«Кайдашева сім’я» (1993-1996) - Рецензія до фільму «Кайдашева сім'я» / The Kaidash Family

«Кайдашева сім’я» (1993-1996) — це двосерійна постановка, в основу якої лягла однойменна безсмертна повість Івана Нечуя-Левицького. Сюжет цієї кінострічки якийсь мучений вийшов. На Мою думку, так вийшло із двох причин:
1) обидві серії знімалися щонайменше з дворічним розривом у часі й у кінцевих титрах Першої серії пише «Кінець фільму» — хоча закінчення було далеким до закінчення з надзвичайно важким післясмаком. Напевно зйомки фільму наштовхнулися на фінансові проблеми, а ідея зняти продовження виникла пізніше — та це тільки Мої здогади;
2) хоча фільм створювався за мотивами повісти «Кайдашева сім’я» — туди також вплетені окремі сюжетні елементи й образи з таких творів Івана Нечуя-Левицького як: «Дві московки», «Микола Джеря», «Бурлачка», «Хмари», «Не той став», «На Кожум’яках» (ось чому виникає враження, що не«Кайдашів» Онисько «злизаний» із Голохвостого — а насправді, Михайло Старицький написав свою шедевральну п'єсу «За двома зайцями» на основі цієї міщанської комедії).
Саме тому, у «Кайдашевій сім’ї» (1993-1996) з'являються «зайві» події та герої (Онисько, Варка, Кавун, Рабіненко, працівники Заводу, инші), скорочені, поперемішувані або й зовсім видалені чудові сюжетні перипетії і фрази ориґінальної повісти. Фільм вийшов перебабраним, доволі важким і наче розведений сирою водою та шматками оселедця борщ.
Також присутні ляпи з часом — в житті одних героїв проходить із десяток років, народжуються і зростають діти (Родина Кайдашів), а в инших наче пройшло 2-3 роки (Онисько, Варка, брати і сестри Мелашки).
Вважаю несправедливим відношення кінотворців до «зайвих» героїв Ониська і Варки — якщо вже Їх ввели у вир кіноподій, то потрібно вже якось льоґічно довести глядачам на чому закінчилося Їхнє перебування у фільмі. Особисто для Мене долі Цих Двох персонажів є незрозумілими й сюжетно обірваними, а Я реально переживав за Них!
Се все неґативні моменти.
Серед позитивних варто відзначити:
1) вдалий підбір акторів, які в руслі сюжету-задуму й атмосфери добре справилися зі своїми ролями та створили відповідні кінообрази;
2) хороші костюми, добротні локації, відтворений побут і чудовий фольклорний спів, красива-особлива Українська природа;
3) яскраво підняті одвічні проблеми українців у нездатності організації власної державности і національного ґаздування, а також родинні незгоди;
4) кінцеві закадрові слова Омелька Кайдаша, що знову повернули Мене у щасливу 10-ту клясу на уроки Української літератури, коли Ми читали й аналізували «Кайдашеву сім’ю» Івана Нечуя-Левицького.
Усім раджу подивитися і сформувати власну думку.
Моя оцінка — 6 балів із 10-ти!