Girlanda
модератор
Знайдено 73 результати 
«Генріх V👑⚔️🏰» («Henry V» (1989)) — велична британська постановка однойменної історичної хроніки Вільяма Шекспіра, яку УТ-1📺 показував у кінці Грудня 1997-го року (Моя 11-та кляса) і повторював у кінці Липня 1998-го року (Мої вступні випробування до Технікуму).
Так, Я вже був дорослішим і двічі (майже поспіль) подивившись, зумів оцінити картину більш-менш усебічно й порівняти з побаченим у кінці Грудня 1992-го (рівно п’ять років тому на УТ-1📺) фільмом-виставою «Король — Генріх V👑🛡️🗡️» («Henry V» («The Chronicle History of King Henry the Fift with His Battell Fought at Agincourt in France») (1944)). Я тоді майже нічого не знав про Лоуренса Олів’є і зовсім нічого про Кеннета Брану (Я навіть не знав, що Він — Кеннет Брана). Постановка Лоуренса Олів’є була значно легшою для сприйняття, менш напруженою, більш сценічно-ігровою та навіть загравальною із глядачем і не такою жорстокою як фільм Кеннета Брана. Ну і, звісно, на Лоуренса Олів’є можу дивитися вічно — Мій візуальний ідеал. Тут Кенн ... ет Брана «насухо» програє! Станом на середину 2026-го року Я більш ознайомлений із творчістю Лоуренса Олів’є та Кеннета Брани (головним чином передивляючись фільми за Їхньою участю, а з Інтернету тільки загальну інформацію почерпнув). І в Мене складається враження, що Лоуренс Олів’є був закоханий у театр📜🎭 і жив сценізаціями та кінопостановками📽️🎞️. Він любив творчість Вільяма Шекспіра і творив так, як бачив, хотів і відчував, не оглядаючись по боках та не порівнюючи Себе із Кимось (але це тільки Моє враження і воно може бути помилковим). Саме тому, Його ролі були природно легкими — себто, легко Йому давалися, буквально розчинявся у персонажі та сюжеті, і Я це завжди відчував через екран. Я не бачив Актора — Я весь час бачив різних героїв із неймовірно вродливим обличчям (і тут серед зарубіжних акторів сього рівня майстерности сягнув тільки Ален Делон).
Кеннет Брана, на Мою думку, весь час озирався на роботи Лоуренса Олів’є. Я це акторське (сугубо акторське) напруження-роздування запримітив у Кеннета Брани як уперше звернув на Нього увагу та запам’ятав Його обличчя — саме у фільмі «Генріх V👑⚔️🏰» («Henry V» (1989)). Тепер стосовно самої картини — ніхто не приватизував Шекспіра і кожен може сценізувати й екранізувати Його твори. Кеннет Брана дуже серйозно та ґрунтовно підійшов до роботи й від першої до останньої хвилини відчувається серйозніть і відповідальність. Всі костюми, сцени, фрази, міміка, інтонація, локації, декорації, музичний супровід — професійно продумані, узгоджені, переглянуті, перевірені, відточені, вилизані, відшліфовані. Не має нічого та нікого зайвого. Окремі актори (як от Емма Томпсон, Джуді Денч і Дерек Джекобі створені для гри у п’єсах Вільяма Шекспіра).
Я не бачу Кеннета Брану у жодний із прочитаних драмах Шекспіра, Він для Мене геть чужий у ролі Генріха V-го, а Його гра неодноразово «колола шпилькою», що щось не так — і це попри Мій неодноразово застиглий погляд на Його доволі сильних зламах емоцій-міміки, що наче хотіли «мурашками» та «морозом» пробратися Мені попід шкіру.
Сподобалася ідея з Автором. Були моменти, коли котилися сльози з усвідомленням нелюдської жорстокости…
Моя оцінка — 7 балів із 10-ти❗
«Король — Генріх V👑🛡️🗡️» («Henry V» («The Chronicle History of King Henry the Fift with His Battell Fought at Agincourt in France») (1944)) — анґлійська екранізація історичної хроніки Вільяма Шекспіра «Генріх V👑🛡️🗡️», яку УТ-1📺 транслював у кінці Грудня 1992-го року. Я був тоді шестиклясником і вдома навряд би дивився, а так ночував у Бабусі та з величезним захопленням ковтав кожен кадр постановки Лоуренса Олів’є (Одного з Двох Моїх улюблених і найвродливіших зарубіжних акторів). Повторно переглядав уже після 2010-го року та вчора і Мої враження завжди були однаковими.
На уроках Української літератури📗📘📖🖊️ й Зарубіжної літератури📚🗒️🖋️ Я найбільше любив п’єси, а Вільям Шекспір — Мій улюблений зарубіжний драматург. Його трагедії, комедії і хроніки мають власний нетлінний сюжетний шарм, що дозволяє до дрібниць уявляти героїв та події, цілком занурюючись у добу й атмосферу описаних подій.
Талановитий красень Лоуренс Олів’є вельми професійно та з любов’ю підійшов до створення фільму і в ... ідтворив дух Шекспіра, віддавши належну шану театру «Глобус🌍🎭». Власне, напівтеатральна постановка у поєднанні з натурними зйомками та першоклясними декораціями створює чудовий ефект фільму-вистави📽️🎞️🎭. Музичний супровід🎶, піснеспіви, костюми, чоловічі стрижки «під миску» й жіночі зачіски — саме так Я завжди уявляв Середньовіччя🏰📜⚔️⛪🏹🕯️ і саме такими були малюнки у шкільному підручнику «Історія Середніх віків🏰📜⚔️⛪🏹🕯️ за 7-8 кляси» (яку Ми почали вивчати через вісім місяців після трансляції сього фільму) в темах, що висвітлювали події в Европі. Хочу особисто відзначити яскраво-барвне й таке любе для Мене насичення картини🎨🖌️.
До речи, Вільяма Шекспіра Ми також почали вивчати у 7-й клясі на Світовій літературі📚🗒️🖋️ (тоді була іще така назва предмету), але у Шкільній програмі не було історичної хроніки «Генріх V👑🛡️🗡️» (прочитав самостійно на Літніх канікулах 1996-го року після закінчення 9-ї кляси).
Таким чином, «Король — Генріх V👑🛡️🗡️» («Henry V» («The Chronicle History of King Henry the Fift with His Battell Fought at Agincourt in France») (1944)) — се для Мене невичерпне й таке дороге атмосферне джерело спогадів щасливої Шкільної давнини🏫📕🔔.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗
«Темні Небеса🌩️👽🛸» («Dark Skies» (1996-1997)) — американський серіял, який УТ-1 транслював з середини Падолиста🍂☔ 1998-го року до середини Квітня🍀🌸🐦 1999-го року (Перший рік Мого студентського життя в Технікумі після закінчення Школи). Серіял цікавий своєю подвійною інопланетною лінією, що розвивається на планеті Земля у 60-ті роки з невеличкими вкрапленнями подій 20-х, 30-х і 40-х років. При прем’єрному перегляді (десь половину бачив як приїздив додому на вихідні🛋️🐕 та Зимові канікули🎄☃️⛪) та повному перегляді після 2020-го року (завдяки Інтернету і Комп’ютеру💻🖥️) у Мене завжди складалося враження, що розвиток усіх подій відбувається у 90-х.
Сюжет доволі серйозний. І хоча кожна серія наче як самостійна історія, але водночас є важливою льоґічною частинкою загальної картини. Тому треба уважно дивитися і вслухатися з першої серії, щоби зрозуміти і зв’язати все в єдину «смачну плетенку». Хороші актори, цікаві герої, відповідні декорації, своєрідний музичний супровід, переважно тьмяні ві ... дтінки з незначними буденними переливами й неочікувано яскравими барво-поєднаннями, невисокий ґрадус напруги, особливі нудотно-депресивні енерґетичні згустки та прийом сюжетного нагортання у своїй сукупності створюють впізнаване власне сюжетно-атмосферне кінообличчя «Темних Небес🌩️👽🛸». Відносно легка «заокруглена» кінцівка кожної серії, взаєморозуміння, взаємопідтримка, цілковита гармонія між головними героями (красивою-світлою-доброю молодою парою із вродливими приємними обличчями) та відчуття духу справедливости (навіть під час загострень) мають заспокійливий ефект. Я завжди надіявся і вірив у краще, навіть попри те, що були гіркі й безповоротно трагічні втрати.
«Темні Небеса🌩️👽🛸» клясично стверджують, що сила Любови та сила Кохання є непереможними, а Добро і Зло завжди відчувають споріднені душі, незалежно від фізичної форми та просторового походження. Дуже прикро, що через низькі рейтинґи «Темні Небеса🌩️👽🛸» припинили своє існування на Першому сезоні — Мені сподобався п’ятисезонний задум від 60-х до початку 2000-х зі своєю сюжетною Інопланетною парадигмою.
«Темні Небеса🌩️👽🛸» для Мене цінні спогадами незабутньої Студентської давнини першого року навчання🏮📚📖🖊️, власним відтінковим спектром вражень та емоцій🎙️🪐🎶, Новою історичною добою в житті УТ-1🗞️📺.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗
«Плезантвілль» («Pleasantville» (1998)), на Мою думку, — доволі глибокий фільм, що зачіпає кілька філософських і життєвих питань. Особисто Я — мрійник-мело-кіноман і великий пошановувач снів. Тож ця картина неабияк по-своєму зачепила Мене.
По-перше, гарний задум із Каналом TV-Time!, що дарує ностальґію за добрішим і спокійнішим часом в ідеальному чорно-білому світі серіялу справжніх сімейних цінностей і теплих стосунків — «Плезантвілля». Вдало підібраний Актор на ролю «Діда-Чарівника» (Дон Ноттс — Don Knotts), що вдає Телемайстра з метою віднайти однодумців, які як і Він до дрібниць розчинені в ідеально-щасливому світі «Плезантвілль».
По-друге, персонаж Девід (Тобі Меґаір (Маґвайр) — Tobey Maguire) — добре продумана і втілена провідна тема «Плезантвілля». Мені знайоме Його захоплення та відданість улюбленим кіноречам, обізнаність у їхніх дрібницях і деталях, а також переконливо інтонаційне цитування їхніх уривків; Його пропрацьовування знайомства й запрошення на побачення; Його вперт ... е відстоювання реалізації задуманого теледійства; Його щира та безкорислива допомога, підтримка, розуміння, бажання порятунку Обох Матерів, Батька, містера Джонсона, Скіпа Мартіна, Дженніфер (Джен), Усього Плезантвілля з умінням поєднати непоєднуване з якомога найменшими втратами-стресами та найбільшою вигодою для Всіх; Його стійке слідування власному чистому єству без лицемірства та боязні осуду й висміювання з боку оточення і Рідної Сестри! Ці риси варті поваги, бо бути Собою всюди і завжди — це правильно та сміливо. Наскільки Я зрозумів, Девід уявно створює Власний Ідеальний Світ, подумки відмежовуючись від проблем Свого Реального Життя (негараздів Матері, що дуже яскраво підкреслюють Його дії порівняння Телевізорного з підкручуванням звуку та Домашнього; Шкільного (особливо песимістичні прогнози Майбутнього на уроках) та Иншого повсякденного) і мріючи «шматками» «Плезентвілля» «залатати діри» Реального Життя. Я гадаю, що Девід захоплювався ідеально-щасливим світом «Плезантвілля» і бачив у ньому «ліки» від «хвороб» Свого Реального Світу, але не мав наміру потрапити туди і жити там! Це «Дід-Чарівник» помилково подумав, що Девід марить «Плезантвіллем» та одержимим учинком зумовив руйнацію Свого ідеально-щасливого Світу руками Двійнят. Хочу підкреслити прекрасний сюжетно-символічний хід — показувати кольорами те, що «виправляли» Девід (спершу вельми обережно, але з наростаючою силою) і Джен (завжди відверто, відкрито, гучно й радикально) з усіма наслідками «ланцюгової реакції» змін (наче позначення помилок червоним чорнилом у шкільних зошитах). Себто, весь ідеально-щасливий світ перетворився на суцільне виправлення! Відтак, «Дід-Чарівник» є блискучим прикладом того, що Нікому не можна нав’язувати Своє і тим більше — категорично заборонено насильно вганяти Когось у Свої «рамки» (якими б вони Цьому Комусь ідеальними не здавалися) з чіткою забороною Комусь на власні думки і дії. Девід і Джен правильно зробили, що провчили Цього «Діда-Чарівника» і Я отримав неабияке задоволення, споглядаючи на Його злу-роздратовану мармизу! Неможливо Своєю «залізною рукою загнати людство до щастя» і потім виголошувати гасло «Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше» — бо цього насправді ніколи не буде! З иншого боку, категорично небажано влізати у Чужий Ідеальний Світ — результат буде спустошливо руйнівним для Обох сторін! Наголошую — треба уявно створювати Своє-власне і втікати від реальности туди Самому! Мене зрозуміють виключно мрійники, а тверезі реалісти покрутять пальцем біля скроні. Але ж Я мрійник… Стосовно Девіда — у «Плезантвіллі» дивився на Нього і весь час бачив усебічно дуже правильного Пітера Паркера (Людини-Павука з однойменної клясичної трильоґії, якою познайомився значно раніше за «Плезантвілль»). Всі риси характеру Девіда, Його міміка, рухи, емоції та світобачення абсолютно збігаються зі всім сказаним у персонажі Пітера Паркера (Вашого друга Людини-Павука)! Вкотре переконуюся, що всі актори мають обмежений набір професійних якостей (навіть якщо цей набір численний) — і в різних ролях цих акторів спостерігаються однакові прийоми. До речи, ориґінальний Бад Паркер значно більше сподобався Мені, ніж Девід «Бад Паркер»! Ориґінальний органічно-рвучко-невимушено вплетений у світ «Плезантвілля» й у Нього така свіжа-виразна-щира личина-атмосфера.
По-третє, Дженніфер Мені дуже неприємна характером і зовнішністю. От гармонійне поєднання в Цій Героїні всього, що відштовхує Мене при кожній Її появі в кадрі — геть нічого не сподобалося (навіть попри те, що Вона впевнено-вперто змінювала світ «Плезантвілль» і цим самим розізлила «Діда-Чарівника» та довела Мою правоту). Ориґінальну Мері-Сью також не сприйняв — навіть через окуляри Я побачив болючо-гостре свердління Її погляду, який цілком заперечував і перекреслював ідилію «Плезантвілля».
По-четверте, не знаю чи був такий задум чи це Моє особисте сприйняття, але Джорж і Бетті Паркери виразно формальні у ставленні до Своїх дітей (і фільмових і закинених у фільм) — геть не відчувалося щирої батьківської любови, а тільки чітке виконання методичних рекомендацій. Для Мене гостро показовим та символічно очікуваним було те, що зразкова, витончена, ґраційна, тиха, злагідна, слухняна, елеґантна, скромна, акуратна, делікатна, дбайлива мати й домогосподиня Бетті Паркер інтуїтивно правильно прагнула-намацувала шлях до справжнього жіночого щастя! Актриса переконливо виконала свою ролю (достойна Оскара). Річ у тому, що Джорж Паркер і містер Джонсон однаково варті кохання Бетті Паркер. І це для Мене основний біль фільму — яким би не був вибір Бетті, все одно Мені буде шкода Того, Хто залишиться Сам. І тому кінотворці правильно зробили, що залишили це питання відкритим на розсуд глядачів. Особисто Я, як Мрійник, уявно створив іще одну Бетті! Мені потекли сльози тоді, коли Бетті прощалася з Бадом-Девідом, — саме там Вона по-Своєму проявила справжню материнську любов.
По-п’яте, Світ «Плезантвілль», на Мою думку, по-своєму гармонійний і самодостатній Часопростір, який особливо захоплює безпечністю і замкнутістю-відокремленістю від Усього. Не буду приховувати, що саме критерій отакого замкнутого-безпечного-відокремленого Самовсесвіту-Часопростору закладений в основу Мого омріяного Ідеального щасливого Світу! Але Я, так само як і Девід, убачаю в «Плезантвіллі» речі, які б змінив — саме тому, Я б не відправився зі Своєї Реальности до «Плезантвілля». Бо Я б усе одно, навіть випадково чи підсвідомо, почав би щось змінювати (а може б навіть психічно зірвався) — і щось би обов’язково набуло яскравої барви, а «ланцюгова реакція» не забарилась би! Відтак, Ми були свідками як зміни у «Плезантвіллі» породили диктатуру, жорстокість і свавілля боку сил опору змінам! Для Мене було жахіттям спалення книжок і трощення картин. Згадав пророчу фразу Гайнріха Гайне (творчість Якого Ми вивчали на Зарубіжній літературі у 9-й клясі — рівно тридцять років тому): «Спочатку вони спалюють книги, а потім будуть спалювати людей!» Ось задля запобігання трагедії, Я б ніколи не відправився до «Плезантвілля»! Вельми показовим є те, що Девід достатньо «наївся» «Плезантвіллем» і навіть заради 1000 доларів не дивився Марафон — хоча Його шанси на виграш були доволі високими. Мені сподобалася мудрість Девіда у розмові з Матір’ю, але Я не зрозумів чи Девід позбувся Своєї риси ідеалізувати… Наскільки Я зрозумів, уже існує два «Плезантвіллі»: Один — Кольоровий, вплетений у Реальність, у якому залишилася Джен; Другий — Чорно-білий, який продовжував іти по Телевізору з ориґінальними Бадом і Мері-Сью.
По-шосте, Скіп Мартін (Пол Вокер — Paul Walker) — Мій візуальний ідеал та асоціяція з Моїм Реальним Ідеалом. І тут без пояснень, а Хто як хоче — хай так і розуміє…
Моя оцінка — 7 балів із 10-ти!
«Бодетаун — Місто на кордоні🐴🍁» («Bordertown» (1989-1991)) — се канадсько-французька 78-серійна пригодницька постановка, яку з кінця Жовтня🍂 1992-го року до середини Березня🌱 1993-го року транслював УТ-1 (Моя 6-та кляса). Це була кіноісторична подія, позаяк се перший зарубіжний художній серіял, який з початку Відновлення Незалежности закупив і рідною-українською мовою озвучив та показав УТ-1. «Бодетаун🐴🍁» (саме така назва була в програмі передач, а фраза «Бодетаун — Місто на кордоні» промовлялася в початкових титрах) одразу ж став культовим у Моєму Селі. Всі з нетерпінням очікували на цю леґендарну ковбойську мелодію🎶, що знаменувала початок/продовження цікавих пригод.
На 49-й паралелі розташоване Містечко, по території якого проходить кордон між Сполученими Штатами Америки та Канадою — знаменитий Бодетаун. Найкумедніше те, що лінія розмежування проходить через будівлю, в якій облаштовані відділки американського шерифа Джека Креддока і канадського капрала Клайва Беннетта. Вони обидва ... в єдності й суперечках стоять на сторожі закону, а також змагаються за серце красуні-лікарки Марі Дюмон…
На «Бодетаун🐴🍁» дивилися під час прем’єрних вечірніх Суботньо-Недільних показів, а потім, хто міг, і під час денних повторів. Саме вечірні Суботньо-Недільні прем’єри були найзатишнішими, бо збиралася вся родина й нерідко приходили сусіди та ласували смачною вечерею🥛🥞🥮🍯🍲🥙. А потім обговорювали побачене — се був перший етап вражень. Наступні відбувалися в усеможливих місцях — у Церкві⛪️, на Вулиці🏡🏡🏡, в Школі🏫, на роботі... Ми інколи переймалися кого обере Марі більше, ніж реальними життєвими справами.
Хоча в «Бодетауні🐴🍁» розгорталися не на жарт гострі події, стрілянина з жертвами, серйозні конфлікти, але сама атмосфера, подача та музичний супровід значно полегшували сприйняття. Завдяки швидкому-цікавому перебігу подій — серії миттєво спливали одна за одною, а Ми хотіли ще і ще. Хочу відзначити якісні зйомки на тлі мальовничої Природи🌲🦌🌳 і локацій самого Містечка. Життєвий уклад, архітектура, побут, костюми, коні🐎 також з головою занурюють у ті часи. Красива цілісна картина була чудовою навіть через екрани чорно-білих лампових телевізорів📺.
Буду відвертим — «Бодетаун🐴🍁» у Моєму рейтинґу навіть у першу сотню зарубіжних фільмів не входить. Але ті безцінні теплі спогади, враження, обговорення, власні сюжетні здогади та бажання, тодішнє відносно безтурботне-щасливе шкільне життя і найдорожче Село та Вулиця, сусіди, друзі, одноклясники, Мій візуальний ідеал назавжди возз’єдналися з «Бодетауном🐴🍁» і закарбувалися у Пам’яті, Серці та Душі. Я із задоволенням інколи переглядаю по кілька серій і з широкою посмішкою знову потрапляю в те Блаженство.
Оцінка — однозначно 10 балів із 10-ти❗️
«Спілка адвокатів🗂⚖️💼» («Avocats et Associés» (1997-2010)) — французька юридична теленовела, кілька серій якої транслював УТ-1 в кінці Травня й на початку Червня 1999-го року. Позаяк се був перший студентський рік, Мені пощастило побачити тільки одну серію на Зелені Свята🍀⛪️🌿, а потім усе різко обірвалося і Я нічого не чув аж до повтору цих кількох серій у першій половині Лютого 2002-го року (щоправда, через навчання також не подивився). Враження від побаченої третьої серії в 1999-му році не полишали Мене до того часу, поки не завантажив після 2020-го року французькою мовою.
Події серіялу розгортаються у світі адвокатської практики. Численні справи, що стосуються розлучень, поділу спадщини, різноманітних цивільних суперечок і злочинів переплітаються з особистим життям адвокатів і їхніми професійними відносинами. Розслідування та налагодження контактів, судові засідання й відвідування в’язниць, різні зустрічі та знайомства у процесі роботи вимагають психічно-психольоґічної стійкости, з ... алишають свій відбиток і впливають на самопочуття, настрій, світосприйняття і професійну придатність адвокатів.
Я бачив дуже мало французьких серіялів і все ж таки відчув отой своєрідний атмосферний шарм.
Повертаючись до «Спілки адвокатів🗂⚖️💼» і враховуючи Мою особисту далекість від юриспруденції, усе було доволі переконливим. Гра акторів скидалася на правду, а місця подій закріплювали цю думку. Побачена вперше одна-єдина серія у 1999-му році по Чорно-білому ламповому телевізорі📺 у приємній тихій затишно-домашній напівтемряві✨🍃🌺🐕🛋️ добряче уґвинтилася у пам’ять і сильно полюбився Один Персонаж. Понад двадцять років Я чекав на зустріч із Ним і Мої очікування не були марними. Тепер Я мав задоволення споглядати на перебіг подій у кольорі мовою ориґіналу. Часто задавався питанням — Чи варто з Душею перейматися і так сердечно пройматися справами своїх клієнтів, уболівати за них і зріднюватися з ними❓ Також саме з цією постановкою пов’язане чітке розмежування між стосунками🖇 і коханням💞
Палітра важких для Мене кольорів гармонійно підходить «Спілці адвокатів🗂⚖️💼» так само, як і музичний супровід🎶. Усе підібрано зі смаком, хоча багато чого далеке від Моїх візуальних смаків. Зате любов до Однієї, а потім і до Другої сюжетних ліній, в сукупності з кіномайстерністю, вабила Мене переглядати серію за серією.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗
Присвячується Другу, Який завжди віддає честь🔷🔶 і бажає безпечної Кінематоґрафічної ночи🎑📽️🎞️📺🛋️🐈🐈🐈✨
Десь із кінця 2025-го року Друг невеличкими, але змістовними вкрапленнями знайомив Мене з серіялом «Чак» («Chuck» (2007-2012)). До того часу Я ніколи нічого не чув про цей серіял і не хотів персонального знайомства через безпосередній перегляд. Та напевно в Мене не було шансів, позаяк зовнішнє занурення у кіносвіт «Чака» відбувалося мудро, грамотно, невимушено, ненав’язливо — Я б назвав це «Клясичний підхід Шахерезади». Елементи знайомства з часом ставали ємнішими і Я все більше вбачав у них приємно знайоме та щасливо-ностальґічно-асоціятивне. Іще одним ключовим чинником було поєднання кольорів із локаціями, що створювали ефект затишку. Я звикав до персонажів, а вони до Мене. Звісно, що не до всіх ставився однаково прихильно чи зацікавлено, але через кілька місяців настав той момент і вже на початку 2026-го року Я завантажив перший сезон.
Перша серія шикарна і хто не полюбляє серіял ... ів — може тільки її подивитися, позаяк вона майстерно створена під повнометражений довершено завершений фільм. А шанувальники більш тривалих кіноісторій так само як Я обов’язково впіймаються на професійно підвішений сюжетний гачок і не зчуються — як їх швидко закрутить вир подій наступних серій. Голова переповнювалася швидким розвитком подій, різножанровими пригодами і неочікуваними з’явами. Бажання перепочити між сезонами закінчувалося тим, що рука магнетично завантажувала наступну порцію серій і так, аж поки Я з повними ....... сліз очима не опинився в кінці останньої серії (і тут варто згадати про шанувальників повнометражних картин...).
Особисто для Мене, «Чак» («Chuck» (2007-2012)) — це історія взаємного та глибокого кохання з першого погляду. Всі події, герої, пригоди, локації є дуже гарним і переконливим тлом, випробуваннями, каталізаторами, руйнівною силою, життєдайною енерґією цього кохання впродовж усіх п’яти сезонів. Розвиток почуттів і відносин красивий, а також візуально й духовно відчутний своїм невпинним природним рухом. І Я це високо оцінив. Проте, Моїми улюбленцями були Епізодичний і Другорядний ідеали, долі яких прописані наперед...
Чи було те, що дратувало або не сподобалося — так, було! Чи можна було обійтися без нього — звісно, що ні, позаяк це невід’ємна й частково атмосфероутворююча частина кіносвіту «Чака».
Моя оцінка — V.......🌹🎶 із 10-ти❗
«Лицарі магії🔮» («Visionaries: Knights of the Magical Light» (1987)) — американсько-японський мультсеріял, який УТ-2 транслював два рази підряд у другій половині 1995-го року (Моя 9-та кляса). На той час, коли Наше сільське тележиття обмежувалося двома каналами (УТ-1 та УТ-2, на хвилях яких періодично вели своє мовлення Студія «1+1» і реґіональна «Галичина»), — ця 13-серійна мультиплікаційна картина була унікальною і неповторною. «Лицарі магії🔮» закохали в себе з першого кадру🎞, запам’яталися на все життя і справедливо зайняли місце серед улюблених зарубіжних мультфільмів.
Гарне-плавне поєднання Магії📖 та Науки📀, елементів Середньовіччя🏰, Нового Часу⚙️, Індустріяльної доби🏭, Піратства⛵️, Технічно-технольоґічного проґресу📡 й Фантастики💈 дозволяло органічно вплітати одну історію в иншу. Кожна серія пригодницько-напружено-цікава й буквально магнетизує погляд до екрану так, що неможливо було відвести погляд. Кожен момент сюжетно значущий для розуміння динамічного розвитку подій. А потім ... не менш приємне обговорення на Вулиці🏡🏡🏡 та в Школі🏫.
Непримиренне протистояння Добра🌞 і Зла⚫️ з цілою системою цінностей і морального бруду — клясична-вічна тема в Історії, Літературі, Кінематографі й Мультиплікації, яка є безпрограшним сюжетним ядром у випадку подачі його в ориґінальний спосіб. І «Лицарі магії🔮» на відмінно справилися з цим завданням (не буду приховувати, що певну паралель боротьби і перетворень Я тоді провів із мультсеріялом «Війна Ґоботів🚘🛵🚁» («Challenge of the GoBots» (1984-1985)), який за кожної нагоди дивився відносно нещодавно, у 8-й клясі), — створені яскраві образи Семи Лицарів магічного світла🔵 й Семи Лицарів темряви🟢 з їхніми характерами🌈, тотемами (Арзон — Орел🦅, Вітерквік — Гепард🐆, Ектор — Лисиця🦊, Феріл — Вовк🐺, Ґаладрія — Дельфін🐬, Крайтек — Ведмідь🐻, Леорік — Лев🦁; Сіндар — Горила🦍, Кравекс — Падальник🦇, Мордред — Жук-гнойовик🐞, Вероліна — Акула🦈, Лексор — Броненоносець🦡, Ріккон — Іґуана🦎, Даркстоун — Слимак🐌) і магічними патерицями (Леорік — Лев🦁 і Мудрість🦉, Вітерквік — Гепард🐆 і Швидкість💨, Арзон — Орел🦅 і Знання✨, Крайтек — Ведмідь🐻 і Сила🏹; Даркстоун — Слимак🐌 і Руїна🐉, Сіндар — Горила🦍 і Знищення🦧, Кравекс — Падальник🦇 і Страх🕷, Лексор — Броненоносець🦡 і Невразливість🟠) з відповідними словами-замовляннями💬💭🗯 справедливо зайняли високе місце у Моєму рейтинґу. А як усе довершено продумано та красиво намальовано🎨🌄🏞🖌 — се було помітно навіть по Наших лампових чорно-білих телевізорах📺. Уже значно пізніше Я подивився «Лицарів магії🔮» у кольорі — прекрасне поєднання барв і суцільне блаженство для очей.
Мої враження та емоції від пізніших переглядів такі ж самі, як і в далекій-улюбленій Осінній 9-й клясі🍂📚🗞📘🖊☔️ 1995-го року, а тодішні спогади, мрії, уявлення та асоціяції додали особливого ностальґічного шарму — саме тому, оцінка 10 балів із 10-ти❗️
«Кенді💒🌳🦨» («Candy, Candy» (1976-1979)) — японський мультиплікаційний серіял, який УТ-2 транслював із початку Вересня 1995-го року до початку Липня 1996-го року (Моя 9-та кляса).
Се був перший у Моєму житті мультсеріял, який доволі реалістично змальовував біографію дитинства і юнацтва головних героїв. Власне, цей мультсеріял пройшов крізь Мою дитячо-юнацьку перехідну психіку🌀. І на певному етапі Я зі Своїми одноклясниками та друзями-сусідами розумів-усвідомлював, що головні герої Нашого віку або «обертаються» навколо Нашого віку. Цих серій було значно більше й вони значно сильніше притягували Нашу увагу. Саме такий перебіг подій яскраво-ориґінально виокремлював «Кенді💒🌳🦨» з-поміж усього українського та зарубіжного жанрового мультиплікаційного розмаїття, яке станом на 1995-1996 роки Ми бачили. А його вже було досить багато і Ми частково сприймали «Кенді💒🌳🦨» як мультиплікаційну версію умовного дитячого художнього серіялу. Звідси випливає іще одна важлива деталь — десь із 7-ї кляси Ми п ... оволі почали виростати з мультиплікаційного віку й усе більше часу та уваги приділяли кінематографу. Але «Кенді💒🌳🦨», завдяки своїй сюжетній специфіці (яка для Нас була новаційною), буквально магнітом притягувала Нас.
«Кенді💒🌳🦨» — це історія дитячо-юнацьких пригод, радощів, переживань, втрат, випробувань і почуттів💖. Ми бачимо взаємовідносини між різними верствами населення та соціяльними прошарками очима дітей і юнацтва, що значно вразливіше і драматичніше, ніж якби це було через призму дорослих! І Ми, будучи у перехідному віці між дитинством і юнацтвом, доволі гостро сприймали та реґували на все побачене. Саме тому, кожна серія була предметом обговорення у Школі🏫 та на Вулиці🏡🏡🏡. Кожен з Нас висловлював свою власну думку, погляд і бачення кожної події, ставлячи себе на місце Того чи Иншого персонажу. Це був дуже глибокий і природний аналіз, просякнутий Нашою щирістю. Ми також зі сміхом порівнювали тонкі дівчачі та грубі юнацькі голоси мовою ориґіналу, які було чутно під час українського закадрового озвучення. Дуже гарна пісня🎶 й оформлення початкових і кінцевих титрів✨🦢🌸🍁, а також чудова кольорова палітра мультеріялу🎨🖼🖌 і вродливі обличчя багатьох героїв.
«Кенді💒🌳🦨» — це довга мультиплікаційна історія з відчутним виховним підзмістом. Персонажі постійно стояли перед клясичним вибором добра та зла у різних «обгортках» і Ми бачили хто і як реаґує на численні прояви спеціяльно підлаштованої і доленосної несправедливости, жорстокости, підлости, підступности та які наслідки для винуватців і безневинних. Переконалися як важко та як важливо нести Світло☀️ у Душі крізь життєві буревії💨💦, особливо без належної підтримки.
«Кенді💒🌳🦨» закінчилася через два тижні після Мого останнього випускного екзамену📚📖🖊 Моєї улюбленої 9-ї кляси і разом із нею глибоко-ностальґічно відходила прекрасна, щаслива, яскрава, насичена й незабутня частина Мого життя. Особисто Я переконаний, що люди, які створені Одне для Одного — повинні бути разом💞, бо нарізно Обоє будуть нещасними і Їх весь час переслідуватимуть почуття й думки про втрачене взаємне щастя. Саме тому, Мені було так гірко, досі гірко і Я б зробив Заключну серію на 5 хвилин довшою...
Враховуючи усе сказане, Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗️
«Посмішка Ящірки🦎🏥🌴» («O Sorriso do Lagarto» (1991)) — бразильський 52-серійний серіял, який УТ-2 транслював з початку Вересня🍎🍐🍇 1995-го року до кінця Серпня🌽🍉🌻 1996-го року (Моя 9-та кляса і Літні канікули між 9-ю та 10-ю клясами). Се вже третя поспіль бразильська теленовела на тодішньому Українському Державному телебаченні (УТ-1 та УТ-2).
Сюжет із перших кадрів одразу ж зацікавлює. Місцевий Можновладець виголошує промову, де згадує Центр Здоров’я. Саме в цей час із Центру Здоров’я втікає Жінка зі сповитою Дитиною, Яку хоче віддати Місцевому Рибалці-підприємцю, з Яким у Неї був інтимний зв’язок. У Жінку стріляють на березі, а Старий Лікар забирає закутану з головою Дитину, Яка не видавала жодних звуків. Рибалка-підприємець забирає тіло Мертвої. Під час похоронного обряду приходять лікарі з Центру Здоров’я та без усяких пояснень забирають тіло…
Зав’язка на початку першої серії незвична, неочікувана й загадкова. Поведінка окремих героїв дивує, уривки їхніх спогадів іще більше заплут ... ують, а кулуарні бесіди про генетичні експерименти🧬 й науково-дослідна робота🧪🔬 Центру Здоров’я вельми інтриґують. По-особливому закручується та розвивається основна романтична лінія💞, що також додає зацікавлености серіялом. Разом із тим, боротьба за владу, політичні ігри, проблеми зі здоров’ям, фінансові питання, бідність, безвихідь, таємничі сюжетні вкраплення, Церковна компонента⛪️, ритуали🔪🩸, поведінка героїв, суміш почуттів і прояви кохання, допитливість і розслідування, символічна поява Ящірки🦎 у сукупності з відповідним атмосферним пісенним і музичним супроводом🎶, а також із початковими титрами й назвою серіялу — гармонійно доповнюють вищесказане та взаємодоповнюються між собою🧶.
«Посмішка Ящірки🦎🏥🌴» має своє власне-цілісне сюжетне, візуальне, музичне, естетичне «обличчя». Різниця в побуті, зйомки Природи🍃🌸 та на Природі🌊⛵️, гра акторів, емоційне наповнення🎭, кольори і відтінки🎨 чітко підкреслюють ці «риси обличчя». Варто додати, що голоси українського озвучення гармонійно підібрані та залишили незабутній асоціятивно-прохолодний враженнєвий слід у Моєму сприйнятті та Моїй пам’яті💭🌀🗯.
Моя оцінка не може бути иншою, ніж 10 балів із 10-ти❗️
«Санта Барбара⛵️🏤💸🚁» («Santa Barbara» (1984-1993)) — американський серіял і найдовша мильна опера, яку Я бачив у Своєму житті (аж 2137 серій). Моє знайомство з цією теленовелою відбулося в середині Серпня 1995-го року на каналі УТ-2. Вступні титри з аркою та гучно-динамічною мелодією духових інструментів🎷🎶🎺 моментально запам'яталися всім і перетворилися на леґенду. Це був потужний шквал емоцій і «Санта Барбара⛵️🏤💸🚁» одразу ж стала культовою річчю в Моєму Селі. Це захоплення тривало до 31-го Грудня 1995-го року, а 1-го Січня 1996-го року, в Понеділок, Моє Село сильно збурилося — позаяк майже в той самий вечірній час Студія «1+1» розпочала трансляцію «Династії🏨✈️⛰⛲️» («Dynasty» (1981-1989)). Протистояння за вечірній перегляд тривало кілька місяців і вже навесні 1996-го року остаточну перемогу здобула «Династія🏨✈️⛰⛲️». Але це не було аж такою проблемою, позаяк час показу обох серіялів не був однаковим і Село мало можливість побачити початок «Санта Барбари⛵️🏤💸🚁», а потім перемикало п ... ід час реклами в «Династії🏨✈️⛰⛲️». А зранку серіяли повністю розходилися в часі й тому окремі односельчани мали можливість сповна насолодитися улюбленими теленовелами. Це телещастя тривало до 31-го Грудня 1996-го року й обірвалося раптово, бо з 1-го Січня 1997-го року Студія «1+1» перейшла на телехвилю УТ-2 і «Санта Барбара⛵️🏤💸🚁» з низкою инших телеречей УТ-2 припинила своє життя в Українському телепросторі.
Я добряче прикипів до «Санта Барбари⛵️🏤💸🚁» за ці 16 місяців із «хвостиком» (Моя 9-та і половина 10-ї кляси). Й окрім того, події були надзвичайно цікавими, а сюжетні перепетії вельми кумедними. Так, усе вельми розтягувалося, а більшість локацій і декорацій — простенько-примітивні, штучно й непереконливо нашвидкоруч зліплені і в цьому був свій особливий шарм. Проблем у персонажів також вистачало й інколи доля окремих героїв закінчувалася трагічно — тому цей серіял ніяк не можна назвати легковажним. Також вистачало різноманітних ляпів і сміховинних сюжетних поворотів, але все це дивовижним чином додавало «Санта Барбарі⛵️🏤💸🚁» додаткових балів.
Герої цієї мильної опери стали Нашим повсякденням і Ми доволі органічно вжилися з ними. Спершу відчувалася гіркота розчарування, злости і роздратування, позаяк рух окремих подій змінював свій напрям не туди, куди вели Наші-глядацькі бажання-обговорення-плани-прогнози. Але у такій довжелезній стрічці се є природною закономірністю — якийсь розвиток повинен бути й тому усе хоча й повільно, але закручувалося, розкручувалося, перекручувалося, підкручувалося, відкручувалося, покручувалося, викисало, перекисало, розкисало, бродило, переброджувалося...🌀 Болісно сприймав, коли хтось гинув — і шкода сугубо по-людськи і важко було усвідомлювати, що вони переставали бути часточкою життя🥀. Сумував, коли розходилися гарні пари💔. Я дуже любив окремих героїв і вболівав за них. Кілька персонажів досі є Моїми ідеалами вроди та взірцями аферизму-авантюризму. Навіть ті, до кого Я відчував антипатію чи байдужість мали бодай маленьке, але все одно тепле місце в Моєму серці💖.
Уже після 2010-го Я почав завантажувати й дивитися «Санта Барбару⛵️🏤💸🚁» з першої серії і Мені сподобалося. Окремих героїв грали різні актори, дехто зникав і знову з'являвся — і все це знаменита «Санта Барбара⛵️🏤💸🚁», яка подарувала Мені океан емоцій, спогадів та асоціяцій і тому ставлю 10 балів із 10-ти❗️
«Спадок Ґульденбурґів🕰💍🐴» («Das Erbe der Guldenburgs» (1987-1990)) — німецький серіял, 14 перших серій якого транслював УТ-1 із середини Червня до початку Липня 1997-го року (Мої літні канікули між 10-ю та 11-ю клясами). Загалом обсяг цієї картини — 40 серій, що виходили впродовж трьох сезонів.
У центрі уваги «Спадку Ґульденбурґів🕰💍🐴» — життя аристократичної родини. Ми маємо нагоду пересвідчитися, що представники блакитної крови дихають тим самим повітрям, під їхніми ногами така ж земля, вони закохуються, піддаються спокусі, зраджують, брешуть, радіють, сперечаються, зустрічаються із труднощами, виборюють своє місце під Сонцем, обирають між і між... Так, у них є гроші та маєтки, вони не голодують і не переймаються де їм переночувати і в що вдягнутися — але чи достатньо цього для повноцінного щастя?.. Відповідь отримаємо після перегляду всієї телестрічки.
Перше, що Мене вразило Червневої теленочи 1997-го року — красиво оформлені початкові титри🌳🚜🏘🎵. Шедевральний музичний супровід🎻🎷🎹🎺🎶 ... органічно підкреслює-огортає аристократичну вишуканість «Спадку Ґульденбурґів🕰💍🐴» з його неперевершеною Архітектурою, витонченою Скульптурою, мальовничою Природою з казковими краєвидами🌾🏞, розкішним побутом, просторими апартаментами, чудовим оздобленням⚜️, костюмами, манерами, конюшнями🐎, романтикою, транспортом🚗, акторами та їхньою грою. Саме тому, атмосфера цієї картини є особливою, своєрідно затишно-заспокійливою й інколи співзвучною з Сільськими Червнево-Липневими ночами📺🦉🎑 після Пасовиська незабутнього-щасливого 1997-го року. Не менш приємними були обідні📺🌸🍒🍓🌞 перегляди повторів — все сильніше вникав-зливався з тим красивим кіносвітом, а потім ішов купатися на Дністер, дещо робив удома і міг трохи відпочити перед Пасовиськом🐄🌱🦗🍀🐕. Хочу додати, що тоді Наш Телевізор був безнадійно поламаним і вночи Я дивився в Однієї Бабусі, а денний повтор — в Иншої Бабусі. Й тому нічні та денні сприйняттєво-враженнєві відтінки🎨🎭🖌 однієї і тієї ж серії трохи різнилися, а обговорення на Пасовиську🐄🌱🦗🍀🐕 додавало власного яскравого колориту🍭.
І хоча УТ-1 показав тільки 14 серій, але Я встиг зріднитися з улюбленими героями (за яких увесь час уболівав), а решта персонажів стали частиною тодішнього життя, незалежно від ставлення до них. Після закінчення Мою душу пригнічувала світла туга за «Спадком Ґульденбурґів🕰💍🐴». Тільки після 2015-го року Я дізнався, що є 40 серій і з величезним задоволенням знову поринув у те блаженство, водночас переносячись у Літні шкільні канікули на межі безтурботних Червня й Липня 1997-го року☀️🥒🌼. Після закінчення серіялу нагортали осяйно-ностальґічні сльози й хотілося знову дивитися з першої серії.
Щасливі світлі спогади та приємні асоціяції з тодішнім життям і кількома иншими улюбленими й уподобаними серіялами вимальовують найвищий бал — 10 із 10-ти❗️
«Ніхто, крім тебе💖» («Tu o nadie» (1985)) — Моя улюблена мексиканська теленовела, яку УТ-1 транслював із середини Падолиста 1993-го року до початку Квітня 1994-го року (під час навчання в 7-й клясі). Моєму щастю й гордості не було меж, позаяк нарешті рідний УТ-1 почав показувати мексиканське багатосерійне мелодраматичне кіно. Се була чергова культова річ, на час трансляції якої усе Моє Село застигало перед екранами телевізорів📺, а потім до найдрібніших деталей аналізувало, обговорювало, передбачало. Перебіг подій у серіялі «Ніхто, крім тебе💖» («Tu o nadie» (1985)) інколи був значно цікавішим і важливішим, ніж реальне життя односельчан.
Зав’язка одразу ж усіх зацікавила: Максимільяно, вдаючи із себе простого службовця та назвавшись іменем свого зведеного брата Антоніо, одружуються із красунею Ракель у Ґвадалахарі й одночасно підлаштовує аварію вертольота, в якому летить Антоніо. Ракель, дізнавшись про загибель Антоніо, приїжджає із сестрою Мартою до Акапулько на похорон чоловіка та вел ... ьми здивована маєтним станом Антоніо. Максимільяно під час похорону летить до Ґвадалахари та шантажем змушує батька Ракель підтвердити його злочинний намір, мовляв Ракель і справді вийшла заміж за Антоніо і тепер є Його вдовою...
Шантаж, залякування, страх, брехня, інтриґи, чвари, жадоба, підлість, підступність, заздрість, ненависть упродовж 60-ти 45-хвилинних серій протистоятимуть доброті, порядності, коханню, любові, вірності, відданості, дружбі, шляхетності, честі й до останньої хвилини було незрозумілим що переможе — Добро чи Зло❓ і чи стануть щасливими Ті, Хто на це заслуговує❓
Доладно прописаний сюжет📖🖋, блискуче зіграні ролі🎭, чудовий музичний супровід🎶 і постійне протистояння з надривом емоцій магнетизує так, що враження залишилися на все життя. Переживання та відчуття безсилля переповнювали кожну серію. І навіть зараз, коли Я переглянув цей серіял з десяток разів, — розумію, що герої не могли поводитись по-иншому (навіть тоді, коли Нас-глядачів окремі вчинки відверто дратували-злостили)! Обставини й події в теленовелі змальовані з реальности й тому тепер вона для Мене така ж цікава й популярна, як під час першої трансляції на УТ-1 з одноголосим українським чоловічим озвученням.
Хоча більшість подій серіялу розвиваються у різних приміщеннях, але костюми і побут усіх соціяльних прошарків відтворені правдиво. Локації за межами приміщень також акуратно пропрацьовані й відчуття замкнутости простору практично не виникає. Помітною є відсутність розмаху і певна знімальна камерність без зайвих кадрів уліво-вправо. 🍀Зелень🌿 збагачує картину🌴, а тварин бракує (хоча вони кілька разів згадуються🐐🐥🐥🐥). Зате красиві співи пташок🎵🐦 запам'ятав і запали в Душу окремі епізодичні та другорядні персонажі. Всі ці дрібниці додають певної атмосфери і жодним чином не погіршують загальне враження від перегляду. Мені серіял настільки сподобався, що було вельми цікаво дізнатися як склалася доля усіх персонажів. Там наче все зрозуміло й водночас хотілося останньої серії на 5 хвилин довше задля візуального закріплення майже очевидного!
Я вельми радий, що мав нагоду саме тоді подивитися цю чудову мексиканську мильну оперу й опісля із задоволенням переглядати з давніми-безцінними спогадами — саме тому ставлю 10 балів із 10-ти❗️
«Леґенда про Загублене місто💍🔮👑» («Legend of the Hidden City» (1996-1997)) — се південноафриканський пригодницько-романтичний серіял, який УТ-1 транслював двома частинами: Пізньоосінньо🍂☔️-Ранньозимовий❄️ показ у 1997-му році (26 серій) та Березнево🌱-Квітневе🌸 продовження у 1998-му році (13 серій). Якраз у період Моєї 11-ї кляси.
Чужинець проникає до Скарбниці в Африканських джунґлях, вбиває Жерця, викрадає два цінні предмети й гине у Водоспаді під час утечі... ...через 50 років, під час археольоґічних розкопок з метою віднайдення руїн Загубленого міста, науковці натрапляють на скелет Чужинця з викраденими скарбами. Та до них знову тягнеться ласа рука Злодія-Пілота, вертоліт якого з молодими учасниками наукової експедиції зазнає аварії поблизу Загубленого міста. Виявляється, се ніякі не руїни, а осередок Стародавньої цивілізації, що пильно охороняє свої кордони і таємниці. Саме з цієї миті розпочинаються справжні пригоди...
Я закохався у «Леґенду про Загублене місто💍🔮👑» з першого кад ... ру — досі мороз по шкірі від вступної мелодії🎶 та шикарних початкових титрів. Дуже люблю Африку🌍 та стародавні цивілізації і цей серіял подарував Мені блаженство. Вельми цікава історія Загубленого міста, цивілізація якого майстерно створена: красиві декорації, чудові костюми, вдало підібрані актори, професійно зіграні ролі. Й усе це на тлі мальовничої Африки🌍 з її неповторною фльорою🌴 та фавною🐊🐆🐘.
Події розвиваються швидко, а кожна серія закінчується на найцікавішому й виникає сильне бажання бодай одним оком зазирнути яким буде продовження. Тоді, в 11-й клясі, з нетерпінням очікував на кожну серію, що танула як морозиво на вогні і Я знову чекав. Ґрація і велич, врода й кохання, мудрість і мужність, жадібність і щедрість, протистояння лиходійства та порядности, шляхетність і підлість, змагання хитрости й чести, любов та ненависть, жага до влади й почуття обов’язку, боротьба за щастя і низка перешкод, мораль та аморальність... — клясичний набір цінностей і неґативних проявів життя у вирі захоплюючих пригод🌀🚁💦. Все це подано просто, легко, органічно, красиво й незабутньо та ще й з українським озвученням.
Мене досі переповнюють тодішні враження, емоції, спогади та асоціяції з Моєю улюбленою Школою🏫📚📖🖊 і Я оцінюю «Леґенду про Загублене місто💍🔮👑» 10-ма балами з 10-ти❗️
«Гелена🌸🔷» («Helena» (1987)) — вельми цікава та особлива бразильська теленовела, яка влітку 1995-го року (Пастуші канікули🏡🐄🌳🌾🐕🌺🐝🍓🐣🍒🌽🦗 між Моєю 8-ю та 9-ю клясами) стала черговою культовою річчю в Моєму Селі. Події цього серіялу наповнені захоплюючими загадками, численними таємницями, романтикою, родинними протиріччями, кумедними ситуаціями, гострими подіями, серйозними намірами, розчаруваннями... Себто, всі барви життя яскраво та красиво подані на телеекрани — від науки до політики, від сімейних чвар до клясичних цінностей.
Кожен глядач знаходив своє, але єдиним для всіх було вельми суперечливе відчуття. Усе Село, всупереч християнським догмам, вболівало за дві сюжетні лінії — бажаючи возз’єднати те, що за всіма критеріями-ознаками здорового глузду й сімейних традицій є забороненим, гріховним і неможливим😱. Ся згубна думка не давала нікому спокою. Повсюдно обговорюючи «Гелену🌸🔷» та доходячи до головного — всі кусалися за язик, бо кінобажання йшло всупереч Нашим життєвим уявленням🙈🙉🙊 ... . Інтриґа наростала й часто-густо роздуми над цією сюжетною «пасткою» відсували на край «довгого ящика» реальні проблеми односельчан❗️ Всі очікували на розв’язку, вимальовуючи різноманітні версії так, щоби одночасно «вовка🐺 нагодувати й овець🐏🐑🐑🐑🐑🐑 із козами🐐🐐🐐🐐🐐🐐 вберегти»❗️
Особисто для Мене було два осередки переживань, де друге, в силу розвитку подій, переважало над першим (загальносільським) — і недарма🥀🥀... Я був настільки вражений оцим другим, що Моя уява розвивала власний пригодницький сюжет📜🎭 зі Мною та реальними людьми з Моєї Школи й Села.
«Гелена🌸🔷» («Helena» (1987)) є цілісним, довершеним і своєрідно затишним кіносвітом🎑📺 з упізнаваним сюжетно-асоціятивним музичним супроводом🎶, гарними костюмами👗👠🎩👒, вдалими локаціями🍃🪑🕹 та органічним із атмосферою серіялу кольоровим наповненням🎨🔴🟢🟠🟣🟡🟤🖌 (щоправда, Я тоді дивився по Чорно-білому ламповому телевізору⚫️⚪️).
Я щасливий, що УТ-1 подарував цю бразильську теленовелу саме влітку 1995-го року з майстерним українським озвученням.
З величезним задоволенням, щасливими спогадами та глибокою тодішньою ностальґією після останньої серії переглядаю «Гелену🌸🔷» й однозначно ставлю найвищий бал — 10 із 10-ти❗️