Цю історію я побачив уперше, хоч і знав про існування мультфільму, але ніяк не доходили руки його подивитися. Ну і діставшись до нього, можу сказати, що він вартий перегляду. Це картина, що надихає та приємна стрічка, про яку я розповім докладніше.
Події розгортаються у Китаї, який переживає воєнний час. І у зв'язку з цим йде заклик на службу, на яку закликають батька нашої героїні, на ім'я Мулан. Однак бачачи, що її батько старий для подібного заняття, вона переодяглася у військову форму й вирішує понести службу замість нього. Небезпеки додає ще те, що для жінок служба неприпустима, тому їй потрібно бути дуже обережною.
Вже сама зав'язка є досить цікавою та що інтригує. І водночас подібний вчинок змушує нас відразу почати співпереживати та підтримувати Мулан. Але, крім самої героїні, ми також зустрічаємо кумедного дракона, який допомагає їй і розбавляє серйозність стрічки. Серед солдатів нам зустрічаються досить харизматичні мужики, які захоплюють на контрасті із ... суворою реальністю.
Крім сюжету та персонажів, мені припала до душі картинка та постановка мультфільму. Робота багата на масштабні сцени тренувань або боїв, що за своїм розмахом, якщо і поступаються фільмам, то ненабагато. Також за допомогою фарб творцям вдалося передати всю красу та велич Китаю, що безумовно є ще одним плюсом. І насамкінець, після перегляду ви відчуваєте якусь наснагу і підйом настрою.
Підсумок. Це дуже якісна історія, яка підійде для будь-якого віку. Особливо я б порекомендував її людям, які не зовсім впевнені в собі чи сумніваються в чомусь. Ну і звичайно ж твір підходить для того, щоб добре провести час із сім'єю чи самому. 8 із 10
Цей мультфільм розповідає нам історію про сина Зевса. Як і його батько, він є богом. І здавалося б, що може статися з таким могутнім персонажем. Однак він становить загрозу іншому богу Аїду, який хоче отримати місце біля трону. І ось він наказав убити Геркулеса своїм підданим, поки він ще немовля. Але в останній момент вони не змогли виконати завдання і ми змогли бачити подальший розвиток подій.
Майже всі персонажі взяті з міфології, тому їх залишилося тільки грамотно перенести на екран. Я вважаю, що у творців це вийшло дуже якісно. Усі вони виглядають доволі жваво та зі своїми індивідуальними особливостями. Головний герой уособлює мужність та відвагу. При цьому йому не чуже співчуття, наївність та легка інфантильність. Також йому допомагають Пегас та Філ, які заодно веселять глядачів. Ну і є красуня, яка щільно засіла в голові у Геркулеса. По інший бік барикад у нас є вже згаданий лиходій Аїд, який володіє властивим лиходіям харизмою та підступністю.
Не відходячи далеко від перс ... онажів, хочу поговорити про малювання. На мою думку, над нею попрацювали на славу. Є безліч різноманітних кольорів і декорацій з підкресленими невеликими деталями. Це своєю чергою додає атмосфери мультфільму. До цього аспекту варто занести музичні номери. Вони виконані на гідному рівні. Самі пісні різноманітні та приємні для прослуховування і не здаються баластом.
Підсумок. Я можу рекомендувати переглянути цей мультфільм. Думаю найбільше він сподобається підліткам, також підійде і для молодших глядачів. Що стосується дорослих, вони не повинні занудьгувати, адже видовище динамічне і цікаве тому, якщо ви хочете поринути в дитинство, то це хороший варіант. 8 із 10
Південнокорейський фільм від японського режисера та сценариста. Хірокадзу Корееда поїхав до Південної Кореї, щоб розповісти цю історію, частково тому, що в цій країні частіше використовують те, що називається «бейбі-бокси».
Але є підозри, що це також для того, щоб попрацювати з Сон Кан Хо.
Стрічка торкається багатьох тем, таких як аборти, домашнє насильство, покинуті діти, безпліддя, усиновлення, але не стосується безпосередньо, не розглядаючи кожне питання детально залишаючи простір для роздумів.
Фільм про людей, які не помітні для суспільства, які є його продуктом, а за своєю суттю сприймаються ним осудливо. Здавалося б, що люди, які готові продати немовля як найдорожче є безперечно аморальними, але якщо детально розібрати це й термін вони не зовсім туди вписуються, тому що як мінімум такі люди не розрізняли б понять добра і зла від слова зовсім. Корееда ніколи не засуджує своїх героїв, але представляє їхні недоліки. Він розуміє, що люди, які роблять неймовірне, часто опиняют ... ься перед такими рішеннями на життєвому шляху, який вони ніколи не планували. Вони часто просто вибирають кращу розвилку на важкому шляху. Автор знаходить спосіб зробити їхні рішення справжніми та зрозумілими.
Мун Со Йон молода мати, яка залишає дитину біля бейбі-боксу, що знаходиться при церкві, де доглядають за дітьми. Уже з цього моменту в фільмі розпочинається дискусія: чи то держава потурає розповсюдженню безвідповідальних матерів, чи цим жінкам непотрібно було народжувати, чи органи зі справ опіки не виконують свою справу, чи будь-які інші органи, які мали б надавати допомогу таким жінкам. Со Йон хотіла цю дитину, але біологічний батько примушував її до аборту, вона все-таки родила в надії, що все зміниться, але ні. Згодом за дівчиною та немовлям почала полювати мафія, питанням часу було коли до її розшуку приєднається поліція. Вона вирішує залишити дитину розуміючи, що у неї зараз немає можливості доглядати за нею, також невідомо що з нею зробить мафія, ну й на додачу, щоб бути менш помітною для поліції.
Одночасно з тим дівчина вагається чи заслуговує дитя такого життя, залишаючи дитину не в боксі, а на холодній землі віддаючи її долі. Зрештою вона розуміє, що вчинила неправильно, принаймні не їй вирішувати, коли зупиниться життя того, кому вона його дала та повертається, щоб забрати, чи просто переконатись, що з ним все добре, але її дитини там не було.
Дон Су працівник церкви на неповний робочий день разом зі своїм спільником Сан Хьоном продають дітей з бейбі-боксу. Дон Су розуміючи, що з поверненням матері все може ускладнитись, розкриває їй усі карти. З одного боку це не законно. З іншого, що краще, те, що дитина матиме сім'ю чи з більшою ймовірністю зростатиме в дитячому будинку? Але й благодійністю це не назвеш. Основний мотив для Сан Хьона це гроші, адже у нього багато боргів, а також він мріяв повернутись в сім'ю до колишньої та своєї доньки.
Дон Су гроші теж потрібні, але його мотив більше пов'язаний з його минулим.
Мун Со Йон вирішує співпрацювати, бо дитині вона все одно дати нічого не може, а так хоч сім'ю матиме, а гроші не будуть зайвими, щоб переховуватись. Вона зумисне намагається не прив'язуватись до дитини, але видно, що їй це дається важко.
Дон Су ненавидів таких, як Со Йон і зокрема її також, бо був покинутим немовлям, але ця подорож змінила його. Він сказав Со Йон, що коли дивиться на неї йому стає легше, розуміючи через що могла проходити його мати, більше не засуджуючи її, думаючи, що у неї була вагома причина кинути його. На що дівчина відповіла, що він не зобов'язаний її пробачати та не скасовує того факту, що вона була жахливою матір'ю, підсумовуючи це на своєму прикладі, говорячи, що її син ніколи не пробачить її. Дон Су зауважив Со Йон, що вона це зробила, бажаючи позбавити дитину ярлика сина вбивці. Мун Со Йон сказала: "Все ж таки я його покинула".
Коли ж на Мун Со Йон все-таки вийшла поліція, мати зробила найкращий вибір і для дитини, і для себе, який тільки міг бути.
Розповідь немає на меті показати, що правильно, а що не правильно, не намагається донести своє бачення, немає наміченого вектора, не звинувачує когось конкретно. Цей фільм є дискурсом, що залишає порушенні питання висіти в повітрі, зображаючи людей, які хочуть сміятись, відчувати, але живуть життям, яке не обирали.
Ця майстерна драма має майже неможливу витонченість і співчуття Корееди в кожній сцені, ще більше демонструючи його здатність розповідати емоційно чисту історію, не перетворюючи її на мелодраму.
Фінал, логічний, реалістичний та одночасно відкритий, який наштовхує на додаткові роздуми.
Дуже чекаю цю стрічку в онлайн кінотеатрах, так як в нашому місті немає показу, а з'їздити в Київ на перегляд маю змоги( Я думаю що цю стрічку повинен подивитись кожен Українець, і для цього повинна бути можливість. Тому прошу викласти стрічку на якусь онлайн платформу, хочу фінансово могти підтримати творців стрічки
Про цей мультфільм я дізнався зовсім недавно. Він не дуже відомий і після перегляду, я зрозумів, що є на те причини. Можу сказати, що ця картина дуже відрізняється від класичних творів студії. Загалом стрічка більше орієнтована на дорослу аудиторію. Говорячи про враження, вони неоднозначні, але швидше все ж таки позитивні.
Почну з того, що мені не дуже сподобалось. Мені здалося, що робота неоднорідна. Тобто, з одного боку, нам демонструють серйозні та важливі теми, які зачіпають наші емоції та тримають у напрузі. Але водночас це супроводжується класичними композиціями Дісней. Частина з них звичайно додавала атмосфери, але близько половини з них, я вважаю, були недоречними. Можливо вони були додані для розрядки, але знову ж таки, мультфільм для дітей не годиться, тому дорослим особливо це не потрібно. Ще стрічка трохи перевантажена посиланнями. Історія зачіпає дуже багато різних тем, починаючи від расизму та національності й закінчуючи самотністю та релігією. Моментами від фокусів на ... проблемах починається перевантаження інформації. Ближче до фіналу правда все більш-менш розв'язується, але в середині є місце перегину.
Але тепер чому ж твір все ж таки хороший. Що було виконано добре, так це візуал і атмосфера. Чого вартий лише один замок Нотр-Даму. Глянувши на нього, одразу видно його велич і зловісність. Також образи персонажів виконані чудово. Головний лиходій блищить харизмою, героїня циганської зовнішності дуже приваблива, Горбань виглядає як того і вимагає задум. Але крім образів також опрацювання персонажів на висоті. Господар Горбаня має хитрість і викликає занепокоєння. А його напади безумства пробирають до мурашок. Сам же головний герой має складний характер і добре серце, що не залишає байдужим. Ну і загалом стрічка вражає своїм реалізмом та опрацюванням. Слід зазначити, що у цьому знайшлося місце й у гумору. Декілька жартів я не оцінив, але в загальному випадку гумор якісний і для різного віку.
Підсумок. Це своєрідний експеримент від студії. Спочатку можливо ви будете збентежені, але по фіналу сильні аспекти картини не залишать вас байдужим і ви не пошкодуєте про перегляд. 7/10
Ще один ісекай, де ГГ відносно швидко стає імбою. Кожна серія поділена майже навпіл - підземелля та щось з повсякденності (не детально), в перших серіях ще й трохи про їжу. Спочатку дійсно знайомили з героями, вводили їм якийсь "фон" (але знову ж таки, не детально) - була певна цікавість та надія на розвиток. А ось потім, усі якось почали просто групуватися навколо ГГ, без явних замашок на гарем, але з певними відсилками до того. Розкриття почало хромати, розвиток трохи "забувся" (навіть з точки зору "розумового" - виникли певні "питання"). Ну і фінал... Доволі дивний, різкий та обірваний. Питань додали, але не тих заради яких хотілося б продовження, а просто "вони є", може скорочення до ~10 серій було б краще. Але в певному сенсі то стало хеппі-ендом. На один раз, для фону - можна глянути, явної відрази не викликає, і перші серій 8 можна спокійно переглянути.
Цей мультфільм став дебютним для студії Піксар. У майбутньому вона нам подарує чимало відомих картин. Але й з першої картини нам демонструється високий рівень якості. Для свого часу це був проривний проєкт. Але давайте докладніше.
Історія нам розповідає про іграшки, які виявляються живими у прямому значенні цього слова. Вони мають свої правила, суспільство та свій окремий світ. Але все ж таки їх головною роллю є служити розвагою для дітей. Головним героєм стрічки виступає шериф Енді, він же головний улюбленець дитини. Але якось у будинок приносять нову іграшку і другого нашого героя під назвою Базз Лайтер. Далі з-поміж них виникає конфлікт і закручується сюжет.
Спостерігати за цим дуже цікаво і незвичайно, адже іграшки раніше не виступали головними персонажами. Найчастіше це були люди, тварини чи міфічні істоти. Але, крім незвичайності героїв, сама історія захоплює і несе в собі певні посилання. Картина вчить нас доброті, про те, що кожен має своє призначення і про шкоду заздр ... ості. Також через історію ми пізнаємо важливість дружби.
У технічному аспекті мультфільм також зробив крок вперед. Було активно застосовано комп'ютерну анімацію для пожвавлення іграшок. Дана технологія в майбутньому дасть великі плоди у розвитку мультфільмів. Але і ця стрічка навіть через багато років виглядає дуже якісно і жваво. Ще слід зазначити гумор. Є достатньо кумедних жартів як для дітей, так і для дорослих. Звичайно, це не комедія, але періодично посмішка на обличчі з'являтиметься.
Підсумок. Це класний мультфільм, який підходить для різного віку. Когось він зможе чогось навчити, а хтось просто отримає задоволення. Загалом, якщо ви ще не дивилися, рекомендую це виправити. 9/10
З одного боку, фільм "показовий"- знову люди не люди, питання "бізнесу", порядку та світобудови. В деякому сенсі постапок. Але все це тільки "згори", фільм зсередини не відчуваєш - ні сам світ, ні героїв, ні будь-які декорації. Воно просто є і все. Ще й фінал, доволі "не людський", хоч нам пів фільму просували ідею саме людського, та й герої незрозуміло звідки отримали інші "мотиви". На один раз.
На перший погляд, ця історія виглядає цілком класичною любовною драмою від студії. Від частини це так і є, але цього разу все крутиться не тільки навколо цього і все набагато глибше.
Мені стрічка сподобалася з різних аспектів. Сюжет нам розповідає про групу мореплавців, які знайшли черговий острів, де планують знайти скарби та привласнити землі. Але серед них є один хлопець, який просто любить дослідження та одного разу зустрічається з місцевою красунею, після чого все закручується. Одночасно у роботі спливає підняття теми відмінності людей. Нам демонструють, якими сліпими бувають люди і як легко вони готові творити жахливі речі лише тому, що інші відрізняються від них. На прикладі головних героїв картина показує, що відмінності не відіграють жодної ролі й кожен має почуття. Потрібно лише просто розплющити очі. Також на їх прикладі ми можемо побачити, наскільки важливо не боятися приймати важливі рішення і що ми здатні багато що змінити.
Крім сюжету, мені імпонує стилістика мул ... ьтфільму. Він досить барвистий і привабливий, малювання красиве та тішить око. Водночас не відстає й аудіо супровід. Є безліч різних композицій різного тонну. А основна тема навіть відзначилася Оскаром, що я вважаю заслужено. Ну і ще в оповіданні є кілька милих звірят, які роблять перегляд більш приємним і кумедним.
Підсумок. Це чудова стрічка з правильним посиланням та якісною історією. В цілому ж, оповідання підходить для будь-якого віку, тому кожен має залишитися задоволеним. 8/10
Приємна стрічка. Дещо задовга, і навіть якщо брати до уваги необхідність переповісти першоджерело, це можна було б зробити трішки цікавіше. Середина стрічки виключно повільні розмови, із малою кількістю дій, нецікавою розповіддю про лиходіїв, тож... таке поєднання нагнітає нудьгу. Дуже прикро, що сталось саме так, адже це для мене єдиний мінус стрічки, який досить таки суттєвий. Якби не сповільнення, це було би 10 / 10: гра акторів, масштабність ( не перестаю дивуватись тій красі ), збереження основних ліній книги, приємний гумор, послідовний розвиток персонажів, музика та атмосфера — все на високому рівні. Коли ж справа доходила до дій або чогось вагомого... ох... важко навіть описати. Це було щось. Після промови Пола насилу себе переборов, щоби не заплескати в долоні.
Хоч перша частина більше сподобалась, проте другу 100% не варто пропускати — насолода.
Українські журналісти справді вчинили справжній подвиг, коли залишились в Маріуполі, коли ВСІ іноземні журналісти вже були залишили місто. Без їхнього ризику та відчайдушності ми би не побачили багатьох речей, які відбувались в облозі, не мали би справжніх документальних кадрів, якими стали ці відео. Фільм фокусується на цивільній стороні облоги Маріуполя, але значно оминає військову складову. Військові тут якби в стороні і може скластися враження, що місто майже ніхто не захищав.
Західний глядач також дивуватиметься, коли послухає мешканців Маріуполя, які відверто звинувачують українську армію в обстрілах міста. І хоча автор фільму чітко пояснює, що у стані відчаю люди починають звинувачувати всіх, саме ті кадри залишили неприємний післясмак.
Фільм також чітко показує, що лише упродовж декількох днів облоги людська натура показує своє справжнє нутро, коли "добрі стають кращими, а погані ще гіршими".
Обовʼязково перегляньте цей фільм і покажіть іноземним друзям. Це ... не про Оскар, це про бажання Москви влаштовувати наступні маріуполі в Україні та Європі. І це потрібно розуміти всім.
Не дивіться на "подібну" назву - це не історія від марвелів. Це історія саме про оті легенди, які ми чули та не вникали. Про зближення понять людського та надлюдського. Про те, що головне (хоч і не явно) саме те що всередині, хоч це уже, відносно, і банально. І щоб оце нам ще раз довести - й показують таку історію. Де, зрештою, "основою" та "фіналом" є саме люди, хоч і з натяками на щось інше. На один раз/на фоні зійде, не любителям великої фантастики/фентезі, а саме тим хто хоче певної легенди чи міфу.
Канікули Ґуфі - це мультфільм, що розповідає нам історію про хлопця, який занурений у підліткове життя. Також він відчуває почуття до дівчини та відчуває невпевненість, яка властива підліткам. І водночас у нього спостерігається непорозуміння з батьком, довкола чого і будуватиметься головний сюжет.
Наш герой мріє про те, щоб потрапити на концерт гурту разом зі своїм коханням, проте його плани руйнуються через батька, адже той запланував подорож до озера. Все це ще більше попсувало їхні стосунки та ми стаємо свідками цієї драми. Загалом подібна ситуація знайома дуже багатьом людям та сім'ям. Ми так чи інакше маємо різні погляди на ті чи інші речі. Десь це може бути незначним, а десь впливати на стосунки один з одним. Особливо це болісно у сімейних колах. Тому я вважаю, що подібні мультфільми, які розповідають про цю проблему хоч і простою мовою, дуже важливі.
Нам демонструють два полюси, два різні покоління та їх відмінності. Але водночас картина хоче донести думку, що це но ... рмально, і потрібно шукати спільні інтереси. Проблема в тому, що ми вперті й стоїмо на своєму, коли треба йти на поступки. Варто просто усвідомити, що розбіжності це ніщо порівняно з тим, що нас об'єднує і як ми потрібні один одному. Тому це дуже хороша стрічка для сімейного перегляду насамперед.
Але крім свого смислового навантаження робота може і розважити. Тут багато знайомих речей та образів для підлітків, а також є в наявності непоганий гумор та пісні. Останні мені сподобалися, вони були мелодійні та розбавляли події. Щодо малювання, тут на любителя. На мою думку, образи героїв трохи своєрідні, але до них досить швидко звикаєш.
Підсумок. Це добротна стрічка, яку найкраще дивитися усією родиною. Звичайно, можна подивитися і самому, але тоді втрачається можливість обговорення мультфільму після перегляду. Але загалом це хороший продукт для будь-якого віку. 7 із 10
Цей мультфільм є флагманом студії Дісней. Безумовно, ця картина є обличчям бренду. І це цілком заслужено. Я не виняток і мені не в змозі встояти перед стрічкою. У дитинстві я її дивився неодноразово і був дуже вражений. Зараз, я знову ознайомився з нею у свідомому віці та пережив ті самі емоції.
Картина нам розповідає про маленького левеня Сімбу, якому судилося вирости й стати королем. Все було б чудово, але тільки йому не пощастило з дядьком, який сам не проти зайняти його місце. Цей конфлікт буде головним у ході всієї стрічки. Хоч звучить він простувато, але сам мультфільм зачіпає безліч важливих тем. У міру розповіді наш герой стикається з гіркотою втрати, невпевненості в собі, тягарем минулого і провини, а також прийняття себе. Ця робота служить справжнім провідником у доросле життя шляхом дуже доступних методів, які здатні зрозуміти діти.
Картина змушує нас відчути величезну палітру емоцій. Ми за весь перегляд відчуваємо радість, злість, смуток, задоволеність. Разом з цим зм ... інюється й тон мультфільму від веселого та милого, до похмурого, серйозного та сумного. Все це формує одну дуже якісну історію. Подібний рівень оповідань – це рідкість для мультфільмів. Адже за своєю структурою він нагадує справжню драму на рівні якісного фільму.
Крім того, стрічка може похвалитися гідним вибором композицій і музичних номерів. В основному це веселі треки, проте є і серйозна пісня, яка звучить дуже мелодійно. Також є безліч легких і милих жартів, що розбавляють розповідь. Ну і звичайно ж не можу залишити без уваги анімацію. Попри те, що минуло майже 30 років із виходу стрічки, візуальна складова на найвищому рівні. Всі герої промальовані чудово, кожен зі своїми особливостями та наскільки це можливо детально зображені. Навколишнє середовище та палітра кольорів вражає. Художники явно не дарма одержують свій хліб.
Підсумок. Не побоюсь цього слова, але це ідеальна картина, яку потрібно дивитися самому та показувати дітям. Вона здатна багато чому навчити, розібратися в деяких питаннях і просто подарувати добре проведений час. 10/10
Іван Миколайчук чудово зіграв молодого Шевченка. Навіть дивно, що такі фільми знімали в СРСР. У стрічці замало України, забагато Петербургу, замало українського народу, забагато російських імперських вельмож. Дуже цікаво було б подивитись більш сучасні стрічки про Шевченка. Коли, як не сьогодні, 9 березня, переглядати цю стрічку. Рекомендую переглянути.