7.4
5

Влада місяця (1987)

Moonstruck

6+  •  1 год 42 хв  • 
Країни: США
Жанр: комедія драма романтичний
Бюджет: 15 000 000 $
Касові збори в світі: 80 640 528 $
Касові збори в США: 80 640 528 $
Прем'єра в світі:
Прем'єра на DVD: 20 травня 2010
Прем'єра на Blu-Ray: 10 грудня 2017
Режисер: Норман Джуїсон
КіноБаза: 7.4 (5)  IMDb: 7.1 (36137)
Моя оцінка:
/10
oscar oscar oscar golden globe golden globe
3 оскари, 2 золотих глобуси детальніше
Є українське аудіо
Сюжет:

Цей фільм важко описати словами. Його потрібно просто дивитись. Про що цей фільм, запитаєте ви. Про життя. Про сім’ю. Про кохання.
Дуже гарно передана колоритна атмосфера італійської громади в Америці. Чого тільки варта сцена за столом в кінці фільму. Але беззаперечно найважливіше в цьому фільмі це гра акторів. Особливо Шер,яка за цей фільм одержала Оскара.

Код для перегляду рейтингу кінобази Ключові слова:

Кохання Нью-Йорк Шлюб Нью-Йорк Брат Коханець Любовний лист Бухгалтер Італійський ресторан Пропозиція Італійська-американський Повний місяць Нью-Йорк, США

Виробничі компанії:

Metro-Goldwyn-Mayer (MGM), Metro-Goldwyn-Mayer, Star Partners

Актори: (Всі 59)


Режисер:
Сценарист: Джон Патрік Шенлі
Композитор: Дік Хаймен
Відео: (Всі 1)
Moonstruck (official trailer) Cher
1:52
Moonstruck (official trailer) Cher
Зображення: (Всі 13)

Фільми того ж режисера: (Всі 10)
The Statement (2003) The Statement
The Statement
Dinner with Friends (2001) Dinner with Friends
Dinner with Friends
Ураган (1999) Ураган
The Hurricane
Bogus (1996) Bogus
Bogus
Picture Windows (1994) Picture Windows
Picture Windows
Чужі гроші (1991) Чужі гроші
Other People's Money
Країна (1989) Країна
In Country
Agnes of God (1985) Agnes of God
Agnes of God
Рецензії: (Всі 1)
10/10 Коли починаєш вірити у те, що до здорового глузду немає ніякого стосунку. І це прекрасно!

На мою думку, найкращий номінант на Оскар - 1988 у номінації "Найкращий фільм"
Золотий глобус - 1988, "Найкращий фільм-комедія/мюзикл", номінант

У рамках рецензії хотілось би поговорити про різні підходи до кінотворення ось у якому аспекті.

Можна знімати історію-архетип (назвемо її так), опираючись на образи і уявлення про те, які герої і яка поведінка є типовими для такої історії (жанру). Використовуючи максимально збірні або ідеалізовані образи, автори, з одного боку, досягають ефекту, коли цільова аудиторія асоціює себе із ними, і через це готова всіляко співпереживати. І, оскільки, образи збірні, базуються на стереотипах і майже позбавлені індивідуальних рис, це значно полегшує асоціацію. Але у такого прийому є і негативні аспекти. По-перше, люди, які цільовою аудиторією не є, не зможуть асоціювати себе з показаними образами, а по-друге, використання збірних образів транслює стереотипи і утверджує їх як суспільну норму, що а ... пріорі шкодить тим, хто у показані стереотипи не вписується.

Такий прийом вдало використовується непоганими кінокартинами на зразок фільму “Привид”. Він - благородний лицар, вона - жінка, яку треба рятувати; він любить її, але як усі чоловіки, не готовий одружуватись, вона, як усі жінки, хоче за нього заміж; він заробляє гроші, вона - творча особистість; вона любить оперу, він оперу не розуміє, але заради неї туди ходить. І основне: вона - молода незаміжня жінка, він - ідеальний чоловік.

Є і менш вдалі приклади застосування прийому, на зразок “50 відтінків сірого”. Знову ж таки, він - мільйонер, красивий-багатий, мрія всіх жінок, вона - стандартна жінка без особливих прикмет; він не хоче стосунків узагалі, вона - хоче кохання і триматись за ручку, і так далі. Вона - молода незаміжня жінка, він - ідеальний чоловік (із нюансами, але підозрюю, що до третьої частини вже стане повністю ідеальним).

А можна знімати історію-індивідуальність. У ній автор змальовує яскраві образи, асоціювати себе з якими зможе не кожен, але за ними цікаво спостерігати, бо герої і поведінка не є типовими для такого сюжету. Автор змальовує історію як одну із багатьох, що могла статися у конкретній локації із конкретними живими людьми. Він не транслює стереотипи, але також і не претендує на еталонність показаного (не приклад для наслідування, а просто герої, не велике і чисте кохання, а просто почуття). Так, звісно, повністю від кіноштампів і стереотипів відійти неможливо, але фільми, зняти у такому ключі, принаймі пробують це робити, і іноді доволі вдало.

Одним із таких і є фільм “Влада місяця”, і особисто мені такий підхід ближчий. Фільм не вирішує, якою має бути ідеальна жінка, він показує жінку неідеальну. Їй 37 років, італійка, вдова, перша сивина, сильний характер, забобонність, і навіть її бажання вийти заміж не існує саме по собі, а є результатом об’єктивних причин і факторів. Так само він не робить із героя мрію всіх жінок, у нього є маса недоліків (запальний характер, певна інфантильність, образливість), але даній конкретній героїні він підходить, бо вона здатна справлятися із проявами його характеру. І коли я як глядач розумію, що дані конкретні люди одне одному підходять, мені хочеться повірити у магію, кохання із мінімальної кількості поглядів і адекватно-щасливий фінал. І нормально, що у мене особисто буде по-іншому, бо я - людина, не схожа на героїню, і це також нормально.

Із плюсів також: шикарна акторська гра, продуманий сценарій і гумор (деякі сцени хочеться переглядати по кілька разів). Персонажі, які періодично демонструють то іронію, то самоіронію. Символіка фільму, де місяць - як окрема дійова особа, як деміург, що підштовхує персонажів до певніх дій, і водночас - як підсвідомість. Адже, як заповідав Фрейд, підсвідомість - це є вмістилище наших справжніх бажань.

Із мінусів: немає межі досконалості, але загалом не виявлено. Єдине лише - не можна сказати, що фільм претендує на унікальність і абсолютну оригінальність, але що принципово нового можна сказати у цьому жанрі?

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною

Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію

Нещодавно переглянуті: