили рабом, річчю, але він буде битися, щоб в кінці помститися. Сюжет драматичний, ви співпереживаєте Максимусу , і насолоджуєтесь барвистими боями на арені. Вони виглядають максимально реалістично, а обладунки героїв прекрасно доповнюють цю картину. Задіяли навіть тварин, що теж було в гладіаторських реаліях. Показали достатньо боїв: і ті, які керувались римською армією, та власне гладіаторські бої. Сутички не на життя, а на смерть. Дія картини відбувається в Стародавньому Римі. За задумкою, у фільмі йдеться лише про одного героя, але я б сказала що тут йдеться про долі двох людей, двох суперників - Максимуса, який мстить за свого так названого "батька" Маркуса Авреліуса, та Коммода,сина імператора, якому, власне, батьківської любові не дали.
Крім драми, яка крутиться навколо головного героя, любові та ненависті, я побачила шалений патріотизм. Максимус мстив не лише за свою дружину та свого сина, він мстив за Маркуса Авреліуса та за його ідею щодо Риму. Останні слова Максимуса були не про його сім'ю, а про його державу.
Також протягом фільму йдеться про "дім": на початку він як реальне, фізичне місце де на героя чекають дружина та син, в кінці ж фільму "дім" асоціюється з раєм, де на нього знову ж таки чекає його сім'я. Луцилія своїми словами це досить красиво розмежувала: перед самою смертю вона сказала Максимусу "Ти майже вдома", коли ж смерть забрала нашого Гладіатора, вона закрила йому очі й промовила: "Ти вдома".
Також фільм вражає своїми краєвидами. Наприклад, ліс на початку, великий і величний Колізей або ж нива та дім Максимуса. Музика композиторів Лізи Джеррард і Ханса Циммера чудова, та як ніколи влучна - пробиралася до мурашок. В драматичні моменти усіма силами чіпляє за душу, підкреслюючи картинку. Завдяки музичному супроводу, емоції загострювались в кілька разів.

Рецензія. "Геркулес"

Попередження: рецензія містить спойлери

Як людина, яка ніколи не читала про 12 подвигів Геркулеса (Геракла), а лише десь краєм вуха чула про його перемогу над Цербером та знала лише про те що Геркулес син Зевса, можу зі впевненістю сказати що фільм мене вразив. Щоправда, признаюсь, пропри всю акторську майстерність Двейна Джонсона, на початку фільму я не могла сприйняти його в ролі Геркулеса. Лише в кінці я зрозуміла що розміри м'язів актора є як ніколи доречними, та виглядають цілком натурально.
Досить непоганий сюжет (в якому міф про його подвиги показаний лише частково, а міф про те що Геркулес син Зевса в кінці взагалі спростований), який цілком підходить для таких глядачів-незнайок як я.
Також досить гарно спростували міф про Цербера, з якого зробили просто трьох вовків; з кентаврів зробили просто вершників. Це мені здалось досить доречним, оскільки на мою думку режисер вирішив зробити цей фільм максимально наближеним до людей, та акцентувати увагу не на богах та чуді, а на тому що кожна людина може протистояти будь-кому якщо вірити в себе. Передбачення Амфіарая (Ян МакШейн) - вони були чимось міфічним у цьому фільмі, й заставляли нас вірити у фатум, але й вони не збулися.
Тут показана нова художня історія, яка, можливо не зовсім ідеальна, та вбачає в собі багато пропусків які, на жаль, потрібно додумувати самостійно. Достойно прописані персонажі, історії яких зовсім короткі, та згадуються один раз, але цього вистачає для розуміння їхніх вчинків. Найкращим для мене виокремились Іолай (Ріс Річі) та Тадей (Аксель Генні). Якщо перший створював славу для Геркулеса, та навіть врятував його, то Тадей став істинним героєм тоді коли кинувся під стріли та загинув щоб захистити малого хлопчика.
Деякі моменти були надто очевидними: наприклад повернення Автоліка (Руфус С'юелл) в найпотрібніший момент.
Спецефекти в деяких моментах недотягували. Дуже нереалістично виглядали майже всі битви.
Основним фактом що сприяв моєму такому хорошому враженню про цю картину є те які теми розкриваються у фільмі. Досить часто слухаючи фрази деяких героїв можна було задуматись та поглибитись в себе. У фільмі піднімались питання дружби, сім'ї, героїзму, вірності та простого і водночас найскладнішого "я".
Кінострічка Бретта Ретнера несе гарний та досить легкий для розуміння посил, над яким не треба ламати мозок. Влучите в саме яблучко, якщо оберете це кіно до перегляду з друзями або сім'єю.

"Цар Едіп" Рецензія

Попередження: рецензія містить спойлери

Цар Едіп - це екранізація відомої всій Європі однойменної трагедії Софокла П'єром Паоло Пазоліні. У фільмі, як і у трагедії, розповідається про хлопця царського роду - Едіпа, який вбив свого батька та одружився з матір'ю сам того не відаючи.
У кінокартині ми можемо спостерігати дві часові лінії - сучасність (на той час ХХст.) та античність. Починається все у ХХ столітті, де батько ревнує свою дружину до сина, що можна ясно зрозуміти за ходом його думок який нам показують: "Ти прийшов щоб забрати моє місце в світі, зігнати мене в небуття та забрати все що я маю, і першою ти забереш її - жінку яку я кохаю". Після чого нам показують сцену, де батько стискає п'ятки свого сина який лежить в колисці. Саме після цієї сцени події переносяться в минуле.
В минулому нам показують пастухів двох царств - Фів та Коринфу. Пастух Фів тримає на палиці прив'язаного малюка, та залишає його на території сусідів. Пастух Коринфу приносить дитя своєму царю, який вважає його "подарунком долі". Вони з дружиною радіють хлопчику, та усиновлюють його, давши ім'я Едіп та ніжну кличку "опухлі п'яточки". Вже тут ми можемо зауважити продуманість сюжету П'єра Пазоліні. Те, що було в сучасності переноситься в минуле.
Едіпу сниться жахливий сон про його інтимний зв'язок з матір'ю й він вирушає в дорогу до оракула щоб розтлумачити свій сон, та заспокоїти душу. Натомість, після того як він дізнався про пророцтво "ти вб'єш свого батька та пізнаєш плотський гріх з матір'ю" Едіп вирішує не повертатися до своїх прийомних батьків, та вирушає до Фів. На розпутті поблизу міста, він вбиває свого біологічного батька - царя Лая, та його слуг. Цей момент для мене був дуже спірний: незрозуміла поведінка Едіпа, необґрунтована лють, жорстокість, та абсолютне ігнорування корони на голові Лая. Після цього Едіп переміг сфінкса, нагорода за якого - цариця фіванська Іокаста. І тут мою увагу привернула швидкоплинність подій: склалось враження що вбивство царя, вбивство сфінкса та те що Іокасту видають за переможця сфінкса відбулось в один і той самий день. Цариця не встигла навіть поховати чоловіка, та побувати в скорботі. Опісля десятку років правління Едіпа у Фівах, до царя приходить стурбований народ, та розповідає про страшну хворобу в місті від якої помирають тисячі міщан. Креонт (брат Іокасти) дізнається у оракула що щоб позбутись біди, треба позбутись вбивці Лая.
Досить цікавим є те, що у фільмі все відбувається хронологічно, а в трагедії все починається з середини, де всі починають шукати вбивцю минулого царя, та поступово дізнаються про вчинки та життя Едіпа.
Щоб не спойлерити весь сюжет, я краще поділюсь своїми враженнями від акторів та їх героїв.
Едіпа, якого грав Франко Чітті, я не можу визначити ні як протагоніста, ні як антагоніста. Зрозуміти цього персонажа дуже важко - з одного боку він любить народ та все робить заради його блага, а з другого боку його гордість не дозволила Едіпу визнати що він причина усіх бід, йому легше було звинуватити Тіресія (провидця) або ж Креонта. Щодо гри Франка в цьому фільмі - не можу сказати що я цілком задоволена, часом було дуже тяжко зрозуміти емоції його персонажа.
Натомість Сільваною Мангано, яка грала Іокасту, я була цілком задоволена. Акторка гарно передала всі емоції та почуття цариці, за умов того, що реплік Іокасти було дуже мало.
Загалом фільм вартий перегляду, він викликає неабиякі, часом змішані почуття, які заставляють заглибитись в себе та подумати: "А як би я поступив на його місці?".

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
9/10 Негайно позбудьтесь молотка, якщо ви раптом використали його не за призначенням...

Класична кримінальна драма відомої режисерки, з зірковими акторами, приємним саундтреком та цікавим сюжетом, який зберігає інтригу аж до фінальної сцени, бо на роль убивці по черзі "претендують" майже всі головні дійові особи. Українська озвучка, звісно, не ідеальна, але не фатально.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
10/10 Неймовірно чарівна казка

В часи коли комп'ютерна 3D анімація заполонила світ, такі мультфільми наче ковток свіжого повітря. Сюжет простий, не робить неочікуваних вивертів, але з перших же хвилин ти поринаєш в казку яка не відпускає тебе до самого кінця. Анімація ватра окремих оплесків, це неймовірно. Особливо раджу для сімейного перегляду з дітьми, кращого годі й шукати. Єдиний недолік це відсутність українського дубляжу чи озвучки, залишається задовольнитись лише субтитрами, та якості мультфільму це не стосується. Сподіваюсь що в майбутньому український дубляж чи озвучка з'являться.

9/10 Різдвяний фільм зі змістом

Рідко можна побачити різдвяний фільм зі змістом, а в останні роки - це як побачити єдинорога.
А ще класні пісні, хороша акторська гра та несподівана історія.

Кошеня рекомендує!

8/10 Хороший фільм, можливо навіть занадто

Попередження: рецензія містить спойлери

Все добре продумано завдяки диво каменю, що водночас зменшив імбовість диво жінки, повернув Стіва та ще й створив поганців.
Фільм легкий, без надмірних роздумів, хороші екшн сцени (хоча їх небагато).

Діана, у цьому фільмі була приземлена, що збалансувало екшн сцени.
Актори добре зіграли свої ролі, особливо Педро Паскаль в ролі Макса.

Але що найголовніше так це ідея фільму - головний лиходій, це не Макс Лорд, а люди заражені популізмом.

1 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Гладіатор. Реценція

Попередження: рецензія містить спойлери

Вдала музика, характери головних героїв, декорації, вражаюча екранізація, гра акторів- це все характеризує фільм "Гладіатор", режисером якого є Рідлі Скотт. Можу сказати, що я дивилася цей фільм із задоволенням, адже у ньому на одному диханні йдеться про боротьбу генерала Маркуса у за своє життя, звільнення Риму від правління імператорського сина Коммода.
У фільмі присутня боротьба між добром та злом. Безсумнівно, Максимус - воїн справедливості та добра. Він наділений багатьома крутими рисами: відданістю, вірністю, мужністю, витривалістю, наполегливістю. Крім цього, він має гострий розмум. Мене захоплює його мудрість та уміння вийти із будь-якої ситуації.
Я вважаю, що саме його історія можу слугувати прикладом витривалості та мужності.
Не можу не згадати дочку імператора Маркуса Луціллу, яка є навіть кращою за свого брата Коммода. Вона має гарні знання в управлінні держави. Чесно сказати, ця жінка надихає до боротьби за своє місце під Сонцем, адже вона багато зробила для утримання Римської держави.
Кінець фільму мене розчарував, бо я надіялася на такий собі "хепі енд". Я відчувала у кінці хвилювання, тому думаю, цей фільм вартий вашої уваги, бо:
1. він має п'яту премію "Оскара";
2. це історичний фільм, який дає знання про Рим;
3. фільм проблематичний (справді, у ньому порушена велика кількість життєвих проблем);
4. фільм знятий на одному диханні, він не нудний, а навіть дуже цікавий;
5. актори вдало передають переживання;
6. у нього вражаюча екранізація;
7. і т.п.
Безперечно, це один із найкращих фільмів про античний період, який мене насправді дуже зацікавив.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
"Помпеї" - деякі історії пишуться кров'ю...

Стрічка "Помпеї", створена режисером Полом Андерсоном, побачила світ у лютому 2014 року. Вона не викликала великого ажіотажу серед глядачів і поділила їх на два табори: одні - в захваті від усього фільму загалом, інші - відзначають роль Кіта Харінгтона, відомого нам як Джон Сноу із серіалу "Гра Престолів".
Тим не менш, фільм вартий перегляду хоча б через те, що показує глядачеві - цінувати потрібно кожен момент, адже інколи вистачає лише секунди для втрати усього.
Отже, історія розпочинається в Стародавньому Римі, центром усіх подій стає величне місто Помпеї у підніжжя вулкана Везувій. Для того часу був характерний поділ людей на безправних рабів, тих, хто мав хоч якусь свободу і їх панів. У стрічці ми якраз і маємо можливість спостерігати за життям одного з поневолених людей - колись вільного кочівника Майла Кельта, який в ранньому віці втратив усю сім'ю, а зараз є безвольним гладіатором, який має постійно доводити, що він сильніший. Здавалося б, його життя так і заверши ... ться у межах рингу, але одного разу він зустрічає благородну Касію, доньку свого господаря, і як це завжди буває, між молодими людьми пробігає іскра щирої любові. Майло марить днем, коли стане вільний і одружиться з коханою, проте усі його плани та бажання починають знищуватись, коли господар продає його іншому панові у Неаполь. Тому думка про те, що вони знову зустрінуться стала неможливою, бо раб не міг сам повернутися чи перепродатися назад. Сцена їх прощання змушувала уже "їсти" собі нерви, адже вони ж так кохали один одного...
Ось настає день катастрофи, жителі Помпеї опиняються в смертельній небезпеці, і як тільки Майло дізнається про це, одразу втікає від пана з надією врятувати Касію. Чи встиг Майло прийти коханій на допомогу? Чи змогли вони взагалі побачитись у цей вирішальний день? Цю інтригу я залишу для інших глядачів..
Якщо говорити про спецефекти і музичний супровід фільму, все ідеально підходило і надавало більшої різнобарвності цій стрічці, думаю, глядач зміг хоч трішки відчути настрій цих подій.

3 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
"Помпеї"-фільм заснований на реальних подіях.

Фільм заснований на реальних подіях.
62 рік нашої ери… Сюжет розгортається в Давньому Римі, в чудовому місті Помпеї, біля підніжжя вулкана Везувія. Розповідь про одне з найпотужніших вулканічних вивержень за всю історію існування людства.
Історія тогочасного суспільства рабів і вільних громадян. Тому в центрі подій - заборонене кохання раба Мілона і благородної дочки господаря- Кассії .Чи зможуть вони бути разом попри все? Чи зможе Міло врятуватися з коханою від виверження вулкану?
Спецефекти і музичний супровід фільму- непогані. Повністю занурюють в атмосферу фільму. Актори органічно вжились в роль своїх героїв. Сюжет яскравий і динамічний , тому викликає багато емоцій.
Як на мене , то у фільмі забагато крові і жорстокості. Однак, рекомендую до перегляду цю цікаву кінострічку.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Останній легіон

Фільм в стилі «Короля Артура». Непогана історія останніх років Римської імперії. Для поціновувачів фентезі з елементами бойовика , «Останній легіон» буде цікавою знахідкою. Сюжет розгортається навколо останнього римського імператора , в якого залишився тільки один вірний йому легіон. При тому, що імператор – дитина, 12-річний наслідник престолу Ромулус Августус.
Фільм не є насичений масштабними боями чи яскравими війнами, але сюжет не залишає байдужим. Впродовж розвитку події, не можливо не переживати за долю хлопця-імператора.
У фільмі знялись хороші актори, вражають костюми воїнів, декорації, які створюють атмосферу того часу. Повністю занурюєшся в їхню реальність, переживаєш падіння великої імперії та загибель римських воїнів.
Героїчні пригоди, трішки доброго гумору -те , що треба для приємного вечора!

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
8/10 ЄЛЕНА ТРОЯНСЬКА

Попередження: рецензія містить спойлери

Цей американський серіал, знятий за мотивами історії про легендарну Троянську війну, яка почалася через найпрекраснішу жінку в світі – Єлену. Вона була дружиною царя Спарти Менелая . Незважаючи на це, Єлена закохалася в троянського принца Паріса. Тому і розпочався конфлікт між двома державами тривалістю в 10 років…
Сюжет досить складний, але водночас цікавий. Сюжетні лінії акцентують увагу на головній героїні – Єлені. Дуже добре передано еволюцію цього персонажа. Режисер чудово зобразив цю величну епоху: починаючи від фрагментів пекельних битв, закінчуючи образами акторів, локаціями . Акторська гра головних героїв є досить переконливою.
Рекомендую всім подивитися чим закінчиться епохальна битва, яка вирішить долю двох великих імперій! І як через порочну любов вибухнула справжня жорстока війна, що забрала життя тисяч людей.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
«Розквіт імперії»

Друга частина культового кіно «300 спартанців» отримала не меншу популярність, ніж перша. Фільм «300 спартанців: Розквіт імперії» - це продовження першого частини, і дії тут відбуваються до, під час і після подій першої. Режисером цього фільму став Ноам Мурро. А сам Зак Снайдер (режисер першої роботи) цього разу вирішив зайняти місце продюсера.
У цій частині розповідається про 480 р. до н.е. й плани Ксеркса I щодо захоплення й підпорядкування всієї Греції. Якщо перша частина більше посилалася на історію, то друга екранізована як кінокомікс. Сюжет «300 спартанців: Розквіт імперії» містить в собі дуже багато історичних помилок. Усе пояснюється тим, що жанр фільму - пеплум, у якому не ставиться завдання достовірного відтворення історичних подій. Щоб зробити фільм більш видовищним у сюжеті можуть бути значні розбіжності з історією.
Акторський склад другої частини не менш яскравий, ніж першої. Тут ми можемо зустріти вже знайомі нам обличчя Ліни Гіді й Родріго Сантора (актор ... ів з першої кінострічки). Також в головних ролях зіграли знамениті актори Салліван Степлтон, Єва Грін і Джек О’Коннелл. Їхня гра була на вищому рівні. Вони змогли передати правильний настрій й задум режисера.
Після перегляду першої частини, друга здається більш продуманою та стилізованою, завдячуючи новим кінотехнологіям, адже різниця між першою та другою частинами 8 років. З самого початку фільм нагадує відеогру з яскравими сценами й видовищними ефектами, які роблять його не натуралістичним, а більш анімованим. Але все ж таки режисерська робота другої частини вражає.
Отже, у підсумку хочу зазначити, що фільм «300 спартанців: Розквіт імперії» більш продуманий та стилізований, ніж перша частина, але у ньому є й свої недоліки. Сюжет неповністю передає історичні факти й більш наповнений режисерською роботою. Актори добре передали зміст і настрій кіно. Ставлю цьому фільму 8/10. Для тих, хто бачив першу частину, я рекомендую переглянути й другу.

Нещодавно переглянуті: