Не хотілось знову дивитись бойовик. Хотілось чогось легкого. Але подивилась трейлер і все.. Кім Сонхо зачарував своєю посмішкою. Це його перша роль в кіно. В дорамах він зовсім не такий. Це, напевне, режисер дуже хороший, побачив всі його таланти, подумала собі. Я не дуже люблю жанр бойовик, та все ж маю декілька улюблених фільмів бойовиків. Але два люблю найбільше – це «Новий світ» (2013) та «Ніч в раю» (2020). Саме Пак Хунджон є сценаристом та режисером цих фільмів.
Очікувала чогось похмурого, темного і кривавого, іноді розбавленого зловіщими посмішками Кім Сонхо. Але це був екшн-нуар, навіть іноді трошки комедія. І який же неймовірний образ відтворив Кім Сонхо. Його екшн-сцени і страшні, і захоплююче круті, але іноді все закінчується зовсім неочікувано.. Він неймовірно злий та підступний, але іноді такий милий, та веселий. Як це можна зіграти одночасно?
Темп та напруга фільму постійно зростають. Сюжетна лінія розроблена чудово, провисання сюжету ніде нема. І такі прекр ... асні зміни настрою від повного відчаю, що «все пропало», до радісної посмішки – «ні, герої виплутались».
Інші головні актори теж порадували. Кан Теджу в ролі Марко викликає величезну симпаьію. Йому співчуваєш, за нього переживаєш. Так хочеться, щоб він просто залишився живий в цій неймовірній мясорубці. Актриса Го Ара порадувала абсолютно новим амплуа. І їй ця роль дуже личить. Кім Канву часто грає правильних і добрих персонажів, тому ця роль теж була дуже цікавою.
Чудовий фільм, щоб подивитись в кінці тижня.
Я подивилась цей фільм вже втретє. Як і «Новий світ» (2013) цього ж режисера буду передивлятись ще. Мені сподобався також «Нащадок» (2023). Теж писала про нього.
Та все ж…
Є фільми на один вечір, є хороші, а є такі, до яких повертаєшся, передивляєшся, бо залишається враження, що якісь таємниці нерозкриті, якісь нюанси не враховані, якісь порухи незрозумілі.
Це досить похмура історія про помсту та відплату. Бандит Тегу відхиляє пропозицію перейти в іншу банду. В аварії гине його сестра та племінниця. Після помсти він переховується на острові Чеджу, де зустрічає дівчину, що, здається, не хоче жити.
Так, фільм не для людей зі слабкими нервами. Були моменти, коли примружувала очі, щоб не бачити занадто кривавих сцен. та в інших моментах навпаки широко розкривала очі, щоб насолодитись красою кадру, неймовірною грою акторів та дивними поворотами сюжету.
Чому глядачам подобаються бойовики? Бо в екстремальних ситуаціях краще проявляються всі якості людини, як позитивні, так і н ... егативні. Тому вибух емоцій гарантований. Хоча неможливо придумати абсолютно новий сюжет і можна здогадатись, що буде далі, та все ж режисер зміг захопити глядача. Тут цікава не лише сама історія, але те, як її розповідають. Не буде сотні розбитих машин, або навіть літака, як в бойовиках з іншого континенту, але буде щось зовсім інше. Буде гнів, страх, незадоволення від того, як працює система. Буде зрада тих, кому довірялось безмежно. Бандитські групи не є однорідними, вони тримаються лише владою. Хто має владу, той робить що хоче. Є гроші та сфери впливу. Є держслужбовці, що прикривають злочини. Але є й такі, що залишаються вірними дружбі, родині. Навіть у бандитів бувають моменти шляхетності, ніби кодексу честі, як би дивно це не звучало. Тому дуже цікава роль боса Ма в чудовому виконанні Чха Синвона. (Один з найулюбленіших корейських акторів).
Операторська робота була приголомшлива. Дуже гарно показано природу острова Чеджу. Який баланс тиші та звуку, музика та кінематограф були ідеально синхронізовані. Який баланс бійок і прекрасних пейзажів. Цікаво показані сцени погоні та бійок, а ракурс, під яким вони знімалися, був ідеальним. Відчувалось кожне поранення Тегу. Сцени з машинами були теж дуже реалістичними.
Актор Ом Тегу бездоганно грає гангстера. Його зовнішній вигляд, його хрипкий голос (дивитись треба з субтитрами), справляють враження сильного та відповідального чоловіка, хай і бандита. Дівчина Джейон у виконанні Чон Юбін здавалась спочатку зовсім байдужою. Між ними було достатньо хімії, яка все ж не зменшила жорстокого настрою фільму. Чи було кохання? Чи це була абсолютно лишня сюжетна лінія? Думаю, саме через відносини Тегу та Джейон фільм отримав таку глибину. Адже це не пристрасть двох приречених людей, вони необхідні один одному, щоб жити далі, жити стільки, скільки зможуть… Зустрілись той, хто не мав причини жити й та, що не мала часу жити. Мені це дуже відгукнулось.
Ще трошки про інші ролі головних акторів. Мені захотілось ще помилуватись їх акторською майстерністю. Актриса Чон Юбін зіграла головні ролі в дорамах «Вінченцо» та «Тебе кличе час». А Ом Тегу в дорамах «Крамниця світла», «Мій милий бандит» та моторошному трилері «Рідне місто».
Фільм «Ніч в раю» для тих, хто любить фільми про мафію, про банди, бойовики з напруженим сюжетом та цікавими персонажами
📽"Квіти війни" - китайсько-гонконгзький історичний драматичний воєнний фільм 2011 року режисера Чжана Імоу з Крістіаном Бейлом, Ні Ні, Чжан Сіньї, Тун Давей, Ацуро Ватабе, Шігео Кобаяші та Цао Кефан у головних ролях. Фільм заснований на романі Гелін Янь "13 квітів Нанкіна", натхненній щоденником Мінні Вотрен. Події відбуваються в Нанкіні, Китай, під час Нанкінської різанини 1937 року під час Другої китайсько-японської війни. Група втікачів, знайшовши притулок у церковному комплексі, намагається пережити звірства японських солдат.
Чжан Імоу про послання фільму.
Незалежно від того, які війни чи катастрофи відбуваються в історії, те, що оточує ці часи, - це життя, любов, спасіння і людяність. Я сподіваюся, що ці речі відчуваються в цій історії. Людська сторона історії була для мене важливішою, ніж передісторія різанини в Нанкіні. Людська природа, любов і жертовність - це ті речі, які дійсно вічні. Для мене ця подія є історичним тлом фільму. Але вічне питання істо ... рії - як людський дух виражається у воєнний час".
Чжан зазначив, що історія у "Квітах війни" відрізняється від багатьох інших китайських фільмів на цю тему, оскільки розповідається з точки зору жінок.
Листаючи відгуки звичайних глядачів на Letterboxd чи IMDb видно, що переважна більшість схвальна, тобто вище середнього і вище. Що стосується критиків, то в основному це змішані та середні, окрім поодиноких позитивних відгуків.
На мою думку фільм сильний і заслуговує набагато більшої уваги, ніж отримав. Зрозуміло, що на даний момент починаючи від дати релізу кількість людей, які переглянули фільм чи то на DVD, чи стрімінгових сервісах, чи піратських сайтах зросла, але в прокаті фільм провалився зібравши 98.2 мільйони доларів при бюджеті в 94 мільйони.
Вважаю це несправедливим. Фільм рекомендую до перегляду. Один з тих фільмів, які довели до сліз.
Мабуть, один з найтрагічніших і водночас найсмішніших фільмів про євреїв, які я бачив. І не тільки про євреїв, бо ця епідемія зараз штучно поширюється по всьому світу. Йдеться про базові світоглядні засади, з якими ми крокуємо в наше світле майбутнє. Найвеличніший і найцінніший дар, який ми отримали від Творця - це свобода вибору. Він подарував її нам тому, що Він не тільки нас любить, але також і довіряє нам. Цю Богом дану свободу неможливо відібрати навіть у засуджених, бо вона знаходиться не назовні, а всередині людини.
Найгірший вибір, який можна зробити в цьому світі, - відмовитися від цієї свободи. Для цього слід розписати на папері у двох стовпчиках весь свій життєвий уклад у найдрібніших деталях: це - можна, а оце - зась, бо інакше матимеш після смерті "геєну огненну і скрегіт зубів". Зате вже не треба мучитися щоденним вибором між світлом і темрявою. І ось наш позитивний герой Ларрі Гопник начебто повністю вписався в перший стовпчик, але в нього чомусь все почина ... є раптом валитися: робота, сім'я і так далі. У чому ж справа? - питає він по черзі у трьох рабинів. Я ж нічого поганого не зробив! Дуже характерно, що ніхто з "наймудріших" не дав йому чіткої відповіді або поради, а лише напустив словесного туману. Мовляв, що б ти не робив, мерзенний рабе божий, не дано тобі втямити мету великого божого задуму, а тим паче - щось у цьому задумі змінити. Змирися, працюй і не нарікай.
Це фальшиве гасло, цю туфту постійно втокмачують через маскультуру в суспільну свідомість не тільки ортодоксальних євреїв, але й усіх інших людей. Воно є дуже зручним і корисним для тих багатих гопників, які вже влаштувалися (як їм здається) там, на відрізаному вершечку піраміди зі всевидячим оком, і дуже бояться звідти впасти.
На відміну від рабів, які досі не можуть вийти зі стану рабства, вільній людині позбутися цієї навіяної мани можна досить легко. Треба тільки постійно пам'ятати, що ми - Діти Божі, а не раби. У кожному з нас - частина Творця, отож і творіть собі на здоров'я, прислухаючись до свого серця. Озирніться і побачите, скільки навколо можна всього змінити, якщо почувати себе господарем, а не рабом.
І не треба відволікати дурними запитаннями рабинів та попів: вони, як і Ларі Гопник, теж намагаються зв'язатися зі своїм головним "шефом", щоб зрозуміти, що відбувається. Тож, якщо хтось намагається переконати вас, що Бог насолоджується вашими слухняними стражданнями, не вірте своїм вухам! Гадаєте, Творцеві цікаво спостерігати за діяннями сумних мучеників-невдах? Та ні, зовсім навпаки: Бог любить веселих переможців!
2013
"Жінка в пісках, Жінка в дюнах або Жінка з дюн" - японський авангардний психологічний трилер нової хвилі 1964 року режисера Хіроші Тесіґахара з Ейдзі Окадою, Кьоко Кісідою в головних ролях. Фільм отримав широке визнання критиків і був номінований на дві премії "Оскар". Сценарій до фільму був адаптований Кобо Абе за його однойменним романом 1962 року.
"Жінка в дюнах" була незалежним спільним проектом Teshigahara Productions та Гільдії японських художніх театрів, групи молодих кінематографістів, які намагалися створювати політико-естетичні фільми на противагу домінуючій студійній продукції 1960-х років, яку вони вважали комерційною, нехудожньою та нецікавою.
Фільм вважається шедевром Тесіґахари, і зараз широко визнаний одним з найкращих фільмів усіх часів.
Кіношкола Strictly Film School описує його як "промовисту і моторошну алегорію людського існування". За словами Макса Тессьє, головною темою фільму є бажання втекти від суспільства.
Се ... нс фільму як і роману криється в питанні, – яка позиція людського життя гідна поваги? Нескінченна боротьба з суспільством і повсякденністю або ж смиренність зі своєю незначною і сіркою роллю в цьому світі? Тут гостро стоїть вічне питання про існування людини, про смирення і протистоянні, про неминучість долі або можливості змінити дійсність.
Основна проблема розкривається за допомогою міркувань про сенс життя. Людина втратила зв’язок з навколишнім світом, повністю зосередився на власному «я» і зрозумів, що його життя в покинутому селі майже нічим не відрізняється від життя в Токіо.
Саме в той момент пропадає мотив опору. Герой затихає, намагаючись прийняти думку про те, що він – лише піщинка, як і всі люди навколо нього. Якщо раніше він намагався знайти причину, щоб вважати себе винятковим, то зараз віддався вільній течії.
Але практично в самому кінці твору він виявляє в піску воду. І ця деталь не є випадковою. У той момент він розуміє, що життя і її порятунок залежить лише від нього самого. Його спроби до опору були безпідставні.
Пісок – суспільство, яке вимагає від кожного підпорядкування і однаковості, а вода – саме життя, і вона може дозволити людині переродитися, стати іншим, змити з себе все усталені порядки і воскреснути в новому обличчі.
Пустеля – символ самотності і спустошення.
Море – символ заколоту і бурі в душі.
Яма в піску – це метафора нашого існування.
📽"Королівська битва" - японський антиутопічний бойовик 2000 року, знятий режисером Кіндзі Фукасаку за сценарієм Кента Фукасаку, заснованим на однойменному романі 1999 року Косюна Такамі. У фільмі знялися Тацуя Фудзівара, Акі Маеда, Таро Ямамото, Чіакі Куріяма, Коу Сібасакі, Масанобу Андо та Біт Такеші. Фільм розповідає про групу учнів молодших класів середньої школи, яких японський тоталітарний уряд змушує битися на смерть.
Фільм "Королівська битва" вийшов на екрани Японії 16 грудня 2000 року компанією Toei з рейтингом R15+, який рідко використовується в Японії. Фільм викликав суперечки і був заборонений або вилучений з прокату в кількох країнах. Компанія Toei відмовлялася продавати фільм будь-якому американському дистриб'ютору протягом більше десяти років через побоювання щодо потенційних суперечок і судових позовів, доки компанія Anchor Bay Films не придбала фільм у 2010 році для прямого відеорелізу. Фільм отримав схвальні відгуки критиків і, особливо післ ... я виходу на DVD, здобув велику кількість прихильників у всьому світі і став культурним феноменом. Його часто вважають одним із найкращих фільмів Фукасаку та одним із найкращих фільмів 2000-х років і всіх часів.
Фільм примітний тим, що в ньому знялося багато молодих, невідомих акторів, які згодом стали зірками, а також тим, що допоміг зародитися жанру "королівська битва" та мав великий вплив на світову популярну культуру, надихнувши на створення численних творів у цьому жанрі.
Квентін Тарантіно вважає "Королівську битву" одним з найвпливовіших фільмів останніх десятиліть, який також має відбиток і в його роботах особливо у фільмах "Убити Білла". Персонаж Гого Юбарі, якого грає Чіакі Куріяма, схожий на героїню фільму "Королівська битва" Такако Чігуса.
Загалом роман та фільм мали вплив на різні фільми, серіали, аніме, манґи, комікси.
Одними з найвідоміших прикладів про які чули більшість "Аліса в прикордоннні", "Гра в Кальмара", "Голодні ігри".
"Королівська битва" була останнім фільмом, який повністю зрежисував Кіндзі Фукасаку. Він почав працювати над продовженням під назвою "Королівська битва II: Реквієм", але помер 12 січня 2003 року, знявши лише одну сцену з Такеші. Його син, Кента Фукасаку, який також написав "Реквієм", завершив роботу над фільмом того ж року. Сиквел отримав переважно негативні відгуки і був визнаний гіршим за свого попередника.
Протягом одинадцяти років фільм ніколи не виходив в офіційний прокат у США чи Канаді, за винятком показів на різних кінофестивалях. Фільм був показаний тестовій аудиторії в США на початку 2000-х років, що призвело до негативної реакції на зміст стрічки. Реакція була зумовлена невдовзі після трагічних подій 20 квітня 1999 року в школі Колумбайн, штат Колорадо, де сталася стрілянина в школі та спроба вибуху бомби. Злочинці, учні дванадцятого класу Ерік Гарріс і Ділан Клеболд, вбили дванадцять учнів і одного вчителя; десять були вбиті в шкільній бібліотеці, де Гарріс і Клеболд згодом покінчили життя самогубством. Ще двадцять одна людина отримала вогнепальні поранення, відбулася перестрілка з поліцією. Ще троє людей були поранені при спробі втечі.
Згідно з книгою "Японське кіно жахів", "Усвідомлюючи синдром Колумбайна, який також вплинув на сприйняття "Матриці" (1999), значна частина тестової аудиторії "Королівської битви" засудила фільм за його "бездумне" та безпідставне насильство, що дуже нагадує ставлення британців до "Солом'яних псів" Сема Пекінпа (1971) під час його першого виходу в прокат.
Угоди про північноамериканську дистрибуцію фільму так і не було досягнуто через численні корпоративні та юридичні проблеми як з боку японської Toei Company, Ltd., так і з боку потенційних північноамериканських студій, незважаючи на взаємну зацікавленість. 2005 року представник потенційного американського дистриб'ютора заявив, що японські керівники Toei Company отримали пораду від американських юристів, які були присутні на тестових показах на початку 2000-х років, що "вони потрапили б до в'язниці", якби фільм вийшов в масовий прокат у Сполучених Штатах у той час.
Після виходу оригіналу було випущено спеціальне видання фільму, яке містило вісім додаткових хвилин хронометражу. Незвично, що додатковий матеріал включає сцени, зняті після виходу оригіналу.
Флешбеки до баскетбольного матчу, який використовується як рамка для всієї історії.
Спогад, який розкриває ймовірну причину психічного захворювання або соціопатії Міцуко Соуми. Вона повертається додому зі школи і застає свою матір п'яною з незнайомим чоловіком, який намагається до неї приставати. Потім вона зіштовхує його зі сходів, де він розбився на смерть.
Три епілоги (так звані "реквієми"). Перший є продовженням баскетбольної сцени, де показано, як учні 3-Б виграють свою гру. Він також підкреслює очевидну соціальну тривогу Міцуко та відчуження від однокласників з 3-Б. Другий - видіння Нобу, який просить Шую подбати про Норіко (повторення галюцинації, яку він бачив раніше у спеціальній версії фільму). Третій - сцена між Кітано і Норіко, які невимушено розмовляють на березі річки; частини цієї сцени (послідовність сновидінь) також з'являються в оригінальній версії фільму, але з приглушеним діалогом, тоді як у реквіємі він чутний і розкриває дружбу чи інші стосунки, які могли існувати, а могли й не існувати між Норіко і Кітано.
Додаткові кадри на маяку після перестрілки.
Додані кадри реакції в класі та продовження існуючих кадрів.
Додаткові CGI у фільмі.
📺"Сумнів/Близький зрадник" - південнокорейський кримінальний психологічний трилер про дилему, яка постає перед найкращим корейським профайлером, коли він дізнається таємницю своєї доньки, пов'язану з вбивством, яке він розслідує.
Щоб не розводити тут багато літер і натяків на сюжет, бо це буде шкідливо для сприйняття та занурення в історію, тому слід одразу сказати, що я рекомендую до перегляду дану драму. Якщо ви шукаєте серіал, який триматиме вас у напрузі, то це може бути саме той, що вам потрібен. Я вважаю, що це чудовий проєкт і він добре розвивається, але це може залежати від глядача. Один з моїх фаворитів, що виходили в 2024 році.
Додав у свій список серіалів та фільмів зрежисованих чи написаних жінками. Тут ми маємо дует і режисерку, і сценаристку.
Серіал намагається донести певну думку, але я не буду її писати, бо це може певною мірою слугувати спойлером, але я думаю ви здогадаєтесь після перегляду.
📽"Black Out / Затьмарення: Білосніжка мусить померти" - південнокорейський телесеріал 2024 року, написаний сценаристкою Со Чжу Йон, знятий режисеркою Бьон Йон Чжу, заснований на німецькому романі письменниці Неле Нойгауз "Білосніжка має померти", він розповідає про низку інцидентів, що трапляються в закритому селі.
Сценаристка добре попрацювала, розкриваючи правду шматочок за шматочком протягом всієї історії, тримаючи в курсі подій, не даючи легко здогадатися про правду до фінальних епізодів. Так, в процесі перегляду перших епізодів ви зрозумієте, що щось не так, тим паче історія не може зробити з головного персонажа злочинця. Вам будуть закидуват наживку і ви почнете підозрювати різних персонажів, але ви все одно не зрозумієте як все було і не бачитимете всієї картини до самого фіналу.
Хто шукає таємничі кримінальні трилери, то це для вас. А якщо ви ще й збираєте серіали чи фільми зрежисовані та написані жінками, то тим паче це подвійна знахідка.
Серіал ... був запрошений до позаконкурсної секції і мав світову прем'єру в секції "Rendez-Vous" Каннського фестивалю 2024 року. Він також привернув увагу глядачів з усього світу завдяки своєму щільному сюжету, чудовій режисурі та акторській майстерності.
Хан Те Джу очолює групу з розслідування злочинів. Він пережив стрімкий злет у кар'єрі і довіряє даним більше, ніж людям. Розслідуючи справу про серійне вбивство, він потрапляє в аварію. Прокинувшись, Хан Те Джу опиняється у 1988 році. Він не знає чому, але тепер він детектив, призначений на роботу в поліцейський відділок у маленькому містечку. Щоб повернутися в сьогодення, Хан Те Джу намагається розкрити справу про серійне вбивство.
Кінець 80-х у Південній Кореї - це все ще епоха грубих поліцейських методів, таких як побиття підозрюваних. Більш наукові методи тільки почали впроваджуватися в основні поліцейської процедури, сексизм процвітає, а про політкоректність ніхто не чув. Збір інформації відбувається вручну, оскільки немає можливості зайти в інтернет чи пробити по якійсь базі двома кліками, і найшвидший спосіб дізнатися щось - це часто просто вийти на місце події.
На початку кожного епізоду вказано, що серіал засновано на однойменному британському серіалі 2006 року. Але ... дана драма не є копіпастом. Я подивився оригінал і я просто в захваті наскільки сценаристи та режисери корейської версії постарались та все змінили. Це просто два різних серіали з деякими спільними елементами.
Концепт такий же - головний герой попадає в кому і повертається в минуле, але на цьому якби й все. Частина справ в корейській версії є оригінальними. Є також ті, що відсилають нас до британської версії та випадковим чином розподілені з обох сезонів, але кардинально перероблені маючи лиш схожі елементи, а частина з них вплетені в основну сюжетну лінію, що одночасно пов'язана з дитинством Хан Те Джу, якої немає в оригіналі.
Персонажі теж відрізняються в корейській версії вони більш відкриті у вираженні почуттів і вони розвиваються, а в британській версії вони незмінні та загалом є два основних персонажі інші є менш помітними.
Рімейк приділяє значно більше увагу взаємодії між усіма персонажами та самим персонажам, всі вони є частиною ансамблю, ми стаємо свідками того як їхній зв'язок міцнішаєш і це перетворює їх в родину, що викликає у нас прив'язаність.
Актори виконують свою роботу на відмінно, але особливо виділяється Ґо А Сон у ролі На Йон. На Йон дійсно розумна, має багато впливу на хід розслідувань, вона затримує злочинців, ми бачемо її знання в психології на практиці, вона робить всілякі записи навіть коли її ніхто не просить, постійно допомагає Хан Те Джу. Завдяки Хан Те Джу, який дав їй проявити себе, Кан Дон Чоль та інші його підопічні перестають бачити в ній прислугу, яка варить каву, риється в паперах чи пере шкарпетки, а детектива, вона стає повноцінною частиною команди. Енні в британській версії була просто фоном з якою розмовляли, щось там ніби підсказала, але персонаж слабо розкритий і до самого кінця її так і не сприймали серйозно, а її колеги, окрім Сема, так і залишились сексистами.
Зрозуміло й те, що відмінність і в тому, що корейська версія наповнена великою кількістю місцевого колориту та відбувається на фоні історичних подіїй, які теж мають деякий вплив на сюжет.
Британський серіал в загальному мав теж 16 серій, але виходив у вигляді двох сезонів, а справа вбивці, яка пов'язана з тим, як Сем потрапив у 70-ті, була розкрита в першій серії. Інші справи не пов'язані. У британській версії ми також бачимо брата нинішнього серійного вбивці, взятого під варту живим. Найголовніше, що старший брат ніяк не пов'язаний з батьком Сема. Це абсолютно окрема сюжетна лінія на відміну від корейської версії.
Судячи з багатьох рецензій критики порівнють обидва проєкти та в чому їхня відмінність, а не що гірше, а що краще. На відмінну американського рімейку, який очевидно є провалом. Я не хочу сказати, що оринінал поганий, просто на мою думку корейська версія покращила сам концепт і окрім похмурості додала його душевності, жвавості, кумедності.
Для мене корейська версія краща, глибша, ширша, з центральним сюжетом, але я віддаю належне, що без оригіналу її б не було, але я також захоплюсь тим, як все було круто перероблено та додано свого, а справи вийшли куди заплутанішими. Це явно не з категорії рімейків клонів або рімейків провалів. Тож ви можете дивитись обидві версії. Обидві варті уваги.
📺"Партнери для правосуддя" - південнокорейський телесеріал 2018 року з Чон Чже Йоном та Чон Ю Мі в головних ролях. У жовтні 2018 року MBC оголосив про продовження серіалу на другий сезон, прем'єра якого відбулася у червні 2019 року.
Драма розповідає про слідчого прокурора і судмедексперта, які об'єднують зусилля, щоб вистежувати злочинців. Будь-який контакт залишає слід. Не буває ідеальних злочинів, і наші герой та героїня мають ідеальну співпрацю, які створюють найкращі команди.
Заплутані сюжетні лінії, переконливі персонажі та майстерне поєднанням криміналістики і юридичної драми. Крім того, серіал вплітає соціальні коментарі та досліджувати теми моралі, етики та людського буття.
Другий сезон піднімає градус напруженості на вищий щабель завдяки захоплюючому сюжету, сповненому заплутаних розслідувань злочинів, психологічної глибини та непохитного прагнення до справедливості.
Шанувальники кримінальних драм, криміналістичних трилерів і юриспруденції точно ... оцінять.
Режисер Но До Чоль, який зняв перший і другий сезони, натякнув на можливість продовження під час прес-конференції, присвяченій фіналу другого сезону. Він зазначив, що історія судмедексперта Пек Бома та прокурора-новачка Ин Соль ще не завершилася, залишивши двері відкритими для подальших пригод.
Тож залишається сподіватись, що третій сезон колись вийде, але ймовірність дуже низька посилаючись на те, коли виходив другуй сезон. У будь-якому випадку попри відкритий фінал серіал вартий уваги. Мені дуже сподобався.
Хороше кіно. Це не фільм жахів, а більше темна казка з елементами фольклору. Містичне фентезі про вигнання нечистої сили. Скажімо, The Conjuring але дійство відбувається в горах Південної Кореї і головних героїв не два а чотири.
Відмінністю від західних фільмів, окрім того що це азіатське кіно, також є цікаві магічні обряди і ритуали при розкопках могил. Обряди не так сильно вражають, як колись побачені у фільмі Виття (The Wailing). Але теж дуже цікаві, первісні і красиві. Приємно слухати в навушниках і прямо відчувати вібрації.
Умовно фільм можна поділити на дві рівні частини. Перша більш стандартна і звична, а після другої історія отримує поштовх для подальшого розвитку і навіть приємно дивує.
Рекомендую до перегляду!
Фільм *Смерть путіна* режисера Патрика Веги є спробою представити психологічний портрет російського диктатора, охоплюючи ключові моменти його життя та політичної кар'єри. Стрічка вирізняється інноваційним підходом до візуалізації: за допомогою технології ШІ обличчя актора Славоміра Собали було змінено для максимальної схожості з Володимиром путіним.
Сюжет охоплює понад шість десятиліть, починаючи з дитинства путіна, і включає такі події, як війна в Чечні, теракти в Беслані та на Дубровці, а також вторгнення в Україну. Режисер додає елементи містики, вводячи вигаданих персонажів, які впливають на дії головного героя, що надає фільму психоделічного та нетипового характеру.
Проте найбільша проблема фільму в тому, що він, по суті, виправдовує путіна, намагаючись зобразити його жертвою обставин, а не військовим злочинцем, що свідомо знищував цілі народи. Таке подання матеріалу розмиває відповідальність і створює враження, що глядачеві нав'язують співчуття до людини, яка ... віддала накази про масові вбивства. Це небезпечний хід, який лише сприяє маніпуляції суспільною думкою.
Незважаючи на це, фільм привертає увагу своїм новаторським використанням технологій та спробою заглянути у свідомість тирана. Моя оцінка 8 з 10 свідчить про те, що, попри суперечливий меседж, стрічка змогла справити враження завдяки сміливому підходу та технічним нововведенням.
Великий Кім Кі Дук і один з його найкращих фільмів! Захват, захват без слів!
Це не претензійна оригінальність, як деяке андеграундне кіно, це справжній шедевр, справжня оригінальність, справжні почуття.
Те, до чого хтось із режисерів не в змозі дійти за ціле творче життя, дається Кіму легко, як дихання.
Одна з основ філософії даосизму, це прагнення до природності. І саме природність так добре вміють показувати режисери Азії.
Просто ріка, просто хижка, просто монах, просто навчання, просто доля, - все показано таким прекрасним і справжнім. Без намагань прикрасити, та чомусь зовсім не нудно.
Ми часто забуваємо, що життя прекрасне. Кім показує красу цього світу так, що щемить серце.
Фільм сподобається тим, хто вміє тонко відчувати і не дуже цікавиться екшеном в кіно.
Він як ковток свіжого повітря, справжній, простий, геніальний.
І будьте готові до того, що у цього режисера всі персонажі мовчать майже увесь фільм. І це надзвичайно!
Намагаючись жити нормальним життям, смертоносний убивця повинен якось захистити молоду жінку та дати відсіч чоловікові, що прагне помсти. Чи обійдеться герой без вбивства? Це другий фільм серії про Фейбла – легендарного вбивцю.
Дивилась перший фільм декілька років тому. Тоді я лише трохи занурилась в японське кіно. Все було занадто незвично, здавалось нелогічним, то надмірно жорстоким, то занадто сентиментальним. Японське кіно – це інший світ, АБСОЛЮТНО несхожий на кіно, до якого звикли більшість глядачів. Я теж колись була такою. Бо задоволення від кіно часто буває саме через схожість з тим, що ти вже знаєш, через звичні ситуації, знайомих акторів, знайомі чини та наративи. Не всім хочеться пірнути в щось таке чуже.
Цей фільм мені сподобався більше першого, думаю перший потрібно передивитись.
Але ж так не можна знімати фільми. Коли спочатку завмираєш від жаху, а через декілька секунд починаєш посміхатись, бо кумедність зашкалює. Так майстерно поєднувати те, що ... не поєднується, здатні лише японці, це особливий острівний менталітет.
Так, за сюжетом Фейбл не може нікого вбивати, але він повинен захиститись, бо його мають вбити. Юнічі Окада неперевершений в ролі Фейбла. Він такий зовні байдужий і такий серйозний. Але іноді виглядає дуже смішним.
Стиль фільму витриманий чудово. Якудза у фільмі типові, вони говорять буденно про вбивства, але мають певні норми честі.
«Ти не вбивця. Відчуваю це по запаху».
«Ти впевнений, що його можна було відпускати?
-Усе буде гаразд. Він же професіонал. Я відчуваю цей запах»
Візуально фільм гарний. Гарно підібрані кольори – червоні рибки, червона голова папуги. А риби в домі Хінако… були зелені. Це дрібниці? Ні, це японське кіно. І дощ вночі й останній пазл в картину зоряного неба – все для повноти картини.
Та й екшн сцени японці знімають прекрасно. Секунда тиші перед вибухом. Карколомність погонь по риштованнях будинку, невідворотність загибелі в сценах у лісі. Робота оператора і монтажера підсилює напругу, але дивує своєю досконалістю.
Мені сподобався цей фільм.
Рецензія на японський фільм Місто демонів (2025) Netflix.
Є українські субтитри. Загалом фільм поганий. Особливо це стосується акторської гри. Абсолютно всі погано грають, але головний герой найгірше. Його обличчя не виражає емоцій. Головний злодій більше схожий на героя мелодрами з умовного 1+1 2007 року. Навіть якщо робити знижку на азіатське кіно і їх стиль. Фільм заслуговує на 4/10 але за криваві бої і азіатський вайб накинув кілька балів.
Сюжет не оригінальний. Побудований на помсті. Де потрібно пройти спочатку босів поменше, щоб дістатися до головного антагоніста. Піднятися на вежу і врятувати "принцесу".
Я додивився, а вам не раджу) Краще переглянути щось із класики.
