Ярослава Шаллерова зіграла свою першу і головну роль у цьому шедеврі чеського сюрреалізму, коли їй виповнилось лише 13 років. Гадаю, що сьогодні навіть у просунутій Європі такий фільм розцінили би, як кіно з елементами дитячої порнографії. Але, як бачимо, цензура Чехословацької Соціалістичної Республіки у 1970-х роках була значно більш поблажливою до оголеної натури, ніж у нашому есесесері. Цікаво, що Ярку Шаллерову вибрали з-поміж 1500 (!) дівчаток, що проходили кастінґ. Видно, що культовий режисер чеської "нової хвилі" Яроміл Їреш, попри всю свою артхаузність, вочевидь, був трудоголіком і мав до цього час і натхнення...

Нудний, але видатний феміністичний фільм про юну бомжиху, яка прагне до свободи і пробує вирватися з кайданів сучасного суспільства, але зрештою трагічно гине, не впоравшись з ворожим оточенням (це не спойлер, бо її мертве тіло показують вже у першому епізоді). Молоду волоцюжку зіграла незрівнянна Сандрін Боннер, котрій на момент зйомок, вочевидь, ще не виповнилось 18 років, тож не розраховуйте побачити її у кадрі голою абощо. Втім, для компенсації глядацьких очікувань Аньєс Варда зробила кілька топлес-кадрів з іншими, дорослими тітками. Зазвичай, з самоповаги, я уникаю коментувати такі сороміцькі деталі, але більше нічого цікавого з цього фільму я не зміг пригадати після перегляду, на превеликий жаль...

Щоправда, є ще один епізод наприкінці фільму, про який можна згадати. Йдеться про унікальний фестиваль соломи (Fête des pailhasses), який щороку проводиться в Попільну середу (римо-катол.) тільки у одному французькому містечку Курнонтерра́ль (фр. Cournonterral), і тільки одна французька вікіпедія про нього щось пише, інші - зберігають мовчання.

Заздрісні люди не дозволили Дмитру Кулебі обійняти посаду прем'єр-міністра України. Довелося йому, бідному, погодитись на роль прем'єр-міністра Великої Британії:
https://thepage.ua/ua/style/life-style/v-novij-versiyi-realnogo-kohannya-dmitro-kuleba-ozvuchiv-premyera-britaniyi?utm_source=chatgpt.com

Перепрошую, але про режисера ви конкретизували тільки зараз (бо до того це були «герої фільму і вся знімальна команда разом з глядачами», тобто, переважно етнічні фіни). Якщо ви натякаєте на його захоплення великою московською культуркою (інших компроматів у вікіпедіях я не знайшов), то звинувачувати його у стокгольмському синдромі - те саме, що шукати чорта, маючи його у себе за плечима.

Може Ви не знаєте, але Фінляндія є одним із ключових партнерів України у протистоянні російській агресії. Загальний обсяг підтримки з лютого 2022 року перевищує 3,3 мільярда євро, в т.ч. військова допомога - понад 2,5 мільярда євро.
Фінляндія надала понад 770 мільйонів євро на гуманітарну допомогу та розвиток.
Фінські інструктори підготували тисячі українських військових. Програми включають базову, спеціальну, медичну, піхотну та протитанкову підготовку.
Більше 66 тисяч українських біженців отримали тимчасовий захист у Фінляндії.
Громадяни Фінляндії пожертвували приватно понад 75 мільйонів євро на підтримку України через неурядові організації.

Але все це, звичайно, гімна варте в порівнянні з тією образою, яку нанесла нам знімальна група. Виявляється, вони своїм фільмом нібито тонко натякають, що насправді їм «на нас байдуже як героям фільму, так і всій знімальній команді разом з глядачами». Це ж треба, якими підступними виявились ці фіни. І як добре, що є на світі москалі, котрим ми точно не байдужі, і які готові посилати на смерть сотні тисяч своїх ванюшок, щоб визволити нас від фашистської диктатури...))

Чому "низько"? Вставлені в канву фільму радіоновини про війну - це ж не для нас , а для усіх інших глядачів. Таке собі нагадування. Для тих, наприклад, хто носиться зі своєю фінською чи якоюсь іншою "екзистенційною депресією". Про те, що і в їхній дім може прийти така біда, від якої пиво не врятує.

А чому б просто не додати цей текст у розділ "Зовнішні рецензії"?

Daft State (2024)...КіноБаза: 0.0 (0). Повністю згоден з кінобазою.

Вражаюча психологічна драма про те, як мале насильство породжує велике.

Фільм цікавий лише як артефакт. Не очікуйте високого художнього рівня: він цілком відповідає оцінці IMDb. Але. Варто зауважити, що Роджер Корман був видатною особистістю, попри те, що знімав низькобюджетні фільми (він наклепав понад 500 повнометражних стрічок), у якого вчилися професійної майстерності такі великі режисери як Френсіс Форд Коппола, Мартін Скорсезе, Джеймс Кемерон та ін.

Гарна рецензія. А розв'язка справді збиває з пантелику, бо для такого серйозного фільму вона занадто наївна, по-моєму.

Нудний фільм про те, як знімають нудний фільм.

Нудний фільм про те, як знімають нудний фільм.

Ця фентезійна телесеріалка нагадує мульти-культурну розцяцьковану новорічну ялинку, споруджену режисерками Georgi Banks-Davies та Runyararo Mapfumo, сценаристками Charlie Covell та Georgia Christou, композиторкою Isabella Summers - під загальним керівництвом творчині-кінематографістки Charlie Covell. Серед акторського складу трапляються, звісно, гендерні потвори з піструнами, але на мій погляд їм більше пасує нейтральна назва "чоловікині". За винятком супер-маскулінного підступного садиста Зевса (Jeff Goldblum) з добродушним носатим лицем вуличного міняйла.

Єдине, що справді порадувало, це чудова фахова українська озвучка: Людмила Петриченко (режисер дубляжу), Юлія Євсюкова (перекладач), Анна Альзоба (спеціаліст з адаптації), Аліна Журба (менеджер проекту) та інші Ігнатуші.

Слава жінкам! Ви давно цього хотіли, тож насолоджуйтесь, дівчата! Тільки потім не говоріть, що ми вам не казали...))

Колоритна олдскульна страшилка з елементами чорного негритянського гумору. Зберіг собі у колекцію.