Фільм 9 «Наречена» (1996) — за мотивами творів Михайла Могилянського.
Ролі виконували:
Георгій — Володимир Терещук,
Поліна — Наталя Бочко,
Дід Омелько — Йосип Найдук (оповідь «Острів любови»),
Мати Георгія — Валентина Плотникова,
Еліза — Ірина Терещенко,
Тітка Поліни — Наталя Лотоцька,
Ганна — Світлана Золотько,
Анеля — Інна Капінос,
Поважна пані — Неоніла Білецька,
Пан у купе — Микола Запісочний,
Провідник — Валерій Смаль,
Дівчатка — Іринка Бистрякова та Юля Бушма,
Друзі Георгія — Андрій Кравцов (чорнявий прилизаний), Євген Нищук, Олег Плескань (з вусами), Юрій Фреган (в окулярах із короткою стрижкою) і Геннадій Шевчук (чорнявий із зачіскою «шапочка на правий бік»),
Капітан — Євген Паперний,
Мадемуазель Софі — Тетяна Камбурова,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 10 «Блуд» (1996) — за мотивами творів Євгена Гуцала.
Ролі виконували:
Валерія — Алла Сергійко,
Таїсія — Марина Могилевська (в титрах Могілевська),
Фелікс — Віктор Кошель,
Ольга — Надія Курилко,
Дами на пароплаві — Юлія Ткаченко (колишня вчителька Анґлійської), Лідія Яремчук і Галина Черняк (чорнява хриплоголоса),
Вона — Вікторія Малекторович (тонує Олена Хижна),
Він — Микола Боклан (тонує Олексій Богданович),
Сусідки Валерії — Світлана Автухова («з такою мордою»), Ніна Касторф (у хустці) і Наталя Некряч (білява з хвилястим хвостом),
Чоловік Валерії — Володимир Іллєнко,
Діти — Оля Носар та Антон Носар,
Сантехнік — Анатолій Бобер,
Слідчий — Володимир Дяченко,
Міліціянтка — Діна Каширова,
Фотограф із Прокуратури — Михайло Гейкрайтер,
Рита — Олена Кружиліна,
Гена — Олександр Жуковін,
Микола Павлович — Олександр Денисенко,
Секретар — Валерій Наконечний,
Охоронець — Віктор Ліщинський,
Гоша — Володимир Пшеничний,
Ігор — Олександр Герелес,
Компанія молодиків — Назар Майборода (із хвостиком) і Владлена Коханівська,
Пасажири на Пароплаві — Тетяна Глинська, Олена Новікова (кайфувала від закоханих), Аліція Омельчук, Юрій Потапенко (займався коханням) і Вікторія Федоренко,
Незнайомці — Р.Равицький та О.Шликов.

Фільм 7 «Поєдинок» (1996) — за мотивами творів Михайла Коцюбинського.
Ролі виконували:
Антоніна — Наталя Єгорова (тонує Ірина Дорошенко),
Микола — Віктор Щербаков,
Людя — Марта Ружа,
Марфа — Тетяна Кравченко,
Гапочка — Римма Зюбіна,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 8 «Заручини» (1996) — за мотивами творів Володимира Винниченка.
Ролі виконували:
Микола Семенюк — Тарас Денисенко,
Галя Сухобрієва — Світлана Томащук,
Фома Лабазніков — Володимир Ямненко,
Єремій Сухобрієв — Вячеслав Воронін,
Варвара Сухобрієва — Тетяна Клюєва-Ґаґіна,
Серж Ломазіді — Станіслав Москвін,
Ліда Сухобрієва — Ірина Іванова,
Есмеральда — Олена Хижна,
Неоніла — Олена Узлюк,
Салопниці — Людмила Ардельян (у титрах Арделян), Аліна Барановська й Алла Москвіна,
Компанія у Сухобрієвих — Олександр Деняков, Микола Запісочний, Ігор Коржанівський, Юрій Литвин, Ігор Тимошенко, Марина Шуран та Олена Целіковська,
Таперша — Людмила Котляренко,
Картярі — Сергій Єрмаков, Семен Лихогоденко та Борис Мазур,
Весталки — Марґарита Карасьова, Інна Мірошниченко та Людмила Черняк,
Незнайомка-повія — Тамара Яценко,
Незнайомка в серпанку — Антоніна Заводій,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 5 «Киценька» (1996) — за мотивами творів Івана Франка.
Ролі виконували:
Опанас Моримуха — Сергій Кучеренко,
Киценька — Тетяна Олексенко,
Дівчина в Кафе — Анастасія Звєріна,
Кельнер — Анатолій Черепнін,
Чоловік у чорному — Андрій Баса,
Компанія у Кафе — Володимир Горянський, С.Єгоров, Костянтин Костишин, І.Мазур, О.Самар та О.Шапоренко,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 6 «Дияволиця» (1995) — за мотивами творів Гната Хоткевича.
Ролі виконували:
«Фатьма» — Алла Наталушко,
Дружина Професора — Ніна Шаролапова,
Дід — Костянтин Степанков,
Повія — Наталя Гордєєва,
Хлопчик — Матвій Нікітін,
Мати Хлопчика — Єлизавета Слуцька,
Солдат — Володимир Горянський,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 3 «Природа» (1995) — за мотивами творів Ольги Кобилянської.
Ролі виконували:
Соломія — Анна Кондаракіс,
Гуцул — Ґреґуар Даґ’є,
Мати Гуцула — Наталія Наум,
Марко — Олександр Кочубей,
Жермен — Микола Філіпов,
Служниця — Тетяна Кобзар,
Батько Соломії — Анатолій Кравчук,
Мати Соломії — Христина Ланська (тонує Надія Кондратовська),
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 4 «Вирок» (1995) — за мотивами творів Марка Черемшини.
Ролі виконували:
Федусь — Олег Савкін,
Ція — Валерія Чумакова,
Батько Ції — Володимир Шакало,
Чередарючка — Ірина Мельник,
Суддя — Олександр Гай,
Соломія — Анна Кондаракіс,
Кондуктор — Олег Мєсєча,
Мати Єленки — Євдокія Бобровська,
Батько Єленки — Микола Натолушко,
Єленка — Олена Кечіна,
Марічка — Тетяна Кондратюк,
Параска — Олена Дриженко-Головіна,
Рузя — Валентина Кулинська,
Петриха — Любов Кожедуб,
Петро — Микола Венгерський,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 1 «Острів Любови» (1995) — за мотивами творів Олександра Олеся.
Ролі виконували:
Панночка — Вікторія Малекторович,
Няня — Нонна Копержинська,
Пан (коханий Панночки) — Юрій Розстальний,
Старий Пан (батько Панночки) — Віталій Розстальний,
Дід Омелько — Йосип Найдук (оповідь «Острів Любови»),
Георгій — Володимир Терещук,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Фільм 2 «Сон» (1996) — за мотивами творів Марка Вовчка.
Ролі виконували:
Данило Гурч — Михайло Голубович,
Доросла Наталка — Людмила Травникова,
Мала Наталка — Соломійка Жилинська,
Ївга — Олена Єременко,
Охрім — Віктор Степаненко,
Стара — Наталя Гебдовська,
Мотря — Радмила Щоголєва,
Лях — Роман Дмитрів,
Маруся — Леся Лепчук,
Кирило Сафтир (балакучий чумак-сват) — Віктор Глушков,
Данило Данчук (білявий мовчазний чумак) — Юрій Кудрявець,
Чумак (сват) — Михайло Кукуюк,
Чумак (який запитував) — Костянтин Попудренко,
Дівчина (русява в зеленій спідниці) — Лариса Красовська,
Дівчина (чорнява) — Юлія Прус,
Дівчина (русява в червоному фартушку) — Світлана Штанько,
Професор — Юрій Критенко (Крітенко) (оповідь «Дияволиця»),
Панночка — Вікторія Малекторович,
Лицарі Любови — Олексій Богданович (Орест, оповіді «Природа» і «Вирок»), Сергій Васянович (чорнявий-довговолосий, оповідь «Сон»), Олександр Герасимчук (Іван Ганенко, оповідка перед оповіддю «Заручини» й оповідь «Заручини»), Олег Комаров (зрілий в окулярах, оповідка перед оповіддю «Дияволиця»), Мирослав Маковійчук (у титрах Ярослав) (Антоній, оповідь «Киценька»), Антін Мухарський (у титрах Антон) (Іван, оповідь «Поєдинок»), Віталій Полусмак (лисуватий, Сьомий, убивця-зрадник-диверсант).

Стосовно першої телетрансляції, яку здійснив УТ-1:
Фільм 1 «Острів Любови» (1995) — 30-го Вересня (Понеділок) 1996-го, 23.45-00.45;
Фільм 2 «Сон» (1996) — 1-го Жовтня (Вівторок) 1996-го, 00.00-01.35;
Фільм 3 «Природа» (1995) — 2-го Жовтня (Середа) 1996-го, 23.50-00.55;
Фільм 4 «Вирок» (1995) — 3-го Жовтня (Четвер) 1996-го, 00.10-01.15;
Фільм 5 «Киценька» (1996) — 4-го Жовтня (П’ятниця) 1996-го, 01.00-02.10;
Фільм 6 «Дияволиця» (1995) — 7-го Жовтня (Понеділок) 1996-го, 00.00-01.05;
Фільм 7 «Поєдинок» (1996) — 8-го Жовтня (Вівторок) 1996-го, 23.45-00.50;
Фільм 8 «Заручини» (1996) — 9-го Жовтня (Середа) 1996-го, 01.15-02.20;
Фільм 9 «Наречена» (1996) — 10-го Жовтня (Четвер) 1996-го, 00.15-01.25;
Фільм 10 «Блуд» (1996) — 11-го Жовтня (П’ятниця) 1996-го, 01.05-02.40.

Окрім того, у передачі «Усе про кіно» на УТ-1 (30-го Вересня (Понеділок) 1996-го, 19.15-19.45) була зустріч із творчою групою телесеріялу «Острів Любови» (1995-1996).

Стосовно виходу фільму:
Нічні прем’єрні покази на УТ-1:
24-го Лютого (П’ятниця) 1995-го — Частина 1 — 22.15-22.50;
26-го Лютого (Неділя) 1995-го — Частина 2 — 22.20-22.55;
2-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 3 — 22.05-22.40;
3-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 4 — 22.15-22.50;
5-го Березня (Неділя) 1995-го — Частина 5 — 19.25-20.00;
5-го Березня (Неділя) 1995-го — Частина 6 — 22.20-23.00;
10-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 7 — 22.30-23.05;
11-го Березня (Субота) 1995-го — Частина 8 — 22.30-23.05;
12-го Березня (Неділя) 1995-го — Частина 9 — 22.20-22.55;
17-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 10 — 22.15-22.50;
18-го Березня (Субота) 1995-го — Частина 11 — 22.15-22.50;
19-го Березня (Неділя) 1995-го — Частина 12 — 22.20-22.55;
24-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 13 — 22.15-22.50;
26-го Березня (Неділя) 1995-го — Частина 14 — 19.25-20.00;
26-го Березня (Неділя) 1995-го — Частина 15 — 22.20-22.55;
31-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 16 — 22.15-22.50;
02-го Квітня (Неділя) 1995-го — Частина 17 — 22.20-22.55;
06-го Квітня (Четвер) 1995-го — Частина 18 — 22.15-22.50;
07-го Квітня (П’ятниця) 1995-го — Частина 19 — 22.25-23.00;
08-го Квітня (Субота) 1995-го — Частина 20 (заключна) — 22.15-22.50.
Ранкові повтори на УТ-1:
2-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 1 — 08.10-08.45;
2-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 2 — 08.55-09.30;
9-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 3 — 09.05-09.45;
10-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 4 — 08.10-08.45;
15-го Березня (Середа) 1995-го — Частина 5 — 08.45-09.20;
16-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 6 — 08.50-09.30;
17-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 7 — 09.05-09.45;
21-го Березня (Вівторок) 1995-го — Частина 8 — 08.25-09.00;
22-го Березня (Середа) 1995-го — Частина 9 — 08.25-09.00;
23-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 10 — 08.10-08.45;
24-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 11 — 08.25-09.00;
24-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 12 — 09.10-09.45;
28-го Березня (Вівторок) 1995-го — Частина 12 (повторно) — 08.25-09.00;
29-го Березня (Середа) 1995-го — Частина 13 — 08.40-09.15;
30-го Березня (Четвер) 1995-го — Частина 14 — 09.15-09.50;
31-го Березня (П’ятниця) 1995-го — Частина 15 — 08.25-09.00;
04-го Квітня (Вівторок) 1995-го — Частина 16 — 08.25-09.00;
05-го Квітня (Середа) 1995-го — Частина 17 — 08.40-09.20;
11-го Квітня (Вівторок) 1995-го — Частина 18 — 08.25-09.00;
13-го Квітня (Четвер) 1995-го — Частина 19 — 08.50-09.25;
14-го Квітня (П’ятниця) 1995-го — Частина 20 — 08.25-09.00.

Дійові особи та їхні виконавці:
Наталка — Вікторія Малекторович,
Професор Іванович (Мілечко) — Борис Мазур,
Павлина — Наталя Лотоцька,
Лена (інколи в титрах Олена) — Інна Мірошниченко (інколи в титрах Мирошниченко),
Катя — Марійка Ганноченко,
Бабуся — Валентина Сміян-Берізка,
Орядин — Олександр Гебдовський,
Марія — Світлана Золотько,
Маєвський — В’ячеслав Сланко (інколи в титрах Станіслав),
Зоня — Олена Хижна,
Професор Лорден — Олег Шаварський,
Приятелька тітки Павлини — Нона Копержинська (правильно Нонна),
Іван — Мирослав Маковійчук,
Пані Марко — Лариса Кадирова,
Домна — Наталя Кудрявцева,
Лікар — Борис Литвин,
Родичка пані Марко — Тетяна Камбурова,
Родичка пані Марко — Тамара Яценко,
Оксана — Ірина Мак,
Художник (чоловік Оксани) — Роман Дмитрів,
Софія — Тетяна Олексенко,
Молодик з оточення Оксани — Анатолій Черепнін,
Дівчина-малярка з оточення Оксани — Зінаїда Коваленко,
Професор університету — Валентин Шестопалов,
Румунка — Антоніна Заводій,
Бібліотекарка — Тетяна Глінська (Глинська),
Ванда — Наталя Циганенко,
Пані Міллер — Валентина Ілляшенко,
Білявий Офіцер (у титрах не вказано, танцював з Наталкою у третій частині) — Юрій Кудрявець,
в епізодах — актори київських театрів.

Стосовно озвучення:
Всі актори говорять своїми голосами. Таке враження, що не було тонування і все наживо!
Є два випадки, коли у закадровому діалозі пані Марко й Орядина (початок 10-ї частини) і думки пані Марко під час розмови з Наталкою (середина 15-ї частини) озвучує Инша Актриса, а не Лариса Кадирова.

«Катрусин кінозал» неодноразово та повсюдно згадували і в кінці 80-х, і в 90-х, і у 2000-х — і в реальному житті, і на телебаченні.
У 90-х навіть подейкували, що ця передача може повернутися в етер УТ-1. Але, на жаль, на жаль, на жаль… — все залишилося на рівні слухів, мрій і балачок…
Можна уявити собі окриленість, а потім відчай і розчарування Катерини Лозовенко, Яка завжди так тепло і з любов'ю згадувала про свою напарницю Катрусю й передачу «Катрусин кінозал».
Хочу вірити, що можливо Хтось у ті далекі часи таки записував на відеомагнітофон «Катрусин кінозал» і поділиться з Україною своїм телескарбом!

Інколи задаюся питанням чи можливо повернути-перенести клясичні телеетери «Вечірної казки» («На добраніч, діти!»), «Вечірньої колисанки», «Мультфільму на замовлення», «Катрусиного кінозалу» й багатьох инших передач і рубрик із 70-90-х років ХХ-го століття у ХХІ-ше і привернути колишню зацікавленість та увагу до них з огляду на теперішній Інформаційно-доступний проґрес! У Моїх сільських 80-90-х роках усе було значно природнішим — по Чорно-білому ламповому Телевізорі показувало тільки два канали і звучало настінне-дротове Українське радіо, — Ми всі з нетерпінням очікували на «Вечірню казку» й «Вечірню колисанку» (вони таки збігалися в часі й зазвичай перемагала телеверсія), на «Катрусин кінозал» і «Мультфільм на замовлення», на улюблені фільми й серіяли…; Ми всі були прив’язані до справжніх-паперових ґазет і в програмі телепередач підкреслювали й обводили усе, що мали бажання та намір подивитися — по кілька разів перечитували аби щось не проґавити; Ми усі активно переповідали одні одним побачене і почуте, аналізували й ділитися враженнями та думками; Ми до дірок зачитували дитячі журнали «Малятко» і «Барвінок», колекціонували, обмінювалися, дещо вирізали та робили різні аплікації, анкети, новорічники. За тодішньої фінансової скрути не завжди виходило виписувати бодай один із них, а хотілося обидва зараз, що було нездійсненно-недосяжною мрією — як Ми щоразу заглядали у поштові скриньки чи бува не принесли черговий номер «Малятка»/«Барвінка»; Ми реґулярно слідкували чи бува не з’являлись нові цікаві книжки, альманахи, брошури у Книгарні й Кіоску — наввипередки витрясали свої убогі скарбнички і вишукували купони (а пізніше гривні), бо все це було в обмеженій кількості й далеко не всім щастило придбати... Це все у кінці 80-х, 90-х і навіть на початку 2000-х було живим і непідробним — такою була тодішня реальність, щаслива й незабутня реальність!!! Поступовий проґрес із Інтернетом і ґаджетами таки зробив своє — майже будь-що можна знайти й подивитися-послухати у зручний час і «втамувати свій бажальницький голод». Таким чином, ота колишня атмосфера-авра очікування й гуртування усіх біля Телевізора та Радіо за теперішніх умов є природно і зрозуміло недосяжною! Та дорослі, які все це пам’ятають, можуть відродити для своїх дітей та онуків оті давні щирі й теплі відчуття і зробити їх щоденною традицією біля Телевізора з «Вечірньою казкою» і Радіо з «Вечірньою колисанкою»…

Не знаю коли і за яких обставин Моя улюблена дитяча передача «Вечірня казка» зникла з Першого Національного, але реґулярно вів пошуки в Інтернеті чи щось з’явилося з давніх телезаписів і дещо таки вдалося з’ясувати:
1) на Ютуб-каналі Алли Мігай є Її авторські проєкти «Казки пана Савки» і «Леґенди Карпат» (2006), які транслювали канали ДТРК «Культура» й КДР ТРК (Київська державна реґіональна телерадіокомпанія) у передачі «Казочка». Також на цьому ж Ютуб-каналі є записи передачі «Казочка», в титрах якої зазначений канал КДР ТРК, а в описі під відео датовано 2011-м роком (дата трансляції по Телевізору може розбігатися з датою появи в Інтернеті). У коментарі за 2012-й рік Алла Мігай пише, що вже не веде передачу «Казочка» на КДР ТРК. Нічого свіжішого Я не знайшов і з гіркотою прийняв той факт, що одна з улюблених і найкращих телеведучих України Алла Мігай станом на 2012-й рік опинилася за межами Українського телебачення й колишньої Української дитячої телегордости-телеперлини «Вечірня казка»;
2) у 2010-му на каналі ICTV у передачі «Світанок» лірник Сашко розповідав казки — доказом сього є телезаписи на Ютубі;
3) упродовж 2014-2017-го років канал UA: Перший (в минулому — Перший Національний і в позаминулому — УТ-1) транслював передачу «Казки Лірника Сашка», доказом також є відповідні телезаписи на Ютубі. От тільки не пригадаю в який саме час був показ «Казок Лірника Сашка» і чи це була заміна «Вечірньої казки». Та Я, дивлячись, сприймав це як аналог і продовження «Вечірньої казки»;
4) у 2013-му Луцький державний інформаційно-розважальний телеканал «Аверс» транслював передачу «Вечірня казочка» — не відслідковував ні історію цього каналу, ні історію передачі. Побачив телезапис на Ютубі за 2013-й рік і стало приємно, що на реґіональному рівні збереглася ця чудова дитяча телетрадиція;
5) упродовж 2013-2014-го передача з назвою «Вечірня казка» виходила в етері ТТБ (який із Грудня 2018-го називався UA: Тернопіль, а з Травня 2022-го веде мовлення як Суспільне Тернопіль). Також не відслідковував історію передачі, а тільки проглянув кілька випусків на Ютубі за вказані роки. Здивувало те, що заставка передачі зроблена на основі московитсько-радянських мультфільмів, а не українських. От Мене постійно добивало-злило-дратувало і в 90-х і у 2000-х те, що на Українському телебаченні в іграх, вікторинах, пародіях, культурно-освітніх проєктах і дитячих передачах за основу бралися московитські надбання, мовляв московитьска музика (клясична й естрадна), московитська література, московитська мова, московитський кінематограф і мультиплікація, московитська історія (вкрадена-спотворена імперська інтерпретація), московитське театральне мистецтво, московитська опера та балет є загальновідомими й загальноприйнятими зразками — і тим самим заново популяризували серед населення і насаджували молодим поколінням чуже-згубне як своє-рідне! От у цьому й біда України — замість того аби викинути окупаційне з життя і зі свідомости, вся державна-реґіональна-місцева політика з різних причин спрямовувалася на добровільну вторинність і самоплазування-самокапітуляцію перед московитами;
6) упродовж 2016-2018-го років дитячу передачу «Вечірня казка» транслював канал «Рось» (який із Жовтня 2018-го функціонував як UA: Черкаси», а з Травня 2022-го — як Суспільне Черкаси). Мені сподобалося оформлення і формат цієї передачі, позаяк він подібний на «Вечірню казку» з Аллою Мігай. З тих записах на Ютубі за 2017-2018-й роки які Я бачив — транслювалися ті українські мультфільми, які показували у Вечірній казці на УТ-1 у 80-90-х роках і це також неабияк щасливо-ностальґічно тішило;
7) упродовж 2022-2024-го років канал EWTN Ukraine транслював дитячу передачу «Спіть, маленькі янголятка» (щоправда, із тривалими перервами) — Я подивився всі випуски на цьому Ютуб-каналі за вказаний період і був приємно вражений від створеної атмосфери, чудових-затишних декорацій, переливів кольорів, музичного супроводу і вміння Ігоря Качура міміко-інтонаційно розповідати-розкривати кожну казку. Це так прекрасно поринати, розчинятися і забуватися, знову стаючи дитиною щасливих-мирних 80-90-х;
8) стосовно радіопередачі «Вечірня колисанка», яку Я востаннє слухав десь у 2011-му (як зрідка приїздив до Села і заходив у гості до Бабусі, в Якої Радіо безперервно грало — навіть при ввімкненому Телевізорі й одне одному ніколи не заважало), — також дещо дізнався. «Вечірня колисанка» звучить в етері Українського радіо з 1968-го року. До 2018-го року сю передачу вів народний артист України Станкевич Станіслав Іванович — знаменитий дідусь Стас. Його ненадовго замінив народний артист України Чорношкур Василь Андрійович — дід Василь. Із Повномасштабним вторгненням «Вечірня колисанка» частково призупинилася і відновилася 12-го Червня 2023-го на Радіо «Культура», але з оновленим, і як зазначають слухачі, погіршеним форматом. На одному з Ютуб-каналів є кілька авдіозаписів «Вечірньої колисанки» з дідусем Стасом (але не вказано за які саме роки);
9) не можу оминути увагою другу в рейтинґу улюблених-очікуваних дитячих передач, що тісно прив’язана до «Вечірньої казки», — «Мультфільм на замовлення», яку пам’ятаю з кінця 80-х і яка фактично замінила-витіснила у 1988-му році знаменитий-цікавий-очікуваний «Катрусин кінозал» (який також зник раптово-безслідно і без пояснень з УТ-1 як «Вечірня казка» («На добраніч, діти!») з дідом Панасом — це були два перші-пам’ятні в Моєму житті ранньо-дитячі телешоки-телестреси). Хоча з «Катрусиним кінозалом» знайомство було раніше (1986-1988 роки — дошкільня і 1-ша кляса, можливо ще й початок 2-ї кляси) — та пам’ять досі зберігає дуже чіткі картинки як Я дивився з Батьком у Бабусі (Ми тоді всією Родиною гостювали в Неї); як дивився вдома з Мамою і щасливий-щасливий-сильноемоційний-затишно-кімнатний стан Душі; як щось розпитував Батьків під час перегляду і на Вулиці та в Школі взаємно ділився враженнями. Хоча голосів тітки Катрі (Катерини Лозовенко) й Катрусі (Олени Клименко) зовсім не пам’ятаю, але неймовірно приємна, доброутворююча, світлоенерґетична інтонація їхніх діалогів у Кімнатці з листами й малюнками розливалася далеко-надовго за межі екрану — досі її відчуваю, бачу добрі очі та просте, щире і доброзичливе обличчя тітки Катрі (завжди казав, що Вона подібна на Нашу сусідку Дарусю), а Катрусю сприймав як Живу Ляльку. В «Катрусиному кінозалі» кожне слово, погляд (у тому числі Катрусин), кожна етерна мить дихали любов’ю-добротою. А от про «Мультфільм на замовлення» у кінці 80-х геть нічого не пригадую опріч факту, що дивився — проте жодної візуалізації де дивився, з ким дивився, що саме дивився. Зате «Мультфільм на замовлення» у 90-х із Лесиком (Олексієм Сидоренком), Лесиком (Олексієм Сидоренком) і Лесею, Лесиком (Олексієм Сидоренком) і Бабою Ягою (Юрієм Коваленком) — це широке-глибоке море чудових спогадів, адже цілу годину в Неділю вдень (зазвичай між 12.00 і 15.00) йшли мультфільми з умілим тематично-театралізованим «обрамленням». На початку 2000-х тривалість «Мультфільму на замовлення» інколи була 30 хвилин і в силу життєвих обставин дивився вкрай рідко — нічого не пам’ятаю з 2000-х, а 2-го Лютого 2003-го (в Неділю) подивився востаннє цю передачу (напевно востаннє, бо опісля жодних спогадів і записів у Щоденнику)…

Прем’єра художнього фільму «Фучжоу (Очікуючи вантаж на рейді Фучжоу біля Паґоди)» (1994) відбулася на УТ-1 6-го Червня 1995-го о 22.20, у Вівторок.

Озвучення:
1) Владислав Пупков озвучує всіх анґломовних персонажів;
2) Тарас Денисенко (Орест), Валентин Троцюк (Ботічеллі), Богдан Ступка (Кошт), Богдан Бенюк (Горілий), Юрій Рудченко (Жменя), Галина Сулима (Відьма), Олексій Горбунов (Чоловік-сміхун у візку), Костянтин Шафоренко (Адвокат), Артур Лі (Каскадер-охоронець Кошта), Євген Пашин (Феєрверник-невдаха) тонують самі себе.

Я щиро радий, що таки віднайшлася Друга серія «Кайдашевій сім’ї», бо те, чим закінчилася Перша, — морально добило Мене і зо 20 років не давало спокою!

Стосовно озвучення:
1) Богдан Ступка (Кайдаш), Людмила Лобза (Кайдашиха), Юрій Рудченко (працівник Волости), Йосип Найдук (батько Варвари), Олена Гаращук (Мотря), Сергій Кучеренко (Карпо), Анатолій Барчук (Волосний), Раїса Недашківська (Ігуменя) тонують самі себе;
2) Тетяну Кришевич-Вікулову (Мелашку) тонує Інна Капінос;
3) Валентин Тарасов (Лаврін) у першій частині почергово розмовляє двома голосами — дуже гарним-знайомим-тонким (якщо не підводить слух, то цей голос дуже подібний на голос Актора, Який озвучував індіанця Рудольфо в українсько-московитській екранізації «Серця трьох» (1992-1995) — спеціяльно відшукав узбецького актора і переконався, що у «Серцях трьох» його таки переозвучили), а місцями голосом Остапа Ступки; у другій частині тільки голосом Остапа Ступки.

Народна цілителька (знахарка) Марія-Стефанія (Зоя Реут) виконує роль сільської цілительки тітки Марії і промовляє Молитву за збереження сім’ї.

Колись, у кінці 80-х і на початку 90-х, УТ-1 неодноразово показував виставу «Кайдашева сім’я». По-моєму запис був з Тернопільського Обласного Драмтеатру. Оце справжня «Кайдашева сім’я»!!! Вірю, що в контексті показів старих Українських кінострічок, фільмів-спектаклів та вистав якийсь із телеканалів Національної суспільної телерадіокомпанії України покаже ту п’єсу кінця 80-х!!! Хтось її запише та виставить в Інтернеті.

Стосовно голосів акторів:
1) Владислав Пупков тонує Олега Масленнікова (Оверка) українською і польською мовами, а також озвучує всіх героїв, які розмовляли польською (в тому числі й Леся Задніпровського (пана Мальчевського));
2) Інна Капінос (Настя) тонує Сама Себе;
3) Михайло Голубович (Тритуз) тонує себе сам;
4) Володимир Коляда (Човник) тонує себе сам;
5) одну фразу Наталі Плахотнюк (української Дівчини-полонянки) тонує Инша Актриса;
6) Лесь Задніпровський (пан Мальчевський) польською розмовляє сам;
7) Юрій Рудченко (один із катів) тонує себе сам.

Щиро дякую за Вашу роботу й за таку чудову Інформаційну колекцію рідних-українських фільмів!