Старим тут не місце (2007)

NezerSun 10 січня 2026, 16:42

Попередження: рецензія містить спойлери

Показати рецензію

Сама ідея фільму показати як старий шериф переповідаючи історію свого останнього розслідування вирішує що він занадто старий для цього лайна і варто вчасно зупинитися, показана непогано, є фоновою і особливо не заважає так сказати сюжет в сюжеті. Власне, що за розслідування, яка історія, а тут постає головна фішка цього фільму весь фільм це візуалізація домислів старого шерифа, часто помилкових в силу суб'єктивних так і об'єктивних причин до цього додаємо що візуалізували цю історію режисери доволі вільно через що сюжет фільму для різних людей може кардинально різнитися.
Для себе я зрозумів очевидну річ ніякого Чігура не існувало і старий шериф який знав головного героя до початку фільму як простого чесного роботягу не міг повірити що в один момент ця людина починає вбивати невинних, викрадає великі гроші, зв'язана з картелем, а в кінці так взагалі вбиває власну дружину від чого у старого просто плавить дах і цей шизоїд придумує кілера-психопата з найбільш гейською зачіскою для такого амплуа, ви спитаєте чому це одна людина, з чого я це взяв?
Чігур з'являється нізвідки і в кінці так само зникає в нікуди наче його не існує поза рамками конкретно цього фільму, що ми взагалі знаємо про нього: він був у В'єтнамі, любить дороге взуття, носить білі шкарпетки, знімає ці самі скривавлені шкарпетки в ванній кімнаті і залишає їх там, отримує поранення а на наступний день майже як новий, спочатку озброєний рушницею на пару з пістолетом потім міняє їх на модифікований ним же дробовик, пораненим просить сорочку в хлопця підлітка і знаєте що? Все це з точністю до 100% можна сказати і про головного героя, а ще вони ніколи одночасно не з'являються в одному кадрі навіть під час їхньої ж перестрілки, Карсона Веста старого знайомого Чігура по В'єтнаму найняли щоб він знайшов його бо знає Чігура в лице, але наступна сцена ііііі? Він приходить в лікарню до гг, після цього в готель де проживає Вест приходить Чігур але адресу готелю Вест говорив тільки одній людині - гг, перші пів фільму ми думаємо що Чігур знаходить гг бо серед грошей захований маячок, але це маячня в маячка крихітний радіус дії, і перший раз коли Чігур знаходить головного героя відчувається дуже притягнуто, наче йому неймовірно пощастило що він їхав в правильному напрямку а гг просто дурак поселився в готель при трасі такого просто не могло бути, а після певного моменту маячок і взагалі знищують, але це ніяк не заважає Чігуру опинятись в тих же місцях де гг, і про які може знати тільки гг, як приклад місцезнаходження його дружини, ах так дружина вона повідомляє про смерть шерифу і що буде на похованнях, але нам не кажуть що це поховання головного героя - бо помер не він, в дружини головного героя померла її хвора мати, нам показують надгробок з її іменем, але як же труп головного героя нам показують його великим кадром, а потім ще раз в басейні а потім як шериф приходить опізнати якийсь труп в морг, але це цілковита маячня нам двічі акцентують увагу, шериф занадто старий він не дістає пістолет з кобури навіть при потенційній загрозі і взагалі не відвідує місць злочинів де потенційно можуть бути трупи нам двічі акцентують увагу як він відмовляється від цього, ні ні ні, нізащо такого просто не може бути, це не момент смерті головного героя, це кульмінація для героя шерифа він вже нічого не розуміє він занадто старий, людина яку він непогано знав виявилася психом жорстокість якого шокує, головний герой якого знав шериф помер в його очах, смерть була але метафорична, а сам шериф усвідомив що не розуміє ситуації що не контролює її можливо він і сам в небезпеці і коли він приходить додому йому ввижається що в будинок проникли, що його чекає там Чігур він дістає зброю вперше за фільм відкриває двері, але там нікого тільки нібито монетою відкручена вентиляція, але Антон крупний чоловік він нізащо б не проліз в ту дірку діаметром в сантиметрів 25, бо ЙОГО ПРОСТО НЕ ІСНУВАЛО, НІКОЛИ, кінцівка фільму Чігур вбиває дружину гг, але навіщо це йому гг нібито мертвий, гроші він забрав, де дружина він навіть точно не знає це може знати лише? Абсолютно вірно - головний герой і дружина не лякається коли бачить в своєму будинку вбивцю бо вона знає це лице - перед нею її чоловік, вона говорить що знала що Чігур прийде, але звідки вона взагалі його знає?? чоловік ніколи не розповідав їй нічого , не давав деталей, тим більше не говорив про Чігура, навпаки завжди заспокоював що все в порядку даючи лише план куди треба їхати в цей раз, а коли нібито Чігур вже ось-ось вб'є дружину гг то говорить що в цій смерті винний її чоловік - це не просто так, на цій репліці Чігура велика увага, бо вона дослівна, причиною смерті буквально став її чоловік, після цього саме її тіло приїжджає опізнати шериф в той морг бо мати героїні мертва, а чоловік псих вбивця і шериф знаходиться найближче з тих хто знає її в лице і може підтвердити особу. Крч класний фільм з точки зору сюжету, але і режисура топ інколи напруга відчувається настільки сильно що хоч ножем ріж, браво.

Lilia Omelianenko 11 травня 2020, 17:31

Оскар - 2008, "Найкращий фільм", переможець

Для творчості братів Коенів є характерними кілька ключових моментів, які вони використовують, мабуть, у всіх своїх кінокартинах. Принцип невизначеності, що стверджує відсутність фатуму, долі, і чіткий зв’язок між діями персонажів та результатами цих дій. Принцип доміно, коли один, іноді навіть не дуже значний, епізод, запускає ланцюжок подій, часто доволі кривавих. Принцип, який можна сформулювати як “світом править не таємна ложа, а явна лажа”, або ж просто принцип ідіотизму - коли сюжетна спіраль закручується через те, що хтось із персонажів - ідіот, або чинить по-ідіотськи, чи просто наперекір логіці та здоровому глузду.

Ще одна ознака, якою завжди вирізнялися фільми братів Коенів - це реалізм, увага до деталей, чітка осмислена ідея, а також наявність легкої та доречної іронії навіть у чистих драмах, таких, як “Фарго”. І що, скажіть мені на милість, сталося із моїми улюбленими авторами, коли вони знімали “Старим тут не мі ... сце”?
Підемо по порядку. Дана кінокартина - це драма, повільна, тягуча і серйозна, навіть із певним ухилом у триллер, і водночас у філософську притчу. Основні принципи у цьому фільмі все ж витримуються, тільки ланцюжок подій запускається не ідіотизмом, а простим людським співчуттям, що проявилося в дуже недоречний момент. Але оскільки ні гумор, ні екшн не можуть служити компенсуючими факторами, подібний фільм повинен створювати хороший саспенс, бути адекватно реалістичним і нести чітку та осмислену ідею. І якщо з саспенсом у нас все до пори непогано, то з реалізмом не задалося майже відразу.

Головний протагоніст у виконанні Джоша Броліна заявлений як доволі розумний мужик з характером. Але чи можливо бути настільки екстрасенсом, щоб на місці перестрілки, де стоїть п’ять машин і більше десятка трупів, одразу визначити, що когось одного не вистачає? Причому суть не в тому, що він побачив підозрілий слід, який вів від місця в пустелю, він просто це якось ДІЗНАВСЯ, і все. Мабуть, пострибав серед трупів з уявним бубном. По ходу діла ми також будемо спостерігати у його виконанні всілякі багатокроківочки (зрозумілі і не дуже), покликані збити зі сліду того, хто йде за ним. Але при цьому настільки геніальна людина навіть не здогадалася перевірити ту саму валізку з грошима! І річ навіть не в тому, що він мав би здогадатися про передавач, захований серед пачок. Тут якраз немає нічого дивного, що людина, не близька ні до криміналу, ні до правоохоронних органів, не розглянула такий варіант. Просто у валізі могла бути, наприклад, вибухівка, або там міг бути нарізаний папір у пачках замість доларів, або ще якась дурня… треба ж хоча б подивитися, що ти везеш і куди! Не менш геніально було відправити дружину до матері, хоч очевидно, що це перше місце, де її будуть шукати, коли не знайдуть вдома… У Коенів бували різні персонажі, і розумні, і не дуже, але щоб герой був водночас і розумний, і дурко - таке я спостерігаю вперше.

Персонаж Хав’єра Бардема - найманий убивця Антон Чигур - виглядає, як йому і годиться, інфернально та зловісно. Чистий психопат, зло в людській подобі, що діє за якимись, відомими лиш йому одному, принципами. Нечутливий навіть до власного болю, а значить, однозначно невразливий до чужого. Дуже харизматичний персонаж, але своєю всюдисущістю він нагадав мені героя Рутгера Хауера із кінокартини “Попутник” 1986 року. Він теж спершу виглядав як звичайна людина, однак чим далі, тим частіше почав без пояснень просто знаходити героїв у випадковому місці і просто всіх підряд вбивати. Дякувати Богу, Антон Чигур хоч не перебив цілий поліцейський відділок, обмежившись одним неуважним копом. Та все ж “Попутник” - це триллер 80-х років, який використовує все ту ж концепцію інфернального зла та подекуди жертвує реалізмом задля саспенсу. А “Старим тут не місце” - драма кінця 2000-х, у якій неодноразово показують, що Чигур - людина із плоті та крові, яка регулярно отримує всілякі пошкодження свого зношеного кіллерського організму. То звідки ж його неймовірні здібності? І я навіть мовчу про те, що насправді подібна людина довго не протрималася б у професії, із його звичкою карати всіх підряд, в тому числі і безпосередніх замовників, на власний розсуд.

Всі ці речі особисто мені дуже заважали, так як акцентовано реалістична манера зйомки не давала розгулятися фантазії, а сюжетні дивовижі не давали співпереживати героям, а одне дивне постановочне рішення, яке фактично поставило крапку в історії протистояння героїв Броліна та Бардема, так і взагалі не те щоб викликало питання, але здалося необов’язковим і навіть непотрібним.

Однак у нас залишилася третя складова - ідея, яку нам по суті намагаються вживити під шкіру протягом усього фільму. Це думка про те, що світ котиться в пекло, він перестав керуватися логікою та мотивацією, у ньому панує хвороба та зло, і нам всім треба над цим замислитися. От цікаво, а раніше, років 30-50-80 тому, не було психопатів? Та були, просто через брак комунікації про них мало хто знав. У давні часи шерифи не носили зброю? Подивилася б я на таких беззбройних, наприклад, у кінці 19 століття на Дикому Заході, чи довго б вони прожили… То може, ніхто нікуди не котиться, а ці благословенні часи насправді існували тільки в чиїйсь уяві? Або ж все дуже тривіально: дерева були вищі, небо синіше, і все, що треба, стояло...

Носієм даної ідеї виступає підстаркуватий шериф, який говорить дуже багато всього, однак мало що робить. Він завжди на два-три кроки позаду, він статист, і в нього явні симптоми професійного вигорання. Своєю байдужістю він стримує пориви свого напарника, який хоче щось робити, а може, навіть, і міг би щось робити. Якщо провести паралелі з фільмом “Фарго”, то ми теж побачимо схожу ідею, але там її адептом виступає жінка-коп на пізніх термінах вагітності, і той подив та жах, що вона відчуває, не заважає їй ні вести кваліфіковане розслідування, ні самій (!) затримати небезпечного злочинця (і це якраз показано доволі реалістично). А значить, нормальна людина здатна робити свою роботу за будь-яких умов, а всілякі непрофесіонали завжди будуть звалювати провину на погоду, самопочуття, обставини, низьку зарплату, і світ, який котиться кудись не туди.

Таким чином, я приходжу до висновку, що подібним “старим” у такому світі і правда не місце, причому річ тут не у віці, а в характері та бажанні. Просто тут треба постійно вдосконалювати навики, підвищувати кваліфікацію і прагнути робити трохи більше, ніж знімати котів з дерев або зупиняти водіїв за неправильно закріплений вантаж, і якщо ти так не можеш, то толку з тебе небагато. Та і, думається мені, що в ідеальному світі, намальованому уявою шерифа Еда Тома, він сам не зміг би осмислено існувати по одній простій причині: там не потрібна поліція.

У принципі, може бути, що саме такий сенс автори і закладали у своє творіння, у такому разі, звісно ж, смислові претензії знімаються.

Резюмую: тягуче, споглядальне, триллероподібне, але не дуже реалістичне кіно з претензією на філософський сенс. Мені не дуже сподобалося. Читати далі