| Країни: | Франція |
|---|---|
| Жанр: | біографія комедія драма |
| Бюджет: | 13 000 000 $ |
| Касові збори в світі: | 426 588 510 $ |
| Касові збори в США: | 10 198 820 $ |
| Прем'єра в світі: | 2 листопада 2011 |
| Прем'єра на DVD та/або Блюрей: | 5 березня 2013 |
| Прокатник: | Каскад Україна |
| Режисери: | Олів'є Накаш, Ерік Толедано |
Сюжет:Іноді доводиться заходити в чужий світ, щоб з’ясувати, чого не вистачає у власному.
Ставши інвалідом в результаті нещасного випадку, багатій Філіп наймає в помічники людину, що менше всього підходить для цієї роботи - молодого мешканця нетрів Дрісса, який щойно звільнився з в'язниці. Незважаючи на те, що Філіп прикутий до інвалідного крісла, Дріссу вдається привнести в розмірене існування багатія дух пригод та жагу життя.
(укр. аудіо)
Код для перегляду рейтингу кінобази
Canal+, Gaumont, TF1 Films Production, CinéCinéma, Quad Productions, Chaocorp, Ten Films, TF1
Режисери: Олів'є Накаш, Ерік Толедано
Сценаристи: Олів'є Накаш, Philippe Pozzo di Borgo, Ерік Толедано
Композитор: Ludovico Einaudi
Оператори: Матьє Вадп'єд
На створення картини режисерський дует надихнула побачена ними в 2004 році документальна стрічка, в якій розповідалося про те, як молодий житель передмістя був найнятий доглядати за паралізованим інвалідом Філіпом Поццо ді Борго, який залишився паралізованим після нещасного випадку 27 липня 1993 року.
Початковим вибором на роль Філіпа Поццо ді Борго був Даніель Отой.
Незважаючи на те, що йому довелося грати зовсім звичайну людину, Омар Сі скинув при підготовці до зйомок майже п'ять кілограмів ваги. Актор вважав, що стандартний житель передмістя з такою передісторією повинен володіти більш атлетичною статурою, ніж він.
Перед початком роботи над проектом режисери Олів'є Накаш і Ерік Толедано особисто відвідали в Марокко Філіпа Поццо ді Борго. Знайомство з ним і сказана ним промова багаторазово збільшили їх бажання поставити фільм на основі його історії. Сам Філіп Поццо ді Борго дав їм величезну кількість інформації і порад практично по кожній сцені картини.
На тому, щоб в першу чергу зробити фільм комедією, а не драмою посилено наполягав сам Філіп Поццо ді Борго. Він не хотів, щоб заснований на його житті фільм став історією співчуття і жалю.
Омар Сі був запрошений зіграти у фільмі ще до того, як був написаний сценарій.
Багатий білий інвалід уособлює еволюційний тупик, в який сама себе завела сучасна юдо-християнська цивілізація. Цей розумник по вуха нафарширований продуктами великої і цікавої європейської культури. Але фізичний параліч розбив його не внаслідок нещасного випадку, а зовсім з іншої причини. Накопичивши неймовірну кількість духовних цінностей, європейці не придумали нічого кращого, як зробити своєю головною метою Велике Жертя. Оскільки їм дуже не хотілося втратити при цьому свій надзвичайно багатий внутрішній світ, то вони зробили його першим додатком до головної мети. Після деякої модифікації (а насправді, повної ревізії) вчення Христа, різномастні протестантські попи (незабаром до них приєдналися і наші православні ортодокси) вишукали теологічні можливості для того, щоби будь-який пузатий скоробагатько після смерті міг легко пролізти через вушко голки і був гарантованим від неприємної процедури вічного охолодження розпечених сковорідок власною дупою.
В реальності все виявилося не т ... ак просто, як планувалося, позаяк, озброївшись унтер-офіцерською толерантністю, білий європеєць загубив базові інстинкти виживання в суворому людському світі. Фактично він перетворився на живий труп, який понуро рефлексує в інвалідному кріслі, але нічогісінько не здатний змінити самостійно. На його блідому тлі веселий і життєрадісний нігер, який щойно вийшов з в'язниці, виглядає великим симпатягою. Звичайно, його чорна-аж-синя пика не спотворена зайвим інтелектом, але ніяких сумнівів в його психічному здоров'ї не виникає. Цьому хлопцеві не потрібні ні ксьондзи, ні вчення Зями Фройда для того, щоб розрізнити добро і зло та відділити головне від другорядного. Попри отримані в дитинстві психологічні травми (а можливо, і завдяки їм) він блискавично реагує на зовнішні загрози, і може дати гарного стусана будь-якому хамлові, що ризикне запхати свого довгого носа в його нігерські справи. А найцікавіше, що при цьому він у повній мірі обдарований такими, здавалося б, суто біло-християнськими якостями, як любов, милосердя, співчуття і т.д. і т.п. Ну, хіба що, шмарки не розводить, а спокійно і впевнено робить добрі справи, отримуючи від цього процесу таке ж непідробне дитяче задоволення, як від танцювання хіп-хопу на віденському балу.
Резюме: ще кілька таких фільмів, і я почну трансформуватись в запеклого расиста. Звісно, що в чорного - чого б мені це не вартувало... :-))
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Недоторканні (фільм, 2011)
