9/10 Дивіться

На новий рік саме то

0 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
Світлана Цибаньова: «Атака клонів» – усе далі до іншої галактики (16.01.2003 14:49)

Попередження: рецензія містить спойлери

http://kinokolo.ua/articles/52/
Назад до майбутнього. Тоді, як сюжет міфологійних «Зоряних війн» відсувається до минулого, засоби, що їх використовують автори для екранного втілення пригод головних героїв, впевнено прямують до майбутнього. Зоряні кораблі наполегливо ростуть кількісно та модернізуються в запаморочливі форми. На екрані з’являються нові населені планети та чудернацькі істоти, що представляють різні космічні цивілізації. Зводяться моноліти ультрасучасних будівель, удосконалюються механізми, що начебто свідчить про наявність високорозвиненого суспільства. У технологійній сфері між трилогією «Нова надія» – «Імперія завдає удар у відповідь» – «Повернення Джедая» і другим епізодом – «Атакою клонів» – десятиліття вдосконалювання на користь останнього. Тоді, як у потенційно новаторському аспекті ані «Примарна погроза», ані «Атака клонів» ніколи не стануть справжнім збуренням, що воно дорівнювало би за розмахом ефектові, викликаному першими «Зоряними війнами». Втім, сам режисер назвав свою стрічку непретензійною і визнав, що мав намір створити картину, яка б вражала уяву глядача своїм енерґетичним та емоційним натиском.

Досягнена досконалість комп’ютерних технологій, якої так прагнув Джордж Лукас, обернулася специфічним ефектом. Фільм просто на очах втрачає кінематографічні властивості й перетворюється на масштабний мультик. У кіні завжди залишається зона реального зображення, чого не спостерігається в жодному з кадрів «Атаки клонів». Звичайно, «Зоряні війни» – це фантастична епопея, що навіть на тлі всіх інших стрічок цього жанру стоїть цілком осторонь. На відміну від усієї іншої фантастики – це фантастика абстрактна. Тут не може бути, наприклад, зоряного корабля-мерседесу або якоїсь іншої знайомої земної марки авта. Тут неможливий навіть якийсь рекламний матеріал, на кшталт Макдональдса у «П'ятому елементі». «Бозна й коли в одній далекій-далекій галактиці» – це минуле й майбутнє не нашої планети, що було заявлено ще 1977 року, на початку існування серії кінострічок. Проте в “зоряному” всесвіті залишаються подібні до земних елементи суспільно-політичного життя, моральні засади людства й мотивації вчинків героїв. Поряд із залізобетонними планетами, небесними тілами, що вкриті водами океану і де постійно йдуть дощі, існує рідний світ Скайвокерів, піски, будинки й музичні мотиви якого такі схожі на, скажімо, Афґаністан. «Епізод ІІ» навіть «відмиває» таку найактуальнішу науково-популярну проблему початку XXІ століття, як клонування. А коли джедаї – молодий Енакін й Обі-Ван – сперечаються, вони нагадують щось дуже знайоме, щось на кшталт конфлікту «батьків і дітей». Цікаво, що Юену Макґреґору достатньо було приклеїти бороду, аби замість молодика, що протестує проти всього та всіх, на екрані з’явився мудрий вчитель.

«Зоряні війни» дали глядачеві позамежну фантастику, але її вдосконалення за допомогою цифрових технологій небезпечне повним абстрагуванням. Екс-фільм може дійсно перейти до іншого гіпертрофованого рівня. Цифрові технології грають в “Атаці” не допоміжну роль, доповнюючи палітру кінематографічних засобів, а основну. На теперішньому етапі від акторів навіть не вимагається ніякої гри – ні за Станіславським, ні за Лі Страсберґом. Складність акторської роботи в картині (де знімаються справді цікаві особистості – Самюел Джексон, той самий Юен Макґреґор, Крістофер Лі, юний канадський актор Гейден Крістенсен і Наталі Портмен) полягає не в мистецтві повного перевтілення, а в тому, що акторам доводиться розмовляти з порожнечею. Адже фігура співрозмовника з’являється тільки після комп’ютерного опрацювання. Якщо «зоряна» епопея буде продовжувати розвиватися в цьому напрямкові (а власне, на інше розраховувати й не доводиться), то Лукас прийде до завершеної стилістики кіномультфільму. Що теж цікаво. Але віртуальний фільм останнім часом – не новина. Стрічки різняться хіба що за розмахом.

Зображення, цілком відтворене за допомогою цифрових технологій, звичайно, вражає своїми масштабами та можливостями, але в деяких моментах поступається, наприклад, спектрові фантазії «Володаря каблучок». Навіть у географічному ландшафті. Ми весь час влітаємо в якусь трубу. На кожну нову планету глядачі-герої потрапляють через підозрілий отвір або, в крайньому разі, крізь пояс астероїдів. Навколо – незатишні конструкції, похмурі нагромадження та всілякі механічні пристрої. Відсутні бодай якісь ориґінальні природні умовини, немає варіацій природних елементів, де панують інші фізичні закони або, найелементарніше, – існує екзотичний рослинний світ. З’являються різні істоти, але не різний рельєф – усі небесні сфери практично однотипні. Одначе, треба визнати, в «Атаці клонів» Лукас, як завжди, пречудовий у сценах погоні: гонитва Енакіна та Обі-Вана на спейдері за найманим убивцею й космічне переслідування серед астероїдів – одні з найяскравіших епізодів картини. Навіть попри те, що такий хід, як падіння людини до безкінечної глибини космічного мегаполіса та її потрапляння прямісінько до кабіни літальної машини, нагадує зустріч Міли Йовович з Брюсом Віллісом у «П’ятому елементові». Хоча цей детективний прийом старий, як кінематограф, його послідовна динаміка й досі ефективна. “Який же детектив – без погоні”, навіть якщо слідство ведеться у галактичних вимірах.

Ахіллесова п’ята «Атаки клонів» – у білих нитках. Існування перших «Зоряних війн» призвело до того, що «Епізод ІІ» не має власної історії. Його сюжет – це білі нитки, що зшивають «Примарну погрозу» та події «Нової надії». Виникнення Республіки та персона Темного Володаря в «далекій-далекій галактиці» – дві сили, протистояння яких визначає ситуацію часів «Епізоду ІV». Подвиги лицарів-джедаїв Обі-Вана Кенобі та Йоди – це введення до історії таємничого ордену, визначення його цілей та можливостей, становлення майстрів, що їм судилося стати вчителями Люка Скайвокера. І, нарешті, основний двигун сюжету – шлях трансформації Енакіна Скайвокера, що йому з учня-джедая призначено перетворитися на коханого чоловіка сенатора Амідали, батька близнюків Люка і Леї, а також на апостола Темної Сили Дарта Вейдера. Наближається час «Нової надії» і цьому підпорядковані всі сюжетні лінії «Атаки клонів». Бій із графом Дуку (попередником Вейдера й учнем Йоди) і загублена в цьому бою рука – ще один стібок для скріплення історії. Таким чином на сцені з’являється штучна металева рука і музична тема Вейдера, яка «згодом» передуватиме появі лиховісної фігури Дарта. Її важкі та зловісні варіації пролунали в сцені гніву Енакіна, котрий щойно став убивцею, помстившись за смерть матері, – так Лукас відзначив початок зародження руйнівної сили в юному джедаї. Але головний герой нібито позбавлений своєї власної долі, тоді як саме на особистих перипетіях центральних персонажів будується кожна успішна касова історія. І саме вони насамперед цікавлять глядача. Доля Енакіна відома вже протягом двадцяти років, а його перехід зі світлої сторони на темну та формування нової людини не поталанило зробити яскравішим за образ, уже використаний Лукасом, – саму особистість Вейдера.

Проте є в «Атаці клонів» сцена, за яку авторам можна пробачити всі недоліки стрічки, – «Епізод ІІ» слід було створити хоча б для того, щоб глядач на власні очі побачив бій майстра Йоди на лазерних мечах.

Крути 1918
Крути 1918 (2019)
Winter of The Braves
17 лютого 2019, 20:14 Анастасія Саковська: «Кіно, яке не змогло»: 10 відгуків про фільм «Крути 1918»

Попередження: рецензія містить спойлери

https://www.radiosvoboda.org/a/vidguky-pro-film-kruty-1918/29775104.html
Стрічка «Крути 1918» стала найбільш неоднозначною цієї зими. З одного боку, глядачі тішаться тому, що українське кіно розвивається і стало досить непоганою альтернативою західному. З іншого боку – до фільму є багато питань, як у змістових, так і у технічних аспектах.

Чому «Крути 1918» мають стільки негативних відгуків? Та чи варто на нього йти? Радіо Свобода зібрало найяскравіші рецензії користувачів соціальних мереж.

Виробництво історичної драми «Крути 1918» звершилось у грудні 2018 року. Режисером стрічки є Олексій Шапарєв, автором сценарію – Костянтин Коновалов, а продюсером – Андрій Корнієнко.

Проєкт отримав державну фінансову підтримку в розмірі 25,9 мільйона гривень. Загальна вартість виробництва фільму становить 52 мільйони гривень. Та чи окупились зусилля українських кінематографістів?

«​Ні, я чесно бажаю, щоби люди переживали під загибель наших героїв. Але таку історичну хрінь можна колись більше не давать?»​, –​ пише про фільм історик Кирило Галушко. https://www.facebook.com/kyrylo.galushko/posts/10218500469561632

Колишній український політв’язень Кремля Геннадій Афанасьєв назвав стрічку «​Непоганою для одного разу». https://www.facebook.com/HennadiiAfanasiev/posts/2246251728949040

Журналістка Катерина Гладка пише: «​В Крутах була не один раз, ці історії треба відчути нутром... вони живі... інакше не вийде. Поїхати, вдихнути, побачити це поле в якому навіть сховатися нікуди і стати на мить цими хлопчиками... І тоді розповідати їхню історію, від серця, а не від пропаганди. Навіть, якщо вона українська». https://www.facebook.com/katrusya.gladka/posts/10205692221903011

Журналіст і телеведучий Богдан Буткевич написав великий несхвальний відгук про фільм: «​Я давно не бачив стрічки, в якій погано все...Закликаю вас в жодному разі не ходити на цей сором. Шкідників треба бити гривнею». https://www.facebook.com/BogdanButkevych/posts/2119159288149332

«Крути» –​ насмішка. Насмішка державним коштом. Там немає України, а головне –​ Українців. Там є –​ вічні жертви (і їх у фільмі – жменька), що живуть на землі, яку кортить заграбастати всім кому не лінь.
Цей фільм –​ танці на могилах», ​–​ ділиться своїми враженнями письменниця Вікторія Стах. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2551665254874693&id=100000937291106

Письменник Андрій Кокотюха, пише, що не шкодує, що пішов на фільм, попри всі негативні сторони, адже: «Я проголосував через касу за фільм українського виробництва». https://www.facebook.com/andriy.kokotuha/posts/553823158456172

Голова офісу Національної інвестиційної ради Юлія Ковалів говорить про стрічку «Крути 1918», як про велику перемогу українського кінематографу. https://www.facebook.com/yuliya.kovaliv/posts/2110633468983369

Депутат Сумської обласної ради Вікторія Мурич пише, що фільм все-таки вразив її до глибини душі: «Сказати по правді, я плакала з перших хвилин, бо знаючи історію крутянців, по-іншому просто не могла реагувати». https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2175536899179509&id=100001696600377

АРҐУМЕНТІ-КІНО: Стенлі Донен – класичні мюзикли й дотепні комедії

Один з найславетніших мюзиклів в історії жанру – „Сім наречених для семи братів”. Фільм насамперед відомий своїми танцювальними номерами. Режисер тільки шукає нагоди, аби пустити у танок своїх акторів. І досягає у цьому надзвичайного успіху. Знаменитою стала сцена толоки, у якій майстерність танцівників досягає свого апогею. Навряд чи варто чекати від картини якогось одкровення. Це – розвага. Проте розвага найвищої проби.

Ігор Грабович (https://www.kinokolo.ua/argument/1892/) https://www.kinokolo.ua/argument/1893/

Перший месник
Перший месник (2011)
Captain America: The First Avenger
8/10 Хороший початок

Фільм я вже дивився не в перше, але багато моментів я не пам’ятав і на цей раз на диво фільм сприймався досить гармонійно і добре можливо через те що я вже багато знаю про те що буде в інших фільмах і як воно зв’язано. Екшен сцени поставлені добре і досить бадьорі звісно з певними умовностями. Сюжет доволі банальний і лінійний але тримається добре на одному рівні. Сьогодні я навіть готовий поставити фільму 8/10 чисто по своїх відчуттях (можливо зависоко але менше мені не хочеться).

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
АРҐУМЕНТ-КІНО: «Помста немовляті», Александр Бустійо, Жюльєн Морі

Попередження: рецензія містить спойлери

У програмі 24 жовтня о 00:50 – сучасне французьке кіно. Не комедія, не любовна історія, не пригодницька стрічка і не героїчний фільм про Жанну Д’Арк, а французький горор – розмова про нього, а також показ фільму «Помста немовляті» / À l'intérieur (2007, Франція).

Вагітна молода жінка з батьком майбутньої дитини потрапляє в аварію. Вона й дитина в її утробі виживають, а батько – ні. Минає час, уже пора народжувати. Та ось до героїні додому приходить дивна жінка, яка вочевидь бажає її смерти…

Вихід на екрани цього фільму, створеного двома французькими режисерами-дебютантами Александром Бустійо та Жюльєном Морі одразу з викликав жорсткі (не такі жорстокі, як сам фільм, але жорсткі) суперечки і серед кіноманів, і серед кінокритиків, і породив хвилю локальних суспільних дискусій, що не оминуло, здається, і українських теренів. Незвична навіть для фільму жахів екранна жорстокість цієї картини шокувала навіть бувалого в бувальцях кіноглядача. Адже стрічка залишає публіку сам на сам з безпросвітністю зла, яке, ніби луна, повсякчас повертається.

Не випадково, це брутальне й неординарне кіно припало до душі живому класикові жанру, британському письменнику й режисеру, Клайву Баркеру, який запросив авторів «Помсти немовляті» очолити знімання римейку свого вже класичного фільму з назвою «Повсталий з пекла».

Та далі варто зауважити, що ця французька стрічка є тим, даруйте, щасливим випадком, коли арт-гауз і, що називається, низький жанр знаходять одне одного. Адже сцени розчленування повінчані з потужним саспенсом, а ріки штучної крови перетікають в ефектні операторські екзерсиси. Щодо крови, то вона тут показана, як головна складова витікання з людини життя. Така собі поезія смерти…

Зрештою, «Помста немовляті» не представляє рафінованого жанру. Це радше арт-гаузна драма, що помножена на трилер і горор. І в ній не важко розгледіти натяк на небажання пересічної людини опановувати собою у житті, небажання замислюватися над майбутніми наслідками своїх учинків, небажання чи невміння аналізувати свої дії, а тим паче – мислити.

Цього разу в програмі також спеціальний сюжет авторства Ігора Грабовича про особливості французького горора. У Франції це дійсно досить рідкісний жанр, проте останніми роками вийшло кілька прикметних фільмів, автори яких наважуються не просто слідувати певній кінотрадиції, чи, що гірше, – мавпувати когось. Вони хоробро і предметно вступають у мистецьку суперечку про, здавалося б, чужинецький жанр. І одразу ж, як і належно батьківщині кінематографу, творять локальну французьку традицію, творять стиль: місцевий горор має одну важливу особливість – найчастіше у центрі оповіді тут опиняється жінка.

«Помста немовляті» – це не переклад назви фільму з французької, а тутешній прокатний нафантазований варіант. Коректний переклад з ориґіналу вельми багатозначніший і моторошніший – «Усередині». Як напівжартома-напівсерйозно зауважив один з глядачів стрічки: її не рекомендується дивитися вагітним, породіллям, усім матерям, а також батькам зі слабкою психікою. Отже, ми попередили…
https://www.kinokolo.ua/argument/2049/

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
1/10 Темрява: Вторгнення. Чому так вийшло так погано?

Попередження: рецензія містить спойлери

Це буде складно, але я спробую, бо ж сама концепція сюжету дає безліч можливостей для реалізації. Але автори фільму зуміли про... про... промахати ВСЕ!

По-перше: Хто ця дівчинка? Сюжет починається зі зникнення Мейзі Андерсон - відкриті двері, з крану тече гаряча вода, до будинку входить юрба якихось людей. А потім події переносяться на рік вперед (моя вам порада, якщо за декілька секунд після початку фільму з'являється напис "Рік потому", вимикайте фільм, нічого гарного не буде). Хто ці люди? Чому вони в цьому будинку? Чому вони увесь час сваряться між собою? І хто ця дівчинка, навколо якої розвивається сюжет? Чому я повинен переживати за особу, про яку я нічого не знаю, яку навіть не показали жодної секунди?

По-друге: Фільм краде сцени з відомих фантастичних фільмів. Краєм ока я нарахував вкрадені сцені з ШІСТЬОХ фільмів - це і "Близькі контакти третього ступеня" (напад на будинок невідомими вогнями), і "Скайлайн" (гіпнотизуюче блакитне світло), і "Знаки" (к"рва, сцена з ножем вкрадена просто кадра в кадр), і "Штучниій інтелект" (зовнішній вигляд прибульців), і культова "Космічна одіссея" (фінальні епізоди у примарному будинку), і навіть "Інтерстеллар" (спроба встановити контакт з іншого виміру). Такий несамостійний фільм не може бути цікавим.

По-третє: відбувається казна що. Буквально! Всі бігають, стріляють з рушниць (дуже схоже на ще один фільм, але я забув його назву), ховаються у льосі, кричать, сваряться... Ааа!!!

Далі будуть спойлери!!!

По-четверте: Кульмінація. Автори хотіли, щоб ми повірили, что прибульці, які пролетіли трильйоні трильйонів парсеків, щоб тупо стежили за дівчинкою, не змогли зупинити зґвалтування та вбивство цієї самої дівчинки. Ага! А ось літати на вогняних кулях, лякати людей і тварин, нападати на людей і тварин, гіпнотизувати світлом вони можуть. Викликати припадки, в'єтнамські флешбеки та показувати матері, як вбили її доньку, з іншого виміру пони можуть. Ви серйозно?!! Це навіть тупіше, ніж пошук прибульцями Ісуса (бо він крутий чувак) у фільмі "Близькі контакти" (це я про фільм "Proximity", а не про "Близькі контакти третього ступеня").

При всіх цих мінусах у фільму є декілька плюсів. Це доволі непогана гра Лори Фрейзер у фінальній драматичній сцені та музика. Саме за ці два плюси я й поставив єдину зірку.

Висновок. Не дивіться це кіно :)

9/10 Справедливість понад усе!

Офіційний слоган цього серіалу «His scandal. Her story» для наших глядачів я би замінив на афоризм, озвучений В. Гафтом у старому рад. фільмі "Гараж": "Вовремя предать ето нє предать, а предвідеть". Здається, це головний принцип, яким керуються персонажі серіалу вдома та на роботі. При цьому вважається, що десь всередині у них є "червоні лінії", через які вони ніколи не переступлять. Така собі внутрішня ілюзія, щоб не почувати себе гівном. Ці люди працюють у великій адвокатській конторі. Найбільші прибутки компанія отримує від "найбрудніших" клієнтів: крупного наркоділера, багатія-психопата, магната-шахрая у цифрових технологіях тощо.
Серіал цікавий, з харизматичними акторами і досить тонким гумором - я без особливих зусиль, не кваплячись, передивився на карантині всі 7 сезонів, попри деякі сюжетні повтори.

Те, що відбувається останні 10-15 років в країні Свободи, відбиває бажання туди емігрувати - тож рекомендую до перегляду тим, хто має такі плани. Описаний Джо ... рджем Орвеллом в антиутопії "1984" перевернутий світ віртуальної справедливості поступово стає реальністю вже не тільки в комуністичних зоопарках, але й у "вільних" країнах, де тепер законослухняний громадянин може бути покараний системою за думкозлочин: тюремним ув'язненням або (якщо пощастить) грошовим штрафом і втратою роботи. І не сподівайтесь, що темний колір шкіри допоможе вам уникнути відповідальності за випадково сказане в колі друзів слово на букву Н.

Якщо вам сподобається The Good Wife, наполегливо рекомендую подивитись спін-оф The Good Fight (2017-2020) з майже тими самими акторами і президентом Дональдом Трампом в контексті. Окремі події нагадують вже навіть не абсурд, а легкий канабісний сюр - хоча й досить переконливий, як на мене.

7/10 Непоганий мульт на 1 раз подивитись

Попередження: рецензія містить спойлери

Не скажу, що вау, історія про пошук себе в житті, свого істинного призначення. Другорядний персонаж доволі клешований. Бунтар-невдаха, якому потрібен чарівний підзатильник, щоб нарешті зробити щось правильно.

10/10 Чужі світи: документальна фантастика

Важко назвати цей міні-серіал (ой, а як хочеться, щоб було продовження) документальним, це скоріш фантазія на тему позаземного життя. Тут немає наукових викладок та розрахунків того, як і чому позаземні істоти виглядають саме так. Ці істоти... просто є. І приємний жіночий голос розповідає, чим вони харчуються, які хижаки на них полюють, як вони розмножуються та інше.
Але водночас цей міні-серіал - гарний матеріал для сімейного перегляду зимового вечора. Дизайн істот та світів дуже детальний, краєвиди яскраві... Як розважальне кіно цей серіал підходить на всі 100%!

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
3/10 Мисливець на монстрів: Маячня з-під коня

Попередження: рецензія містить спойлери

Екранізація ігор - це мистецтво. Потрібно, по-перше: зняти гарний фільм, який би сподобався інвесторам. По-друге, він повинен сподобатись фанатам гри, бо вони можуть розгромити фільм своїми рецензіями та рейтингами на кіносайтах. По-третє, така екранізація повинна сподобатись глядачам, які не грали в екранізовану гру (або серію ігор, яка в нашому випадку налічує 27 (!) ігор), бо таких більшість.

Чи впоралась з поставленими цілями наша екранізація? На мою думку, ні. Спробую пояснити, чому саме.

Нас жбурляють у вир подій без жодних пояснень, що відбувається. Корабель, що мчить... пісками. Гладкий Рон Перлман у смішній перуці щось роздивляється на мапі. Атака піскового монстра Дьябло. Міла Йовович разом з бойовою групою якихось солдатів їде кудись шукати когось. Монстри нападають на солдатів, солдати тікають, монстри нападають. Один за одним вторинних персонажів випилюють з сюжету, залишаючи Мілу одну посеред пісків.

На допомогу мужній Мілі приходить якийсь мужик без імені. Він її полонить, потім вона його, потім нападають монстри, вона його рятує - все це нагадує якийсь збочений петтінг. Об'єднавши зусилля, вони перемагають Дьябло та йдуть собі пустелею.

Через деякий час вони приходять до якоїсь оази, де на них нападають спочатку монстри, а потім гладкий Рон Перлман у смішній перуці, який б'є Мілу по мордасах. З цього моменту (пішла друга година фільму) в фільмі з'являються діалоги, і гладкий Рон Перлман пояснює Мілі, що вона потрапила до іншого світу (от яка дивовижа, ми ж до цього про таке і подумати не могли!), потрібно терміново зруйнувати вежу, яка з'єднує світи (який оригінальний сюжетний хід). Міла погоджується, бо хоче додому (я також, Міла, я також!), прилітають... ДРАКОНИ, ГЕЛІКОПТЕРИ, всі махають мечами, охопленими вогнем, іііііііііііі... ТИТРИ!

Шановні знавці, поясніть, будь ласка, навіщо я віддав свої гроші та час в обмін на ЦЕ?!!

2 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
10/10 Віртуальна подорож Карибами

Тисячі островів, білосніжний пісок пляжів, дощові ліси та фантастичні тварини! Саме час поринути у віртуальну подорож далеким краєм!

4/10 Ремейк, якого не просили

Для чого знімають ремейки? Щоб якось інакше розповісти відому нам історію, наприклад, з погляду іншого персонажу; щоб осучаснити історію, зробивши її більш близькою теперішньому поколінню глядачів; щоб ще раз поринути у дитинство та поностальгувати за минулим. І звісно ж заради грошей - якщо глядач один раз сходив у кіно, то він ще раз розкриє свій товстий гаманець заради видовища.

Новий "Король Лев" саме з останніх. Жодної свіжої ідеї, жодного переосмислення історії, це просто повтор кадр за кадром культового мультфільму.

Дуже дивним є вибір гіперреалістичної графіки та отваринення тварин. У мультфільмі тварини були схожими на людей - вони ходили на задніх лапах, співали пісень, танцювали. У ремейку ж співають і танцюють саме тварини с тваринячою мімікою. І від цього стає моторошно - настільки це не природно та відразливо.

З точки зору сюжету, тут повна (покадрова) копія мультфільму - ті ж пісні (але більш пласкі), ті ж персонажі (але менш ... цікаві), той самий сюжет (але ми це вже бачили).

Кому потрібний такий ремейк?

Касові збори в світі: 1 656 313 097 $

Ой, та ну вас усіх!

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
10/10 Про що взагалі цей фільм?

Мабуть багато хто любить Нолана та розуміє його фільми з першого разу. А ось я подивився цей фільм і взагалі нічогісінько не зрозумів. І в цьому весь кайф! Як добре що я нічого не зрозумів. Бо саме це викликає таку неймовірну бурю емоцій, що аж диву даєшся. Найкращий фільм той, що викликає емоції. Цей фільм просто неймовірний! Раджу до перегляду!

2/10 Занадто мильний

Відкинувши всі історичні та художні фактори, серіал здався занадто мильним.

У нетфлікса більшість серіалів здаються китайською пластмасою, але тут історія зовсім не чіпляє. Чи може після абатства довнтон мозок уже не сприймає творіння нетфліксу.

Нещодавно переглянуті: