1899 (2022)

sweetanok 7 лютого 2023, 16:43

Дивилася с захопленням. Художньо, естетично..Навіть з задоволенням слухала початкові і кінцеві титри (музика гарна). Актори, персонажі, як на мене, цікаві. Сюжет захопив… Але я не отримала повного задоволення від останньої серії..І потім в мене почали виникати питання без відповідей...

Доктор Смалець 13 грудня 2022, 14:54

Неймовірно розтягнуте депресивне видовище з понурим заплутаним сюжетом і страшними таємницями. Десь на п'ятому епізоді я нарешті згадав, що то за ім'я таке знайоме Баран бо Одар? Та це ж "Пітьма", трясця! Не можу повірити, що я вдруге купився на його багатообіцяючі темні фантазії...
Якщо у "Пітьмі" головним сюжетним прийомом було перестрибування персонажів вперед-назад у часі через велику діру в землі, то у "1899-му" вони вже перелазять з одної реальності в іншу через маленькі дірки в каютах корабля, схожого на "Титанік". А далі все просто. Замість послідовного розвитку однієї чи кількох сюжетних ліній іде нагромадження все нових і нових шокуючих подій, які зовсім необов'язково потім зводити докупи. Невдовзі стає зрозуміло: оскільки логічно пояснити те, що відбувається, жоден сценарист тепер не зможе, то ясно, що йдеться про незбагненні події у голові когось із персонажів. Ну, або в кількох головах - яка вже тепер різниця. Адже на ... ша реальність - не те, що існує саме по собі, а те, що ми собі уявляємо, - відкриває нам америку Баран бо Одар. Чи то Барану сниться, що нібито він Метелик, а чи то Метелику сниться, що нібито він Баран? Хтозна... Щоправда, тут їм сняться не метелики, а жуки-світлячки, які відчиняють всі двері, невмирущий мовчазний хлопчик, чорні піраміди, підступний професор, чоловічий любовний трикутник, капітан-алкоголік і скелети, скелети, скелети в шафах добропорядних людей.
Якщо абстрагуватись і не сприймати цю фантастичну трагедію надто серйозно, то можна трохи розважитись, розглядаючи різні цікаві деталі. Наприклад, боцман Франк отримав по морді лише один раз у першій серії, але дрібні рани на його суворій бородатій пиці продовжують кровоточити аж до останнього восьмого епізоду, причому раз чи два ці стигмати трохи підсихають, але за хвилину в наступній сцені знову відкриваються. Невтішна вагітна молодиця Тове впродовж усього серіалу ходить із замурзаним обличчям, хоча вугілля в топку жодного разу не підкидала, натомість у кочегара Жерома лице зазвичай доволі чисте. А от риси обличчя релігійної фанатички матусі Ібен мені чомусь постійно нагадували Мадса Міхельсона у ролі Ганібала Лектера.
Кому вистачить терпіння додивитись серіал до кінця, той нарешті вперше побачить у фінальній сцені не симуляцію, а найсправжнісіньку сувору реальність. Хоча я схиляюсь до думки, що фінальна сцена у наступному сезоні теж буде оголошена віртуальною. Нє, ну а шо тут ще придумаєш? Читати далі

Арсен Гребенюк 24 листопада 2022, 20:32

Цей серіал у хорошому сенсі обманює сподівання, бо історій про покинутий корабель, де діється якась дичина, вже було немало.
У 1899 році пароплав прямує з Англії до США. Під час плавання він виявляє корабель тієї ж моделі, що зник кілька місяців тому. І як заведено, після цього навколо починаються таємничі події. Хтось гине, на борту корабля-привида виявляється німий хлопчик, капітан щось приховує, а в головної героїні Мори виявляється велика таємниця, від якої вона тікає.
Доволі банальну зав'язку рятує те, що буквально всі персонажі не ті, ким виглядають. Усі мають секрети, якими не бажають ділитися з іншими. І пов'язує все воєдино символ трикутника.
"1899" нагадує "Загублених" тільки не на острові, а на борту пароплава. Це відчуття посилюють періодичні анахронізми, як-от телеекрани, крізь які таємничий режисер всього дійства спостерігає за героями.
Хоча постери та символіка трикутника натякають на Бермудський трикутник, насправді в серіалі його нема ... . Сюжет веде до іншої, теж доволі заїждженої теми віртуальної реальності. Проте раптовий перехід від історичної містики до наукової фантастики в останніх епізодах і достатньою мірою пояснює загадки, і лишає гарну інтригу для другого сезону.
Головна проблема - це актори. Ні, не те, що склад дуже інтернаціональний. Цьому є дуже міцне обґрунтування в сюжеті (і не треба казати, що не історично, бо насправді там нема історичності). Справа в тому, що актори існують як скриньки з таємницями. Їхні діалоги та вчинки цілком підкорені сюжету. Ось вони натякають-натякають на свій великий-великий секрет, а потім видають його і відходять на задній план. Усе лише для того, щоб Мора та її несподіваний друг Деніел просувалися в розслідуванні головної таємниці - хто зрежисував усі події на кораблі.
Серіал попри понуру атмосферу підтримує інтерес до себе і дивує поворотами сюжету. Найбільше тим, що все було ширмою для дечого іншого. На щастя, "1899" не заграється з таємницями й видає задовільні відповіді в фіналі першого сезону. Тому чекати другого є сенс. "1899" - це "Матриця", якої ми заслуговуємо більше, ніж "Матриці: Воскресіння". Читати далі