Girlanda

Різдвяно-Богоявленська доба завжди була і залишається для Мене найкращою, найочікуванішою, найенерґетичнішою і найтрадиційнішою. Містичний короткометражний фільм «Маланка» (2024) у прямому й магічному сенсі віддзеркалює один з одвічних українських святково-загадкових звичаїв (щоправда, в Моєму Селі в Ніч на Обрізання Христове (Святого Василя, Маланки) зовсім инші — засівальні традиції). Гарні костюми і клясні декорації, переконлива гра акторів, відповідні перемішано лячно-святково-моторошні атмосферно-потойбічні звуки, музичні вставки і навіть Щедрівка дихає містикою. Цілий фільм сидів у напрузі-передчутті, а в самому кінці такий мороз по шкірі пішов, що Я аж застиг-закляк від жаху! Українська ворожбитська магія неперевершена й у цій кінопостановці завдяки музиці та страхітливим звукам, ліхтарям, дзеркалам, свічкам, танцям і маскам, відтінкам і яблуку, побуту і локаціям — усе подано надзвичайно правдиво! Досі у голові оце «три по три» — щиро дякую за таку потужну емоцію!!
Єдиний ґанж фільму — московитське слово «трусиха», а повинно бути «боягузка»!
Раджу всім неодноразово зануритися в цю кінострічку — відчуття неймовірні.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти.
1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: