Доктор Смалець Доктор Смалець

3/10 Підставний Хічкок

Копіювання великого Гічкока нічим хорошим для Браяна Де Пальми не закінчилось. Окрім голої дупці молодої Мелані Гріффіт, тут взагалі нема на що дивитись. Мабуть після "Обличчя зі шрамом" натхнення і фантазії у режисера уже не вистачило на щось путнє, і він тимчасово скотився до трешу. Місцями смішно, але переважно тупенько, хоча й з усілякими "прихованими" алюзіями, щоб сподобатись кінокритикам та рафінованим поціновувачам.

PS Цікаво також було побачити Віґґо Мортенсена в масовці: він сидів десь секунд зо п'ять поруч з головним персонажем (Крейг Уоссон) - у черзі на кастинг акторів! 😊 Тепер вже ніхто й не згадає, ким був той Крейг Уоссон...

3/10 Розчарування шедевром

Ну, не знаю, яким треба бути тупим, щоб з перших епізодів не зрозуміти, хто злочинець. Це означає, що інтриги у цьому "трилері" нема. Інгрід Бергман, звісно, відома актриса і велика красуня свого часу, але у неї постійно напіввідкритий рот, що викликає нестримне бажання безперервно позіхати.

7/10 Жахи капіталізму

Ця соціальна драма знята в стилі Майка Лі, тобто, дуже реалістично - як для Франції, звичайно. Бо, при всій повазі до великого французького народу, важко уявити собі в Україні настільки гнилуватий колективчик, щоб майже кожен погодився з хазяїном викинути на вулицю свою співробітницю за одноразову хазяйську подачку розміром 1000 євро (навіть без поправки на вартість споживчого кошика там і тут). Переглядаючи нові і старі французькі фільми, вже не вперше і не вдесяте переконуюсь, що час минає, а основні життєві цінності у них не змінились: на першому місці - гроші, на другому - їдло, на третьому - лямур. Цікаво, що вони цього не приховують і зовсім не соромляться, а просто в очі кажуть тій бідній жінці: - Вибач, Сандра, але я не можу...

9/10 Про Бога і людей

Серіал не завершений, як написано в анотації, а закритий - через 3 місяці після прем'єри. Цей месія був занадто небезпечним: недарма за ним ганялися всі спецслужби. Він, як годиться, ходив по воді і оживляв мертвих, але до самого кінця перегляду ви не будете певні, що це не фокуси. І ніхто вас у цьому не збирається переконувати. Та й взагалі, дорогі віряни, ніхто вам не допоможе, окрім вас самих. Хочеш бути месією - будь ним! Піднімай задницю з дивана і починай щось робити з усім цим лайном навколо! Другого сезону не буде. Тільки дивися, нічого не поламай, адже Бог все бачить, хоча і безмежно довіряє своїм дітям.

9/10 Знак якості

Один з найкращих британських кримінальних серіалів останніх років. Приквел іншого популярного серіалу "Інспектор Морс" (33 епізоди, 1987—2000 р.р.), який теж варто переглянути. Кожна серія - повнометражний півторагодинний фільм про розслідування вбивств у Оксфорді в 1960-х роках, екранізація романів Коліна Декстера. Цікавий сюжет, небанальний англійський гумор, фактурні актори. У кожному епізоді багато нових красивих жінок (по-справжньому красивих), а також не менше 2-3 небіжчиків, замордованих переважно в нетрадиційний спосіб. Для звукового супроводу використано популярну класичну музику, яку полюбляє головний герой. Якщо для перегляду ще й запастися пів-пляшкою доброго віскі (бо персонажі будуть постійно вас на це провокувати😊), то вам гарантовано 30 незіпсованих вечорів (із яких 23 епізоди - у професійній українській озвучці).

2/10 Ностальгія за цензурою

Попередження: рецензія містить спойлери

На жаль, встиг подивитись тільки перші 35 хвилин цього видатного фільму, що отримав три Оскари. Незабутнє враження на мене справили два епізоди: звільнення сечового міхура головної героїні посеред пустельного засніженого поля на самому початку картини (0:03:00) та сцена випорожнення кишківника тої самої персонажки у власному трейлері відразу після гри на флейті (0:35:40). Що було далі, не знаю, бо моя чутлива кіноманська натура не витримала такого несамовито драматичного розвитку сюжету.

0 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
8/10 Расизму - ні!

Кумедна короткометражка про безкомпромісну боротьбу з расизмом в Данії 1999 року. Гадаю, що в 2021 році, коли боротьба з расизмом стала ще принциповішою, цей фільм жодних оскарів вже не отримав би, а режисер Андерс Томас Йенсен був би навічно забанений за расистське кепкування над боротьбою з расизмом.😊

9/10 Справедливість понад усе!

Офіційний слоган цього серіалу «His scandal. Her story» для наших глядачів я би замінив на афоризм, озвучений В. Гафтом у старому рад. фільмі "Гараж": "Вовремя предать ето нє предать, а предвідеть". Здається, це головний принцип, яким керуються персонажі серіалу вдома та на роботі. При цьому вважається, що десь всередині у них є "червоні лінії", через які вони ніколи не переступлять. Така собі внутрішня ілюзія, щоб не почувати себе гівном. Ці люди працюють у великій адвокатській конторі. Найбільші прибутки компанія отримує від "найбрудніших" клієнтів: крупного наркоділера, багатія-психопата, магната-шахрая у цифрових технологіях тощо.
Серіал цікавий, з харизматичними акторами і досить тонким гумором - я без особливих зусиль, не кваплячись, передивився на карантині всі 7 сезонів, попри деякі сюжетні повтори.

Те, що відбувається останні 10-15 років в країні Свободи, відбиває бажання туди емігрувати - тож рекомендую до перегляду тим, хто має такі плани. Описаний Джо ... рджем Орвеллом в антиутопії "1984" перевернутий світ віртуальної справедливості поступово стає реальністю вже не тільки в комуністичних зоопарках, але й у "вільних" країнах, де тепер законослухняний громадянин може бути покараний системою за думкозлочин: тюремним ув'язненням або (якщо пощастить) грошовим штрафом і втратою роботи. І не сподівайтесь, що темний колір шкіри допоможе вам уникнути відповідальності за випадково сказане в колі друзів слово на букву Н.

Якщо вам сподобається The Good Wife, наполегливо рекомендую подивитись спін-оф The Good Fight (2017-2020) з майже тими самими акторами і президентом Дональдом Трампом в контексті. Окремі події нагадують вже навіть не абсурд, а легкий канабісний сюр - хоча й досить переконливий, як на мене.

9/10 Негайно позбудьтесь молотка, якщо ви раптом використали його не за призначенням...

Класична кримінальна драма відомої режисерки, з зірковими акторами, приємним саундтреком та цікавим сюжетом, який зберігає інтригу аж до фінальної сцени, бо на роль убивці по черзі "претендують" майже всі головні дійові особи. Українська озвучка, звісно, не ідеальна, але не фатально.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
9/10 Спойлер! Спойлер!

Попередження: рецензія містить спойлери

Найбільшою несподіванкою для мене стало те, що в цьому міні-серіалі від Netflix я не побачив жодної сцени з траханням або каканням персонажів. Це неймовірно! Просто свято якесь!

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
7/10 Бути політкоректним — це дуже нудно © Клінт Іствуд

Живописний шпигунський трилер зі сценарієм, що не налазить на голову і нагадує домашню роботу пересічного семикласника. Однак стрічку все-таки варто переглянути фанатам неперевершеного і брутального Клінта Іствуда на фоні альпійських гір, гарних жіночих бюстів та геть неполіткоректних діалогів 70-х років минулого століття.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
6/10 За що піп убив собаку?

Попередження: рецензія містить спойлери

Загалом, непоганий психологічний кримінал з хорошими акторами, хоча знову псують враження нав'язливі голівудські шаблони, що зображають християнство як найсприятливіший ґрунт для вирощування збоченців, педофілів та серійних убивць. Це ж треба додуматися, наприклад, вбити людину з єдиною метою - щоб воскресити її після смерті силою власної віри. Або ревно просити бога спасти дружину від невиліковної хвороби і принести йому за це в жертву улюбленого песика, живописно розіп'явши його трупик на великому саморобному хресті. Ну просто якийсь повний капець... тобто, амінь.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
2/10 Дві з вісьмох оповідок чесно відсидів

Зміг переглянути тільки два епізоди, та й то - з великими зусиллями. Жанр для себе я визначив як депресивний позитивізм. Умовним позитивом були відсутність традиційних оголених коханців на початку серіалу та умисно примітизовані ретро-декорації, які наганяли "ностальгію" за радянськими фантастичними фільмами. Ця ностальгія звично переходила у знайому депресію людини, яка кращі роки свого життя бовталась у совковому культурологічному болоті. Такі асоціації на фоні нудного і передбачуваного розгортання сюжету створювали при перегляді особливу атмосферу невизначеності, коли зупиняти фільм було шкода, але міцнішало бажання не дивитись наступні серії. Один раз я себе переборов, але більше ризикувати не наважився, тож моя оцінка фільму склалася з кількості побачених серій.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
7/10 Це не Діана...

Не знаю, ким то треба бути, щоб на роль Діани Арбус - депресивної американської фотохудожниці єврейського походження, яка в 48 років покінчила життя самогубством, а перед тип наробила купу фотопортретів калік і недоумків в естетиці потворного - запросити життєрадісну довгоногу ірландку Ніколь Кідман, з якої позитивна енергія так і пре. Тому, як на мене, фільм вийшов цікавий, але геть не правдивий. На місці Стівена Шейнберга я цю роль віддав би Шарлотті Ґенсбур і отримав би зовсім інший рівень драматизму.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
10/10 Посмішка Шарлотти

Будь-яка поважаюча себе білявка має в своєму арсеналі принаймні 8-10 виразів обличчя для різних життєвих ситуацій. La femme fatale Шарлотта Ґенсбур досі спокійно обходилась однісіньким загадково-кам'яним виразом - і це зовсім не заважало їй залишатися однією з найвідоміших актрис прогресивного кіно. Та в цьому фільмі з нею щось сталося і вона почала дуже мило і часто посміхатися в кадрі. Не знаю, що стало причиною: чи той дурнуватий пес її смішив, чи партнер по фільму Іван Атталь, від якого Шарлотта має трьох гарних єврейських дітей, чи просто по сценарію наковталась алкоголю з антидепресантами для більшої правдоподібності... але нам все сподобалось.😊

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Нещодавно переглянуті: