| Країни: | Польща Латвія |
|---|---|
| Жанр: | драма |
| Прем'єра в світі: | 8 жовтня 2021 |
| Режисер: | Войцех Смажовський |
У фільмі показано паралельно дві історії: одна, сучасна, весілля доньки місцевого польського підприємця, і інша, з часів Другої світової війни, історія кохання польського парубка до дівчини-єврейки. Події відбуваються в околицях містечка Єдвабного, де у 1941 році поляки вчинили масове вбивство євреїв. Минуле й сучасність поступово зближуються і, зрештою, перемішуються між собою. Бачить це й розуміє, що відбувається лише один чоловік. Він - свідок тих подій, а тепер його внучка йде під вінець і в пам'яті оживають демони минулого - спогади про неймовірну жорстокість тих часів.
Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:
Режисер: Войцех Смажовський
Сценарист: Войцех Смажовський
Композитор: Mikolaj Trzaska
Оператори: Piotr Sobocinski Jr.
Майстер польського гіперреалізму Войтек Смажовський у другій частині "Весілля", знятій через 17 років після фантастично огидної і неймовірно смішної першої частини, трохи попустився у зображенні п'яного свинства на сільській гулянці і зосередився на макабричних подробицях геноциду, вчиненого у 1941 році польськими жителями м. Єдвабного над місцевими євреями під час німецької окупації.
Смажовський мав би вже традиційно отримати якусь гілку або оскара за правдиве висвітлення теми голокосту, але часи міняються, і толерантна світова спільнота починає потихеньку повертатися спиною до обраного народу, серйозно вважаючи, що це сьогодні держава Ізраїль вчиняє у секторі Ґази ганебний геноцид над мирними палестинцями, хоча на початку конфлікту все виглядало рівно навпаки.
Мусимо колись зрозуміти, що історія людства складається з майже безперервних воєн, кожна з яких у більшій чи меншій мірі має ознаки геноциду, вчиненого сильнішими над слабшими. Ціна одного людського жит ... тя знову падає, тож не бачу великого сенсу публічно мірятись власним великим горем з дрібними нещастями інших народів, бо все одно ніхто не співчуватиме чужим людям більше ніж своїм.
Ну, а каятись (як це зараз модно) за злочини, вчинені 80 років тому якимись нелюдами лише на тій підставі, що вони розмовляли тією ж мовою... це якесь психічне відхилення, по-моєму.
Так само, як і вимагати каяття від інших сучасників на тій же підставі, що він німець або єврей, прирівнюючи їх до давно мертвих гестапівців та енкаведистів.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати