| Країни: | Японія |
|---|---|
| Жанр: | драма фентезі |
| Мова оригіналу: | японська |
| Прем'єра в світі: | 28 лютого 2024 |
| Прем'єра в світі (цифрова): | 29 лютого 2024 |
| Режисер: | Мічігіто Фуджі |
Мати шукає зниклого сина після жахливої катастрофи й розуміє, що сама померла та опинилась у царстві неупокоєних душ.
(укр. субтитри)
Інші фільми →
JustWatch
Код для перегляду рейтингу кінобази
Режисер: Мічігіто Фуджі
Сценарист: Мічігіто Фуджі
Композитор: Yôjirô Noda
Оператори: Keisuke Imamura
Мене давно дивує, чому в японських фільмах стільки емпатії? Чи вони стають такими через життя у світі неймовірної конкуренції? Чи вони від природи такі? І як це поєднується з минулим, з жорстокістю 2-ї світової війни? Я не можу цього зрозуміти.
Я вмикаю комп’ютер, Netflix і занурююсь в дуже близький мені світ. Може, не дуже близький ментально, але абсолютно мій по емоціях, почуттях, відчуттях.
Мінако приходить до тями на всипаному розтрощеними будинками пляжі після катастрофічного цунамі. Вона починає шукати свого сина, але розуміє, що живі люди її не бачать. Чоловік, на ім'я Акіра знайомить її з групою людей, що знаходяться між світами живих і мертвих. Вони дуже сильно прив'язані до тих, кого любили, тому не можуть покинути їх. В цій дивній групі є письменник Акіра, якудза Шорі та кінопродюсер Майкл. Щомісяця відбуваються великі паради, де такі самі неупокоєні душі шукають своїх близьких.
У фільмі чудово передані глибокі емоції, пов’язані з втратою близь ... ких людей. Непохитна любов Мінако до сина та любов інших душ до своїх рідних глибоко резонують з глядачами.
Потойбічне життя зображено дуже чутливо та делікатно. Щомісячні паради, де померлі шукають живих, є водночас приголомшливими візуально та спонукають до роздумів, створюють настрій для рефлексії над своїми невирішеними стосунками з померлими. Чи існує зв’язок між нами й тими, кого вже немає поряд, але кого ми так сильно любили?
У мене немає слів, щоб описати красу парадів, показаних у фільмі. Було відчуття, ніби дивлюсь на це здалеку та одночасно перебуваю поряд з ними. Використання легких ліхтариків, неймовірної глибини синього кольору справляє просто магічне враження.
Персонажі фільму переконливі. Кожен герой у фільмі, від Мінако до інших жителів проміжного світу, має свою унікальну історію та мотивацію. Це додає глибини та складності розповіді. Актори чудові. Вони вміють дивитись, вони вміють мовчати, вони вміють посміхнутись кутиком уст, а їх очі такі лагідні.
Цей фільм сподобається глядачам, які люблять емоційні драми з елементами надприродного та яким цікаво досліджувати глибокі та чутливі теми, яким цікаві роздуми про потойбічне життя.
Але любителям американських фільмів зі зрозумілим швидким сюжетом, логічним фіналом та якісними спецефектами навряд чи він сподобається. Кожному своє.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
The Parades
