«Шлях Дракона» («The Way of the Dragon» (1972)) - Рецензія до фільму «Шлях Дракона» / The Way of the Dragon

«Шлях Дракона🥋🐉🍽️» («The Way of the Dragon» (1972)) — це перший фільм, який Я побачив у Нашому Сільському напівлеґальному Суботньому кіносалоні, який був організований в Актовій залі Вуличної початкової школи з Телевізором, Відеомагнітофоном і піратськими касетами з одноголосовим озвученням бойовиків🎑✨📼🎞️📺🏫.
6-го Жовтня 1990-го року (Моя 4-та кляса) Я разом зі Своїм Другом-Одноклясником уперше відвідав цей «Кінотеатр🎑✨📼🎞️📺🏫». Я не пам’ятав ні назви ні сюжету фільму, а тільки численні бійки, атмосферу й овації глядачів. Єдиною зачіпкою був Брюс Лі (Bruce Lee). Особисто Мені стрічка не сподобалась, бо Я не люблю бойових мистецтв. Завдяки короткій добірці відомих фільмів за участю Брюса Лі зі стислою характеристикою (яку створив Штучний Інтелект) — Я ознайомився із ключовими деталями цих картин.
Напів-інтуїтивно (бо дещо здалося знайомим) вирішив розпочати з гонконзького бойовика «Шлях Дракона🥋🐉🍽️» («The Way of the Dragon» (1972)) і не помилився. Згадав оцей вибір їжі в Меню навмання та поїдання з п’яти мисок🥣🥣🥣🥣🥣 Спіймав Себе на думці, що Брюс Лі приємно симпатичний, хоча Він ніколи Мені не подобався на тих вирізках із ґазет і плакатах, які так активно вишукували-збирали та дбайливо зберігали дітлахи і юнаки з Мого Села. Напевно Я єдиний із хлопчаків зі Свого Села, Хто був цілковито байдужим до Брюса Лі.
Тан Люн (Танґ Лунґ) своєю наївністю на початку та з Повією нагадав Мені дитячоподібну поведінку Люка і Клона у виконанні Жан-Клода Ван Дамма (у фільмах «Універсальний Солдат» («Universal Soldier» (1992)) і «Копія» («Replicant» (2001))). Тепер, коли Я вдруге, з Жовтня 1990-го року, переглядаю цей бойовик в очи кинулось те, що завжди болісно сприймалося — безкарний рекет і вседозволене залякування-насилля.
Хочу додати, що «Шлях Дракона🥋🐉🍽️» («The Way of the Dragon» (1972)) дуже нагадує фільм Одеської кіностудії «Людина в зеленому кімоно🥋👣🟢» (1991), який часто транслювали УТ-1 й УТ-2 у двох перших третинах 90-х і який був дуже популярним серед хлопчачо-юнацької авдиторії Мого Села.
Сцену з двома парами нунчаків на задньому дворику Я також згадав — її у захваті й детально з коментарями-враженнями глядачі обговорювали найбільше. Юнаки з Мого Села усіляко копіювали Брюса Лі, займаючись фізичними тренуваннями на саморобних турніках і з саморобними гирями. Нунчаки (які майже всі в Селі називала «ланчахи») були їхніми особливими талісманами — досі не знаю звідкіля вони їх брали. В сільських магазинах таке не продавали. Є Моя особиста версія — можливо просили купити тих односельчан, які вчилися у Тернополі й Івано-Франківську або замовляли у Селищному столярному цеху.
Красиві локації та інтер’єр. Особливе візуальне задоволення подарували Колізей і Природа. Високо оцінив легкість-швидкість-вправність Брюса Лі. Дуже сподобалося як Він мімікою-поглядом і рухами голови й рук вельми красномовно показував супротивникам що потрібно робити. Я також згадав, що тоді, в Жовтні 1990-го, провів паралель між тим, як Тан Люн упевнено здолав Кольта (Чак Норріс — Chuck Norris) й тим, як Джейсон (Курт МакКінні — Kurt McKinney) справедливо покарав-провчив Івана (Жан-Клод Ван Дамм — Jean-Claude Van Damme) у фільмі «Не відступати і не здаватися👊🏻» («No Retreat, No Surrender» (1986)), який Ми дивилися в Цьому «Кінотеатрі🎑✨📼🎞️📺🏫» одразу ж після «Шляху Дракона🥋🐉🍽️» («The Way of the Dragon» (1972)).
Мене захопила шляхетність Тана й те, як Він віддав честь Убитому Супротивнику. Підлий учинок дядька Ванґа супроти Тоні й Джиммі морально вбив Мене й потекли сльози — зрада в поєднанні з любов’ю до грошей у буквальному значенні є страшною, якщо не найстрашнішою, силою.
Я також згадав Свої тодішні переживання за Кошеня🐈 під час поєдинку Тана й Кольта — боявся, щоби Кольт зі злости не вбив Тваринку, Яка так жалісно нявкала. Як усе взаємопереплетено і як довго воно зберігалося в Моїй пам’яті, а Я і не здогадувався про це.
Я щасливий, що Справедливість перемогла, але втрати осіли болем у Серці💔 Я очікував на особистісно щасливе закінчення💞, позаяк під час перегляду побачив легесенькі натяки на взаємну симпатію — та не судилося… Особлива атмосфера 70-х злилася воєдино з атмосферою Нашого напівлеґального Суботнього післяобідньо-вечірнього Кіносалону🎑✨📼🎞️📺🏫 з подальшими бурхливо-емоційними обговореннями та копіюваннями бойових рухів.
Я іще більше щасливий, що остання кінотаємниця розгадана і Я обов’язково збережу «Шлях Дракона🥋🐉🍽️» («The Way of the Dragon» (1972)), як безцінний згусток щасливого Минулого з ненав’язливо-простим-динамічним сюжетом і гарними-вдалими музичними вставками та красивими хоровими вокальними елементами🎶, у Своїй кіноколекції.
Моя оцінка — 9 балів із 10-ти❗