| Країни: | СРСР |
|---|---|
| Жанр: | драма воєнний |
| Мова оригіналу: | російська |
| Прем'єра в світі: | 11 березня 1968 |
| Режисер: | Леонід Осика |
Поет-солдат Володимир блукає тернистими шляхами початку Другої світової війни. Перед його очима проходять: смерть командира від куль німецького винищувача, розстріл ромів німецькими окупантами, збіднілі і потомлені люди, які, щоб вижити торгують «залишками розкоші» – самоварами, іконами і навіть білизною. Нарешті поет пристає до партизанів, які намагаються підірвати потяг нацистів.
Мови: московська, українська
Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:
Режисер: Леонід Осика
Композитор: Володимир Губа
Попри те, що Осика на рівні з Параджановим і Іллєнком згадується у перших лавах українського «поетичного кіна», його дебютний повнометражний фільм «Хто повернеться – долюбить» часто залишається в тіні історичних досліджень кінематографу Відлиги.
Можливо, однією з причин виключення цього фільму й самого Осики з офіційного канону є несподівана суміш стилістики «поетичного кіна» з найбільш конвенційною та сакральною темою радянського соцреалістичного мистецтва того часу – темою війни. Результатом такої суміші став один з найбільш гібридних і вільних фільмів українських шістдесятих, у якому поезія кінозображення римується з віршованими монологами загиблих поетів воєнного покоління, а тема війни ледь не вперше в радянському кіні подається в негероїчному ключі політики пам’яті.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Хто повернеться — долюбить
Напрям — на Голгофу
Перевірте свої годинники
Правда, від того сценарію Ліни Костенко тут нічого не лишилось: https://day.kyiv.ua/article/kultura-ukrayintsi-chytayte/istoriya-kino-tvorytsya-utayemnycheno