Чому моя мама не любить мене? - Рецензія до фільму «Усі страхи Бо» / Beau Is Afraid

Все могло би закінчитись не так трагікомічно, якби ці закомплексовані персонажі мали в своїй анатомії такий орган, яким можна любити просто так. Як дихати. Не задумуючись над тим, що про це скаже їхня мама, або якийсь карикатурний психолог з конопель, або навіть той, на кого спрямована твоя любов.

Але ж ні, нема тут любові, лише пусті слова про неї. Виявляється, що світ не прекрасний, як багато хто вважає, а зовсім навпаки: потворний і ворожий, а більшість людей - збоченці і вбивці, принаймні, потенційно, у своїх потаємних бажаннях і мріях. І знаєте, що слід з ними зробити? Відповіді на це можна віднайти ще у Старому Заповіті - це просто детальні інструкції з перетворення людей на слухняних рабів. Нова стрічка Арі Астера чудово це ілюструє. Вже на початку фільму схожий на розжирілого Мефістофеля психотерапевт, розмовляючи з Бо, записує собі в блокнот перше і найголовніше - guilty. Почуття вини - ось що має панувати в твоїй голові, на думку як староєврейських мудреців, так і нинішніх... скажемо узагальнено, маніпуляторів. Але перед цим треба добряче налякати реципієнта, а хто це може зробити краще, ніж рідна мама? - Твій батько помер від оргазму, коли тебе зачав, - запевнила хлопчика Бо його добра мамця Мона. - Те саме сталося з його батьком і з дідом, - додала вона. Послухавшись мами, наш уже сивий і лисий зараз герой так боявся померти, що за все життя жодного разу не займався сексом і схоже, навіть ніколи не мастурбував: через це у нього за багато років жахливо набрякли яєчка.

Далі. Треба постійно і невпинно звертати увагу "слухняному хлопчику" на кожний його хибний крок або вчинок та описувати жахливі наслідки. У наляканої людини з навіяним перманентним почуттям вини поступово зникає розуміння причинно-наслідкових зв'язків. Починає здаватись, що їх взагалі не існує - так само як і суттєвої різниці між Добром і Злом. Що б ти не намагався робити, це не допоможе: тебе рано чи пізно жорстоко покарають, швидше за все - вб'ють. У такому стані людина втрачає найцінніший Божий дар - право вільного вибору, і починає розгублено оглядатись: де ж мій Наглядач? (начальник, рабовласник, мамця, владна дружина і т.п.) Хай він мене насварить і навіть поб'є, але скаже мені, заради Бога, що я маю робити, щоб вижити?

Далі. Слухав-слухав Бо свою маму багато років, намагаючись дотримуватись інструкцій, а наприкінці, у фінальній сцені, дізнався, що вона його люто ненавидить! - За що?!! - волає Бо. - Як це за що? - волає Мона. - За те, що ти мене не любиш! І ніколи не любив!

Отож. Дивись перший абзац цього відгуку.

Різниця між "інструкціями" Старого і Нового заповітів настільки разюча, що просто не віриться, як можна було об'єднати їх під одною палітуркою та ще й нашпигувати Євангелія численними явними вставками з "откровень" юдейських пророків. Там - геєна і скрегіт зубів з численними регулами на всі випадки нікчемного рабського життя. Тут - фактично одна заповідь Христа, з якої логічно слідують усі інші правила. Це Любов.

Beau Is Afraid - фільм цікавий і неординарний. Чорний гумор подекуди справді вражає, хоча для тригодинного хронометражу його малувато. Тішить те, що тут Арі Астер не пхає носа до чужих релігійних культів, у яких він нічого не тямить (Midsommar, 2019), а повертається до власного коріння і традиційних національних рефлексій, намагаючись зрозуміти, що там у них не так.