mercuriy_v

Зупиніть планету, я зійду!

Підліткове, банальне і дуже тупе кіно.

Перша частина стрічки. коли дії розгортаються на Марсі, ще нічого, але коли головний герой, керуючись "компасом у штанях", прямує на Землю, стає все дуже погано.

По перше - ну коли вони вже перестануть наймати тридцятирічних акторів на ролі підлітків. Дуже ріже очі коли цілком зріла жінка грає школярку. Ну хоч хлопака взяли молодого! - скажите Ви мені. Але у тандемі це виглядає ще гірше ніж якби було просто два тридцятирічних школяра.

По друге сама гра цих акторів викликає багато питань. Особливо дратував (вже мабуть без п'яти хвилин оскароносний) Ґері Олдман. Дуже він якось перегравав. Хоча мабуть він прочитавши сценарій просто вирішив не напружуватись.

Ну і по третє - стрічка просто напхана безліччю тупих і нелогічних дій і рішень, наприклад таких як спілкування по скайпу з Марсу без затримок. Вміння школярки керувати літаком. Також протягом стрічки вона викрала машини три, не менше. Звісно ніяка поліція їх знайти просто не спроможна. А також вміння хлопця бути генієм-дауном в один і той же чай - знає багато всіляких технічних штук але не знає про існування коней. Романтична лінія також якось дратувала своєю нещирістю.

Одже стрічка видалась поганою. І не зважаючи навіть на деякі натяки на продовження я маю надію що його не буде. Провал у прокаті гадаю посприяє цьому.

Оцінка: 4

Lilia Omelianenko

50 відтінків червоного і один імператорський жовтий

Переможець Оскара-1988 у номінації "Найкращий фільм"

Епіграф: “Ступінь свободи залежить від розміру клітки”

Так буває, що на “Оскар” номінують принципово різні фільми, у число яких може потрапити і легенька комедія, і камерний моноспектакль, але “заповітну статуетку” все ж часто отримує кіно масштабне, історичне, якщо воно є у переліку номінантів. Адже окрім традиційних акторської, режисерської, сценарної робіт, які оцінюються, таке кіно часто виконує і додаткову функцію - освітню, знайомлячи нас з історичними подіями, культурними феноменами, суспільними звичаями зображуваного періоду. І навіть якщо воно з якихось причин не викликає надмірно яскравих емоцій у глядача, воно добирає бали відчуттям своєї загальнокультурної значимості, а також візуальною досконалістю. Все вищесказане - про фільм “Останній імператор”.

Основний посил фільму зчитується не одразу, але починає чітко простежуватися десь із середини. Що деякі люди начебто народжені, щоб бути кращими за інших, але на виході так і лишаються маріонетками у чужих руках, не помічаючи цього і не розуміючи до останнього. Та чи і могло бути інакше? Кожен може сам відповісти для себе на це запитання, а як на мене, то все відбувалося цілком закономірно, і тут той випадок, коли одна людина не може бути сильнішою за обставини. І коли ти втрачаєш все те, що робило тебе, здавалося б, кращим за інших, як привілеї, так і відповідальність, тільки тоді ти і стаєш по-справжньому вільним і отримуєш змогу розпоряджатися власним життям.

Із плюсів: у принципі, майже все у цьому фільмі грає йому на руку. Навіть для глядача, який із тих чи інших причин не може глибоко співпереживати тому, що відбувається, картина відкриває абсолютно новий і незвичний світ зі своїм неповторним колоритом. Тому цей фільм може не стати улюбленим і не викликати бажання переглядати його ще і ще, але навряд чи він дасть глядачу про себе забути.

Із мінусів: є такі думки, що образ головного героя у фільмі дещо вибілений, але оскільки він базується на його ж мемуарах, то вочевидь, це не провина авторів фільму.

Оцінка: 8

Lilia Omelianenko

Про жіночі архетипи через призму чоловічого сприйняття

Кандидат на Оскар-1988 у номінації "Найкращий фільм"

Епіграф: “Чем меньше женщину мы любим, тем больше нравимся мы ей…”
О.С.Пушкін

Епіграф № 2: “Всі жінки - янголи, але коли їм обламують крила, доводиться літати на мітлі”
Із ванільних жіночих пабліків

У кінематографі наразі окремим явищем можна назвати жанр під назвою “кіно про фатальну жінку”, який являє собою суміш із кількох, зазвичай драми і триллера. Фатальна жінка зазвичай неймовірно приваблива і сексуальна, розумна, та у той же час аморальна, агресивна і нерозбірлива у методах досягнення мети, і тим небезпечна як для чоловіка, так для оточуючих і іноді для самої себе. Зазвичай, такий образ явно або неявно протиставляється образу звичайної, нефатальної жінки, яка уособлює ніжність, жіночність, здатність до розуміння, і у той же час є “зручною” і перебачуваною, а тому не настільки цікавою. “Синонімами” полярних образів “фатальної” і “нефатальної” жінки часто виступають стандартизовані образи “коханки” і “дружини”, “кар’єристки” і “домогосподарки”, і так далі. Корені явища можна, почасти, пошукати у неофіційній біблійній міфології. Там є міф про Ліліт, яка була першою дружиною Адама, але збунтувалася проти нього і проти Бога, і внаслідок цього стала матір’ю всіх демонів. Її образ є прямим протиставленням образу Єви, ідеальної дружини. Таким чином, і жіноча природа з точки зору чоловіка є двоєдиною, адже вона водночас і янгол, і демон. І поміж цих двох жіночих образів - стандартний чоловічий образ, позбавлений полярності, звичайна людина в усіх її неідеальності.

Фільм “Фатальний потяг” ясно демонструє ставлення автора до вказаних символічних образів. Якою б не була привабливою і хорошою жінка-янгол, чоловіка буде притягувати демон своєю сексуальністю і непередбачуваністю. Якою б не була цікавою жінка-демон, чоловік не зможе постійно існувати в її енергії і повернеться туди, де світло, тепло, де все зрозуміло і передбачувано. І насамкінець, лише жінка-янгол є началом творчим, жінка-демон може тільки руйнувати як себе, так і все навколо себе.

Із плюсів: очевидно, що кожен знайде у даному фільмі свій сенс. Хтось буде думати про подружню зраду і те, наскільки наслідки для героя компенсували його вчинок і відвернули його від повторення такої помилки. Хтось буде мислити у бік того, які ж події передували тому, що героїня докотилася до такого життя, і наскільки вона взагалі несе відповідальність за свої дії, зважаючи на яскраво виражену психопатію. Хтось думатиме про “правила” стосунків, і про те, наскільки вони є універсальними і наскільки вони взагалі існують у даній історії і в житті. Хтось просто подумає про важливість адекватної самооцінки для особи будь-якої статі. Так чи інакше, подумати є над чим, і для будь-якого фільму це завжди плюс.

Із мінусів: незважаючи на те, що кожен може виділити для себе героя, якому він схильний дужче співчувати, тим не менш, однозначність авторської позиції особисто для мене псує враження від фільму. Цілковито зрозуміло, на чиєму боці симпатії, а на кого покладена основна провина, і це досягається конкретними сценарними прийомами. Не було б їх - і фільм вийшов би більш неоднозначним, а значить, і більш наближеним до життя. Але тоді, очевидно, не було б триллеру. Сама ж триллерна складова була доволі непоганою станом на 1987 рік, але у 2018 прораховується наперед і погіршує враження від картини.

Ну і насакінець, фільм демонструє свій погляд на життя, але не стільки робить “зріз” із нього, скільки заганяє його у рамки типових образів. І це не зовсім добре, особливо для картини-номінанта на “Оскар”, адже не існує насправді ні янголів, ні демонів, а життя традиційно веселіше і складніше за будь-який особистий погляд на нього.

Оцінка: 6

Lilia Omelianenko

Коли починаєш вірити у те, що до здорового глузду немає ніякого стосунку. І це прекрасно!

На мою думку, найкращий кандидат на Оскар - 1988 у номінації "Найкращий фільм"

У рамках рецензії хотілось би поговорити про різні підходи до кінотворення ось у якому аспекті.

Можна знімати історію-архетип (назвемо її так), опираючись на образи і уявлення про те, які герої і яка поведінка є типовими для такої історії (жанру). Використовуючи максимально збірні або ідеалізовані образи, автори, з одного боку, досягають ефекту, коли цільова аудиторія асоціює себе із ними, і через це готова всіляко співпереживати. І, оскільки, образи збірні, базуються на стереотипах і майже позбавлені індивідуальних рис, це значно полегшує асоціацію. Але у такого прийому є і негативні аспекти. По-перше, люди, які цільовою аудиторією не є, не зможуть асоціювати себе з показаними образами, а по-друге, використання збірних образів транслює стереотипи і утверджує їх як суспільну норму, що апріорі шкодить тим, хто у показані стереотипи не вписується.

Такий прийом вдало використовується непоганими кінокартинами на зразок фільму “Привид”. Він - благородний лицар, вона - жінка, яку треба рятувати; він любить її, але як усі чоловіки, не готовий одружуватись, вона, як усі жінки, хоче за нього заміж; він заробляє гроші, вона - творча особистість; вона любить оперу, він оперу не розуміє, але заради неї туди ходить. І основне: вона - молода незаміжня жінка, він - ідеальний чоловік.

Є і менш вдалі приклади застосування прийому, на зразок “50 відтінків сірого”. Знову ж таки, він - мільйонер, красивий-багатий, мрія всіх жінок, вона - стандартна жінка без особливих прикмет; він не хоче стосунків узагалі, вона - хоче кохання і триматись за ручку, і так далі. Вона - молода незаміжня жінка, він - ідеальний чоловік (із нюансами, але підозрюю, що до третьої частини вже стане повністю ідеальним).

А можна знімати історію-індивідуальність. У ній автор змальовує яскраві образи, асоціювати себе з якими зможе не кожен, але за ними цікаво спостерігати, бо герої і поведінка не є типовими для такого сюжету. Автор змальовує історію як одну із багатьох, що могла статися у конкретній локації із конкретними живими людьми. Він не транслює стереотипи, але також і не претендує на еталонність показаного (не приклад для наслідування, а просто герої, не велике і чисте кохання, а просто почуття). Так, звісно, повністю від кіноштампів і стереотипів відійти неможливо, але фільми, зняти у такому ключі, принаймі пробують це робити, і іноді доволі вдало.

Одним із таких і є фільм “Влада місяця”, і особисто мені такий підхід ближчий. Фільм не вирішує, якою має бути ідеальна жінка, він показує жінку неідеальну. Їй 37 років, італійка, вдова, перша сивина, сильний характер, забобонність, і навіть її бажання вийти заміж не існує саме по собі, а є результатом об’єктивних причин і факторів. Так само він не робить із героя мрію всіх жінок, у нього є маса недоліків (запальний характер, певна інфантильність, образливість), але даній конкретній героїні він підходить, бо вона здатна справлятися із проявами його характеру. І коли я як глядач розумію, що дані конкретні люди одне одному підходять, мені хочеться повірити у магію, кохання із мінімальної кількості поглядів і адекватно-щасливий фінал. І нормально, що у мене особисто буде по-іншому, бо я - людина, не схожа на героїню, і це також нормально.

Із плюсів також: шикарна акторська гра, продуманий сценарій і гумор (деякі сцени хочеться переглядати по кілька разів). Персонажі, які періодично демонструють то іронію, то самоіронію. Символіка фільму, де місяць - як окрема дійова особа, як деміург, що підштовхує персонажів до певніх дій, і водночас - як підсвідомість. Адже, як заповідав Фрейд, підсвідомість - це є вмістилище наших справжніх бажань.

Із мінусів: немає межі досконалості, але загалом не виявлено. Єдине лише - не можна сказати, що фільм претендує на унікальність і абсолютну оригінальність, але що принципово нового можна сказати у цьому жанрі?

Оцінка: 10

Lilia Omelianenko

Про те, як харизма перемагає інтелект. Але насправді не про те.

Кандидат на Оскар - 1988 у номінації "Найкращий фільм"

Епіграф: “Беда, коль пироги начнет печи сапожник, а сапоги тачать пирожник” А.Крилов

Фільм, по суті, не про новини, а про людські взаємини. Телестудія - це тло, яке насправді могло бути будь-яким. Через протиставлення образів не надто розумного, але харизматичного Тома, і талановитого, але менш симпатичного Аарона, нам, очевидно, намагаються донести ідею про те, що харизма перемагає інтелект, і це сумно, але не ми такі, життя таке.

Друга, доволі обширна, лінія, стосується особистісних взаємин новинного продюсера Джейн із вказаними вище персонажами, де їй доводиться зіштовхнутися із дилемою, знайомою багатьом жінкам. Без спойлерів її можна описати однією фразою: любов зла.

Фільм містить і непоганий інформаційний пласт, який знайомить із процесом новинотворення, а також демонструє парадоксальний, як на мене, факт - що телевізійний диктор у них - по суті начальство, відомий диктор - найвище начальство.

Парадоксальність полягає у тому, що, наприклад, при створенні фільму також є актори, зірки, яких усі бачать, але вони не являються творцями фільму. За кадром є сценарист, режисер і продюсер, і саме вони керують актором, який озвучує написане для нього. І хай актор - зірка, але він мало що вирішує (а іноді і взагалі не вирішує нічого). У світі новин нам демонструють абсолютно іншу ситуацію, де один диктор дає оцінку сюжетам у якості експерта, а іншого називають непрофесіоналом по суті через те, що йому пишуть тексти і підказують. Оскільки адекватність показаного ми перевірити не можемо ніяк, доводиться прийняти за аксіому твердження, що фільм каже правду.

Із плюсів: персонажі яскраві абсолютно всі, але пальму першості все ж віддам головній героїні, можливо тому, що у багатьох проявах вона схожа на мене, а спостерігати на екранах себе у ролі головної героїні дуже приємно, погодьтеся :-) Характер яскравий і абсолютно цілісний, і спостерігати за тим, як вона намагається вирішити свою дилему, дуже цікаво.

Гуморна складова теж непогана, переважно за рахунок тієї ж головної героїні, яка своєю поведінкою просто генерує комічні ситуації. Ну і не можна не згадати доволі цінний пізнавальний аспект.

Із мінусів: ідейна складова вийшла дещо гіршою. Адже сюжет подається таким чином, що ідеї, про які я писала вище, простежуються, але водночас їх реалізація сама ж ці ідеї частково заперечує.

Так, диктора не поважають за “непрофесіоналізм”, але з іншого боку, якщо він буде сам писати тексти і керувати процесом, то навіщо тоді репортери-автори і новинні продюсери? Диктора підозрюють у тому, що він не розуміє новин, яких читає, однак його поведінка свідчить про зворотнє, хай він і не володіє поки що всіма необхідними знаннями. Плюс герой сам розуміє, де його “стеля”, і не намагається вище неї стрибнути.

Та і не треба високого інтелекту для того, щоб навчитися читати новини, тут треба гарно виглядати у кадрі і мати хороші нерви, щоб не панікувати під час інтерв’ю. Хтось це може робити, а у когось не виходить, і саме тому хтось стає відомим диктором, а хтось лишається писати тексти. І річ тут насправді не у пріоритеті харизми над інтелектом (як намагається сказати фільм), а у придатності людини для тієї чи іншої роботи (що і демонструє фільм насправді). Просто кожен має робити свою справу, отримувати за це достойну оцінку і достойну платню. Бо якщо людина, яка не знає елементарних речей, отримує більше грошей і бонусів від життя, це і правда образливо.

Фільм намагається також проштовхнути ідею того, що принциповість - це добре, а емоційне маніпулювання - це погано, бо нечесно (хоч і може допомогти у кар’єрному зростанні) і не відповідає журналістським стандартам. З одного боку, це ідея правильна, тим більше, що паралельно піднімається питання того, де ж межа допустимого і як її не переступити, щоб лишитися при цьому хорошим журналістом.
Але при цьому факти, які демонструє фільм, на мою думку, свідчать про те, що маніпулювання по суті не було, все було відсотків на 99 чесно, просто треба сюжет одразу з двох камер знімати. Очевидно, мої межі допустимого виявилися трохи ширшими, ніж у авторів фільму.

Оцінка: 7

Hope and Glory
Hope and Glory (1987)
Hope and Glory
Lilia Omelianenko

Просто спогади. Але для їх власника вони - безцінні

Кандидат на "Оскар" 1988 р. у номінації "Найкращий фільм"

Епіграф: “Всі ми родом із дитинства” А. де Сент-Екзюпері

Під час перегляду я всіляко намагалася визначити основний жанр кінокартини і це в мене не виходило аж ніяк. Для драми замало драми, для комедії - замало комедії, мелодраматичних моментів практично немає взагалі (хоча мелодрама у числі жанрів начебто теж заявлена). Почалися роздуми про те, навіщо взагалі знімають кіно і, зокрема, навіщо був знятий даний конкретний фільм. А потім інформація про те, що в основу лягли мемуари режисера, розставила все по місцях.

Це екранізовані спогади, і у процесі відтворення їх на екрані автор-дорослий звертається до себе ж дев’ятирічного і цей своєрідний діалог нам і демонструє. Він неначе підглядає сам за собою і за тими подіями, роблячи із дитячих спогадів дорослі висновки. Показує війну спершу як щось далеке і ефемерне, не зрозуміле простій людині. Мовляв, як так, вчора був мир, а сьогодні вже війна, а нічого не змінилося… Повітря все ще повітря, річка - все ще річка, а квіти продовжують квітнути. Потім війна стає чимось, до чого ти звикаєш, перестаєш дивуватися смерті і бомбам. Просто рутина. І насамкінець, війна стає тим, що назавжди міняє характер, а іноді і відкриває нові горизонти там, де у мирний час вони б ніколи не відкрилися. Війна все ускладнює, і водночас робить набагато простішим. Отака вона - війна.

Із плюсів: відсутність мелодраматизму, фільм не видавлює сльозу, залишаючи страшне десь за кадром. Неначе воно є - а і нема його. І нічого дивного, бо ми заглядаємо у голову дев’ятирічного хлопчика, а дитяча психіка у порівнянні з дорослою дуже гнучка і часто сприймає найрізноманітніші події, неначе так і має бути, або неначе це просто поява нових можливостей.

Також ближче до фіналу несподівано з’явилася комічна складова, яка, з одного боку, виглядала трохи чужорідною, та з іншого - трохи оживила те, що відбувається на екрані.

Із мінусів: грішитиму суб’єктивністю, але, не дивлячись на сказане вище, майже весь фільм я чекала, коли ж він закінчиться. Так, автори не давили сльозу, але водночас не наситили фільм достатнім драматизмом (або комізмом) і створили досить рядових персонажів. Вони не погані і навіть не те щоб нудні, але і не яскраві. Дивишся - і неначе просто підглядаєш за сусідями у шпаринку. Особливо коли рівень пасторальності почав стрімко зростати.

Хотілося, мабуть, чи то більше неординарних подій, чи якихось моральних дилем, а чи вже відвертої комедії… хтозна. Однак це кіно, яке може і має право бути, адже, у першу чергу, автор знімав його для себе, щоб увічнити свої спогади, попрощатися з дитинством і показати нам повного надій хлопчика на початку його шляху до майбутньої слави.

Оцінка: 5

Kryhowetsky Taras

Зменшення

Дуже цікава ідея але розвитку ніякого.Надзвичайно нудний і депресивний фільм.Одне радує дуже хороша нарізка фільму для трейлера, дивлячись трейлер фільм уявляється зовсім в іншу сторону, тобто трейлер взагалі не відповідає настрою цієї картини.Кожних 10 хвилин згадується що люди знищують Землю. Закінчення просто в нікуда.
Якщо вам не вистачає депресії можете це подивитися, в інших випадках краще піти прогулятися!

Оцінка: 2

vladknur

Нудно

Задумка фільму хороша, хоча і заїжджена, але знято ну дуууже нудно, ледь додивилися до кінця. І чесно кажучи так і не до кінця зрозумів ідею автора.

Оцінка: 4

Кошеня

Стандартний екшен трилогії

Хоча фільм не зовсім поганий, але нічого нового та красивого не побачив.

Що ж ми маємо:
зовсім нереалістичний початок, некрасива кінцівка (та й трохи тупенька), але середина добра.

Стандартні фішки хоч якось прикрасив Мінго та малий блондин. Іншим героям сценаристи нічого яскравого не придумали (

Оцінка: 6

vladknur

Не погана українська комедія

Солідна українська комедія від студії "Мамахохотала шоу", як завжди головний актор і Маслюк відіграли чудово і смішно!

Оцінка: 8

vladknur

А мені сподобався!

Гарне і сучасне продовження славнозвісних піратів. Приємно було знову побачити невловимого капітана Джека!

Оцінка: 9

xD

Фільм красиво передав слабкість

Дивно, але хоча зміст фільму трохи обурливий та некрасивий, я думаю режисер спромігся показати слабкість людської натури, яка буде в черзі яку обстрілюють літачки стояти, аби не пропустити нікого - щоб спасти свою шкуру.
Хоч я і не сильно обізнаний та здалось, що доцільніше було б розтягнутися по території а не стояти в купі на пірсі чекаючи наступної бомби. А ще дивніше бачити, що ті хто закинув таку к-сть народу не подумав про план б.

Загалом фільм знято норм, дії генералітету, що не забезпечив норм відхід в нас би назвали зрадою. Зокрема і я б це назвав зрадою.

Оцінка: 7

xD

Повний провал

Значить дивлюсь я розхайплений серіал Темрява і не розумію, чи то навіть в нас тупі мелодрами краще знімають, чи то вони вже забули як знімати фільми. Перша ж серія де мені потрібно дуже сильно все запам'ятовувати, бо бачте режисер взагалі не шарить знімати.

Отже список фейлів за пару серій:
актори - фуфло
актори - всі чуваки на 1 лице, не розбереш хто є хто
емоції акторів ще більше фуфло, ніж просто їх погана гра
якість зйомки гірша ніж у "наших мелодрамах" (так я одну чи дві серії подивився, там навіть актори часто краще грають)
важко зрозуміти хід подій, особливо не затятому кіноману
цікавість автори вирішили викликати тим, що в кожній серії майже нічого не показано, і коли вона закінчується людський мозок просто хоче завершити розпочату справу тож тягнеться за наступною серією
половина хронометражу взагалі можна викинути. стільки кадрів, наприклад, де показують як чувак бере телефон, набирає (так нам показують як він набирає номер), далі він поволі, не відразу тягне свій телефон і за п'ять секунд говорить. І так нам саме показують весь цей процес...омг
І такого там досхочу, просто подивився три серії. А ще круто показали, що бабця сидить 4 години з конвертом щоб відкрити його.... дякую що хоч це показували не 4 години, а лише хвильку-дві. Хоча все одно дивно, адже лист вона прочитала собі на криску.

Фух...
ні, дякую - краще цього не дивитись.

Оцінка: 2

xD

Класичний жахастик

Класичний добре нафарширований жахастик. Перлину першості не отримає, але добре проведений час гарантовано.

Оцінка: 8

xD

Лайки лайками, а справжня дружба понад усе!

Відразу застерігаю:
Людям до 18 років таке не можна дивитись
людям зі слабкою психікою краще не дивитися
людям, що не люблять фільми жахів типу пили краще не дивитися

Якщо чесно хоча початок фільму трохи важко пройти, але далі все це певною мірою дає сенс. Так це трешовий фільм, але я прихильник цього жанру.

Список крутих фішок:
відмінна гра акторів
сюжет, що має більше сенсу ніж багато топових фільмів (привіт трансформери)
дає замислитись
дуже добротно знято як на фільм 2 сорту

Висновки:
не потрібно гнатися за лайками та фолловерами в будь-який спосіб,
справжню дружбу потрібно берегти

п.с. краще дивитись комедійний трешак ніж совково-бидло кіно. Навіть тут більше змісту ніж у багатьох фільмах.
п.п.с. поставте лайк

Оцінка: 9

Ми в соціальних мережах:



Касові Збори, грн
(Лютий 1–4)

Сьогодні в кіно

Скоро в кіно

Форум

Останні рецензії