«Спілка адвокатів🗂⚖️💼» («Avocats et Associés» (1997-2010)) — французька юридична теленовела, кілька серій якої транслював УТ-1 в кінці Травня й на початку Червня 1999-го року. Позаяк се був перший студентський рік, Мені пощастило побачити тільки одну серію на Зелені Свята🍀⛪️🌿, а потім усе різко обірвалося і Я нічого не чув аж до повтору цих кількох серій у першій половині Лютого 2002-го року (щоправда, через навчання також не подивився). Враження від побаченої третьої серії в 1999-му році не полишали Мене до того часу, поки не завантажив після 2020-го року французькою мовою.
Події серіялу розгортаються у світі адвокатської практики. Численні справи, що стосуються розлучень, поділу спадщини, різноманітних цивільних суперечок і злочинів переплітаються з особистим життям адвокатів і їхніми професійними відносинами. Розслідування та налагодження контактів, судові засідання й відвідування в’язниць, різні зустрічі та знайомства у процесі роботи вимагають психічно-психольоґічної стійкости, з ... алишають свій відбиток і впливають на самопочуття, настрій, світосприйняття і професійну придатність адвокатів.
Я бачив дуже мало французьких серіялів і все ж таки відчув отой своєрідний атмосферний шарм.
Повертаючись до «Спілки адвокатів🗂⚖️💼» і враховуючи Мою особисту далекість від юриспруденції, усе було доволі переконливим. Гра акторів скидалася на правду, а місця подій закріплювали цю думку. Побачена вперше одна-єдина серія у 1999-му році по Чорно-білому ламповому телевізорі📺 у приємній тихій затишно-домашній напівтемряві✨🍃🌺🐕🛋️ добряче уґвинтилася у пам’ять і сильно полюбився Один Персонаж. Понад двадцять років Я чекав на зустріч із Ним і Мої очікування не були марними. Тепер Я мав задоволення споглядати на перебіг подій у кольорі мовою ориґіналу. Часто задавався питанням — Чи варто з Душею перейматися і так сердечно пройматися справами своїх клієнтів, уболівати за них і зріднюватися з ними❓ Також саме з цією постановкою пов’язане чітке розмежування між стосунками🖇 і коханням💞
Палітра важких для Мене кольорів гармонійно підходить «Спілці адвокатів🗂⚖️💼» так само, як і музичний супровід🎶. Усе підібрано зі смаком, хоча багато чого далеке від Моїх візуальних смаків. Зате любов до Однієї, а потім і до Другої сюжетних ліній, в сукупності з кіномайстерністю, вабила Мене переглядати серію за серією.
Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗
+ Звична казка про сучасну попелюшку, але місцями якісно емоційно подано
+ Акторський склад
+ Музика та якісно підібраний аудіо супровід
+ Влучні жарти «Ми у Центрі Європи, а не якась бандитська Уганда де люди з авто зникають безслідно» та «Поліція працює…» викликало емоції сміху
- Відразу ріже вухо дивна Українська у Злової родом з улан-уде (складно дається чіткість вимови Українською) та деяких інших другорядних персонажів (дружина митника тощо). Звичне «Вітаю» видала як «вИтаю»
- Відразу ріже око бухлішко з перших хвилин у кадрі – вже хотів завершувати перегляд – для мене показовий елемент реклами крутості бухлішка у кадрі з перших хвилин
- Чув нарікання, що сюжет (шаблон сюжетної казки) запозичений з болотяної Капітанши… і тут відразу…
- … Так це ж відмивання бюджетної грошви Тімурчиком міндічем та Сергійчиком Нахуїмановичем чефірчиком і це не перший такий потрібний під час війни багатосерійний «оригінально-якісний» проект… збагачення, бо така Мета продукту, або я нічого ... не тямлю і це такий розвиток Українського контенту будь-якою ціною
- З часом після 12 серії починає вибішувати киця студії Artforms та постійне повторення геніально-очевидної тези «Від кохання до ненависті…»
- Читаємий сюжет, всі існуючі шаблони мелодрам присутні, ну куди ж без криміналу, бандосів
- Сценаристи навіть не знають про існування камер спостереження тим більше на підприємстві чи елітному маєтку
- Висновок: Невиправданий хронометраж Українські серіали по 16 серій на 12 годин перегляду гарантовано не мій формат, навіть перегляд у фоновому режимі – забагато зайвої передбачуваної води
Присвячується Другу, Який завжди віддає честь🔷🔶 і бажає безпечної Кінематоґрафічної ночи🎑📽️🎞️📺🛋️🐈🐈🐈✨
Десь із кінця 2025-го року Друг невеличкими, але змістовними вкрапленнями знайомив Мене з серіялом «Чак» («Chuck» (2007-2012)). До того часу Я ніколи нічого не чув про цей серіял і не хотів персонального знайомства через безпосередній перегляд. Та напевно в Мене не було шансів, позаяк зовнішнє занурення у кіносвіт «Чака» відбувалося мудро, грамотно, невимушено, ненав’язливо — Я б назвав це «Клясичний підхід Шахерезади». Елементи знайомства з часом ставали ємнішими і Я все більше вбачав у них приємно знайоме та щасливо-ностальґічно-асоціятивне. Іще одним ключовим чинником було поєднання кольорів із локаціями, що створювали ефект затишку. Я звикав до персонажів, а вони до Мене. Звісно, що не до всіх ставився однаково прихильно чи зацікавлено, але через кілька місяців настав той момент і вже на початку 2026-го року Я завантажив перший сезон.
Перша серія шикарна і хто не полюбляє серіял ... ів — може тільки її подивитися, позаяк вона майстерно створена під повнометражений довершено завершений фільм. А шанувальники більш тривалих кіноісторій так само як Я обов’язково впіймаються на професійно підвішений сюжетний гачок і не зчуються — як їх швидко закрутить вир подій наступних серій. Голова переповнювалася швидким розвитком подій, різножанровими пригодами і неочікуваними з’явами. Бажання перепочити між сезонами закінчувалося тим, що рука магнетично завантажувала наступну порцію серій і так, аж поки Я з повними ....... сліз очима не опинився в кінці останньої серії (і тут варто згадати про шанувальників повнометражних картин...).
Особисто для Мене, «Чак» («Chuck» (2007-2012)) — це історія взаємного та глибокого кохання з першого погляду. Всі події, герої, пригоди, локації є дуже гарним і переконливим тлом, випробуваннями, каталізаторами, руйнівною силою, життєдайною енерґією цього кохання впродовж усіх п’яти сезонів. Розвиток почуттів і відносин красивий, а також візуально й духовно відчутний своїм невпинним природним рухом. І Я це високо оцінив. Проте, Моїми улюбленцями були Епізодичний і Другорядний ідеали, долі яких прописані наперед...
Чи було те, що дратувало або не сподобалося — так, було! Чи можна було обійтися без нього — звісно, що ні, позаяк це невід’ємна й частково атмосфероутворююча частина кіносвіту «Чака».
Моя оцінка — V.......🌹🎶 із 10-ти❗
Серіал вийшов цікавий, з саспенсом.
Добре зіграли свої ролі Рей Ліота та Пол Гаузер.
Сценарист Денніс Легейн підкреслював, що його метою було створення цікавого серіалу, а не точне слідування реальній історії, яка стала основою для сценарію. Він хотів створити цікаву історію і тому вигадав психологічну та емоційну лінію головного героя Джиммі Кіна.
Ми бачимо цю історію компліментарною до Джиммі Кіна, бо сценарій писався на основі його ж книги.
Що ж говорять нам факти справи? Вони явно вказують на те, що справа була сфабрикована.
Невпевнена і дивна поведінка Ларрі Голла робить його головним підозрюваним у справі серійних вбивств у провінційному містечку. За умов тиску слідчих на допитах, Ларрі то визнає себе винним, то тут же заперечує свою вину.
Але підписане зізнання копи отримують.
Далі поліцейська машина несеться майже на автоматі.
Перший вирок (1995) скасовано в 1996 році Апеляційним судом через експертні висновки про фальшиві зізнання. Суд визнав, що Голл мав психічн ... і особливості (низький IQ ~80, розлади особистості, suggestibility — схильність до навіювання), через які міг під тиском поліції зізнатися в тому, чого не робив. Характеристики людей, які дають неправдиві зізнання спеціалістам добре відомі.
Проте комусь із високих посадовців потрібно розкриття злочинів. Які там ще експертні висновки?
Знаходять харизматичного тертого калача Джиммі, який потрапив у тюрму через свої точно доведені правопорушення. Син поліцейського, Джиммі був настільки розбалуваний добрим батьком, що став на слизьку стежину і догрався до тюрми. З 14 років він торгував наркотиками і створив чималу мережу наркоторговлі, де оберталися мільйони доларів.
Джиммі обіцяють звільнити і зняти всі звинувачення, якщо він випитає у підозрюваного і вже затриманого Ларрі де той нібито ховав тіла жертв. Тому що доказів вини насправді зовсім немає.
Джиммі Кін показаний у серіалі як милий добродушний пацан. Простакувате обличчя, вайлувата хода, актор грає "чесного хлопця".Так, щоб показати його позитивні якості, вигадано епізод бунту у в'язниці.
Насправді ж це був фартовий злочинець, який отримав "ексклюзивний" шанс вийти з в'язниці і почати життя спочатку. Варіанту не впоратися для нього не існувало., його не цікавила правда.
В тюрмі засланий інформатор Джиммі легко подружився з одиноким розумово відсталим Ларрі, у якого друзів зроду не було. Все, що завгодно довірливий Ларрі міг зробити для друга, крім того, чого зробити не міг - надати реальні докази вбивств.
Зрештою "дорогий друг" у відчаї "зірвався" на тупого Ларрі, за що потрапив в одиночну камеру на 2 тижні.
Мабуть там, на самоті і у відчаї, Джиммі вигадує те, що він надасть як результат свого інформаторства.
А саме: Джиммі Кін заявить, що Ларрі Голл неодноразово зізнавався у вбивствах, говорив про місця поховань, і створив карту поховань. Все це не аудіозаписи, а (!) слова самого брехуна Джиммі. Він так яскраво описував "карту", яку нібито бачив, що цих побрехеньок виявилося достатньо, щоб відхилити апеляцію.
До речі, дякі деталі свідчень, що саме треба говорити, могли підказати Джиму самі ж копи. Як обійти поліграф, теж загальновідомо. До того ж, батько Джиммі коп, це важлива деталь, бо батько міг допомагати.
Ларрі Голл не був засуджений за вбивство, бо доказів так і не знайшли, ДНК тести не виявили його причетність.
Він був засуджений за викрадення Джессіки Роуч на довічне. У́ викраденні теж то зізнавався, коли слідчі кричали, то відкликав зізнання, коли рідні казали не підписувати.
Джиммі Кін вийшов з в'язниці і дуже добре влаштувався в житті. Він написав книгу, їздить по країні як "мотиваційний спікер", має агенцію з нерухомості та кілька інших бізнесів. Виступає на ток-шоу, семінарах, підкастах і конференціях. Говорить про свою історію, кримінальну справедливість і уроки життя.
Кін — успішний бізнесмен і медіа-персона, який монетизував свою унікальну історію і створив собі образ "борця за справедливість". Отакий от "чорний птах" з білою репутацією!
Сценарій серіалу "Чорний птах" створено на основі книги самого Джиммі, де він описує свій прекрасний внутрішній світ і Ларрі як типового хитроумного маніяка, що прикидається дурником.
На жаль, на мою думку, в цьому випадку слова людини без совісті перемогли, перемогли висновки експертів.
Серіал сам по собі сподобався, але за вищевказане мінус 5 балів.
«Лицарі магії🔮» («Visionaries: Knights of the Magical Light» (1987)) — американсько-японський мультсеріял, який УТ-2 транслював два рази підряд у другій половині 1995-го року (Моя 9-та кляса). На той час, коли Наше сільське тележиття обмежувалося двома каналами (УТ-1 та УТ-2, на хвилях яких періодично вели своє мовлення Студія «1+1» і реґіональна «Галичина»), — ця 13-серійна мультиплікаційна картина була унікальною і неповторною. «Лицарі магії🔮» закохали в себе з першого кадру🎞, запам’яталися на все життя і справедливо зайняли місце серед улюблених зарубіжних мультфільмів.
Гарне-плавне поєднання Магії📖 та Науки📀, елементів Середньовіччя🏰, Нового Часу⚙️, Індустріяльної доби🏭, Піратства⛵️, Технічно-технольоґічного проґресу📡 й Фантастики💈 дозволяло органічно вплітати одну історію в иншу. Кожна серія пригодницько-напружено-цікава й буквально магнетизує погляд до екрану так, що неможливо було відвести погляд. Кожен момент сюжетно значущий для розуміння динамічного розвитку подій. А потім ... не менш приємне обговорення на Вулиці🏡🏡🏡 та в Школі🏫.
Непримиренне протистояння Добра🌞 і Зла⚫️ з цілою системою цінностей і морального бруду — клясична-вічна тема в Історії, Літературі, Кінематографі й Мультиплікації, яка є безпрограшним сюжетним ядром у випадку подачі його в ориґінальний спосіб. І «Лицарі магії🔮» на відмінно справилися з цим завданням (не буду приховувати, що певну паралель боротьби і перетворень Я тоді провів із мультсеріялом «Війна Ґоботів🚘🛵🚁» («Challenge of the GoBots» (1984-1985)), який за кожної нагоди дивився відносно нещодавно, у 8-й клясі), — створені яскраві образи Семи Лицарів магічного світла🔵 й Семи Лицарів темряви🟢 з їхніми характерами🌈, тотемами (Арзон — Орел🦅, Вітерквік — Гепард🐆, Ектор — Лисиця🦊, Феріл — Вовк🐺, Ґаладрія — Дельфін🐬, Крайтек — Ведмідь🐻, Леорік — Лев🦁; Сіндар — Горила🦍, Кравекс — Падальник🦇, Мордред — Жук-гнойовик🐞, Вероліна — Акула🦈, Лексор — Броненоносець🦡, Ріккон — Іґуана🦎, Даркстоун — Слимак🐌) і магічними патерицями (Леорік — Лев🦁 і Мудрість🦉, Вітерквік — Гепард🐆 і Швидкість💨, Арзон — Орел🦅 і Знання✨, Крайтек — Ведмідь🐻 і Сила🏹; Даркстоун — Слимак🐌 і Руїна🐉, Сіндар — Горила🦍 і Знищення🦧, Кравекс — Падальник🦇 і Страх🕷, Лексор — Броненоносець🦡 і Невразливість🟠) з відповідними словами-замовляннями💬💭🗯 справедливо зайняли високе місце у Моєму рейтинґу. А як усе довершено продумано та красиво намальовано🎨🌄🏞🖌 — се було помітно навіть по Наших лампових чорно-білих телевізорах📺. Уже значно пізніше Я подивився «Лицарів магії🔮» у кольорі — прекрасне поєднання барв і суцільне блаженство для очей.
Мої враження та емоції від пізніших переглядів такі ж самі, як і в далекій-улюбленій Осінній 9-й клясі🍂📚🗞📘🖊☔️ 1995-го року, а тодішні спогади, мрії, уявлення та асоціяції додали особливого ностальґічного шарму — саме тому, оцінка 10 балів із 10-ти❗️
«Кенді💒🌳🦨» («Candy, Candy» (1976-1979)) — японський мультиплікаційний серіял, який УТ-2 транслював із початку Вересня 1995-го року до початку Липня 1996-го року (Моя 9-та кляса).
Се був перший у Моєму житті мультсеріял, який доволі реалістично змальовував біографію дитинства і юнацтва головних героїв. Власне, цей мультсеріял пройшов крізь Мою дитячо-юнацьку перехідну психіку🌀. І на певному етапі Я зі Своїми одноклясниками та друзями-сусідами розумів-усвідомлював, що головні герої Нашого віку або «обертаються» навколо Нашого віку. Цих серій було значно більше й вони значно сильніше притягували Нашу увагу. Саме такий перебіг подій яскраво-ориґінально виокремлював «Кенді💒🌳🦨» з-поміж усього українського та зарубіжного жанрового мультиплікаційного розмаїття, яке станом на 1995-1996 роки Ми бачили. А його вже було досить багато і Ми частково сприймали «Кенді💒🌳🦨» як мультиплікаційну версію умовного дитячого художнього серіялу. Звідси випливає іще одна важлива деталь — десь із 7-ї кляси Ми п ... оволі почали виростати з мультиплікаційного віку й усе більше часу та уваги приділяли кінематографу. Але «Кенді💒🌳🦨», завдяки своїй сюжетній специфіці (яка для Нас була новаційною), буквально магнітом притягувала Нас.
«Кенді💒🌳🦨» — це історія дитячо-юнацьких пригод, радощів, переживань, втрат, випробувань і почуттів💖. Ми бачимо взаємовідносини між різними верствами населення та соціяльними прошарками очима дітей і юнацтва, що значно вразливіше і драматичніше, ніж якби це було через призму дорослих! І Ми, будучи у перехідному віці між дитинством і юнацтвом, доволі гостро сприймали та реґували на все побачене. Саме тому, кожна серія була предметом обговорення у Школі🏫 та на Вулиці🏡🏡🏡. Кожен з Нас висловлював свою власну думку, погляд і бачення кожної події, ставлячи себе на місце Того чи Иншого персонажу. Це був дуже глибокий і природний аналіз, просякнутий Нашою щирістю. Ми також зі сміхом порівнювали тонкі дівчачі та грубі юнацькі голоси мовою ориґіналу, які було чутно під час українського закадрового озвучення. Дуже гарна пісня🎶 й оформлення початкових і кінцевих титрів✨🦢🌸🍁, а також чудова кольорова палітра мультеріялу🎨🖼🖌 і вродливі обличчя багатьох героїв.
«Кенді💒🌳🦨» — це довга мультиплікаційна історія з відчутним виховним підзмістом. Персонажі постійно стояли перед клясичним вибором добра та зла у різних «обгортках» і Ми бачили хто і як реаґує на численні прояви спеціяльно підлаштованої і доленосної несправедливости, жорстокости, підлости, підступности та які наслідки для винуватців і безневинних. Переконалися як важко та як важливо нести Світло☀️ у Душі крізь життєві буревії💨💦, особливо без належної підтримки.
«Кенді💒🌳🦨» закінчилася через два тижні після Мого останнього випускного екзамену📚📖🖊 Моєї улюбленої 9-ї кляси і разом із нею глибоко-ностальґічно відходила прекрасна, щаслива, яскрава, насичена й незабутня частина Мого життя. Особисто Я переконаний, що люди, які створені Одне для Одного — повинні бути разом💞, бо нарізно Обоє будуть нещасними і Їх весь час переслідуватимуть почуття й думки про втрачене взаємне щастя. Саме тому, Мені було так гірко, досі гірко і Я б зробив Заключну серію на 5 хвилин довшою...
Враховуючи усе сказане, Моя оцінка — 10 балів із 10-ти❗️
«Посмішка Ящірки🦎🏥🌴» («O Sorriso do Lagarto» (1991)) — бразильський 52-серійний серіял, який УТ-2 транслював з початку Вересня🍎🍐🍇 1995-го року до кінця Серпня🌽🍉🌻 1996-го року (Моя 9-та кляса і Літні канікули між 9-ю та 10-ю клясами). Се вже третя поспіль бразильська теленовела на тодішньому Українському Державному телебаченні (УТ-1 та УТ-2).
Сюжет із перших кадрів одразу ж зацікавлює. Місцевий Можновладець виголошує промову, де згадує Центр Здоров’я. Саме в цей час із Центру Здоров’я втікає Жінка зі сповитою Дитиною, Яку хоче віддати Місцевому Рибалці-підприємцю, з Яким у Неї був інтимний зв’язок. У Жінку стріляють на березі, а Старий Лікар забирає закутану з головою Дитину, Яка не видавала жодних звуків. Рибалка-підприємець забирає тіло Мертвої. Під час похоронного обряду приходять лікарі з Центру Здоров’я та без усяких пояснень забирають тіло…
Зав’язка на початку першої серії незвична, неочікувана й загадкова. Поведінка окремих героїв дивує, уривки їхніх спогадів іще більше заплут ... ують, а кулуарні бесіди про генетичні експерименти🧬 й науково-дослідна робота🧪🔬 Центру Здоров’я вельми інтриґують. По-особливому закручується та розвивається основна романтична лінія💞, що також додає зацікавлености серіялом. Разом із тим, боротьба за владу, політичні ігри, проблеми зі здоров’ям, фінансові питання, бідність, безвихідь, таємничі сюжетні вкраплення, Церковна компонента⛪️, ритуали🔪🩸, поведінка героїв, суміш почуттів і прояви кохання, допитливість і розслідування, символічна поява Ящірки🦎 у сукупності з відповідним атмосферним пісенним і музичним супроводом🎶, а також із початковими титрами й назвою серіялу — гармонійно доповнюють вищесказане та взаємодоповнюються між собою🧶.
«Посмішка Ящірки🦎🏥🌴» має своє власне-цілісне сюжетне, візуальне, музичне, естетичне «обличчя». Різниця в побуті, зйомки Природи🍃🌸 та на Природі🌊⛵️, гра акторів, емоційне наповнення🎭, кольори і відтінки🎨 чітко підкреслюють ці «риси обличчя». Варто додати, що голоси українського озвучення гармонійно підібрані та залишили незабутній асоціятивно-прохолодний враженнєвий слід у Моєму сприйнятті та Моїй пам’яті💭🌀🗯.
Моя оцінка не може бути иншою, ніж 10 балів із 10-ти❗️
після перегляду цього фільма я пішов і поставив першій частині вищу оцінку. тому що сиквел - це погане кіно.
якщо в першій частині ми опинилися в тісних тунелях і в повній темряві, то тут на кожному кроці прожектори луплять в очі акторам, а навкруги можна в футбол грати, бо простору хоч відбавляй. це сильно міняє сприйняття фільму і того що там відбувається
сюжет - це взагалі рука-лице. головна героїня якось вжила і вилізла з печар (але вона цього чомусь не пам'ятає), але тупорилий коп її бусифікує прямо з палати і везе назад в печери, щоб та допомогла врятувати іншу дівчину з першого фільму (бо та якась дочка депутата). а та дівка на мейкапі і з зачіскою наче з салону, тусить собі в тих норах з обізянами і їй норм.. більше запитань ніж відповідей.
1 частина топ - дивитись всім.
2 частина дно - забудьте про її існування
Якісний фільм для підлітків 14 років.
Незламний агент 007 скаче і бігає, б'ється і бухає. Синяки загоюються на його синьоокому обличчі за дві хвилини. Кувиркається в ліжку з красунею він через тиждень після тортур гирею по яйках. Ну і звісно ж між глибокодумними лаконічними афоризмами, якими він спілкується з людьми, він сам-один врукопашну перемагає сотню-другу ворогів.
Він благородний рятівник дам, але навіть найкраща з них не достойна стати його дружиною, бо ви ж самі розумієте, теє... в наступних фільмах його чекає вервечка ще красивіших красунь.
Антагоніст у виконанні Міккельсена ідеальний - холодний нордичний красень зі шрамом і кривавими сльозами зрештою стає ненависним глядачу через його (антагоніста) бездушність і жорстокість.
Вважається найкращим фільмом бондіани за результатами опитувань учнів 7 класів селищ міського типу Ліверпульської області.
Красивий фільм.
У ньому немає жодного слова правди і для казок це норма взагалі то. Тому... питання є? Питань нема. Е ... талон жанру, круте кіно.
А споглядання безкінечних перемог героя покращує настрій.
Що там гріха таїти, кожному з нас хочеться цікавого насиченого життя і щоб у доленосну хвилину випадав флеш-рояль в Казино-рояль... Бажано готівкою, будь ласка... Новими синенькими...
Похмура артуха про безвихідь.
Найціннішими у фільмі здалися кадри, які показують Мілан кінця 60-х, автомобілі, будинки, поле, місто, як це все виглядало. Гірше, ніж тепер, треба сказати.
Сюжет - досить похмура метафора фатального кохання.
Зловісний саундтрек з якимись духовими інструментами.
Дивлячись фільм, здається, що нуднішого життя, ніж у Мілані 60-х годі знайти.
Повільний темп. Є досить грубо зроблена зйомка, коли показують одне, наступний кадр - інше, як дві картини, так ніби режисер не вміє плавно зв'язати їх.
Такі зйомки наводять на думку, що артхаус як такий виник через те, що чесні і серйозні режисери, яким було що сказати, не вміли знімати і сміливо знімали як прийдеться. А потім це стало стилем.
Не рекомендую цю застарілу тягомотину до перегляду. Це не попса, але на мою скромну думку й не щось видатне.
Хіба, якщо ви вже в любовній депресії, і хочете посилити її заради принципу.
Також треба сказати, що після перегляду такого депресивного авторського кіно ... перша-ліпша тупа комедія з закадровим сміхом здається даром божим.
А якщо вас "затащило" від такого кіно, то гляньте схожу за тематикою свіжішу артуху - Les Amours imaginaires (Heartbeats, 2010) режисера Ксав'є Долана.
Жанр: Драма з елементами детектива та комедії.
Сюжет: Ведучий погоди Кларк Форест (Jason Bateman) та сурдоперекладач Флойд Смернич (David Harbour) знайомляться на телеканалі, коли разом в прямому етері ведуть репортаж з вулиці під час урагану. Так їх знайомство перетворюється на міцну дружбу.
Через кілька місяців одного з них знаходять мертвим біля шкільного басейну, а іншого підозрюють у вбивстві свого друга. Починається поліцейське розслідування.
Враження: Дивний серіал про дивних людей. Але непоганий. Про "нормальну ненормальність", або "ненормальну нормальність", можна крутити та вивертати в різні сторони. Детектив і комедія лише маскують серйозну глибоку драму. Якби я знав який він насправді, то скоріше не дивився би. Але після перегляду не жалкую про витрачений час.
Важко сформулювати враження, бо серіал сам по собі такий аморфний за змістом, зі значним ухилом в авторське кіно. Але якщо подумати, то для цієї історії і задуму напевно такий формат і п ... ідходить найкраще. Режисер Стів Конрад (Steve Conrad) дуже майстерно вибудовує сцени і загалом маніпулює глядацьким сприйняттям. Іноді сцена одночасно може бути і серйозною, і смішною, і напруженою, і абсурдною. І мені було складно одразу відреагувати якоюсь певною емоцією. Така собі емоційна дилема виникала.
Акторська гра сподобалась. Якщо задача була створити дивних персонажів, то у акторів це вийшло гарно.
В середині дві-три серії виглядають затягнутими, коли розкривають кожного персонажа. Детективна лінія декоративна і зчитується десь по середині серіалу. Але останні 2 серії вийшли доволі концентровані, з сюжетними поворотами і емоційним напруженням.
Якщо з чимось порівнювати, то це приблизно як серіал "Adolescence" (2025) тільки про дорослих і для дорослих та зроблений значно інтелектуальніше та естетичніше. Плюс вайб "Краси по-американські" (1999) та трохи "Фарго"(фільм/серіал).
Загалом серіал по факту дуже сумний і трагічний. Думаю зайде не всім, на любителя. Не здивуюсь, якщо він отримає якісь премії, або навпаки буде проігнорований. Скоріше буде недооцінений.
Оцінка:
Сценарій, ідея - 7/10
Режисерська робота - 9/10
Акторська робота - 10/10
Операторська работа, CGI - 8/10
Спец.ефекти, костюми, грим, музика - 7/10
-----
Загальна середня - 8.2/10
Mortal Kombat 2 (2026): Той випадок, коли сиквел розриває шаблони і робить Фаталіті твоїм сумнівам
Зізнаюся чесно: на прем'єру другого «Мортал Комбата» я йшов із величезним скепсисом. Екранізації відеоігор часто страждають від провисаючого сюжету або слабкого розуміння першоджерела, тому я очікував побачити прохідний попкорновий бойовик. Але фільм не просто перевершив мої очікування — він видав рівень, на який фанати чекали десятиліттями. Ми ходили великою компанією, і з залу всі вийшли в абсолютному захваті.
Ось чому цей фільм безперечно вартий вашого часу:
1. Видатна хореографія боїв та візуал
Творці явно провели роботу над помилками першої частини. Екшен став важчим, швидшим і винахідливішим. Бійки більше не схожі на постановочні танці — відчувається вага кожного удару, а знамениті X-Ray атаки та Фаталіті вплетені в битви настільки органічно і жорстко, що іноді буквально втискаєшся у крісло. Візуал самого турніру та локацій Зовнішнього Світу (Outworld) пропрацьований до ... дрібниць, з відмінним балансом похмурості та фентезі. Як людина, яка глибоко занурена у створення ігрових механік та опрацювання лору, я можу з упевненістю сказати: сетинг тут реалізований на найвищому рівні.
2. Ідеальний кастинг та розвиток персонажів
Фільм нарешті вводить Джонні Кейджа, і це стовідсоткове влучання. Він бере на себе левову частку гумору і розбавляє пафос саме там, де це необхідно. Шао Кан вийшов по-справжньому лякаючим і масштабним антагоністом — його присутність на екрані вселяє первісний страх. Цього разу персонажі не відчуваються як просто картонні фігурки для бійок; у них є зрозуміла мотивація і хімія між собою.
3. Грамотний фансервіс
Картина наповнена відсилками, які оцінять хардкорні геймери, але при цьому вони не перевантажують сюжет для звичайного глядача. Знайомі музичні теми пробивають на ностальгію, а коронні фрази звучать доречно, а не крінжово.
Підсумок:
Mortal Kombat 2 — це зразковий розважальний блокбастер і, мабуть, одна з найкращих адаптацій файтингів в історії кіно. Динамічно, криваво, стильно і з величезною повагою до всесвіту.
Оцінка: 10/10 у рамках жанру. Наполегливо рекомендую дивитися на великому екрані з хорошою акустикою. Flawless Victory!
«Санта Барбара⛵️🏤💸🚁» («Santa Barbara» (1984-1993)) — американський серіял і найдовша мильна опера, яку Я бачив у Своєму житті (аж 2137 серій). Моє знайомство з цією теленовелою відбулося в середині Серпня 1995-го року на каналі УТ-2. Вступні титри з аркою та гучно-динамічною мелодією духових інструментів🎷🎶🎺 моментально запам'яталися всім і перетворилися на леґенду. Це був потужний шквал емоцій і «Санта Барбара⛵️🏤💸🚁» одразу ж стала культовою річчю в Моєму Селі. Це захоплення тривало до 31-го Грудня 1995-го року, а 1-го Січня 1996-го року, в Понеділок, Моє Село сильно збурилося — позаяк майже в той самий вечірній час Студія «1+1» розпочала трансляцію «Династії🏨✈️⛰⛲️» («Dynasty» (1981-1989)). Протистояння за вечірній перегляд тривало кілька місяців і вже навесні 1996-го року остаточну перемогу здобула «Династія🏨✈️⛰⛲️». Але це не було аж такою проблемою, позаяк час показу обох серіялів не був однаковим і Село мало можливість побачити початок «Санта Барбари⛵️🏤💸🚁», а потім перемикало п ... ід час реклами в «Династії🏨✈️⛰⛲️». А зранку серіяли повністю розходилися в часі й тому окремі односельчани мали можливість сповна насолодитися улюбленими теленовелами. Це телещастя тривало до 31-го Грудня 1996-го року й обірвалося раптово, бо з 1-го Січня 1997-го року Студія «1+1» перейшла на телехвилю УТ-2 і «Санта Барбара⛵️🏤💸🚁» з низкою инших телеречей УТ-2 припинила своє життя в Українському телепросторі.
Я добряче прикипів до «Санта Барбари⛵️🏤💸🚁» за ці 16 місяців із «хвостиком» (Моя 9-та і половина 10-ї кляси). Й окрім того, події були надзвичайно цікавими, а сюжетні перепетії вельми кумедними. Так, усе вельми розтягувалося, а більшість локацій і декорацій — простенько-примітивні, штучно й непереконливо нашвидкоруч зліплені і в цьому був свій особливий шарм. Проблем у персонажів також вистачало й інколи доля окремих героїв закінчувалася трагічно — тому цей серіял ніяк не можна назвати легковажним. Також вистачало різноманітних ляпів і сміховинних сюжетних поворотів, але все це дивовижним чином додавало «Санта Барбарі⛵️🏤💸🚁» додаткових балів.
Герої цієї мильної опери стали Нашим повсякденням і Ми доволі органічно вжилися з ними. Спершу відчувалася гіркота розчарування, злости і роздратування, позаяк рух окремих подій змінював свій напрям не туди, куди вели Наші-глядацькі бажання-обговорення-плани-прогнози. Але у такій довжелезній стрічці се є природною закономірністю — якийсь розвиток повинен бути й тому усе хоча й повільно, але закручувалося, розкручувалося, перекручувалося, підкручувалося, відкручувалося, покручувалося, викисало, перекисало, розкисало, бродило, переброджувалося...🌀 Болісно сприймав, коли хтось гинув — і шкода сугубо по-людськи і важко було усвідомлювати, що вони переставали бути часточкою життя🥀. Сумував, коли розходилися гарні пари💔. Я дуже любив окремих героїв і вболівав за них. Кілька персонажів досі є Моїми ідеалами вроди та взірцями аферизму-авантюризму. Навіть ті, до кого Я відчував антипатію чи байдужість мали бодай маленьке, але все одно тепле місце в Моєму серці💖.
Уже після 2010-го Я почав завантажувати й дивитися «Санта Барбару⛵️🏤💸🚁» з першої серії і Мені сподобалося. Окремих героїв грали різні актори, дехто зникав і знову з'являвся — і все це знаменита «Санта Барбара⛵️🏤💸🚁», яка подарувала Мені океан емоцій, спогадів та асоціяцій і тому ставлю 10 балів із 10-ти❗️
«Спадок Ґульденбурґів🕰💍🐴» («Das Erbe der Guldenburgs» (1987-1990)) — німецький серіял, 14 перших серій якого транслював УТ-1 із середини Червня до початку Липня 1997-го року (Мої літні канікули між 10-ю та 11-ю клясами). Загалом обсяг цієї картини — 40 серій, що виходили впродовж трьох сезонів.
У центрі уваги «Спадку Ґульденбурґів🕰💍🐴» — життя аристократичної родини. Ми маємо нагоду пересвідчитися, що представники блакитної крови дихають тим самим повітрям, під їхніми ногами така ж земля, вони закохуються, піддаються спокусі, зраджують, брешуть, радіють, сперечаються, зустрічаються із труднощами, виборюють своє місце під Сонцем, обирають між і між... Так, у них є гроші та маєтки, вони не голодують і не переймаються де їм переночувати і в що вдягнутися — але чи достатньо цього для повноцінного щастя?.. Відповідь отримаємо після перегляду всієї телестрічки.
Перше, що Мене вразило Червневої теленочи 1997-го року — красиво оформлені початкові титри🌳🚜🏘🎵. Шедевральний музичний супровід🎻🎷🎹🎺🎶 ... органічно підкреслює-огортає аристократичну вишуканість «Спадку Ґульденбурґів🕰💍🐴» з його неперевершеною Архітектурою, витонченою Скульптурою, мальовничою Природою з казковими краєвидами🌾🏞, розкішним побутом, просторими апартаментами, чудовим оздобленням⚜️, костюмами, манерами, конюшнями🐎, романтикою, транспортом🚗, акторами та їхньою грою. Саме тому, атмосфера цієї картини є особливою, своєрідно затишно-заспокійливою й інколи співзвучною з Сільськими Червнево-Липневими ночами📺🦉🎑 після Пасовиська незабутнього-щасливого 1997-го року. Не менш приємними були обідні📺🌸🍒🍓🌞 перегляди повторів — все сильніше вникав-зливався з тим красивим кіносвітом, а потім ішов купатися на Дністер, дещо робив удома і міг трохи відпочити перед Пасовиськом🐄🌱🦗🍀🐕. Хочу додати, що тоді Наш Телевізор був безнадійно поламаним і вночи Я дивився в Однієї Бабусі, а денний повтор — в Иншої Бабусі. Й тому нічні та денні сприйняттєво-враженнєві відтінки🎨🎭🖌 однієї і тієї ж серії трохи різнилися, а обговорення на Пасовиську🐄🌱🦗🍀🐕 додавало власного яскравого колориту🍭.
І хоча УТ-1 показав тільки 14 серій, але Я встиг зріднитися з улюбленими героями (за яких увесь час уболівав), а решта персонажів стали частиною тодішнього життя, незалежно від ставлення до них. Після закінчення Мою душу пригнічувала світла туга за «Спадком Ґульденбурґів🕰💍🐴». Тільки після 2015-го року Я дізнався, що є 40 серій і з величезним задоволенням знову поринув у те блаженство, водночас переносячись у Літні шкільні канікули на межі безтурботних Червня й Липня 1997-го року☀️🥒🌼. Після закінчення серіялу нагортали осяйно-ностальґічні сльози й хотілося знову дивитися з першої серії.
Щасливі світлі спогади та приємні асоціяції з тодішнім життям і кількома иншими улюбленими й уподобаними серіялами вимальовують найвищий бал — 10 із 10-ти❗️
«Ніхто, крім тебе💖» («Tu o nadie» (1985)) — Моя улюблена мексиканська теленовела, яку УТ-1 транслював із середини Падолиста 1993-го року до початку Квітня 1994-го року (під час навчання в 7-й клясі). Моєму щастю й гордості не було меж, позаяк нарешті рідний УТ-1 почав показувати мексиканське багатосерійне мелодраматичне кіно. Се була чергова культова річ, на час трансляції якої усе Моє Село застигало перед екранами телевізорів📺, а потім до найдрібніших деталей аналізувало, обговорювало, передбачало. Перебіг подій у серіялі «Ніхто, крім тебе💖» («Tu o nadie» (1985)) інколи був значно цікавішим і важливішим, ніж реальне життя односельчан.
Зав’язка одразу ж усіх зацікавила: Максимільяно, вдаючи із себе простого службовця та назвавшись іменем свого зведеного брата Антоніо, одружуються із красунею Ракель у Ґвадалахарі й одночасно підлаштовує аварію вертольота, в якому летить Антоніо. Ракель, дізнавшись про загибель Антоніо, приїжджає із сестрою Мартою до Акапулько на похорон чоловіка та вел ... ьми здивована маєтним станом Антоніо. Максимільяно під час похорону летить до Ґвадалахари та шантажем змушує батька Ракель підтвердити його злочинний намір, мовляв Ракель і справді вийшла заміж за Антоніо і тепер є Його вдовою...
Шантаж, залякування, страх, брехня, інтриґи, чвари, жадоба, підлість, підступність, заздрість, ненависть упродовж 60-ти 45-хвилинних серій протистоятимуть доброті, порядності, коханню, любові, вірності, відданості, дружбі, шляхетності, честі й до останньої хвилини було незрозумілим що переможе — Добро чи Зло❓ і чи стануть щасливими Ті, Хто на це заслуговує❓
Доладно прописаний сюжет📖🖋, блискуче зіграні ролі🎭, чудовий музичний супровід🎶 і постійне протистояння з надривом емоцій магнетизує так, що враження залишилися на все життя. Переживання та відчуття безсилля переповнювали кожну серію. І навіть зараз, коли Я переглянув цей серіял з десяток разів, — розумію, що герої не могли поводитись по-иншому (навіть тоді, коли Нас-глядачів окремі вчинки відверто дратували-злостили)! Обставини й події в теленовелі змальовані з реальности й тому тепер вона для Мене така ж цікава й популярна, як під час першої трансляції на УТ-1 з одноголосим українським чоловічим озвученням.
Хоча більшість подій серіялу розвиваються у різних приміщеннях, але костюми і побут усіх соціяльних прошарків відтворені правдиво. Локації за межами приміщень також акуратно пропрацьовані й відчуття замкнутости простору практично не виникає. Помітною є відсутність розмаху і певна знімальна камерність без зайвих кадрів уліво-вправо. 🍀Зелень🌿 збагачує картину🌴, а тварин бракує (хоча вони кілька разів згадуються🐐🐥🐥🐥). Зате красиві співи пташок🎵🐦 запам'ятав і запали в Душу окремі епізодичні та другорядні персонажі. Всі ці дрібниці додають певної атмосфери і жодним чином не погіршують загальне враження від перегляду. Мені серіял настільки сподобався, що було вельми цікаво дізнатися як склалася доля усіх персонажів. Там наче все зрозуміло й водночас хотілося останньої серії на 5 хвилин довше задля візуального закріплення майже очевидного!
Я вельми радий, що мав нагоду саме тоді подивитися цю чудову мексиканську мильну оперу й опісля із задоволенням переглядати з давніми-безцінними спогадами — саме тому ставлю 10 балів із 10-ти❗️