Доктор Смалець
модератор
Знайдено 86 результатів 
Інколи навіть такі розумники, як Девід Лінч, щоб остаточно не втопитись у потоці своїх фантазій, мусять хапатись за своє справжнє коріння, повертатись до тієї Америки, яку вже повернути, мабуть, не вдасться. А символом цієї справжньої, вчорашньої Америки є не великі цицьки, не гангстери, не кейси з баксами, а простий впертий хлопець на тракторі, який робить свою справу. А ще в кукурудзяному штаті Айова - дуже красиві пейзажі, схожі на наші. І люди там переважно розумні, добрі і чуйні. Але чомусь не дуже щасливі. Нема дитячого сміху - в кадрі майже самі літні люди. І все решта постаріло, зносилось і стало майже непридатним - люди, будинки і навіть газонокосарки.
Загалом, окрім газонокосарок, все досить знайоме, на жаль...
Був би я Дастіном Гофманом, не грав би я бомжів. Не цікаві мені бомжі: ні київські, ні нью-йоркські. Чомусь не шкода мені їх і допомагати їм зовсім не хочеться. А зображати їх в кіно нескладно, адже інших внутрішніх мотивацій, окрім їжі та випивки, у них нема, тому Станіславський з Лі Страсбергом тут не перепрацювались.
Був би я Джоном Войтом, не грав би я альфонсів. Огидні вони якісь.
Фільм досить цікавий для перегляду, але якийсь порожній. За що йому дали трьох Оскарів і одного Глобуса, я так і не здогадався.
PS Знайшов на Толоці гарну рецензію (взяту з «Арґумент-кіно»), де пояснюють, за що Оскари.
https://toloka.to/t109861
Цікава тема ця турецька самотність Нурі Більге Джейлана. Вона у нього, звісно, не голівудська, але й не європейська, та й на медитації Андрія Тарковського теж не схожа, хоча вплив відчувається. Нема зайвого інтелектуалізму і жодних істерик. Всі тримають себе в руках і на дистанції. І тим не менше, чомусь добре відчувається глибина прірви - аж холодком віє. Але не могильним, якимось іншим...
Якби існувало постійне омолодження, це був би такий же трагікомічний процес, як і постійне старіння, яке ми зараз маємо. Тобто, зі щоденним очікуванням неминучого кінця. Кажуть, що неможливо відчути повноцінний смак життя, якщо за лівим плечем у тебе не стоїть зашкірена весела дама з косою. Через це безсмертні боги нам люто заздрять, бо нездатні насолодитись своїм безрозмірним, але таким прісним і жалюгідним життям.
Різновидність гіпотетичного "кінця" тут великої ролі не грає, хоча усвідомлювати перспективу перетворення у сперматозоїд трохи приємніше, аніж уявляти себе їжею для хробаків. Гарним заспокоєнням може бути правильно обрана релігія - відновлення зв'язку з Творцем із перспективою реінкарнації в нове тіло. Щоправда, перед цим метемпсихозом майже назавжди стирається накопичена непосильним трудом індивідуальна пам'ять про весь цей джаз. Ну, що поробиш - така процедура, кого любиш - забувай. Гра закінчена, гра починається. До речі, латиною ludo - гра, а це з ... начить, що людина має гратись, тож насолоджуйтесь процесом, а для більшої насолоди пам'ятаймо про more.))
Попередження: рецензія містить спойлери
Події відбуваються у мальовничому шведському селі, дуже схожому на українське. По селу походжають русяві блакитноокі дівчата у вишиванках і віночках з живих квітів - чисте тобі свято Івана Купала та й годі.
На цьому вступний позитив плавно закінчується і починаються суворі будні кровожерливої релігійної секти з наркотичними речовинами, ритуальними убивствами і груповими сексуальними оргіями (у віночках, але вже без вишиванок).
- Що це? - з жахом запитують у місцевих мешканців очманілі американські туристи.
- А, нічого такого. Це наші дуже давні і гарні звичаї, - відповідають їм шведи, схожі на українців.
Ще одною цікавинкою фільму, окрім віночків і вишиванок, є великий хрест, який часто появляється в кадрі, попри язичницький (за всіма ознаками) характер кривавих сектантів.
Картина отримала багато позитивних відгуків кінокритиків, які пророкують велике майбутнє молодому, але дуже талановитому американському режисеру єврейського походження Арі Астеру, що народився в Нью-Йорку, в сім'ї музиканта та поетеси.
Бідні шведи... Як же багато цікавого вони про себе не знали, заки не подивились цей шедевр.
Попередження: рецензія містить спойлери
Запросивши Барбару Херші на роль матері головної героїні, Ароновскі наче зізнається, звідки він поцупив деякі ідеї сюжету. Це знаменитий «Трюкач» Річарда Раша, 1980 року випуску. Там теж дуже харизматичний режисер (Пітер О'Тул), домагаючись від актриси максимального втілення в образ, штучно створює навколо неї різні бяки. Головна різниця між цими фільмами для мене в тому, що «Трюкача» я дивився разів зо п'ять і з задоволенням подивився би ще зо два рази. «Чорного лебедя» подужав тільки за два вечори і вдруге, звичайно ж, дивитися не стану. Не вважаю себе великим знавцем балету, але, по-моєму, це фільм не про балет, і не про велике кохання, а знову, даруйте, про геніталії. І як би ретельно не мастурбувала бідна Наталі Портман, слухняно виконуючи на камеру домашнє завдання двох режисерів (Касселя і Ароновскі), жодна пристрасть в ній так і не прокинулася. Не перетворилася вона ні в білого лебедя, ні в чорного, а залишилася холодною і зажатою фарбованою лялькою...
Не розумію, навіщо дрібну шахрайку робити героїнею двогодинного фільму? Тут вся драматургія в короткометражку помістилась би. Ще й хорошу актрису примусили погану людину грати. Злочинці не мають викликати симпатій. Вони повинні відсидіти у в'язниці і померти невідомими, а не знаменитими, як Лі Ізраель. А їхні діти мають їх соромитись.
Рене Зеллвеґер, яку я раніше чомусь терпіти не міг, вдруге (після "Холодної гори") приємно здивувала незвичайною роллю неординарної жінки. Може, я ще щось цікаве пропустив?))
Ще один Тарковський. Цього разу - китайський. Будьте пильними! Вони вже переходять в 3D і на цьому не зупиняться...
Чудовий олдскульний чорнокомедійний кримінал. (Жодних ватерклозетних художніх засобів, без яких сьогодні не може обійтися Голлівуд).
Попередження: рецензія містить спойлери
Хороший фільм з поганим завершенням: коли до них нарешті прийшло справжнє кохання, всі зниклі відчуття мали відразу відновитися, чорт забирай! ))
Попередження: рецензія містить спойлери
Якщо ви (не дай Бог!) несподівано дізналися, що вам залишилося жити лише кілька днів, треба нажертися текіли, викрасти чужу машину, пограбувати банк, оселитися в найдорожчому номері, переспати одночасно з двома повіями і... посидіти на березі моря (якщо раніше моря не бачив).
Сумно, що два смертельно хворі німці більше нічого цікавішого так і не встигли собі придумати собі під завісу. Здається, крім останнього пункту з морем, вся ця експрес-матеріалізація нездійсненої мрії ідіота - просто лайно, якщо серйозно. А якщо не серйозно, то фільм хороший, атмосферний... :-)
Попередження: рецензія містить спойлери
Світлий і добрий фільм про старого лікаря-наркомана, фахівця з незаконних абортів, що також не гребує обманом призовної військової комісії та підробкою лікарського диплома для легалізації діяльності свого наступника - задумливого симпатичного парубка, який стоїть перед вибором життєвого шляху.
Інший не менш симпатичний персонаж - турботливий і працьовитий батько, що схилив до інцесту рідну дочку, яка, успішно позбувшись плоду їхньої любові, штрикнула татуся-коханця ножем на прощання і теж кудись вшилася вибирати і собі життєвий шлях.
Інші персонажі теж вельми привабливі, а головна героїня, крім доброї душі, має ще й красиву дупцю, вміло зфільмовану оператором при правильному м'якому освітленні. До речі, вона теж на самому початку фільму позбулася дитини, але це такі дрібниці... Адже жити без любові ця дівчина не може, тому відразу знаходить собі нового коханця, коли її покидає попередній, і все починається спочатку...
Як алегорія, у фільмі кілька разів миготить папірець з якимись правилами поведінки, які ніхто не збирається дотримуватися, а наприкінці фільму папірець спалюють, щоб він нікого не дратував.
Майже як з тими зачатими дітьми, котрим добрі і симпатичні люди не дозволили народитися...
Попередження: рецензія містить спойлери
З великим інтересом подивився спочатку цей голлівудський рімейк, а через деякий час - шведський оригінал. Погоджуюсь з тими, хто стверджує, що оригінал - краще. Хоча і сюжет, і майже всі сцени були скопійовані практично один до одного, але "смак" і "післясмак" у шведського фільму кращий і витонченіший.
Не буду аналізувати художні відмінності, але дуже хочу розповісти про те, що видалось мені кумедним. У шведському оригіналі людське дитя грає білявий хлопчик скандинавського типу, а дівчинка-вампір, навпаки - чорнява, причому з явно семітськими рисами обличчя. У Голлівуді спробували, як могли, виправити це прикре непорозуміння: хороший хлопчик став у них чорненьким, а погана дівчинка-вампір тепер білява, дуже така скандинавська і підозріло нагадує Скарлетт Йоханссон в дитинстві. А у Скарлетт, якщо хто не знає, тільки батько - данець, а матуся - справжнісінька американська єврейка. Загалом, не хочу нікого засмучувати, але обидві дівчинки - і чорнявка, і білявка - викликають у мене однакові асоціації.
Ось такі пироги... ))
Дуже сподобалася зачіска, яку носять хлопчики в сім'ї фараона. Голова чисто виголена, але на правій скроні залишений довгий закручений локон. Це одночасно викликає дві чарівні асоціації: з єврейськими пейсами і з запорізьким чубом-оселедцем :-))