6.4
61

Ми (2019)

Us

16+  •  1 год 56 хв  • 
Країни: США Китай Японія
Жанр: жахи трилер детектив
Бюджет: 20 000 000 $
Касові збори в світі: 254 553 842 $
Касові збори в США: 175 005 930 $
Касові збори в Україні: 319 032 $ (8 566 902 UAH) топ #907
Прем'єра в Україні: 28 березня 2019
Прем'єра в світі: 14 березня 2019
Прем'єра на DVD: 29 липня 2019
Прем'єра на Blu-Ray: 29 липня 2019
Прем'єра в світі (цифрова): 4 червня 2019
Прокатник: B & H
Режисер: Джордан Піл
КіноБаза: 6.4 (61)  IMDb: 6.8 (284854)
Моя оцінка:
/10
Є українське аудіо
Сюжет:

Родина вирушає до пляжного будинку, щоб відпочити та весело провести час біля моря. Вони не підозрюють, що зовсім скоро моторошні гості-двійники перетворять їхнє життя на пекло. Шляху для втечі не існує – адже від себе не втечеш.

Доступно в sweet.tv (укр. аудіо)

Код для перегляду рейтингу кінобази Ключові слова:

Вбивство Ножиці Страх 1980-і Кролик Сімейний відпочинок Парк розваг Балерина Метафора Маска Двійник Boardwalk Дзеркальним залом Головна вторгнення 1986 рік психо-трилер зло близнюк автомобіль горить двоїстість twin girls

Виробничі компанії:

Universal Pictures, QC Entertainment, Monkeypaw Productions

Актори: (Всі 50)
Люпіта Ніонґо
Adelaide Wilson / Red
Вінстон Дюк
Gabe Wilson / Abraham
Елізабет Мосс
Kitty Tyler / Dahlia
Тім Гейдекер
Josh Tyler / Tex
Еван Алекс
Jason Wilson / Pluto
Яг'я Абдул-Матін II
Russel Thomas / Weyland
Анна Діоп
Rayne Thomas / Eartha
Калі Шелдон
Becca Tyler / Io
Ноель Шелдон
Lindsey Tyler / Nix
Медісон Каррі
Young Adelaide Wilson / Young Red
Ешлі МакКой
Teenage Adelaide Wilson / Teenage Red
Алан Фрейзер
Ferdie / Jeremiah


Режисер:
Сценарист: Джордан Піл
Композитор: Майкл Абельс
Оператори: Майк Джулакіс
Відео: (Всі 12)
Ми. Офіційний трейлер (український)
2:30
Ми. Офіційний трейлер (український)
Ми. 28 березня у кіно
0:15
Ми. 28 березня у кіно
Ми. 28 березня у кіно
0:06
Ми. 28 березня у кіно
Зображення: (Всі 21)

Фільми того ж режисера: (Всі 2)
Ноу (2022) Ноу
Nope
Пастка (2017) Пастка
Get Out
Рецензії: (Всі 1)

Попередження: рецензія містить спойлери

Є фільми, дуже розхвалені критиками, та які прохолодно зустрічають прості глядачі. "Ми" саме з таких. Він належить до тих кінокартин, що задумані як жахи, але сприймаються як комедії. Тут родина темношкірих американців зустрічається зі своїми двійниками, що знають усе про оригіналів, але не ясно чого вони хочуть. Гарний початок для психологічних жахів.
У фільму є подвійне дно з метафорами на тему расизму, боязні тих, хто від нас відрізняється, заздрощів бідних до багатих. Але він зовсім не потребує якихось глибоких міркувань. У цьому його трагікомедія. Його набагато простіше сприймати як один з тих фільмів, що настільки погані, аж хороші, не шукаючи прихований сенс. Бо фільм надто неоднорідний, він скаче від ситкому до філософствувань, від дитячих страхів до дорослих, від жартів до кошмарів. І все це перемежовано натяками, що забуваються, допоки згодяться.
Згодом глядачі дізнаються, що двійники головних героїв усе життя провели в підземеллях, змушені мимовільно повторювати те, що робили оригінали. Але тепер звільнилися та хочуть... Помсти? Ну, ніби так, але ні. Вбити оригіналів? Ну, ніби так, але ні. Помінятися з ними місцями? Ну, ніби так, але ні.
Гаразд, головна героїня, Аделаїда, та її копія на ім'я Ред, "особливі". Вони вже бачилися в дитинстві, тому якщо й прагнуть смерті одна одній, то тільки після з'ясувань свого спільного минулого. Але двійник її чоловіка чомусь явно прагне вбити оригінала, як і двійниця дочки. А ось двійник сина просто бажає гратись. Чи є тут якийсь підтекст? Можна, звичайно, припускати, що двійники - це "темний бік" оригіналів і доводять їхні грішки до абсурду. Батько - чванливий заздрісник, який нехтує безпекою Аделаїди, щоб випендритися перед друзями новою машиною. Дочка - зарозуміла та імпульсивана. Син - боягуз, який не зізнається, що міг усе це відвернути. Але проблема в тому, що фільм нічого не втрачає, коли викинути цю історію про злочин і кару.
Якщо перша половина ще нагнітає очікування чогось жахливого, то друга перетворюється на нікчемний зомбі-слешер. Бо двійники, виявляється, повилазили по всій Америці і вони є буквально в кожного. Що ж, нехай, але спроби пояснити все це такі недолугі, що лишається сміятись. Виявляється, злий уряд створив двійників аби керувати оригіналами, проте вийшло навпаки. Як створив? А створив і все. А потім покинув. У підземеллях. Триста мільйонів людей. Які їли живих кроликів. Аааа! І вони звільнились. Як? А просто якось.
Фінальний поворот настільки очікуваний, що про нього просто забуваєш. Бо ж не може сценарій використати таку банальщину. Але використовує і на диво оригінально, хоча і з суперечливою мораллю.
Двійники та копії, виходить, буквально взаємозамінні. Одні не кращі за інших. "Вони" здаються гіршими лише тому, що "ми" бачимо в них свої недоліки. Але "вони" - це "ми". "Вони" вбивають тільки тому, що "ми" хочемо їх убити. А оскільки всі вільні - вільні по-своєму, а всі пригноблені - пригноблені однаково, то помінявшись місцями, "ми" здобуваємо єдність, а "вони" слабнуть. Фільм показує, що діалог неможливий, хоча його треба прагнути. Чи не тому, що тут, як у чорно-білому "Метрополісі", немає посередника?
Метафори дано в різнобій, що справляє враження чогось дуже розумного, але вкрай кепсько поданого. В результаті на поверхні опиняється лише баєчка про людей і монстрів у стилі незліченного трешу, який оглядають безіменні ютубери. Цитуючи відомий мем, "Я вам що, Конфуцій, ребуси розгадувати?".

2 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною

Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію


Коментарі:
zhtk
zhtk
Фільм в більшості мені сподобавсь, напевно через занижені очікування, бо після першого фільму Джордана Піла у мене дуже палало, особливо через фінальну частину, хоча в цьому фільмі вона також недуже сподобалась.
 

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Пов'язані новини
Обговорення (форум)
Нещодавно переглянуті: