may4444

Чорно-білий фільм про громадянську війну.
20-ті роки, Україна. Червоні захоплюють Крим, останній плацдарм білих.
Молодий боєць Некрасов стає оператором, знімає війну. В допомогу йому дають дурника з темпераментом. Це і є два товариші, навколо яких побудовано сюжет.
Паралельна сюжетна лінія, яка в кінці перетинаються з основною, про Олександра, білого офіцера, якого дуже добре зіграв Володимир Висоцький. Ніякого намагання принизити цього героя ми не бачимо, Олександр рішучий, сміливий, достойна людина, яскрава особистість. Зіграно прекрасно.
Ми бачимо трагедію білогвардійців, які програють, втрачають батьківщину і вимушені тікати на чужину, де їх чекає тільки праця прислуги. Ми не зможемо жити в чужій країні, каже дружина Олександру. Тут тепер чужа країна, відповідає він, і як же він правий! Імперія зміниться до повної невпізнаваності, при цьому залишившись імперією!
Некрасова грає молодий Олег Янковський. Грає слабувато, все таки це була його перша роль.
Набагато яскравіше грає його товариша Ролан Биков, у фільмі він шумний, гіперактивний і самовпевнений бовдур.
Бої показані реалістично. Так і виглядала та війна. Трохи в чомусь нагадує вона і нинішню.
Фільм підходить під певний настрій, якщо хочеться подивитися щось радянське, просте, у стилі реалізму.
Зазначу, що бійці червоної армії у фільмі щедро вживають українські слова. А махновці розмовляють українською. Цей момент сподобався як прагнення до правдивості.
Фільм оціню на 6, сюжет не надто захоплює.
2 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментарі:
Доктор Смалець
Ця недоімперія не змінилася, вона ізначально була і зараз є потворним, жорстоким, брехливим монстром, бездушним і бездуховним. З фіговим листочком на причинному місці, що називається рускою культуркою, у якій кіно займає почесне місце. Ця частина совкової міфології призначена насамперед для внутрішнього споживання, формування повноцінної і культурної особи. Якщо зробити міф надто примітивним, то він не приживеться. Треба більше інґредієнтів.

Персонаж Висоцького дійсно має певні позитивні риси, попри нав'язливе бажання когось застрелити: то красноармійця в спину, то товариша-білогвардійця спросоння, то власного коня з милосердя...

Пам'ятаєте, йосип сталін дуже полюбляв п'єсу булгакова ''біла гвардія'' і суворо заборонив своїм опричникам кривдити автора. Не думаю, що він мав якісь сентименти до вчорашніх ворогів, радше мудрий вождь передчував, що ця імперська мішура з аксельбантами ще пригодиться. І він мав рацію. Як же ж гарно і браво виглядають у своїх парадних формах нинішні ширвінські і мишлаєвські, запрошені на концерт кобзона!
1  

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Нещодавно переглянуті: