7
16

Харві Мілк (2008)

Milk

18+  •  2 год 8 хв  • 
Країни: США
Жанр: біографія драма історичний романтичний
Бюджет: 20 000 000 $
Касові збори в світі: 54 586 584 $
Прем'єра в світі:
Прем'єра на DVD: 11 червня 2009
Режисер: Ґас Ван Сент
КіноБаза: 7.0 (16)  IMDb: 7.5 (162009)
Моя оцінка:
/10
oscar oscar
2 оскари, детальніше
Є українське озвучення

Код для перегляду рейтингу кінобази Сюжет:

Стрічка про першого в Америці політика на ім'я Харві Мілк, що відкрито зізнався у своїх гомосексуальних похилостях. Він був вибраний у міське правління й виступав за прийняття законопроекту про права геїв і лесбіянок.

Ключові слова:

Вбивство Каліфорнія 1970-х років Мер Політика Гей Гомофобія Камери Політик На основі реальної історії Виборча кампанія Вибори Гомосексуалізм Активіст Сан-Франциско За права геїв Кампанії менеджер Моральність мера кампанії ЛГБТ

Виробничі компанії:

Jinks/Cohen Company, Focus Features, Groundswell Productions

Актори: (Всі 161)

Режисер:
Сценарист: Дастін Ленс Блек
Композитор: Денні Елфман
Відео: (Всі 4)
MILK - Official Trailer
2:30
MILK - Official Trailer
Milk Official Trailer #1 - Sean Penn Movie (2008) HD
2:26
Milk Official Trailer #1 - Sean Penn Movie (2008) HD
0:32
"MILK" Official Trailer
Зображення: (Всі 6)

Рекомендації: (Всі 16)
Фільми того ж режисера: (Всі 10)
Рецензії: (Всі 1)
6/10 Своїми для своїх

Оскар - 2009, "Найкращий фільм", номінант

Що ж, здається, "Горбата гора" прорвала свого роду дамбу консервативних устоїв, після чого фільми на нетрадиційно орієнтовану тематику мало не рікою полилися. Харві Мілк - людина, ім'я якої навряд чи щось скаже глядачеві у наших широтах і довготах, але добре відоме у його рідній країні. Його іменем у Сан-Франциско названі площа, центр мистецтв, середня школа, публічна бібліотека, не кажучи вже про присвячені йому книги та театральні постановки. І ось Харві Мілк, ЛГБТ-активіст, перший у США відкритий гей-політик, обраний на державну посаду, удостоївся власного художнього фільму, який вийшов якраз до 30-річчя його трагічної загибелі. Останнє - якраз не спойлер, бо сам фільм про це скаже десь хвилині на десятій. І раз фінал нам із самого початку відомий, очевидно, що картина буде пробувати “брати” нас розповіддю про події, які призвели до такого драматичного фіналу.

Перша третина даної кінокартини викликала якийсь под ... ив. Вона більше розказувала нам закадровим голосом, а не показувала, а якраз останнім, власне, і мало б займатися кіно, принаймні художнє. Водночас, косячи під документалку, вона якось не давала достатнього експозиційного підгрунтя для розуміння ситуації. Наприклад, нам розповідають про поліцейські рейди у барах для гомосексуалістів, але ми не розуміємо, заарештовували їх за надуманими звинуваченнями, просто чинили проти них насильство чи сама сексуальна орієнтація була злочином? А було б так просто згадати хоча б словом у цьому тематичному фільмі про те, що одностатеві стосунки було офіційно декриміналізовані в Каліфорнії лиш у 1976 році. І хоч загалом суспільство, мабуть, ще раніше почало ставитися до цього явища більш-менш ліберально, однак поліція продовжувала проводити рейди, які водночас і вписувалися в їх професійні обов'язки, і відповідали внутрішнім принципам самих копів, основну масу яких складали консервативні нащадки ірландських іммігрантів. Доволі крупним помолом подана також і історія створення району Кастро, що за кілька років перетворився на гомосексуальну Мекку. Одним словом, автори кінокартини вочевидь вважали, що глядачі про це все і так знають, а хто не знає - ідіть читайте на Вікіпедії, займайтеся самоосвітою.

Також кінокартина примудрялася випускати з уваги потенційно виграшні моменти. Наприклад, просто напрошувалась якась іронічна сцена про те, звідки взялася фраза головного героя "Я - Харві Мілк, і я хочу вас завербувати!" Але ні, просто прийміть як є цей факт, що, у принципі, ні на що і не впливає...

Ближче до середини історія починає розвиватися жвавіше і стає справді цікавою. Значних зусиль тут докладає виконавець головної ролі Шон Пенн, що, схоже, здатен органічно вписатися в будь-який образ. Достатньо лиш порівняти його рухи та міміку із реальним Мілком, щоб оцінити проведену актором роботу, і щоб почало здаватися, що ці двоє на обличчя дуже схожі одне на одного (хоч насправді це далеко не так). Він створює персонажа щирого, харизматичного і захопленого власною ідеєю - занадто хорошого, як для політика, але зважаючи на той факт, що на кін було поставлено значно більше, ніж політичне кар'єра, у це доволі легко повірити.

Слід зазначити, однак, що і в цій частині у фільм багато чого не помістилося. Природньо, що він зосередився на ЛГБТ-активізмі головного героя і лиш побіжно згадав про те, що він прагнув відстоювати інтереси і інших соціальних груп, але, як на мене, не просто словесна згадка, а розповідь про проекти Мілка, що не стосувалися ЛГБТ, створили б більш рельєфний образ, близький різним категоріям глядачів. А ще можна було б багато витиснути із судового процесу над убивцею Мілка… але то я вже, мабуть, забагато хочу.

Загалом, до самої ідейної суті претензій доволі мало, на відміну від форми подачі. До того ж, схоже, що це фільм-спогад, фільм-данина пам'яті, а аж ніяк не фільм-всесторонній аналіз. Саме тому він не роздумує, він видає готові лозунги, але в якийсь момент неначе перетворюється на ходячу пропаганду. Через таку форму подачі навряд чи він змусить хоч одну людину якось переглянути свої погляди. Скоріш за все, ті, хто і так підтримує ідеї фільму, оцінять його позитивно, а противники цих ідей будуть плюватися далі, ніж бачитимуть, і про це наглядно свідчать різко полярні коментарі про це кіно у, скажімо так, спеціально відведених для цього місцях. Так що, по суті, це фільм, знятий своїми для своїх, хоч рівень правдивості та навіть документальності оповіді доволі високий.

Ідея, що неоновими літерами світиться у цьому фільмі, насправді може бути розширена. Адже у світі, де порушують права тих чи інших людей, в один прекрасний день можуть прийти і за твоїми власними - це раз. У світі, де тебе можуть звільнити з роботи чи вигнати з квартири за певною ознакою, яка ніяк не стосується ні роботи, ні квартири, можуть в один прекрасний день влаштувати полювання на відьом, приписавши ці самі певні ознаки неугодній людині - це два.

Мабуть, суспільний запит на такі фільми буде мати місце аж до тих пір, доки будуть проблеми, що потребують подібних маніфестів. А у світі, де люди, яких по суті не об'єднує нічого, крім сексуальної орієнтації, змушені триматися разом для вирішення проблем, із сексом не пов'язаних, - у такому світі явно не все нормально. Однак сам по собі, без гостросоціальної та наболілої тематики, і тим більше без історії, яку написало саме життя, цей фільм навряд чи міг би претендувати на високу художню цінність. І малоймовірно, що він стане такою ж подією в кінематографі, якою, вочевидь, став у каліфорнійському політикумі трагічно загиблий Харві Мілк.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною

Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію

Нещодавно переглянуті: