«Фучжоу (Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля Паґоди)» (1994)

Girlanda 8 липня 2025, 5:12

«Фучжоу (Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля Паґоди)» (1994) — це двосерійна історія кохання, подана в особливий атмосферно-позажанрово-багатожанровий спосіб, що притаманний тільки Українському кінематографу. Химерна притча віддзеркалює Всеукраїнський простір планетарного масштабу, символом якого є Українська традиційна-побілена оселя під стріхою, а основною музичною темою — Українська народна пісня «Чия то долина? Чиї то покоси?» І все це у нерозривному поєднанні-взаємопереплетенні Української магії, Української містики, Українського колориту, східно-азійського бринькання, ковбойського бізнес-брикання, Божественно-красивої природи України, блискучої акторської гри (де кожен персонаж є неповторною яскравою особистістю, незалежно від часо-рольової ваги у фільмі) — справжня Українська кіноперлина з різноемоційними враженнями і роздумами.
Кожна сцена, кадр, учинок, об’єкт дихає унікальністю. А чого тільки вартують назви картин Ботічеллі: «Відпочинок бедуїнів, які дуже втомилися і відпочивають в холодку щоб відпочити від спеки», «Добування Небесного вогню мешканцями острова Мадаґаскар під час величезної бурі з трьохповерхової хмари Блакитним променем молодого Місяця», «Розлючений Римський гладіатор перед змаганням з Левом-людожером, Якого врятували від тяжкої невідомої хвороби іноземні лікарі за ненаші гроші», «Очікуючи вантаж на рейді Хучжоу біля Паґоди» (у фільмі постійно кажуть «Хучжоу») — ну тут хоч стій, хоч падай — і головне з якою інтонацією та якою мімікою се все промовлено!
Описане двогодинне кінодивовижне нашарування є шляхом до мрії — до взаємного кохання, до здійсненої мрії… Не один десяток разів дивився і постійно заново захоплююся.
Рекомендую усім дивитися і пізнавати Україну!
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти.

Коментарі: