Girlanda
модератор
«Проєкт “Аве Марія”» («Project Hail Mary» (2026)) — особливий для Мене з особистісних запрограмованих причин. Саме з цією метою Я пішов до Кінотеатру — аби пересвідчитися і пересвідчився.
З погляду Моїх кіносмаків — цей фільм зовсім не мій і Я б ніколи на нього не пішов і ніколи б спеціяльно не увімкнув Телевізор з кількох причин:
а) присутній елемент героїчно-науково-дослідної московії — хоча слабко виражений, але стрічку засмердіти встиг (не розумію як за умов Повномасштабного вторгнення отаке закупили для Українських кінотеатрів);
б) дурнувато-награні дешеві дратівливі Голлівудські сцени, фрази, рухи, міміка — завжди відштовхували Мене. Їх тут було відносно не багато;
в) більшу частину фільму кольори та відтінки були несприйнятними для Мене. Я завжди звертаю увагу на барви, оскільки картина має для Мене велике значення і якщо тисне на очи, то нічого не врятує стрічку від Мого вердикту несприйняття;
г) майже половина музичного супроводу також не Моя. Не скажу, що вона геть поган ... а, але враження погіршила;
ґ) неодноразово ловив Себе на думці, що Мені нудно дивитися і Мене не цікавить розвиток подій та доля героїв.
Серед того, що намацувало шлях до Мого Серця й Душі:
а) яскраво виражені вічні цінності — добро, людяність, сентименти, безкорисливість, любов до своєї професії, вболівання за чужу долю;
б) дуже гарна Планета, до якої летіли головні герої;
в) красива конструкція Космічного корабля Иншопланетянина;
г) вдало продуманий зовнішній вигляд, хімічна тілобудова, апаратура і візуальне світосприйняття Иншопланетянина;
ґ) велично-вдалий музичний супровід окремих сюжетних моментів;
д) незвичні відчуття дивитися на завчасно запрограмоване з упевненістю анальоґічної поведінки у більшості випадків із проведенням відповідних паралелей.
Отака враженнєво-сприйняттєва строкатість вималювала оцінку 6 балів!
«Дона Бейжа» («Dona Beija» (1986-1993)) — чудова бразильська теленовела, яка виразно підкреслює шарм, атмосферу й особливості бразильського кінематографу. Якраз у першій половині 90-х, завдяки УТ-1, Моє Село побачило один культовий мексиканський серіял та дві бразильські мильні опери, що контрастно різнилися між собою за країною походження.
«Дона Бейжа» («Dona Beija» (1986-1993)) — це історія сильної та самодостатньої жінки, Яка йшла за своїм внутрішнім покликом і тим самим здійснила виклик тогочасному суспільству. Головна Героїня довела, що може самостійно значно краще за чоловіків зорганізувати свою справу й довести її до довершености✨ Основна сюжетна лінія дуже цікава, позаяк наповнена різножанровими подіями, у тому числі пікантними сценами та щирим і глибоким коханням💖
Другорядні та епізодичні дійові особи доволі колоритні й запам'ятовуються своїми яскравими образами. Не можна оминути вельми кумедні сцени, згадуючи які, досі регочу аж за боки хапаюся.
Гарні костюми, красив ... і декорації і локації, впізнавана вступна мелодія, мудро й льоґічно продуманий багатоманітний сюжет, вдало підібрані актори та чудово зіграні всі ролі.
Хочу відзначити найвищою оцінкою майстерність українського дублювання. Наші актори — ґеніяльні, позаяк своїми голосами, інтонацією та емоціями влучно висвітлили все до дрібниць і додали неабиякого глядацького запалу-апетиту. Саме завдяки українському дублюванню відчувалася перчинка, смакувався солод, вирізнялися тонкощі, виокремлювалася багатошаровість... ...і все це детально обговорювалося на наступний день у Школі, на Вулиці, в Сусідів, на Роботі...
Позаяк Я був тоді Восьмиклясником — Батьки забороняли дивитися «Дону Бейжу». Майже увесь серіял Я прослухав через двері, готуючись до уроків📖🖋📚. Маючи хорошу уяву та віддавна поєднуючи навчання з Телевізором📺 або Радіо📻 — се для Мене не було перешкодою❗️ Не знаю яким дивом, але Мені таки вдалося «вкрасти» кілька серій і Моє блаженство-сприйняття забуяло неабиякими нотами-барвовраженнями🎨🎶🖌
«Дона Бейжа» («Dona Beija» (1986-1993)) — особисто для Мене нетлінна якісна річ з найвищими 10-ма балами❗️ Ся оцінка справедливо розприділяється між професійно створеним кінематографічним полотном, бездоганним українським дублюванням і безцінною нотальґією за Моїм тодішнім щасливим і насиченим восьмиклясним сільським життям🏡🐄🌳🏫🍂🐈🍁❄️🎄🐕⛪️🌨☃️
«Мавка. Справжній міт🍃💖💦» (2026) — українська романтична стрічка з містикою, традиціями та пригодами, що майже цілком віддалена від знаменитої драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня».
Особисто для Мене велике смакоутворююче враження у будь-якому фільмі/серіялі формують три речі: кольори, сюжет і музично-пісенний супровід.
Як тільки Я побачив трейлер — одразу ж закохався у прекрасні барви, Лук’яна і чудову містично-атмосферну мелодію. З величезним захопленням-задоволенням насолоджувався кожним кадром у Кінотеатрі📽🎞. Тепер коротко про свої враження від кожного із трьох смакоутворюючих критеріїв:
1. Кольори та сяйвовідтінки просто чудові — суцільне блаженство для Моїх очей і Душі. Казкова природа України просто зачаровувала. Усі спецефекти, декорації, локації, костюми і ґрим бездоганно створені/підібрані й мальовничо-барвисто гармонійні🔵🟢🟣🔴⚪️🟡.
2. Сюжет чудово прописаний📜🖋 і жодного зайвого слова-звуку-руху-героя. Дуже гарно й навіть ориґінально змальовано-зіграно зародження кох ... ання💖🍃 між Лук’яном і Мавкою (переконаний, що Леся Українка також високо оцінила б це). Все розвивалося динамічно-цікаво-неочікувано — тому заворожено поглинав кожен момент. Неодноразово бігали мурашки по морозяно-гусячій шкірі й текли сльози. Задум із Білою риссю, Жуком-оленем, Папороттю, Димом-туманом — це трагічно, щемливо, романтично, символічно, містично, традиційно. Незвично розкрито-звізуалізовано природу мавок і русалок.
3. Музично-пісенний супровід, в основному, сподобався. Ідеально-українсько-містична атмосфера головної мелодії🌿🎶✨ одразу ж зачарувала Мене і занурила в ту особливу царину постановки. Пісня кінцевих титрів повністю віддзеркалює-поєднує історії обох головних героїв — тут однокореневе давнє українське й сучасне⏳💙💛📹. Була одна знайома пісня, яку Я не люблю, але звучала недовго.
Стосовно инших аспектів картини:
а) найбільше сподобався Лук’ян, з образом Якого дуже приємний спогад-асоціяція (дуже важливий сугубо Мій особистісний чинник) і Якого було багато в кадрі;
б) актори гарно підібрані й тому всі персонажі виглядали природно, по-справжньому, а не як ляльки-моделі мальовані;
в) кілька грамів примітивної голлівудщини гарно вплетені в добротний Український гумор (якого було небагато і в міру достатньо саме для цієї стрічки);
г) вкраплення невдалої гри окремих акторів розчинилися у майстерній роботі та майже не відчувалися.
Є величезне бажання неодноразово передивлятися цей фільм саме у весняно-літню пору, до якої він так органічно прив’язався у Моєму баченні-уявленні.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
З цікавістю подивився постановку «Жив пес Сірко» (2025), бо люблю музичні фільми та вболіваю за Українське кіно. Я не все зрозумів — напевно не дозрів, а може перезрів для такого сюжету.
Найбільше сподобалася прекрасна сільська ПізньоОсіння локація пісні «Шовковиця» (Іван Люленов та Артем Дамницький).
Я у захваті від Юлії Юріної та ансамблю «Ґвара».
Сподобалася Катерина Павленко, Яка ідеально підійшла на цю роль і гарно зіграла. Я спершу подумав, що це Сусанна Карпенко.
Було кілька комічних епізодів і дотепних жартів, але льоґічної цілісности й Різдвяної атмосфери Я не побачив, не відчув.
Можливо комусь більше сподобається, ніж Мені.
Щиро бажаю Українському кінематографу багато якісних художніх, документальних і музичних фільмів та серіялів.
Моя оцінка — 5 балів із 10-ти!
«Війна очима тварин💥🐄🌲🐇❄️🌽🐈🏚🌾🐐🩸» (2025) — кривава, чуйна, щемлива й безперервно сльозоточива Українська трагедія в розрізі кількох окремих історій об’єднаних Війною. Здається, що вже не вистачає сліз плакати і сил дивитися — а Українські тварини і люди через це пройшли, щодня проходять, помирають, втрачають...🙏🏻🙏🏻🪔🕯➕🕯🪔🙏🏻🙏🏻
Тварини (незалежно від того дикі вони чи свійські) все розуміють, відчувають, передчувають, бояться, віддано люблять, знімають стрес і є підтримкою та водночас потребують розуміння, охорони, допомоги й порятунку від людей. І в цій правдивій картині змальовані сцени ставлення людей до тварин🎨💣🐺🩺🖌
Біда, трагедія, жахіття в Україні та мільйони нещасних, беззахисних, убитих, заморених, покалічених, знедолених диких і свійських тварин. Ця стрічка показала тільки дещицю того, що насправді коїлось і досі спливає кров’ю, болем, безпомічними криками та невпинними потоками сліз тварин і людей в Україні🙏🏻💙💛🙏🏻 Це непрощенний гріх московитів і нескінченні прокльони їм та всім ... їхнім поколінням допоки життя на Землі та у Потойбіччі‼️‼️‼️
Найсильніше вразила кінооповідь про Хлопчика й Корову. На розрив Серця короткометражний фільм про Бабусю з Козою. До глибини Душі зачепила кінорозповідь про Жінку з «Синочком». Страхи пробирали під час перегляду постановки про Кролика. Зі страхом усвідомлюю (і кінцеві титри є тому доказом), що реальність стократ гірша🖤💔🖤💔🖤💔
Єдине, що трохи заспокоювало під час перегляду — це віра у краще життя Тих, кому пощастило вижити на тлі Божественно красивої Української Природи-Казки🌤🌳🐦🌻🍒🐝
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
«Антарктида🐧🧊🐋🌱❄️💙💛🐧» (2025) — це якісний повнометражний Український документальний фільм-подорож.
З «Антарктидою» вперше познайомився у Кінотеатрі📽🎞 й дивився майже не дихаючи. Зізнаюся — Я великий шанувальник документального кіно, особливо про Природу. Багатенько їх передивився і скажу, що «Антарктида» це не тільки про Природу і кожен її кадр однаково важливий і значимий! Це не просто фільм-подорож🚢🏘, а фільм-енциклопедія📖 з патріотичним відтінком💙💛
Гарно прописаний насичений сюжет, сотні красивих кадрів, масиви науково-пізнавальної та просто цікавої інформації📚 (географічної, зоольоґічної, ботанічної, метеорольоґічної, кригознавчої, історичної, кулінарної, иншої…), вдалий атмосферо-утворюючий та атмосферо-підсилюючий музичний супровід🎶 і дуже вдалі змістовні, мудрі та кмітливі жарти, фрази й роздуми.
Кожен наступний раз перегляду «Антарктиди» усе сильніше закохував. Фільм зроблений з любов’ю і це відчувається. Кидається у вічі обережність та відсутність екстриму й напруження. П ... ерегляд протікає легко й невимушено. Разом із тим, Автор ненав’язливо зачіпляє і важкі теми — але це реальність України. І навіть мирна Антарктика на краю Світу просочилася нею…
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
«Ти — Космос✨🛰🪐💕💿🎄🎶📀🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊» (2025) — це Українська космічна кіноновація. Мені настільки сподобалася, що Я двічі ходив до Кінотеатру📺🎞📽 й отримав неабияке задоволення від перегляду.
Спершу зроблю акцент на крикливо неґативних аспектах:
1. Багато матюків. Хоча окремі, здавалося б, влучно-комічні, але Я не люблю ці погані слова, позаяк вони несуть чорну-згубну енерґетику та забруднюють життєвий простір.
2. Суржик із московизмами. Розумію, що прославлений на Увесь Усесвіт Хмельницький, здебільшого, так і розмовляє — але тут показане Майбутнє (2100-й рік, виходячи з фрази про 150-річне використання Планетою ядерної енерґії) й особисто Мені хочеться в Майбутньому почути милозвучну-багату-розкішну літературну Українську мову.
Все решта — візуально гарно-переконливо, майстерно, послідовно продумано. Українці вміло поєднали трагічні, фантастичні, драматичні, чорногуморні, комічні, святкові й романтичні відтінки, а також чуйно-мелодійно показали сенс Життя — Кохання💕. Гармонійно переп ... летено різні жанри, що створює природну строкатість Життя. Варто відзначити, наскільки виразно в погляді-міміці головного героя Андрія інколи гостровідчутним є усвідомлення приречености. Мені через це сумно, досі сумно... і гірко...
Своєрідної атмосфери додають платівки💿🎶📀 і клясичні (в сенсі вічні та непідвладні часу) композиції Української естради. Й загалом — до дрібниць-мурашок сильний і вдалий музичний супровід, який цілком співзвучний із зовнішнім і внутрішнім емоційним станом. На жаль, Я не побачив у титрах назви всіх композицій (напружені мотиви з важкими думками Андрія).
Приємнобарвний, легкий і невимушений мультиплікаційно-інформаційний вступ із перших секунд одночасно закохує погляд та увагу. Космос — казково красивий (і тут варто сотню разів зупинитися на органічно-символічному пісневидовищі «Поділля, Поділля»), а Юпітер — особлива любов. Чудові декорації і блискуче прописані ролі. Сподобався Робот Макс — от хочу саме такого Друга!
Цей чудовий-щемливий Український Космічний трагікомічно-романтичний фільм справив сильні враження різкими емоційними перепадами💖✨🌸🦋🍁❄️. Кінцівка — вершина щирого кохання та синівської любови, що цілком заслуговує Оскара. Сльози текли рівчаками під композицію-сценізацію «Кохання Моє💕🎶🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊🕊» — на цей унікальний витвір мистецтва можна споглядати до нескінченности.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
Фільм-оперета «Сватання на Гончарівці» (1958) — це шедевральна екранізація однойменної безсмертної п’єси Григорія Квітки-Основ’яненка. Тут любов і прив’язка з раннього дитинства — під час першого Різдвяного перегляду з Батьками на УТ-1 реготав аж за боки хапався і з нетерпінням очікував наступної трансляції. А їх чимало дарували УТ-1, УТ-2, «Галичина», Студія «1+1», «Культура», TV-4 й инші телеканали: і в Різдвяно-Богоявленську добу, і під час Великодніх свят, і на Зелені свята, і… — й Душа раділа-тішилася.
Кожен раз усе більше закохувався у цю клясичну річ, яка уособлює українську веселу вдачу, українські сватальні традиції, атмосферу сільського життя, що помножені на море крилатих фраз, яскраві образи, гарні-вдалі локації і декорації, чудову музику й різножанрові народно-академічні піснеспіви. Мальовнича українська природа, квакання Жаб, слухняна Гуска в кошику, Журавель у гнізді, фіра з Конем, криниця з ділеткою (дерев’яною путнею) додають колориту. А коли з’явилася кольорова верс ... ія — фільм заграв новими-прекрасними барвами.
У 9-й клясі, під час вивчення творчости Григорія Квітки-Основ’яненка на Українській літературі, аналізували п’єсу «Сватання на Гончарівці». Результатом цього навчально-літературного блаженства була вистава Нашого Драмгуртка на Шкільній сцені.
Досі, за певних життєвих обставин, цитую героїв цієї комедії та реґулярно насолоджуюся переглядом ориґінальної чорно-білої і кольорової кіноверсій.
Однозначно рекомендую всім якомога частіше влаштовувати собі культурне свято — себто дивитися-передивлятися «Сватання на Гончарівці»!
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
Екранізація «За двома зайцями» (1961) — се нетлінне кіноувіковічнення однойменної комедії корифея Українського театру Михайла Старицького. Постановка наскільки сильна і глибока, що завжди заново цікава. Кожен кард є ґрандіозною сукупною ювелірною роботою сценариста, режисера, операторів, художників, костюмерів, ґримерів, декораторів, композитора та блискуче підібраних акторів. Кожна деталь і річ, кожне слово і нота, кожен погляд і рух, міміка й інтонація якісно продумані та змістовні. Немає нічого зайвого і все варте уваги, абсолютно все, позаяк ця повчальна міщанська історія наповнена не тільки довершеним Українським гумором, але також характеризується чітким соціяльним і національним забарвленням.
Щоби відчути й зрозуміти усю фундаментальність і багатошаровість картини «За двома зайцями» — потрібно не один раз уважно передивитися. Кожен перегляд розкриває новий відтінок і цікаву грань, а сміх і регіт завжди буде однаковим — наче вперше! Масштабність роботи весь час переосмислюється ... у бік підвищення цінности стрічки завдяки насиченій кольоровій палітрі, пісням, десяткам крилатих фраз, Українській ідентичності, правдивому перевтіленню акторів, вирізняльному розмаїттю персонажів і чудовим локаціям.
«За двома зайцями» ніколи не буває забагато! Хоча УТ-1, УТ-2, «Галичина», Студія «1+1», «Культура», TV-4 й инші канали неодноразово транслювали цей фільм — Серце і Душа завжди раділи та очікували. Кожна трансляція, в залежності від часу та умов показу, обростала новими світлими спогадами, емоціями, асоціяціями, враженнями та обговореннями. І так триває уже четвертий десяток років. І буде тривати допоки Мого земного життя — адже улюблене з першого погляду сяє до останнього.
Особлива вдячність за чергову ідеальну у моєму сприйнятті пару «Галя (Наталя Наум) + Степан (Анатолій Юрченко)».
Хочу додати ностальґічну прив’язку до Української літератури в 10-й клясі — саме тоді Ми ґрунтовно вивчали творчість Михайла Старицького й аналізували його безсмертну п’єсу «За двома зайцями».
Однозначно рекомендую всім до багаторазового перегляду — се того варте!
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
Екранізація «По-модньому» (1992) — це легка клясична Українська музична комедія з чудовим традиційним Українським гумором у стилі автора однойменної п’єси Михайла Старицького (у тому числі з влучним висміюванням голохвостовщини-мартинобурульщини-миномазайлівщини), різножанровими Українськими піснями й Українською ідентичністю!
Тут усе таке рідне, знайоме, дороге, щире і природне. Вкотре переконуєшся, що не потрібно насаджувати колоритній-неповторній Українській культурі, загалом, та Українському кінематографу, зокрема, чужорідні елементи. А яке красиве Українське село — хати під стріхою, щебетання пташок, тин, зелень, традиційний вишиваний одяг, побут і господарство, поле і млин, дитяча щирість і безпосередність, музики та народні інструменти, кохання і духовність, атмосфера — аж Душа співає від цього блаженного споглядання. Талановиті українські актори і вродлива українська молодь додають візуального, естетичного та враженнєво-сприйняттєвого задоволення.
Телефільм «По-модньому» под ... арував ціле море щасливих спогадів та яскравих асоціяцій, пов’язаних із Різдвяною прем’єрою 1993-го року на УТ-1 (Моя 6-та кляса), Великоднім показом 1996-го року (Моя 9-та кляса), а також з иншими трансляціями на УТ-1, УТ-2, «Галичині», «Культурі» й TV-4. І це завжди було таке світле й безтурботне телесвято.
Рекомендую усім переглянути, посміятися, порадіти і відпочити від важких думок.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
Мінісеріял «Злочин з багатьма невідомими» (1993) — це справдешня українська телесенсація, яка підняла «на вуха» усе Моє село одразу ж після двох перших Суботніх нічних прем’єрних серій на УТ-1 у Березні 1994-го (Моя 7-ма кляса)! По дорозі до Церкви на Ранкову Недільну Літурґію і з Церкви додому всі детально обговорювали сюжетні лабіринти-загадки «Злочину з багатьма невідомими». Після третьої Недільної нічної серії зацікавленість іще більше зросла й уже ширилася дорогою до Школи і цілою Школою — всі з нетерпінням очікували на продовження і бодай якийсь натяк на розгадку. Хоча Нічний телеПонеділок подарував усім одразу ж дві серії, та це ніяк не пролило світло на правду — ба, іще більше заплутало та викликало черговий шквал різноманітних здогадок і версій. На Вівторок великої надії не покладали. Зате Середа дала усі відповіді й розв’язка була шокуючою! Ми іще довго оговтувались — як так!?!? Прем’єра промайнула блискавкою й Ми всі очікували на повтор, бо були впевнені, що щось проґавили. ... Ранковий показ був доступний далеко не всім. Уже через рік, у 1995-му (Моя 8-ма кляса), УТ-1 подарував таку нагоду — дивилися дуже пильно, але загадка за загадкою унеможливлювали правильний здогад.
Специфічна атмосфера постановки цілком співзвучна з Моїм сприйняттям творів Івана Франка. Мінісеріял створено за мотивами саме Його ґазетних статей (що висвітлювали реальні події) і повісті «Основи суспільности». Закручений сюжет, де почергово переплітається Давнє і Нещодавнє Минуле з Теперішнім, сільське й міське життя, у сукупності з блискучим акторським складом і чудовою грою (завдяки якій прожито-створено численні невмирущі образи й характери), підсилюючим музичним супроводом і барвонаповненням — се шедевр поза часом та простором. Навіть сама назва «Злочин з багатьма невідомими» додає цій детективній драмі особливого сприйняттєвого присмаку. А яка багата і красива мова екранізації — суцільне задоволення защораз дивитися-передивлятися й заслуховуватися наче вперше.
Усім раджу до ознайомлення.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
Серіял «Острів Любови» (1995-1996) — розмаїто-неповторна кіноенциклопедія українського кохання та українських любощів на відтинку часу від Козацько-Чумацької доби до середини 90-х років ХХ-го століття. На час Вереснево-Жовтневої прем'єрної телетрансляції на УТ-1 у 1996-му році (Моя 10-та кляса) — це був справжній український кінопрорив, який неперевершено увійшов у тодішній кінопростір, здійняв чимало зацікавлено-усюдно-обговорювального галасу в Моєму селі й досі не втратив свого шарму та ваги.
Композиційно-унікально-бездоганно з’єднані та ориґінально-сюжетно пов’язані між собою десять послідовних фільмів, у центрі яких мотиви творів Олександра Олеся, Марка Вовчка, Ольги Кобилянської, Марка Черемшини, Івана Франка, Гната Хоткевича, Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Михайла Могилянського і Євгена Гуцала, — затягують, зачаровують, розчиняють у собі.
Основна сюжетна лінія-історія, а вслід за нею і кожна передісторія, оповідь та оповідка — особлива, змістовна, довершена ... , цікава, атмосферна, колоритна завдяки льоґічній зав’язці з драматично-трагікомічними контрастами-переливами, блискучій грі акторів і вдалому музичному й українсько-пісенному супроводу, локаціям і побуту.
Божественно-красива українська природа, сільське й міське українське життя упродовж століть, вишукана українська мова з реґіональними особливостями, одяг, містика, пристрасть, загадки, ноти, барви й відтінки взаємодоповнюються, взаємопідсилюються і взаємозливаються з коханням по-українськи, дихають коханням по-українськи, наповнюють коханням по-українськи.
А скільки ідеалів чоловічої і жіночої вроди тішить Моє око та скільки талановитих акторів діамантово викристалізували-увіковічнили своїх героїв. Тут немає ні другорядних ролей, ні дрібних сцен. Скільки чудових і яскравих спогадів та асоціяцій від численних переглядів. А як прикро, що майже цілковитий двадцятирічний занепад Українського україномовного кінематографу (починаючи з 1997-го), — неґативно вплинув на сотні кіноакторських і кінотворських доль.
Серіял «Острів Любови» (1995-1996) — се нетлінний український кіношедевр, такий єдиний у всьому Світі. Рекомендую всім подивитися і сформувати власну думку та поділитися враженнями.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
Серіял-вистава «Царівна👒📚📖🖋️» (1994) — Мій улюблений кіношедевр усіх часів та народів із Лютнево-Квітневої прем’єри 1995-го (Моя 8-ма кляса) на УТ-1 й довіку! Тут усе бездоганне і вишукане. Кожен рух, кадр, сцена, відчуття, почуття, настрій, герой, діалог, монолог, думка, міміка, погляд, інтонація, емоція вдало-ювелірно зіграні-прожиті й довершено локаційно-декораційно-костюмовано-відтінково відтворені, а також блискуче підкріплені-підсилені клясичними музичними творами. Головна музична тема🎶🎻, написана Мирославом Скориком, — це вічний і нетлінний славень безсмертній однойменній повісті ґеніяльної Ольги Кобилянської (яку Ми вивчали в 10-й клясі на Українській літературі, у 1996/1997 н.р.) та взірець-приклад вдалого-наскрізного мелодійного змалювання образу Головної Героїні, ідеї-душі літературного твору, його чудової екранізації та її милозвучної назви.
У «Царівні👒📚📖🖋️» (1994) немає нічого зайвого — навіть розбіжності з художнім першоджерелом і запинання-самовиправляння акторів делі ... катно-органічно-безшрамно вплетені в сюжет. Червоною ниткою крізь усі 20 частин проходить приємне відчуття живої гри на сцені — неодноразово захоплено відзначав високу майстерність Українського кінематографу створювати фільми-вистави. Не знаю чи були режисерським задумом оці рідкісні запинання-помилки акторів, де вони одразу ж виправляють себе, але саме це підкреслює реалістичність життя у поєднанні з високим театральним мистецтвом, де неможливо все вилизати-відшліфувати-змонтувати. Тому дивлячись «Царівну👒📚📖🖋️» (1994), в Мене виникає враження, що все зроблено на одному подиху, без дублів та обробки — наче спостерігаю за Життям.
Усі актори цілком співзвучні своїм героям і кожна річ, деталь, дрібничка, барва, нота — усі й усе без винятку виразні та на своєму місці. Немає нічого другорядного — все важливе і працює згуртовано, злагоджено, взаємодоповнююче, не втрачаючи своєї індивідуальности. Своєрідно-стримана атмосфера-візуалізація «Царівни👒📚📖🖋️» (1994) дозволяє Мені дивитися її за будь-яких обставин і стану Душі — ця унікально-універсально-гармонійна постановка заспокоює, підтримує, згладжує, наповнює необхідним світлом, добром, вірою, надією, любов’ю, спогадами та саме тими емоціями, які так потрібні в момент перегляду.
Буває, що «Царівна👒📚📖🖋️» (1994) безперервно може тижнями йти — Я знову і знову хочу дивитися після чергового закінчення. Понад сотню разів дивився — специфіка Мого вміння, бажання і можливости поєднувати перегляд Телевізора📺 (а тепер Комп’ютера🖥️💻) або прослуховування Радіо📻 чи Магнітофона📼🎵 з навчанням, роботою, життям і сном дозволяє насолоджуватися улюбленими та вподобаними речами значно більше й довше, ніж якби Я не міг це поєднати.
Рекомендую всім дивитися і формувати власну думку.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти💎
«Катрусин кінозал» (1972-1988) — це давня дитяча передача на УТ-1, яку Я застав у період Мого дошкільного та першоклясного дитинства (1986-1988-го років). Із першого побаченого етеру Мені дуже полюбився «Катрусин кінозал» і Я з нетерпінням очікував на кожен наступний випуск. Позаяк Мої перші свідомі-пам’ятні кроки життя припали на останнє майжедворіччя «Катрусиного кінозалу» — Я не можу пам’ятати Катрусі з голосом Тетяни Луканіної (Трофімової), Яка працювала з Червня 1972-го по 1984-й, а також зовсім не пригадую Катрусі з голосом Олени Клименко, Яка озвучувала Ляльку з 1984-го по 1988-й, і голосу тітки Катрі (Катерини Лозовенко). Зате, Моя пам’ять досі зберігає найцінніше, побачене дитячими очима і сприйняте дитячою уявою, дитячим розумом, дитячим світобаченням:
1) світлу, добру та затишноутворюючу атмосферу, яку створювали тітка Катря і Катруся своїми бесідами у Кімнатці з листами й малюнками і яка наповнювала всю Нашу хату;
2) щире та доброзичливе обличчя тітки Катрі і Її любов до ... Катрусі й усіх телеглядачів;
3) щасливі сильноемоційні враження, яких вистачало від одного випуску до иншого;
4) візуально-асоціятивні порівняння тітки Катрі з Нашою Сусідкою;
5) оповиту відчуттями-образами чудову-безпечну кімнатно-телевізорну реальність під час перегляду;
6) формування-утвердження Моєї першої барвистої глядацької думки та представлення її Батькам, родичам, сусідам, друзям, одноклясникам.
На жаль, не збереглося жодного телезапису, позаяк передача завжди виходила наживо і Я не маю нагоди більш реалістично повернутися у те далеке Минуле й заново перепрожити усе сказане. Я навіть не пам’ятаю які саме мультфільми показували в передачі «Катрусин кінозал», щоби їхній перегляд повноцінно відродив оту давню-блаженну атмосферу. Скільки разів передивлявся українські мультфільми 60-80-х років, але ніяк не зміг ні згадати, ні уявити Собі, що вони є частиною «Катрусиного кінозалу». Пояснюю це тим, що занадто був малим (5-7 років) і що тітка Катря з Катрусею своїми цікавими розмовами та аврою цілком перекрили мультфільми.
Єдине, що прив’язне до «Катрусиного кінозалу», — це мій улюблений серіял усіх часів і народів «Царівна» (1994), прем’єра якого розпочалася на УТ-1 в кінці Лютого 1995-го (Моя 8-ма кляса) і повторні покази якого неодноразово здійснювали УТ-1, УТ-2 й реґіональний Івано-Франківський телеканал «Галичина» у другій половині 90-х та у 2000-х. Якраз домашні перегляди «Царівни» (особливо прем’єрні) з Мамою і в обох Бабусь частково нагадували саме те домашньо-кімнатне телещастя-гармонію-взаємопереплетення, яке панувало-розливалося під час «Катрусиного кінозалу».
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!
«Вечірня казка🎑📖🐈✨» («На добраніч, діти!🌜🛏️🌲») (1969-2003…) — одна з найдорогоцінніших перлин УТ-1📺 (Першого Національного) та Моя улюблена дитяча передача всіх часів і народів, що наповнена добром, затишком, любов’ю, радістю, світлою енерґією! «Вечірня казка🎑📖🐈✨» легко, просто, цікаво, захоплююче, зрозуміло та ненав’язливо розповідала як важливо завжди бути на боці Добра, Справедливости і Світла — позаяк вони завжди перемагають Зло й усі лиховісні сили. Ця передача у найкращий спосіб вибудовувала систему цінностей і заповнювала душі й серця нетлінними проміннями Сумління та Правди.
З Раннього дитинства (з 1986-го) пам’ятаю дитячі телепередачі «Вечірня казка🎑📖🐈✨» (в тому числі з дідом Панасом🍎📘🦢), «Катрусин кінозал📽️🎞️🌺🧚🏻♀️» і «Мультфільм на замовлення🍃🐥🌸🦋» на УТ-1📺, а також дитячу радіопередачу «Вечірня колисанка🎶📕🌼🐦» з дідусем Стасом на Українському радіо📻. Хоча був доволі малим, але впізнавана пісня й мультиплікаційна заставка початку «Вечірньої казки🎑📖🐈✨» разом із казками діда П ... анаса теплими-атмосферними спогадами врізалася у пам’ять. Також добре пригадую раптове зникнення діда Панаса з етеру та Мої запитання Батькам коли ж Він знову з’явиться і почне розповідати казки. Хоча дід Панас не повернувся, та це аж ніяк не вплинуло на Мою любов і прив’язаність до улюбленої багатобарвно-різножанрової «Вечірньої казки🎑📖🐈✨». Світ останньої цікаво урізноманітнився в кінці 80-х й упродовж усіх 90-х:
1) це і прекрасні українські мультфільми, багато з яких стали Моїми незабутньо-особливо-ностальґічно-улюбленими: «Дерево і Кішка» (1983), «Двоє справедливих Курчат» (1984), «Як Кошеня і Песик мили підлогу» (1977), «Про Всіх на Світі» (1984), «Капітошка» (1980) + «Повертайся, Капітошко!» (1989), «Гра» (1985), «Жили собі Думки…» (1983), «Нікудишко» (1977), «Різдвяна казка» (1993), «Лис і Дрізд» (1982), «Кривенька Качечка» (1992), «Котик та Півник» (1991), «Лисичка з качалкою» (1977), «Що тут коїться іще!!? (Кіт, який умів складати вірші)» (1988), «Свіччине весілля» (1982), «Вій» (1996), «Чумацький Шлях» (1980), «Тополя» (1996), «Чарівник Ох» (1971), «Як козаки сіль купували» (1975), «Як козаки на весіллі гуляли» (1984), «Ходить Гарбуз по городу» (1997), «Рукавичка» (1996), «Коза-Дереза» (1995), «Велика подорож» (1987), «Іванко та Воронячий цар» (1985), «Івасик-Телесик» (1989), «Старий швець» (1987), «Сонячний коровай» (1981), «Неслухняний Горобець (Біда навчить)» (1970), «Колосок» (1982), «Дострибни до хмаринки» (1988), «Козлик та його горе» (1976), «Цап та Баран» (1994), «Лісова пісня» (1976), «Страшна помста» (1987), «Квітка Папороти» (1979), «Покрово-Покрівонько» (1996), «Як Петрик П’яточкін слоників рахував» (1984), «Пригоди малюка Гіпопо» (1974), «Щасливий принц» (1990);
2) це і сценізації з Казкарем-Чарівником🌾🐓🌻 (Богданом Бенюком), де було задіяно багато акторів, у тому числі Василь Мазур і Михайло Крамар;
3) це і довга багатосерійна казка-вистава про Бабуню Солодуню, Зиму і тварин🍯❄️🐇;
4) це і казки-вистави🎭📗🐿️, у тому числі з казкарем Володимиром Колядою (Який інколи був одним із героїв);
5) це і музичні програми-казки-п’єски📙🎵🎹🦄, які на піаніно разом із ляльками🦊🐶🐮 виконувала тітка Алла (Алла Мігай);
6) це і казково-пригодницькі випуски⛵🐠🏝️ з Олею та Лесиком (Олексієм Сидоренком, Який у 90-х і на початку 2000-х вів передачу «Мультфільм на замовлення🍃🐥🌸🦋»);
7) инше казкове твориво💫🏰🌳...
А ці чарівні вступні та прикінцеві колискові — це ж були повноцінні мультиплікаційні або лялькові з елементами мультиплікації шедеври — аж серце тьохкає. Можливо помиляюся у їхній хронольоґічній послідовності, але дуже добре пам’ятаю:
1) «На добраніч, діти!🌜🛏️🌲» («Вечірня казка🎑📖🐈✨») зі смугастою-кольоровою Машиною та Іграшками;
2) «Вечірня казка🎑📖🐈✨» («На добраніч, діти!🌜🛏️🌲») з перетворенням уривків Українських народних казок і піснею «Тепле сонечко сідає…» у виконанні Віталія Білоножка;
3) «Вечірня казка🎑📖🐈✨» («На добраніч, діти!🌜🛏️🌲») з Петриківським розписом, Жар Птицею і Її пером на початку й піснею «Тихесенький вечір на Землю спадає» (в академічному жіночому виконанні) з квітами, хмаринками, Сонечком-Квіткою, Зоряно-Місячною Коровою-Небом, Пташкою, Котом, Щукою, Віконцем, за яким Двоє Котів гойдають у Колисці Дитину й побажанням «На добраніч, Діти» (всі три тісно асоціюються з Дошкільням і Початковою школою 1-4-ї кляс в усіх Її дитячих барвах);
4) «Вечірня казка🎑📖🐈✨» («На добраніч, діти!🌜🛏️🌲») з колисковою «Сонько-Дрімко» у виконанні Алли Мігай, де в національно-патріотично-вишиванчастому стилі Діти, Корова, Пес і Кіт на Дворі біля Телевізора, неслухняний малюка-Горобчик не хоче засинати і тут прилітає Сонько-Дрімко й усі солодко засинають (тут уже прив’язка до першої половини 90-х з національно-патріотично-релігійним піднесенням і незабутніми шкільно-пастушими 5-9-ю клясами);
5) «Вечірня казка🎑📖🐈✨» («На добраніч, діти!🌜🛏️🌲») з колисковою-молитвою «Спи, Моє Серце…» у виконанні Лесі Горової на тлі Кімнати з осяйними Зірками й різнокольоровими крапкоскупченнями, Круглим столом, Лампою-Церквою, Вазою, Іграшковим будинком з Напівкулястим крутінням із торочками над ним, Сріблястим Роботом і кольоровими кільцями, Калиною, Дитячими руками, Перлами, Тюллю… (це відносить Мене у другу половину 90-х, у 9-11-кляси і початок студентства в Технікумі).
Упродовж 1986-1998-го, як Чорно-білий ламповий Телевізор був справним, рідко пропускав свою улюблену «Вечірню казку🎑📖🐈✨» — з екрану лилося таке заспокійливо-затишно-життєдайне добро-світло-справедливість. З останньої третини 1998-го, з початком студентства, доступ до Телевізора був обмеженим і «Вечірня казка🎑📖🐈✨» все рідше і рідше тішила Мене. У 2000-х Телевізор знаходився майже за межами досяжности. 2-го Лютого 2003-го (в Неділю) дивився «Вечірню казку🎑📖🐈✨» і «Мультфільм на замовлення🍃🐥🌸🦋» на Першому Національному (колишньому УТ-1📺) — пізніших переглядів не пригадую...
Хоча в Інтернеті є доволі мало повноцінних телезаписів цієї передачі, але «Вечірня казка🎑📖🐈✨» досі живе у десятках українських мультфільмів, які неодноразово показували в її етерах, і в Моїх спогадах.
Рекомендую усім подивитися наявні телезаписи «Вечірньої казки🎑📖🐈✨» разом з українськими мультфільмами 60-90-х та ознайомитися яким було щасливе теледитинство у другій половині 80-х — на початку 2000-х.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти!