Моцно, але вже не так потужно, як колись.

Доктор Смалець 13 лютого 2024, 1:41

Майстер польського гіперреалізму Войтек Смажовський у другій частині "Весілля", знятій через 17 років після фантастично огидної і неймовірно смішної першої частини, трохи попустився у зображенні п'яного свинства на сільській гулянці і зосередився на макабричних подробицях геноциду, вчиненого у 1941 році польськими жителями м. Єдвабного над місцевими євреями під час німецької окупації.

Смажовський мав би вже традиційно отримати якусь гілку або оскара за правдиве висвітлення теми голокосту, але часи міняються, і толерантна світова спільнота починає потихеньку повертатися спиною до обраного народу, серйозно вважаючи, що це сьогодні держава Ізраїль вчиняє у секторі Ґази ганебний геноцид над мирними палестинцями, хоча на початку конфлікту все виглядало рівно навпаки.

Мусимо колись зрозуміти, що історія людства складається з майже безперервних воєн, кожна з яких у більшій чи меншій мірі має ознаки геноциду, вчиненого сильнішими над слабшими. Ціна одного людського життя знову падає, тож не бачу великого сенсу публічно мірятись власним великим горем з дрібними нещастями інших народів, бо все одно ніхто не співчуватиме чужим людям більше ніж своїм.
Ну, а каятись (як це зараз модно) за злочини, вчинені 80 років тому якимись нелюдами лише на тій підставі, що вони розмовляли тією ж мовою... це якесь психічне відхилення, по-моєму.
Так само, як і вимагати каяття від інших сучасників на тій же підставі, що він німець або єврей, прирівнюючи їх до давно мертвих гестапівців та енкаведистів.