Ось і фінальна частина трилогії Нолана про всім відомого персонажа. До цього фільму найбільше претензій та невдоволень, проте, дивлячись на рейтинг, можна сказати, що й шанувальників у нього достатньо. Я належу саме до останніх. Можу сказати, що я вважаю цю частину справді найслабшою, але винятково на тлі попередніх. Перша стрічка ідеальна історія про Бетмена, а друга це один із найсильніших фільмів, не лише за коміксами, а й у сучасності загалом.
Сюжет завершального розділу стартує через вісім років. За цей час утворюється нове угруповання, яке дуже пов'язане з першим фільмом. По ходу дії буде багато перетинів з оригіналом. Не можу сказати, що це погано, тому що все вбудоване цікаво та захопливо. Тож претензій до креативності не маю. А наш герой усі ці роки жив пустельником, бо місто більше не потребувало його. Може здатися, що персонаж Брюса Уейна трохи повернули до основ і поставили перед ним уже пройдений шлях. Але знову ж таки, подібне трапляється з багатьма і цей період б ... уде зрозумілим глядачам. Тим більше Крістіан Бейл все ще харизматичний і якісно відіграє роль.
Що я люблю у всіх фільмах цієї трилогії, це їхня атмосфера. Щоразу створюється нагнітання невизначеності майбутнього. Лиходії є не абстрактними істотами, а цілком можливими образами зі своєю історією. Їхні характери опрацьовані й ти усвідомлюєш, що ніщо не здатне зупинити їхні задуми. Але якщо порівнювати з Джокером, звичайно, Бейн програє на його тлі. Бо перший все ж таки застосовував у більшості психологічну атаку і морально тиснув опонентів. Коли ж у нашому випадку злодій насамперед використовує фізичну силу. Хоч і не можна скасовувати його інтелектуальних здібностей. І в будь-якому випадку він вселяє страх і справляється зі своєю роллю. Як і персонаж Жінки-кішки видався непоганим і з гарною акробатикою рухів. Але запасти сильно у серці не встигла.
Крім гідної історії, акторської гри та опрацювання героїв другорядні аспекти також радують. Звичайно це візуальні та звукові ефекти. Багато хто сприймає фільми про супергероїв як екшен розваги, однак у цій трилогії це ніколи не було на першому плані. У цьому і є частина успіху, але й у кожній частині ніколи не було проблем із видовищем. Так і тут присутні все ті ж елементи, що і раніше, і навіть нова фішка від Бетмена, яка багатьох порадує. Щодо цієї частини планка не просіла, ні на мить. І головна тема стрічки пробирає до глибини під час кожного свого звучання. Вона доповнює історію та робить перегляд більш вишуканим.
Підсумок. Нехай це не такий сильний продукт, як раніше, і в ньому немає кардинально нових ідей, але це все ще вдала робота. Можу сказати, без сумніву, це красиве і правильне завершення такого масштабного проєкту. Кожен фільм я люблю по-своєму незалежно від низки припущень чи недоліків. І в жодному разі не можна сказати, що творці не довели все до логічного кінця. Їм вдалося створити ще одну привабливу картину і для цього не потрібно було перескакувати через себе. 8/10
Я став Токійським людожером у 2к24, да-да я, можна сказати пройшло 10 років з виходу сія творіння, і ось я здається вперше поринув у цю неочікувано для мене вдалу історію. Як ви зрозуміли сідав я за перегляд з певною недовірою в очікуванні звичайного прохідного аніме, в якому гг просто непереможний монстр, король, повелитель, або навіть практично бог у своєму світі, без слабкостей такий собі ідеал, який підкорює і контролює інших, а виявилося що це набагато більша, глибша історія більше подібна на "Вбивцю Акаме" де в будь-який момент, як може здаватися ключовий персонаж, просто може померти. В токійці кожна смерть +- фронтового персонажа реально відчувається, це як міні трагедія, все завдяки проробленому підкріпленню: спогадами, не здійсненими мріями й навіть монстри постають як слабкі з соціальними та індивідуальними слабкостями та потребами, і це дійсно працює, відчувається не як смерть якогось NPC, а втрата важливої потенційної частини історії, частини життя персонажа який ... реально міг міняти основні події своїми взаємодіями з іншими персонажами, ти замислюєшся, а що якби він вижив, як могла б повернутися історія, можливо міг бути інший вихід з ситуації, більш щасливий, спокійний, правильний. В майбутньому автори все-таки почали грати в "Ігри престолів" (повторювати сюжет Джона Сноу, хто зроз той зроз). Також в аніме демонструють різні найгірші людські риси, наприклад: начальники CCG тримають підлеглих за статистику і простий інструмент, який допоможе трішки піднятися по рангу або виставити їхні досягнення за власні, однак дуже реалістично. Ми бачимо що люди, все-таки можуть звикнути практично до будь-чого, наприклад новачки CCG не хочуть використовувати свій куінке (зроблений з людожерів яких вони принципі й вбили), через досі наявні моральні принципи, совість і провину перед померлим, але з часом все це зникає і перетворюється на звичайну механічну роботу для них. Чітко висвітлили звичайну поведінку більшості людей, коли вони не можуть поставити себе на місце іншої особи, навіть коли та максимально щиро проявляє і показуює свої почуття, ті чи інші дії та наміри, (звичайне вузьке бачення від одного обличчя яке їм вигідне або в яке вони просто вірять) в основному вище сказане відноситься до перших 3 сезонів, 4 сезон все-таки дечим відрізняється, як завершення аніме він несе в собі величезну гору позитивних моральних висновків і змін у розумах і серцях всіх сторін театру (прийняття і примирення). Я його бачу більш вайповим, сімейним і приємним для сприйняття в порівнянні з 1-2 сезоном це так точно, ми знаємо що у них буде все добре і це реально крутий фінал. Читав багато коментарів що після 2 сезону аніме скотилося, я все-таки так не вважаю, нам з середини 2 сезону просто більш обширно даю поглянути на їхній всесвіт (нас відпускають як пташеня з гнізда, побачити щось більше ніж простір в середині одного гнізда) я вважаю що це аніме іде не по прямій лінії, а скоріше як коло-хвиля яка утворилася після падіння краплі у воду, чим дальше тим більшою та просторішою вона стає, спочатку нам показали каплю у вигляді історії декількох людожерів і пари агентів які на них полюють, нам розповідають хто такі людожери, їхні особливості, фізіологію, особливості комунікації про їхню ієрархію та правила, а далі все розширяється і стає масштабнішим і більш розмитим аж поки не зникає повністю. Багато хто не зрозумів 3 сезон даного аніме, а дійсно що ми втрачаємо просто видаливши його, він ніби просто заставляє затамувати подих і в очікуванні чогось нового, якогось руху. В 3 сезоні ми можемо помітити деяку циклічність, ще раз була атака на центральну в'язницю, ще раз була масова операція CCG, ще раз було шоу гурманів, відвідування уже нового кафе і підвалу з масочками. Але насправді автори цим ще більше розширюють наш погляд на цей світ, відповідають на деякі незавершені запитання по відомих персонажах, але ще раз показують що досі нічого глобально не змінилося в їхньому світі. Загалом каламбурний 3 сезон доволі кайфовий, переживання за відомих персонажів не зупиняються, особливо за тих хто знаходиться в новому для них амплуа. Що до мальовки, то від сезону до сезону вона вдосконалювалася і в принципі для мене знаходиться на прийнятому рівні, але анімації іноді не вистачало, пік найгіршої анімації для мене був в перших шести серіях 2 сезону це на мою думку одна з найслабших точок даного аніме. Одна з цікавих позитивних деталей, це розбивання деяких крінжових шаблонів не завжди, але в деяких моментах дуже відчувається: наприклад коли Тока дізнаєця про рейд на їхню кафешку і біжить на емоціях до неї, в моменті вона зупиняється й обдумує, а чим вона там зарадить, а не як наприклад Сакура або деякі інші схожі персонажі з інших аніме, влетять в файт до набагато сильніших персів і буде просто абузою через яку і норм персонажі можуть від'їхати дефаючи цю слабкість, і ще був момент коли полу-монстрика який втратив контроль над тілом почали обіймати й він раптом став нормальним, я такий ну пиздець ну да да і тут віддаляється камера і нам показують що його не обійми заспокоїли, а гігантський дротик в спині))) Якщо ще раз подивитися на що схоже це аніме то загалом кожний із 4 сезонів має свою нотку і відрізняється за жанровим навантаженням, перший сезон може бути більш повсякденним аніме про життя в певному світі та схожим, наприклад на "DxD", а хто дивився фільм "Сутінок" 1987 р також може помітити схожі деталі. Другий сезон більш вже про детективний бойовик з драмою схожий на, "Останній Серафім", "Вбивця Акаме", а становлення персонажа схоже на історію Ґона із "Мисливця-Мисливця" в главі про (Мурах химер), або Ліхта Баха з аніме "Грабіжник". Третій сезон являється екшеном з детективно-трилерною частинкою типу "Хелсінга". Четвертий сезон тут вже доволі важко, тому що дуже багато всього, ну в основному багате наповнення драми, трилера, романтики. З того що дивився віддалено можна побачити "Майстера меча онлайн", "Відгомін літньої пори", "Тавро вітру". Якщо підбивати підсумки по даній анімешці яка відома всім СФам світу, то це кайфова історія з загальним доволі серйозним вайпом, посипана локальними трагедіями з адекватним фіналом, все як я люблю і підсумкова оцінка 1000-6.7 (7) чашок найкращої кави Антейку з 10 ☕☕☕☕☕☕👁️🗾🗾🗾
Початок був, відносно, непоганим. "Одні у космосі", "треба якось вижити" і т.п. - дійсно певне відчуття прив'язаності до нового "дому" - ковчега. А ось далі... Ковчег став просто "збродом цивільних", ніякого протоколу, якісь фонові персонажі тягнуть "ковдру" на себе, ну і ...спойлери. Але те все, теоретично, можна було б "зв'язати" та пояснити - але героїв ніщо не вчить, більше того - під кінець у них (як і у серіала в цілому) явно пропадає логіка. Персонажі змінюються так, наче від якоїсь хвороби, або з різкими "дитячими" перепадами настрою. Ще й кінець, відносно, відкритий, але і з певним "хеппі-ендом", що не зовсім в'яжеться з усім що було до того. Хоча так, то якщо по логіці. Тому, на жаль, 6,55/10
Якщо ви знайомі з біографією Боба Марлі, то це не той фільм від якого ви отримаєте захват на всі 100. Точніше задоволення буде переважно лиш від музики інакше і бути не може, бо це класика.
А от фільм вийшов слабким. На мою думку, якщо вже знімати фільм про таку легендарну людину, то робити це достойно.
Стрічка показує нам лиш момент з життя Марлі, запис альбому "Exodus", який став кульмінацією його кар'єри і трішки виступів. Протягом фільму розкидано декілька флешбеків про його юність, але вони скупі та мало що дають глядачам, хоча один момент мене змусив щиро сміятись.
Я розумію, що можна заґуґлити, але хотілося б більше деталей в біографічному фільмі.
В кінці титрів нам кажуть, що Бобу Марлі вдалось примирити лідерів двох партій. У мене питання. А чому це було не показати у фільмі? Та й взагалі чому не показати весь шлях музиканта до самого кінця? Це була би дійсно драма. Тривалість фільму всього півтори години, якщо заокруглити на декілька хвилин та відк ... инути титри.
Чомусь творцям "Просто з Комптона/Голос вулиць" 2015 не завадило зробити фільм на дві з половиною години, це при тому, що люди знаючі скажуть, що там зображені далеко не всі події того періоду, але атмосферу вдалось передати, а додатково можна підчитати інфу. Але там був зображений шлях.
Вікіпедія мені пише, що фільм засновано на життєписі реґґі-співака та автора пісень Боба Марлі, від його підйому до слави та смерті в 1981 році. Цього там не було. Лиш один період з декількома флешбеками.
Найбільшим плюсом фільму, хоча це не плюс фільму, а плюс творчості Боба Марлі - його музика. Вона була всюди навіть там де він не співав. Чи погано це? Звісно, що ні. Його музика прекрасна її повинні слухати всі та всюди. Навіть якщо ви не поліглот, ви можете не переживати щодо змісту його текстів.
Тільки з поваги до Боба Марлі я поставлю таку оцінку. Мені здається творці віднеслись до роботи несерйозно.
Але це не означає, що фільм не треба дивитись. Для перегляду на вечір підійде, щоб насолодитись хорошою музикою.
Якщо з якоїсь причини ви ще не знайомі з творчістю співака, то саме нагода для вас зробити це.
Також не буде зайвим ознайомитись з документальним фільмом "Боб Марлі" 2012 року.
Цей мультфільм не має великої популярності й певною мірою є забутим. Не знаю, наскільки це справедливо. Я можу сказати, що картина мені сподобалася, проте все ж таки чогось не вистачає, щоб сильно залишитися в пам'яті. Проте є низка переваг у стрічці й зараз спробую про них розповісти.
Сюжет розповідає про хлопчика Льюїса, якого в дитинстві здали до притулку. Там він жив по сусідству разом із Майклом, який захоплюється бейсболом. А сам наш герой є обдарованою дитиною, яка постійно щось винаходить. Але через це ніхто не хоче його всиновити. Але сама історія будується довкола машини часу. Адже одного разу на землю прибуває лиходій, який хоче вкрасти один винахід молодика та видати за свій. І своєю чергою на захист Льюїса прилітає його одноліток з майбутнього, щоб захистити. Для мультфільму історія досить захоплива, проте є все ж таки недоробка. Те, що стосується майбутнього і машини часу зроблено досить непогано, проте лінія про розкриття життя без батьків досить поверхова. Можли ... во це через те, що продукт для дітей, але все ж таки можна було зробити це глибше і детальніше. В іншому ж історія приємна, але без зірок з небес.
З того, що можу похвалити це креативність і як візуально виглядає проєкт. Творці спробували створити різноманітних персонажів та додати несподівані елементи у розвиток подій. І я вважаю, що в них вийшло. Деякі повороти історії були раптовими та пішли на користь. А щодо персонажів, то вони досить кумедні та по-своєму яскраві, єдине деяким не вистачає екранного часу. Але звинуватити у банальності творців точно не можна. І 3Д технологія цього разу вже не викликає питань, і видно, що бюджет стрічки відповідає тому, що ми бачимо на екрані. Вийшло сучасно і без косяків.
Крім цього, мультфільм може покластися на гумор і порадувати динамікою. Жарти досить різні, є як і стандартний, але якісний гумор, який працює і для дітей, і для дорослих. І ще є різні відсилання, здатні зачепити почуття вже більш витончених і зрілих глядачів. А щодо подій, вони майже не зупиняються і регулярно щось відбувається по ходу історії. Тут є і бійки в стилі супергероїв і катання на літальних тарілках, а також тимчасові перипетії. Все це не дає нудьгувати та тримає увагу глядача до самого кінця.
Підсумок. Це не найбільш проривний чи не найглибший мультфільм від студії. Можливо він не зможе вас сильно здивувати й потрапити до списків улюблених, але ви не будете шкодувати про витрачений час. Це веселий, динамічний атракціон із колоритними героями і який не намагається бути чимось більшим. Рекомендую дати проєкту шанс і подивитися одному або з сім'єю. 7/10
Темний лицар по праву вважається, якщо не найкращим, то одним з, серед фільмів знятих за коміксом. Щобільше, можу додати, що це один із найсильніших трилерів, що мені спромоглося побачити. Я вважаю, що для того, щоб зрозуміти цей фільм і перейнятися їм навіть не потрібно нічого про нього знати. Історія буде зрозуміла кожному, але все послідовно.
Продовження стартує одразу з демонстрації Джокера, якого слід очікувати після кінця першої стрічки. З перших кадрів головний лиходій показує, що він не простий хлопець і це не буде легкою прогулянкою. Характер Джокера неможливо описати інакше, ніж безумством. Для нього не існує зрозумілих нам мотивом і його неможливо прорахувати наперед. Просто його план - це відсутність плану, його мета - відсутність мети. І здавалося б це одна людина, але він змушує тремтіти все місто і завжди знаходить способи обіграти героїв.
Образ лиходія залишає таке сильне враження з низки причин. Перше те, що він звичайний псих. Ми можемо уявити його серед нас і м ... и не здатні його контролювати. Друге це акторська гра Хіта Леджера. Це, безумовно, одне з найкращих попадань в образ в історії кіно, не побоюсь таких слів. Кожну сцену актор проживав максимально та створив безліч легендарних сцен. Без сумніву, заслужений Оскар, що на жаль був вручений посмертно. І третій факт це режисерська та сценарна робота. Крістофер Нолан один із найкращих режисерів сучасності, який здатний захопити глядача та дати їм видовище. І опрацювання образу Джокера було чудовим.
Як я писав вище, на мою думку фільм є чудовим трилером. Це відбувається тому, що ми не можемо передбачити, що буде далі. З кожною сценою напруження стає все більшим, особливо чим ближче до фіналу. Деколи здається, що знайшовся вихід із ситуації, але далі все лише посилюється. До того ж досягнуто ефекту трепету і ти розумієш, що ніхто не застрахований. Під час перегляду реально переживання за героїв посилюється, і ти не можеш залишатися байдужим. Саме так має працювати кіно. Воно має викликати емоції, і це той випадок, коли кожен елемент працює як задумано.
Також порушуються і важливі теми. Наприклад, готовність пожертвувати своїми принципами та тим, що для нас дорого. Бетмен виступає у ролі не стільки героя, а скоріше сильної людини, що на межі краху. Йому доводиться сумніватися у собі, приймати важливі та нестандартні рішення. Він по суті є сенсом для Джокера, а саме можливістю зруйнувати його картину світу та довести свою перевагу. Ворожнеча цих двох побудована не так на фізичному контакті, а на ментальному рівні.
Це той рідкісний випадок, коли візуальна частина картини не така важлива, хоч і жанр скоріше розрахований на це. Але якщо ви розраховуєте на цей аспект також, то тут вам буде що подивитися. Ті екшен сцени, що нам показали, виконані дуже якісно навіть через п'ятнадцять років. Я це відзначав ще в попередній стрічці, що рівень боїв та епічних сцен дуже міцний досі. Тому естетичне задоволення від бійок або масових, об'ємних, видовищних баталій, у тому числі з присутністю вибухів, ви зможете отримати.
Підсумок. До сьогодні це один із найкращих прикладів як проста історія про персонажів із коміксів здатна перетворитися на велике видовищне протистояння. Це не просто атракціон для шанувальників цих персонажів, а якісний продукт для всіх глядачів. Якщо перша частина ідеальна для знайомства з Бетменом, то ця стрічка найкращий спосіб показати, що фільми за коміксами можуть бути набагато більшими. 10/10
Чорно-білий фільм про громадянську війну.
20-ті роки, Україна. Червоні захоплюють Крим, останній плацдарм білих.
Молодий боєць Некрасов стає оператором, знімає війну. В допомогу йому дають дурника з темпераментом. Це і є два товариші, навколо яких побудовано сюжет.
Паралельна сюжетна лінія, яка в кінці перетинаються з основною, про Олександра, білого офіцера, якого дуже добре зіграв Володимир Висоцький. Ніякого намагання принизити цього героя ми не бачимо, Олександр рішучий, сміливий, достойна людина, яскрава особистість. Зіграно прекрасно.
Ми бачимо трагедію білогвардійців, які програють, втрачають батьківщину і вимушені тікати на чужину, де їх чекає тільки праця прислуги. Ми не зможемо жити в чужій країні, каже дружина Олександру. Тут тепер чужа країна, відповідає він, і як же він правий! Імперія зміниться до повної невпізнаваності, при цьому залишившись імперією!
Некрасова грає молодий Олег Янковський. Грає слабувато, все таки це була його перша роль.
Набагато яскравіше грає ... його товариша Ролан Биков, у фільмі він шумний, гіперактивний і самовпевнений бовдур.
Бої показані реалістично. Так і виглядала та війна. Трохи в чомусь нагадує вона і нинішню.
Фільм підходить під певний настрій, якщо хочеться подивитися щось радянське, просте, у стилі реалізму.
Зазначу, що бійці червоної армії у фільмі щедро вживають українські слова. А махновці розмовляють українською. Цей момент сподобався як прагнення до правдивості.
Фільм оціню на 6, сюжет не надто захоплює.
Ох, напевно не порахувати скільки разів я бачив цей мультфільм у дитинстві. Але думаю не один я, а й багато хлопців вважали його улюбленим. Але нарешті я вирішив його переглянути в дорослому віці. І для мене картина відкрилася навіть у новому кольорі. І напрочуд на перший план вийшли речі, про які я не думав. Можу сказати, що я не разу, не розчарувався в проєкті й моя любов до нього стала ще сильнішою.
Сюжет, як не складно здогадатися, розповідає про світ машин, який за своїм пристроєм схожий на наш. Я не зачіпатиму тему того, як це все працює, адже вважаю це безглуздим і пропоную насолоджуватися історією. Головним героєм є перегонник Блискавка МакКвін, що новачок на чемпіонаті. Але у нього є два головні суперники Кінг та Грім. І так виходить, що всі вони одночасно приходять до фінішу. Внаслідок цього призначається матч реваншу, на який потрібно приїхати заново. Але за збігом обставин наш герой згортає зі шляху і потрапляє в містечко і не за своїм бажанням змушений там затриматися. ... Може здатися, що в основі лежать звичайні перегони, що не багатьом будуть цікаві. Але я запевняю, що це зовсім не так. Особисто, я тут бачу якісну спортивну драму та водночас просту історію про дружбу та підтримку.
Чому це не просто розвага? Я відповім, тому, що ми бачимо розвиток героя. На початку нам показують його як самовпевненого хлопця, що дивиться на багатьох зверхньо. Однак потрапляючи до іншого середовища, знайомлячись з іншими тачками у нього змінюється характер. Перегони у цьому мультфільмі лише інструмент демонстрації якостей героя, але не самий сенс. У ранньому віці подібні тонкощі не зрозумілі.
Крім того, ми можемо побачити те, як важливо мати друзів та приймати минуле. Як важлива підтримка, і що інші не гірші за тебе. Ну а також є міркування про цінності у житті. Насправді історія містечка дуже зворушлива і вона має якусь теплоту. До всього цього додається безліч різних, але пам'ятних персонажів. І вони всі є незамінною частиною як історії, так і самого міста. Образи вийшли чудові та запам'ятовуються з першого погляду. А також нас регулярно радують різною музикою та приємними жартами. Все разом це перетворюється на ідеальний механізм, що не залишає байдужим.
Підсумок. Це один із найулюбленіших мультфільмів дитинства, який я рекомендую подивитися чи переглянути. Запевняю, що під час перегляду кожен зможе знайти щось своє, що йому буде ближчим. Трохи шкода, що він не має такої репутації, як багато проєктів студії, хоча в багатьох аспектах неодноразово не поступається. Сподіваюся ви поділяєте мою думку. 10/10
Трилогія Нолана це, мабуть, найвідоміша серія фільмів про Бетмена й про супергероїв принципі. Усі три фільми я колись бачив, але добре пам'ятав лише другий, тож вирішив освіжити пам'ять. І можу сказати, що зовсім не пошкодував, і це дуже якісна картина.
Сюжет мене порадував. Це, мабуть, найдетальніше опрацювання Бетмена, що можна собі уявити. Майже половина хронометражу приділено саме опрацювання характеру героя та його становлення. Тут торкнулися і дитинства, і страхів, мотивації, а також життєвих обставин. Тут є велика заслуга Нолана. На відміну від Бертона, який варто відзначити, створив також хороші екранізації, але лиходії часто затьмарювали самого героя. А в нашому випадку історія робить великий акцент на герої. Але це могло б не спрацювати, якби не чудовий Крістіан Бейл. Він має велику харизму і здатний втілити різні ролі. Тож ми отримуємо сильного персонажа як у костюмі, так і без нього.
Окрім цього можу відзначити роботу з містом Готем. В плані саме зовнішньо ... го вигляду він не є дуже унікальним, за винятком деяких деталей. Але в середині саме соціум показаний дуже добре. Саме такий образ і має бути на екрані. Кожен із нас може уявити таке і ніхто б не хотів опинитися в такому місці. І це добре позначається на атмосфері та похмурості стрічки. Для мене саме місто є чи не головним антагоністом картини, якби звичайно не було важливішого лиходія. Він до речі виявився не очевидним, що в стилі режисера і це хороший хід.
Не можна кажучи про фільм по коміксах не торкнутися візуальних ефектів й екшену. Можу сказати, що, як не дивно, це не головне в картині, як у багатьох екранізаціях. Але й водночас усі сцени, що присутні, виконані добротно і масштабно. Особливо під кінець подій все набирає обертів та захоплює рівень постановки. Тому балансу видовища і сценарію дотримано вміло.
Підсумок. Це відмінний зразок того, як потрібно представляти героя та робити його живим та глибоким. Але при цьому паралельно захоплювати глядача та дарувати чудовий емоційний досвід. Я можу сказати, що це ідеальна картина для знайомства з Бетменом. Фільм зробить перше враження дуже сильним та не залишить вас байдужими. 9/10
Продовження історії про Бетмена не змусило довго чекати. Перший фільм мені припав до душі, і я з ентузіазмом подивився другий. І можу сказати, що нам подарували продовження на тому самому рівні. Якщо порівнювати, то мені буде складно комусь віддати перевагу і це чудово. Але чим саме мені сподобався сиквел, спробую пояснити.
Сюжет фільму нам розповість історію про людину Пінгвіна, що живе у каналізації. У дитинстві його позбулися батьки й він все життя, а саме 33 роки провів там. Але лиходій даремно не втрачав часу й налагодив зв'язок зі зграєю клоунів, а також справжніми пінгвінами. Але найцікавіше відбувається, коли він вирішує залишити своє житло. І паралельно також у нас є лінія Жінки-кішки, за якою також спостерігаєш із задоволенням. Я вважаю, що ідея зробити в центрі уваги відразу двох персонажів, крім самого Бетмена, зрозуміло, це правильний хід. Адже окремо ці антигерої поступаються Джокеру популярністю і колоритністю, але разом це дало гарний ефект. Я навіть не зможу ви ... ділити, хто мені сподобався більше, обидва образи добре опрацьовані й ти можеш зрозуміти причину їхнього наказу. Тут як і заслуга режисера так й акторів, що виклалися чудово.
Крім цього зберігається стилістика оригінальної стрічки та ти знову маєш можливість поринути у цю вакханалію. Цього разу, Майкл Кітон у ролі Бетмена мене переконав більше, хоч і знову лиходії забирають більшість почестей собі. Але варто зазначити, що разом з Мішель Пфайфер у них вийшла чудова хімія. Атмосфера Готема зберігається на рівні й створює якісний антураж. Але що ще запам'яталося це тривожний саундтрек, який у потрібний момент робив ситуацію гострішою. І насамкінець у плані візуалу великих змін немає, але мені здалося, що все ж таки бойових сцен побільшало, бо стало більше дійових осіб. А також окрема похвала тим, хто створював образ Пінгвіна, вийшло дуже переконливо.
Підсумок. Зробити вдале продовження вдається не завжди, але Бертон та його команда з нею впоралися ідеально. Впевнений, якщо ви залишилися задоволені оригіналом, то тут ви отримаєте приблизно те саме. Це чудовий приклад того, як мають виглядати фільми з коміксів. Тому враховуючи вище сказане, у мене немає причин, щоб не рекомендувати картину до перегляду. 8/10
Що таке шедевр ? Це "Шьоґун". Що таке естетика? Це "Шьоґун".
Серіал в якому хочеться розчинитися, до якого хочеться
доторкнутись. Серіал, який хочеться обійняти, відчути, понюхати. Серіал у який хочеться залізти і бути там, попити чайку, який було б чудово дивитися в 5D, 20D, який загодно D, звісно окрім кривавих сцен та землетрусів їх можна й в 2D.
Вистава була добре зіграна і добре написана. Творці постарались, щоб втілити цих персонажів і цю неймовірну історію в життя. І їм це вдалося.
Вдало підібрані актори. Кожен з них досконало втілив свою роль та особистість свого персонажа. І таким чином вони дали життя новелі та подорожі, яка затягує і не відпускає вас.
Для відтворення Японії тієї епохи було приділено увагу деталям починаючи від жестів та манери говорити, наприклад, те як Фудзі бере пістолі у Джона загорнувши долоні в рукава чи те, як Маріко граційно при повороті чи розвороті, ніби вказуює напрямок своїм вбранням, а потім сівши охайно розправля ... є загорнутий край одягу, який насмілився не так лягти.
Клопітка праця над костюми та декораціями.
Для тих, хто очікує масштабних баталій варто зазначити, що не слід очікувати тут екшн епопею в стилі "Трої" чи "Останнього самурая". Так, тут присутні декілька екшн сцен, але суть серіалу була в іншому, коли ви переглянете його повністю, то зрозумієте в чому. Тому поодинока критика деяких глядачів, що все добре, але мало екшену взагалі недоречна.
Сприймайте відгук як рекомендацію, не чипляйтесь до слова шедевр, це моє сприйняття. Просто чіпляючись до епітетів, тримаючи їх в голові та чекати чогось такого, чого людству не було відомо до цього, не є правильним. У мене позитивна думка сформувалась ще на етапі перегляду трейлера. Я лиш рекомендую. Відкиньте зайві думки, рослабтесь і отримуйте задоволення від перегляду.
Особисто мені серіал дуже, дуже, дуже сподобався, для мене це один з найулюбленіших серіалів, тому не сприймаю негативну щодо нього від слова зовсім.
Більшості серіал сподобався, як тим хто читав книгу та знайомий з серіалом 1980 року, так і тим хто не знав про них.
Я не був знайомий ні з тим, ні іншим, хоча дивлячись на постер серіалу, можливо таки в дитинстві щось бачив.
Але є маленька частка людей, яка негативно відзивається про серіал, на кшталт, книга краще, серіал 1980 року краще. Я не про тих, хто робить дві оцінки порівнюючи з книгою і окремо оцініючи від неї, а про тих, хто дуже занижує оцінки їх мало, але на різних ресурсах вони трапляються. І це несправедливо по відношенню до тієї праці, яка була пророблена над серіалом, щоб хтось поставив занадто низьку оцінку.
Хочеться сказати таким людям, що тільки те як реагує Фудзі-сама в будь-якій для неї незрозумілій ситуаці, її погляд у же 10/10, мене це смішило. І, до речі, попри серйозність серіалу, були моменти, які змушували мене сміятись, і були поставлені у вдало підібрані моменти.
От давайте на чистоту. Це не сиквели, приквели чи рімейки, якихось фільмів, які зараз виходять щороку. З моменту виходу того серіалу минуло 44 роки. Вже не одне покоління виросло. Що було поганого в тому, щоб цю історію екранізувати зараз? Адже завдяки інтернету та стрімінговим сервісам значно більше людей подивилось цей серіал, дізнались про книгу та першу екранізацію. Так, звісно серіал 1980 року зараз можна знайти і подивитись, але чи багато б його шукали, чи збільшилося б зацікавленість цією книгою, якби не серіал 2024 року? Мені здається це був вдалий час для нього. Я навіть радий, що його зняли саме зараз, а не в попередні десятиліття. І ще один момент це технологічний, не думаю, що є сенс розповідати про більші бюджети, кращий візуал.
"Крик/Виття" - південнокорейський містично-хорорний трилер, автором сценарію та режисером якого є На Хон Джин. У головних ролях Квак Ду Вон, Хван Джон Мін та Чон У Хі. Фільм розповідає про поліцейського Чона Ґу, який розслідує серію загадкових смертей у віддаленому лісовому селі Ґоксон.
Фільм поєднує в собі теми християнства, шаманізму, зомбі, трохи комедії, трохи таємниць, ще більше крові та багато матеріалу для роздумів, що зосереджується на сім'ї, добрі і злі та довірі.
Режисерові добре вдається тримати глядачів у здогадках щодо того, що станеться далі.
Безумовно, не те, що відбувається у фільмі, робить його особливим, а те, як ця історія знята і зображена.
Операторська робота та кольорова гамма чудово відображає тривожну атмосферу.
Всі актори чудові та справились зі своїми персонажами на відмінно, починаючи від найстарших до найменшої актриси, Кім Хван Хі, яка зіграла доньку Чон Ґу. Це далеко не перший фільм в якому я мав змогу оцінити гру Хван Джон ... Міна та Чон У Хі.
Не шукайте опис і не вчитуйтесь у сюжет, а просто подивіться фільм. Фільм - це аудіовізуальний твір в який треба занурюватись під час перегляду, а не оповідання. Не треба читати весь опис стрічки це не матиме сенсу.
Також рекомендую до перегляду такі роботи режисера, як "Переслідувач" (2008), "Жовте море" (2010).
"Крик" (2016) та "Переслідувач" (2008) є в українському озвученні від творчого об'єднання Цікава Ідея.
"Жовте море" - південнокорейський гостросюжетний трилер від режисера та сценариста культової стрічки "Переслілувач".
У своєму другому фільмі На Хон Чжін знову об'єднався з головними акторами свого дебютного фільму Ха Чжон У та Кім Юн Соком, які в "Жовтому морі" помінялись амплуа і грають кардинально інших персонажів. Вже тільки по цим двом фільмам та перевтіленням акторів можна зробити висновок, щодо їхньої майстерності.
Ґу Нам - таксист з корейської автономної префектури Яньбянь у провінції Цзілінь на північному сході Китаю, який постійно програє в азартні ігри, намагаючись заробити достатньо грошей, щоб розплатитися з лихварями, які профінансували переїзд його дружини до Південної Кореї. Одного дня ватажок кримінального угруповання пропонує йому роботу, що дозволить сплатити борг, і він таємно переправляється до Сеула, де має виконати справу. У нього є тиждень на виконання контракту, і під час перебування на півострові він намагатиметься розш ... укати свою дружину, від якої не має жодних звісток відтоді, як вона поїхала.
Фільм розділений на кілька частин, кожна з яких підвищує ставки порівняно з попередньою.
Протягом більшої частини стрічки Ґу Нам перебуває в русі або в бігах. Від самого початку він стає здобиччю та об'єктом для використання. На початку фільму є сцена з бродячими собаками, і це ніби є порявняння з персонажем, який ніде не є своїм. Він чинить опір, керуючись лише найпростішими інстинктами виживання. Більша частина дії відбувається в човнах, автобусах, автомобілях, портах і на дорогах, і Ґу Нам постійно перебуває в небезпеці.
На Хон Чжін зберіг більшість елементів, які справили враження у його дебютній стрічці, включивши в неї сильних персонажів, відчай і агонію, а також вражаючі бойові сцени.
Останні найбільше виграють завдяки вражаючій операторській роботі, яка також майстерно представляє оточення як у Китаї, так і в Кореї, та швидкому монтажу, що дозволяє фільму зберігати дуже правильний темп, який сповільнюється або прискорюється відповідно до відсутності або наявності екшн-сцен.
"Жовте море" починається як груба драма і трилер, а потім перетворюється на фільм-саспенс у другому розділі, але потім стає безкомпромісним і динамічним бойовиком від якого перехоплює подих.
Хоча фільм не здобув такого касового успіху, як попередня робота режисера, але це все ж крутий фільм, який є класикою жанру.
Що мені потрібно було від цього фільму? Колаб. Так, це все. Я не будував собі ніяких очікувань якби довго його не чекав. Отримав я більше, бо того, що побачив не очікував.
Мені фільм сподобався. Я занурився в нього і сидів з привідкритим ротом, бо мені елементарно було цікаво. Те, що я побачив у фільмі не можна назвати грандіозним, але це все ще хороший фільм для того, щоб зробити свій вечір чудовим.
Варто зазначити, що фільм зроблений для корейської аудиторії, тому рівень сприйняття у них буде вищий.
Додам нижче трішки інформації.
На перший погляд, новий фільм "Ексгумація" може здатися типовим окультним трилером про ексгумацію могил. Однак при ближчому розгляді режисер Чан Чже Хьон повідомляє, що фільм містить глибший шар символізму, слугуючи метафоричними розкопками, що заглиблюються в історичні рани, завдані японським імперіалізмом на Корейському півострові.
Термін "памьо/파묘", що є корейською назвою фільму, означає акт ексгумації для переселення аб ... о кремації. Ця практика має глибокі традиції і вважається, що вона виправляє нещастя, які, згідно з принципами фен-шуй, спричиняються неправильним розташуванням могил предків.
Натхнення для "Ексгумації" прийшло до Чже Хьона несподівано, коли він випадково став свідком ексгумації могили.
Щоб зняти фільм, Чан Чже Хьон провів широке дослідження, особисто спостерігаючи за більш ніж 15 ексгумаціями та шукаючи інсайтів у майстрів фен-шуй, гробарів і шаманів. Завдяки цьому захоплюючому процесу він задумав переплести наратив із колоніальною історією Кореї, запропонувавши таким чином тематичну ексгумацію колективної травми нації.
Перший натяк на тему фільму "Ексгумація" з'являється у першій сцені, коли стюардеса приймає шаманку Хва Рім за японку звернувшись до неї японською, що є мікроагресією, яка несе в собі невисловлені обсяги.
Перша частина історії про Бембі виходила далеко в 1942 році й продовження довелося чекати 64 роки. Якщо над цим замислитися, це просто неймовірно. За такий термін змінилося не одне покоління та над проєктом працювали зовсім інші люди. Але що найдивовижніше, те, що продовження вдалося. Я щиро вважаю, що ми отримали гідний розвиток подій, але про все докладніше.
Сюжет стартує відразу з кінця першої стрічки, тому, якщо ви не бачили оригінал і невиразно його пам'ятаєте, я б радив його переглянути. Основний наголос в історії зробили на розвиток відносин Бембі з батьком, а також на дорослішанні оленя. Можу сказати, що це правильний вибір, адже він цілком логічний і добре вписується в розповідь. Бембі в характері особливо не змінився, але під час подій він починає набиратися мужності та розуміння світу. І одночасно нам показують, як важливо мати опору і щоб був хтось, хто дасть нам підтримку і направить на вірний шлях. І що жодні обставини не повинні бути важливішими за рідних. Ще мен ... і сподобалося, що достатньо часу приділили дружнім стосункам у мультфільмі. Це також важливий кістяк, що робить картину кращою. І все це дозволило створити дуже зворушливу та милу стрічку.
Хочеться похвалити й аніматорів. Вони постаралися поєднати витриманий стиль оригіналу та додати сучасне малювання. І за підсумком ми маємо прекрасні пейзажі у художньому стилі та красиво анімованих персонажів. І можливо це виглядає трохи простувато, але, мабуть, в цьому і є якась легкість і унікальність. Ну і на додачу ми маємо кілька композицій, що доповнюють усю казкову атмосферу картини.
Підсумок. Якщо ви бачили перший мультфільм і залишилися в захваті, то я впевнений, що продовження вас не розчарує. Тут збережено багато стилістичних рішень, а також використано грамотний підхід розвитку історії. Тому я можу порекомендувати стрічку до перегляду та найкраще дивитися всією сім'єю, для сильнішого ефекту. 8/10