Твін Пікс: Вогню, іди зі мною (1992)

Magical Fleas of St. Antoniy 31 серпня 2024, 15:16

Попередження: рецензія містить спойлери

Показати рецензію

«Fire walk with me» від самого задуму був залежним від оригінального серіалу «Твін-Пікс» і вивчення чи аналіз будь-яких елементів стрічки все одно приходить крізь призму попередніх епізодів. Варто зазначити, що Лінч пішов на незвичний крок і запропонував глядачам передісторію «Твін-Пікса»: розслідування вбивства першої жертви маніяка та останні дні життя Лори Палмер. Власне, ніякої особливої інтриги, адже на момент завершення серіалу фанати і так знали хто вбив Лору Палмер. Проте для Лінча дуже важливою була саме історія покійної, більше того, він змістив фокус саме на персонаж Лори Палмер, зробивши його центральним на відміну від серіалу, де центральним був агент Купер. Більше того, «Fire walk with me» стилістично відрізняється від серіалу, що зумовлено відсутністю Марка Фроста в складі творчої команди, тепер Лінч постає в історії Твін-Пікс абсолютно необмеженим в методах і прийомах. Зміщення фокусу на Лору Палмер також відкрило нові перспективи щодо розширення раніше представленого в серіалі всесвіту через нові образи із загадкового потойбіччя.

Особливо різких змін зазнала атмосфера, адже Лінч повернувся до свого відпрацьованого стилю занурення в темряву, починаючи із «Синього оксамиту». Перед нами постає американська глибинка, маленькі містечка із назвами як от «Оленячі пасовища» фактично напівпорожні території із житлом у вигляді будиночків, ангарів та трейлерних парків, що виглядає як рештки цивілізації, які оточила природа своїми непрохідними широкими лісами; кав’ярня із малочисельними пристарілими відвідувачами, які до того ж пасивно-агресивно поводяться по відношенню до чужинців; поліційна дільниця із представниками закону, яких і від злочинців важко відрізнити та морг, який більше скидається на сарай. Лінч покінчує із ламповою атмосферою серіалу практично в першому ж кадрі коли молоток розбиває екран працюючого телевізора – тепер з ванільною картинкою старого доброго «Твін-Пікса» покінчено і перед нами зовсім інша Америка – провінційна, напівмертва, стара й виснажена. Тепер не варто вдивлятися уважніше в зовнішню респектабельність – її немає, зникає та подвійність характерів і природи, яку підкреслювали в серіалі, натомість багато темряви в кожному дому, в кожній душі. Навіть коли дійство переноситься у саме містечко Твін-Пікс із його будиночками, затишними кав’ярнями, кавою і вишневим пирогом – ми немов бачимо усе очима Лори Палмер: пітьму, порожнечу, таємниці його мешканців і їхні примітивні бажання. Варто згадати епізод в кав’ярні Норми, де раніше в серіалі було безліч відвідувачів зі своїми задушевними розмовами, легка музика, усміхнені офіціантки, тоді як «Fire walk with me» тут стоїть практично мертва тиша, жодного відвідувача, одна офіціантка тримається за скривавлений ніс, а сама власниця кав’ярні Норма гірко плаче. Також Лінч дозволяє зазирнути нам за лаштунки еротики і розбещеності – достатньо побачити одну з найгіпнотичніх сцен «Fire walk with me»: так звану «Рожеву кімнату», місце розпусти по той бік кордону із важкою повільною музикою, яка вганяє в транс присутніх напівоголених молодих людей і все це перемішано сигаретами, алкоголем, сексом, наркотиками, тупими жартами, густим рожевим світлом і блимаючими лампами. Практично фантастична картинка в занедбаній глибинці, немов груповий сон для людей, якій нудьгують в провінційній примарі «старої доброї америки». Разом з тим, стрічка переповнена містичними елементами – здається, присутність потойбіччя викручена на максимум: наприклад, в штаб-квартирі ФБР в Філадельфії відбувається несподівана поява зниклого Філіпа Джефріса, який збуджено говорить про уривчасті химерні речі, які буквально проникають крізь простір і час, наповнюють екран зловісною присутністю і мовлять таємничі речі; останні дні Лори Палмер наповнені химерними снами, так само зловісними проявами та таємничими символами. Зрештою, уся стрічка просякнута трагічністю події, яка от-от має відбутися і запустити саму історію серіалу – настрій приреченості від перебування в пастці провінційного життя в одноповерховій Америці, ряд химерних подій, який невідворотно веде до смерті і людська доля, яка лише пішак в грі поміж космічними силами потойбіччя. Абсолютно темна атмосфера космічних масштабів вирізняє цей фільм з усієї фільмографії Лінча і при цьому в стрічкі представлено дещо інший шар чорного гумору в діалогах, тривалих паузах чи то навіть недолугих сутичках і реакції персонажів. Наприклад, на зустрічі, де Бобі і Лора зустрічаються в нічному лісі із наркокур’єром, де починається перестрілка і той наркокур’єр гине – реакція п’яної Лори істеричним сміхом розряджає чорноту усієї сцени, а кодове послання Гордона Коула за допомогою дівчини у червоній сукні заслуговує на спеціальну відзнаки у сфері метаіронії та візуального відображення.

У «Fire walk with me» Лінч йде не просто на висвітлення таємниць, які ще залишалися після перегляду «Твін-Пікс», він розширює запропонований всесвіт – символи і знаки, які раз по раз виникали здебільшого в останніх епізодах серіалу, тепер отримували свою історію походження. Наприклад, «совиний символ» втрачав свою локацію в совиній печері і відтепер красувався на обручці із зеленим каменем, яке спочатку носила перед смертю Тереза Бенкс, а потім воно помандрувало від однорукого Майка і аж до Лори, вдягнувши яке вона практично змусила Боба вбити її. Тобто, разом із символом Лінч ввів в історію предмет, який змінює події та по-своєму підкорює сили потойбіччя. Лінч також розвинув історію персонажів Трімондів, змінивши їхні прізвища на Челфонти, поєднавши їхнє існування із фізичною теорією струн. Чималу роль в розширенні історії відіграла поява бородатих чоловіків, які в титрах вказані як лісоруби та того, простору в якому вони існують – Чорної Ложі. Таким чином, режисер на символічному рівні відділяє Червону кімнату від Чорної Ложі, чим дезорієнтує глядача від звичної дихотомії доброго та поганого. Ще один символ практично релігійний постає перед нами, коли на картинці в спальні Лори зникає янгол, а в Червоній кімнаті після її смерті ми бачимо як він здіймається вгору. Картинка із здійманням вгору чимось нагадує фінал «Диких серцем» із доброю феєю. Тим не менш, Лінч попрацював над мотивацією вбивці і нам добре видно, що рухало Ліландом не лише перед вбивством Лори, але й перед вбивством Терези – перед нами сімейний чоловік, який вирішив розважатись на стороні із малолітніми повіями далеко в придорожніх мотелях, проте одна із таких повій вирішила шантажувати Ліланда як тільки зрозуміла, що той займає поважне місце в місцевому суспільстві, а у випадку із Лорою – це інцестуальний потяг і вся її розпуста це те, що ми бачимо очима Ліланда. Тобто, в серіалі Ліланда зобразили в більшій мірі жертвою злого духа Боба, тоді як в «Fire walk with me» він добровільний співучасник злочинів із роздвоєнням особистості, адже направду, важко знайти точки дотику Ліланда і Боба, адже в чоловіка мотив це секс, тоді як в Боба така собі субстанція – Гармонбозія (біль і страждання), фактично концентрація зла, яке коять люди, а злий дух Боб більше є силою, яку отримує його носій.

Згадуючи про метаморфози Ліланда, одразу слід виокремити для себе акторську роботу. З одного боку, Лінч розширив каст і до світу «Твін-Пікса» влилося багато обличь. Персонажі Кріса Айзека і Кіфера Сазерленда в своєму характері чимось схожі на правоохоронців із «Синього оксамиту» - безликі, бюрократичні, невпевнені, хоча мають свій «план дій». Гордон Коул – яскравий сатиричний персонаж у виконанні Лінча, глухота і крик якого справляють гіпнотичну дію. Епізодична поява Кайла Маклахлена може викликати певну ностальгію, проте настрій «Fire walk with me» настільки відрізняється від серіалу, що мимоволі відчуваєш, як агент Купер тут стає зайвим. Акторка Мойра Келлі, звісно, не Лара Флін Бойл, проте її гра привертає увагу і показує нам дещо іншу Донну, подругу Лори ще до серіалу. Інші актори всі на свої місцях, а головним перфоменсом виділяються Шеріл Лі і Рей Вайз. Шеріл демонструє неймовірне розхристане нервове напруження, розкриває усю подвійність, можливо, потрійність свого життя. Аналогічно чудово відігрує Рей Вайз сексуально стурбованого маніяка, одержимого злим духом. В серіалі можна було спостерігати як Вайз проходив розвиток як персонаж: спочатку згорьований батько, далі напівбожевільного учасника мюзикла, а згодом одержимого злим духом вбивцю. У «Fire walk with me» Рей одночасно демонструє два характери: люблячого батька і одержимого розпусника, проте Боб немов стоїть осторонь, з’являється в особливі моменти, прагнучи полишити одного носія і отримати іншого. Рей Вайз тонко грає мімікою і разом із Шеріл вони створюють неймовірний дует важких і непростих стосунків в сучасній американській сім’ї.

Анджело Бадаламенті разом з Дейвідом Лінчем створили один з найунікальніших саундтреків. Варто зазначити, що музичний супровід «Fire walk with me» написаний практично з нічого і в рідкісні моменти можна почути знайому мелодію із серіалу, а все інше – це похмуріші і важчі композиції або фонова музика для кав’ярень із знудгьованим тягучим настроєм. Мелодії доволі часто віддають певною ностальгією за світом серіального «Твін-Піксу» - в них відчувається смуток та пропащість головних герої, також у міцних композиціях «Справжній знак» та «Рожева кімната» закладено тягучу потужність медитативного характеру, підсвідому силу рухатись в невідомому напрямку. З іншого боку, була закладена неймовірна кількість космічного зловісного ембієнту із приглушеною мелодією, яку програють задом-наперед – додатково це створює відчуття поліфонічності та присутності потойбіччя практично в кожному кадрі. Лінч використав лише одну сторонню композицію у фіналі – «Реквієм і С-мінор» Луїджі Черубіні, що потужно і по-особливому підкреслило трагічне завершення життя Лори Палмер.

Візуальна картинка у «Fire walk with me» чудово працює на нову символіку та дозволяє переосмислювати те, що бачили у серіалі. В одній з перших сцен режисер дає нам підказку як сприймати побачене, коли демонструє двом агентам ФБР дівчину в червоній сукні. Об’єктив охоплює просторове розташування здавалось би буденних речей із вираженим яскравим кольором, який відволікає нашу увагу і недарма, адже він не слугує відволікаючими моментом, а підсвідомо діє на глядача – сигналізує про небезпеку, або ось щось дуже важливе, що не може бути промовлене вголос. В окремих сценах присутні викривлені панорамні плани або крупні кадри обличь чи речей, що дозволяє спрямовувати увагу глядача в потрібному напрямку. В окремих сцена камера поволі пливе або потойбіччям, або закинутими територіями, що створює ефект певної присутності та гармонізує з атмосферою занурення у представлений світ. Так, крупні плани в трейлері Терези немов дають нам підказки для власного розслідування, ніби натякають, що агенти ФБР щось пропустили.

Загалом, у «Fire walk with me» сенси дещо змістилися і з історії про розслідування вбивства молодої дівчини наратив перейшов у психологічний трилер з елементами містики. Важливо виокремити дві структурні частини стрічки: Тереза Бенкс і Лора Палмер. Тереза Бенкс це практично мовчазне слідування кількома слідами у пошуку вбивці, це зникнення людини в напівпорожньому просторі, де люди скоса дивляться на поодиноких чужинців. Тереза Бенкс уособлювала нікому не потрібну людину, до якої мали інтерес хіба що торговці наркотиками та чоловіки, які бажали сексуальних утіх. Разом з тим, Тереза Бенкс демонструвала твердий характер і підприємливу вдачу в досягненні своїх цілей. Лора Палмер практично протилежність Терезі – фактично вона міс Популярність в маленькому містечку, королева шкільного балу, дочка поважних батьків, волонтер в допомозі розвезення їжі нужденним людям, проте її внутрішній характер слабкий, надломлений, завжди змушує Лору йти шляхом саморуйнування. Єдиною точкою, яка поєднує і Лору, і Терезу є секс (фактично вони обоє опиняються в одній сцені перед побаченням із чоловіком за гроші). Ліланд виступає тут містком, згустком сексуальних бажань, який захований за обличчям провінційної Америки, а потойбічні образи – власне це втілення важких спотворених психологічних комплексів, травми, отримані в дитинстві, які спочатку живуть у пітьмі свідомості, а згодом вириваються назовні у суспільство. Інцестні відносини в американських сім’ях – це важка і замовчувана тема, що безлюддя в одноповерховій Америці цілком виправдане якщо людям є про що мовчати, а відносини Лори і Ліланда – взаємна трагедія для них обох, оскільки ні Лора, ні Ліланд не мають виходу із цієї ситуації, настільки сильні старі травми Ліланда і він не здатен заглушити свій сексуальний потяг, а Лора не може вирватись із власної сім’ї ні фізично, ні ментально тому й глушить себе в антисімейних засобах: наркотиках, сексі, алкоголі.