Знайдено 110 результатів 
Про такі фільми дуже важко писати, тому що він досконалий. Відірватись від перегляду неможливо, затягує та інтригує з самого початку. Так, він жорстокий, досить брутальний, в ньому багато насильства, різанини, бійок, крові, але як по-іншому можна знімати фільм про гангстерів? Та сильним лейтмотивом фільму проходить історія про справжню чоловічу дружбу і про вірність. І, звичайно, про те, що не всі поліціянт – зразок моральності і чесності, а гангстери не тільки запеклі бандити.
Отже, сюжет такий. Поліціянт Чи Джа Сон вже вісім років перебуває під прикриттям в найбільшому злочинному синдикаті Кореї - «Gold Moon». Він безмежно втомлений і не може дочекатись закінчення терміну перебування в цій організації. Джасон став досить впливовою особою та правою рукою одного з головних керівників - Чон Чхона. Плани Джасона покинути організацію зриває смерть президента синдикату. Поліція на чолі з шефом Каном вирішує скористатися моментом слабкості синдикату, в якому починається поділ ... влади і почати операцію «Новий світ». Джасон виявляється втягнутим в боротьбу між своїм названим «братом» Чон Чхоном і шефом Каном, який для нього є безумовним авторитетом. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на крісло президента також претендує безжалісний і могутній Лі Джун Гу. Протистояння цих чотирьох чоловіків стає головною інтригою цього фільму. І тут вже хочеться просто хвалити, хвалити акторів. Який харизматичний Чхве МІнсік в ролі куратора операції Кана. Він безжалісний не тільки до бандитів, заради успіху операції готовий пожертвувати навіть своїми людьми. Цей вибір непростий, він завжди так нервово курить в кадрі. Хван Джонмін в ролі Чон Чхона – це вибух емоцій, феєричний, експресивний. Коли він в кадрі, то слідкуєш тільки за ним. Я цікавлюсь творчістю цього актора після перегляду фільму «Шпигун пішов на Північ». Пак Сон Ун в ролі Лі Джун Гу – це поєднання витонченої зовнішності з безжалісністю та холодним розрахунком. А Лі Джондже в такій непростій ролі Джасона зовні абсолютно холодний і спокійний, та в ньому відчувається душевний надрив та велика внутрішня боротьба. Ця роль не гірша, ніж в знаменитій "Грі в кальмара"
В цьому фільмі досконале все - сценарій, режисура, операторська робота, діалоги героїв, постановка екшн-сцен. Навіть музика просто чудова для фільму про гангстерів. Розв'язка фільму знята дуже нетривіально. Кіно вищого ґатунку.
Не хотілось знову дивитись бойовик. Хотілось чогось легкого. Але подивилась трейлер і все.. Кім Сонхо зачарував своєю посмішкою. Це його перша роль в кіно. В дорамах він зовсім не такий. Це, напевне, режисер дуже хороший, побачив всі його таланти, подумала собі. Я не дуже люблю жанр бойовик, та все ж маю декілька улюблених фільмів бойовиків. Але два люблю найбільше – це «Новий світ» (2013) та «Ніч в раю» (2020). Саме Пак Хунджон є сценаристом та режисером цих фільмів.
Очікувала чогось похмурого, темного і кривавого, іноді розбавленого зловіщими посмішками Кім Сонхо. Але це був екшн-нуар, навіть іноді трошки комедія. І який же неймовірний образ відтворив Кім Сонхо. Його екшн-сцени і страшні, і захоплююче круті, але іноді все закінчується зовсім неочікувано.. Він неймовірно злий та підступний, але іноді такий милий, та веселий. Як це можна зіграти одночасно?
Темп та напруга фільму постійно зростають. Сюжетна лінія розроблена чудово, провисання сюжету ніде нема. І такі прекр ... асні зміни настрою від повного відчаю, що «все пропало», до радісної посмішки – «ні, герої виплутались».
Інші головні актори теж порадували. Кан Теджу в ролі Марко викликає величезну симпаьію. Йому співчуваєш, за нього переживаєш. Так хочеться, щоб він просто залишився живий в цій неймовірній мясорубці. Актриса Го Ара порадувала абсолютно новим амплуа. І їй ця роль дуже личить. Кім Канву часто грає правильних і добрих персонажів, тому ця роль теж була дуже цікавою.
Чудовий фільм, щоб подивитись в кінці тижня.
Я подивилась цей фільм вже втретє. Як і «Новий світ» (2013) цього ж режисера буду передивлятись ще. Мені сподобався також «Нащадок» (2023). Теж писала про нього.
Та все ж…
Є фільми на один вечір, є хороші, а є такі, до яких повертаєшся, передивляєшся, бо залишається враження, що якісь таємниці нерозкриті, якісь нюанси не враховані, якісь порухи незрозумілі.
Це досить похмура історія про помсту та відплату. Бандит Тегу відхиляє пропозицію перейти в іншу банду. В аварії гине його сестра та племінниця. Після помсти він переховується на острові Чеджу, де зустрічає дівчину, що, здається, не хоче жити.
Так, фільм не для людей зі слабкими нервами. Були моменти, коли примружувала очі, щоб не бачити занадто кривавих сцен. та в інших моментах навпаки широко розкривала очі, щоб насолодитись красою кадру, неймовірною грою акторів та дивними поворотами сюжету.
Чому глядачам подобаються бойовики? Бо в екстремальних ситуаціях краще проявляються всі якості людини, як позитивні, так і н ... егативні. Тому вибух емоцій гарантований. Хоча неможливо придумати абсолютно новий сюжет і можна здогадатись, що буде далі, та все ж режисер зміг захопити глядача. Тут цікава не лише сама історія, але те, як її розповідають. Не буде сотні розбитих машин, або навіть літака, як в бойовиках з іншого континенту, але буде щось зовсім інше. Буде гнів, страх, незадоволення від того, як працює система. Буде зрада тих, кому довірялось безмежно. Бандитські групи не є однорідними, вони тримаються лише владою. Хто має владу, той робить що хоче. Є гроші та сфери впливу. Є держслужбовці, що прикривають злочини. Але є й такі, що залишаються вірними дружбі, родині. Навіть у бандитів бувають моменти шляхетності, ніби кодексу честі, як би дивно це не звучало. Тому дуже цікава роль боса Ма в чудовому виконанні Чха Синвона. (Один з найулюбленіших корейських акторів).
Операторська робота була приголомшлива. Дуже гарно показано природу острова Чеджу. Який баланс тиші та звуку, музика та кінематограф були ідеально синхронізовані. Який баланс бійок і прекрасних пейзажів. Цікаво показані сцени погоні та бійок, а ракурс, під яким вони знімалися, був ідеальним. Відчувалось кожне поранення Тегу. Сцени з машинами були теж дуже реалістичними.
Актор Ом Тегу бездоганно грає гангстера. Його зовнішній вигляд, його хрипкий голос (дивитись треба з субтитрами), справляють враження сильного та відповідального чоловіка, хай і бандита. Дівчина Джейон у виконанні Чон Юбін здавалась спочатку зовсім байдужою. Між ними було достатньо хімії, яка все ж не зменшила жорстокого настрою фільму. Чи було кохання? Чи це була абсолютно лишня сюжетна лінія? Думаю, саме через відносини Тегу та Джейон фільм отримав таку глибину. Адже це не пристрасть двох приречених людей, вони необхідні один одному, щоб жити далі, жити стільки, скільки зможуть… Зустрілись той, хто не мав причини жити й та, що не мала часу жити. Мені це дуже відгукнулось.
Ще трошки про інші ролі головних акторів. Мені захотілось ще помилуватись їх акторською майстерністю. Актриса Чон Юбін зіграла головні ролі в дорамах «Вінченцо» та «Тебе кличе час». А Ом Тегу в дорамах «Крамниця світла», «Мій милий бандит» та моторошному трилері «Рідне місто».
Фільм «Ніч в раю» для тих, хто любить фільми про мафію, про банди, бойовики з напруженим сюжетом та цікавими персонажами
Намагаючись жити нормальним життям, смертоносний убивця повинен якось захистити молоду жінку та дати відсіч чоловікові, що прагне помсти. Чи обійдеться герой без вбивства? Це другий фільм серії про Фейбла – легендарного вбивцю.
Дивилась перший фільм декілька років тому. Тоді я лише трохи занурилась в японське кіно. Все було занадто незвично, здавалось нелогічним, то надмірно жорстоким, то занадто сентиментальним. Японське кіно – це інший світ, АБСОЛЮТНО несхожий на кіно, до якого звикли більшість глядачів. Я теж колись була такою. Бо задоволення від кіно часто буває саме через схожість з тим, що ти вже знаєш, через звичні ситуації, знайомих акторів, знайомі чини та наративи. Не всім хочеться пірнути в щось таке чуже.
Цей фільм мені сподобався більше першого, думаю перший потрібно передивитись.
Але ж так не можна знімати фільми. Коли спочатку завмираєш від жаху, а через декілька секунд починаєш посміхатись, бо кумедність зашкалює. Так майстерно поєднувати те, що ... не поєднується, здатні лише японці, це особливий острівний менталітет.
Так, за сюжетом Фейбл не може нікого вбивати, але він повинен захиститись, бо його мають вбити. Юнічі Окада неперевершений в ролі Фейбла. Він такий зовні байдужий і такий серйозний. Але іноді виглядає дуже смішним.
Стиль фільму витриманий чудово. Якудза у фільмі типові, вони говорять буденно про вбивства, але мають певні норми честі.
«Ти не вбивця. Відчуваю це по запаху».
«Ти впевнений, що його можна було відпускати?
-Усе буде гаразд. Він же професіонал. Я відчуваю цей запах»
Візуально фільм гарний. Гарно підібрані кольори – червоні рибки, червона голова папуги. А риби в домі Хінако… були зелені. Це дрібниці? Ні, це японське кіно. І дощ вночі й останній пазл в картину зоряного неба – все для повноти картини.
Та й екшн сцени японці знімають прекрасно. Секунда тиші перед вибухом. Карколомність погонь по риштованнях будинку, невідворотність загибелі в сценах у лісі. Робота оператора і монтажера підсилює напругу, але дивує своєю досконалістю.
Мені сподобався цей фільм.
Дія фільму відбувається в Гонконзі в 1962 році. Журналіст Чоу Муван (Тоні Люн) і Су (Меггі Чун) того самого дня в'їжджають у дві сусідні кімнати в прибутковому будинку. Обоє одружені та їхні партнери часто затримуються на роботі. Попри добродушність господарки будинку та сусідів, Чоу і Чань часто нудьгують на самоті у своїх кімнатах. Невдовзі між ними зав'язується дружба.
Чоу і Су діляться одне з одним сумнівами щодо вірності своїх партнерів. Вони часто зустрічаються і, здається, закохуються. Але «Ми не будемо так, як вони», - каже Су. Вона допомагає йому писати роман, вона посміхається йому… А потім раптом «У тебе є коханка?» Це сцена з роману, який він пише, чи це їх власний роман, чи роман її чоловіка? Почуття можуть підкрастися непомітно…
Оператор фільму Крістофер Дойл. Операторська робота заслуговує багато хороших слів. Чудово вибрані ракурси, використання дзеркал для зміни кута зору, погляд через скло, замкнутість приміщень – всі це посилює магію фільму. Та ... й про кольори суконь Су можна багато писати. Яскраво-червоний є декілька разів, у хвилини важливих рішень, чи подій. Колір та візерунок сукні часто відповідають її настрою.
Використовується цікавий спосіб повторення одного й того ж дійства декілька разів. Лише зміна кольору сукні Су вказує нам, що це різні сцени, різні зустрічі.
А як же гарно та сумно Чоу курить цигарки в кадрі. Люблю, коли актори гарно тримають цигарку, гарно пускають дим. Тоні Люн у цьому досконалий. Можу дивитись на це довго-довго. У нього навіть спина така сумна в напівтемному задимленому офісі. Я дивилась фільм в українському озвучуванні. Цікаво, що мова, жести актора врівноважені та спокійні, але які ж неймовірно сумні очі.
Дружина Чоу та чоловік Су рідко з'являються в кадрі, але коли це відбувається, глядач не бачить цих персонажів. Ці сцени знято лише з одного боку, так, що видно лише Чоу або Су.
В кадрі ми часто бачимо годинники, та й час майже завжди вечірній. У цих двох немає сонячних днів. Ми слухаємо слова, що повторюються, але в них немає того, що переповнює їхні серця. Іноді не вистачає мужності визнати, що є почуття, що воно надто глибоке і болюче...
Я вже так багато всього написала, а ще ні слова про музику фільму. Саундтрек фільму прекрасний, його неможливо забути.
А як боляче відлунюють слова «Quizás, Quizás, Quizás» - «Можливо, Можливо, Можливо», коли Чоу сподівається, що його кохана поїде з ним.
Обожнюю азійські фільми саме за резонанс з майже нечутними порухами власної душі. Азійський артхауз – це вершки артхаузу. Не всі таке люблять.