Країни: | Велика Британія США |
---|---|
Жанр: | трилер драма детектив |
Бюджет: | 20 000 000 $ |
Касові збори в світі: | 105 153 192 $ |
Касові збори в США: | 32 580 655 $ |
Касові збори в Україні: | 161 222 $ (6 695 065 UAH) топ #1332 |
Прем'єра в Україні: | 21 листопада 2024 |
Прем'єра в світі: | 25 жовтня 2024 |
Прем'єра в світі (цифрова): | 26 листопада 2024 |
Прокатник: | Gemini |
Режисер: | Едвард Берґер |
Після смерті Папи Римського кардиналу Лоуренсу треба терміново організувати Конклав, на якому католицькі кардинали з усього світу повинні обрати нового голову Церкви. Під час організації та проведення Конклаву Лоуренсу доведеться впоратися з інтригами Ватикану та не дати секретам Церкви проникнути у пресу. Але кардинал також дізнається про шокуюючу таємницю померлого Папи, від якого залежить майбутнє престолу. Щобільше, ця таємниця також стосується одного чи декількох кандидатів на місце намісника Божого на Землі.
Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:
Focus Features, Indian Paintbrush, FilmNation Entertainment, Wildside, Cinecittà, Access Entertainment, House Productions
Тип: Дублювання
Режисер дубляжу: Катерина Трубенок
Перекладач: Юлія Євсюкова
Звукорежисер: Михайло Фролов
Мікс: Юрій Антонов
Ролі дублювали:
Лоренс – Андрій Самінін
Белліні – Михайло Войчук
Трембле – Максим Кондратюк
Адеємі – Сергій Солопай
Аґнес – Ольга Радчук
О’Меллі – Олесь Гімбаржевський
Бенітез – Ігор Волков
Мендорф – Дмитро Вікулов
Саббадін – Олександр Шевчук
Тедеско – Ярослав Чорненький
Возняк – Дмитро Завадський
Режисер: Едвард Берґер
Сценаристи: Пітер Строуґан, Роберт Гарріс
Композитор: Volker Bertelmann
Оператори: Стефан Фонтен
«Конклав» — кіно для тих, хто готовий дати собі час, щоб зануритися. Повільне, «гіпнотичне» оповідання, де важливе кожне слово й пауза. Тут немає прагнення шокувати глядача чи штучно нагнітати драму. Це стримана, глибоко атмосферна картина.
Рейф Файнс видає одну з найкращих ролей у своїй кар’єрі. Його герой — ніби стіна з тріщинами, крізь які видно, як за ними вирує буря. Ця стриманість захоплює — рідкісні вибухи емоцій, коли він підвищує голос, звучать, ніби розрив тиші, якого він більше не може витримати. У ці моменти фільм буквально розриває екран.
Бергер створює унікальну атмосферу. Сикстинська капела, нескінченні коридори резиденції папи, тіньові куточки й червоно-чорні відтінки стають співучасниками подій. Це не просто фон, це дихання фільму.
Камера Стефана Фонтена оживляє ці стіни, прорізає простір довгими планами і з маніакальною симетрією вибудовує кадри. Кожна сцена схожа на галерею — дивитися одне задоволення.
Саундтрек Фолькера Бертельмана — як ритм серця фільму ... . Він не дає розслабитися, згущуючи напругу до межі. Ці гучні, майже церковні акорди змушують вірити, що кожне голосування — подія доленосна.
Історія розгортається поступово. Якщо на початку одноманітні діалоги можуть здатися нудними, то чим глибше занурюєшся, тим більше відчуваєш їхню напругу. Інтрига наростає, а деталі — від архітектури до взаємодії героїв — складаються у майже детективний політичний трилер.
А фінал... Розв’язка залишає питання: чи була гра варта свічок? З одного боку, відкрита кінцівка стимулює роздуми, з іншого — може збити з пантелику.
І все ж, «Конклав» — кіно для гурманів: глибоке, медитативне та естетично бездоганне. Це не просто про ватиканські пристрасті, це символічна історія про владу, віру й сумніви. Бергер майстерно будує простір, Файнс приковує погляд, а саундтрек буквально пронизує душу. Одне з найстильніших і найсильніших творінь року.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Внесіть зміни.
Дякую