9/10 Потрібно дивитись і важко дивитись

Попередження: рецензія містить спойлери

Переглянув цей серіал лише вчора. Коли у травні почався ажіотаж навколо нього, подумав, що це чергова спроба нам - наївним Українцям, показати з-за океану, як все насправді в нас було. А ще більше мене знеохочували до перегляду мої закордонні друзі, котрі після цього серіалу одразу захотіли їхати в Чорнобиль та Прип'ять, навіть не в Україну та Київ, а лише до тих двох місць. І хоча сама катастрофа безпосередньо не торкнулася мене та моєї родини, але я досі відчуваю той біль, котрий отримали ліквідатори та їх сім'ї, мільйони Українців, Білорусів та інших жителів тодішнього СРСР. Я з ними солідаризуюсь, а от закордонні глядачі - сумніваюсь. Тому здавалось, що цей серіал викличе лише нову хвилю туристів до зони відчудження і розвиток нових старих стереотипів про Україну - "Чорнобиль, війна, корупція, проституція..."

Але все ж таки переглянув... І не міг заснути до світанку. Ця стрічка дуже реалістична, важка та безжалісна. Без хеппі ендів, без променя надії. "Найнебезпечніше місце на Землі" - є такий вираз у цьому серіалі про Прип'ять. І це 100% правда. Ось ціна перебування України у складі сатанинської імперії зла. Цей серіал мають переглянути всі Українці та ще раз переосмислити цю катастрофу.

3 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
7/10 Навіть найстрашнішим потрібна допомога

Оскар - 2000, "Найкращий фільм", номінант

Для мене досі здається дивним, що цей фільм взагалі потрапив у оскарівський шорт-ліст, адже для цієї кінопремії він доволі-таки нетиповий. Наприклад, у 1992 році переміг триллер “Мовчання ягнят”, але це мало не єдиний представник жанру в історії, який взяв головну нагороду. Зазвичай, такі кінокартини навіть в номінацію не потрапляють. Та все ж, вочевидь, старі консервативні академіки знайшли у цьому фільмі щось для себе.

Можливо, причина у тому, що фільм насправді доволі проникливий. Про незавершені справи. Про трагічні долі. Про те, як важко бути не таким, як усі. Про те, що найближчі люди тебе завжди зрозуміють і підтримають. А ще - про те, що “навіть найстрашнішим потрібна допомога”. У принципі, це могла б бути класична оскарівська драма про психологічні проблеми дитини, яка переживає розлучення батьків, але автори пішли трохи іншим, нетиповим, шляхом.

Тим не менш, усе написане вище у фільмі, як на мене, не головне. Воно виглядає не червоною ниткою, а, скоріше, пунктирною лінією на сюжетному полотні. Та і всі ми - не академіки, не критики, а рядові кіноглядачі, - любимо цей фільм скоріше не за смислове навантаження, а за той самий сюжетний твіст, не заспойливши який дуже важко писати рецензію (та я все ж спробую). Справді, це один із тих випадків, коли знання про те, у чому фокус, краде відсотків 80 задоволення від перегляду. Це фільм на один раз. Не в сенсі, що поганий. Просто неочікуваний сюжетний поворот є його основою. Думаю, були глядачі, які одразу здогадалися, що тут і до чого, але я не з їх числа. І можливо, саме тому він справив таке неймовірне враження під час першого перегляду, із бажанням поставити йому 10 із 10, а от при повторному викликав масу питань. Приведу лише ті, які можна озвучити без спойлерів.

От наприклад, яким чином доктор Малькольм взагалі дізнався про хлопчика Коула і про те, що той має проблеми?
Чому хлопчик не здивувався, коли Малькольм сказав, що у них була призначена зустріч, якщо її явно ніхто не призначав?
Якщо сам Малькольм дізнався інформацію про пацієнта якимось “кружним” шляхом, то невже йому самому це не здалося дивним? Якщо він із певних причин не звертав уваги на несприйняття його оточуючими, списуючи на те, що він віддалився і заглибився в роботу, то факт викрадання ним досьє пацієнта (який, вочевидь, мав місце), повинен був би насторожити його самого.
Де він збирався влаштовувати прийом хлопчику? Приходити до нього додому постійно? А його самого це не насторожило?
А поведінка його дружини? Невже він так і не спробував жодного разу навіть поговорити з нею?
Чому всі привиди, які давно померли, страшні і жахливі, і лише один виглядає нормально, хоч теж помер давно і насильницькою смертю?
Як так виходить, що привиди то знають, то не знають, що вони померли? І якщо вони про це знають, і їм потрібна допомога хлопчика, чому про неї прямо не попросять? А якщо не знають, то як взагалі можна говорити про те, що вони хочуть його допомоги? У них після смерті атрофується і відпадає частина особистості, відповідальна за соціальні контакти (закадровий сміх)?
Що таке взагалі привиди? Це душі чи зліпки спогадів? Наскільки вони матеріальні? І якщо вони нематеріальні, то як можуть контактувати з предметами? А якщо контактують (а вони явно контактують), то навіщо їм для допомоги земний хлопчик ?

Запитання, запитання… звісно ж, це все можна спробувати пояснити, але у комплексі така кількість запитань викликає відчуття, що із сюжетною логікою не все добре, і це добряче псує післясмак. У якийсь момент навіть починає здаватися, що тебе просто надурили, підсунувши у красивій обгортці самі знаєте що...

Тим не менш, є ряд сцен, поставлених просто прекрасно. Спочатку в них лишається непоміченою наявність якогось “подвійного дна”. Ти просто бачиш лікаря, який віддаляється від друзів і рідних, поринаючи глибоко в роботу, щоб спокутувати свою провину, і лиш дещо пізніше історія розставляє все на свої місця. І саме момент усвідомлення того, яким чином, що і куди тут розставляється, являє собою найгостріший момент задоволення.

Так що, загалом картина непогано задумана і виконана, затягує, дозволяє пережити потрібний емоційний катарсис. Але претензій до містичної складової вистачає, тоді як драматична загалом нічим не унікальна. Тому виникає питання до академіків: чому із усіх кінокартин, знятих у різні роки у даному жанрі, їм настільки сподобалася саме ця? Адже ідея не принципово нова, а сюжетна логіка неідеальна. Можливо, річ у емоціях та жанрових художніх прийомах, завдяки яким все вказане вище здатне відійти на другий план? Але чому тоді так мало фільмів даного жанру взагалі номінують на премію “Оскар”? Чому саме для цього зробили виняток? Жаль, що я так і не дізнаюся відповіді.

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
1/10 Прихована пропаганда

Попередження: рецензія містить спойлери

Так сталось, що друзі затягнули мене переглянути цей твір. Що ж, кінострічка сповнена огидною пропагандною та прихованим змістом. "Доблесні" м'ясники з КҐБ борються лише зі злодіями і за мир у всьому світі, натомість американські спецслужби підступні, Московія сповнена талановитими красунями, котрі розмовляють багатьма іноземними мовами, цитують на пам'ять класиків та голими руками здатні розправитись з багатьма поганими хлопцями. І взагалі, протистояння спецслужб чомусь відбувається на території Франції... Вам це нічого не нагадує? КҐБ також наділяється багатьма позитивними рисами, всесильністю та взагалі інтегрованістю у цивілізований світ. Москва 80-их років показана як звичайний сучасний мегаполіс із супермаркетами, банкоматами, комп'ютерами та стільниковими телефонами... А головна героїня - звичайна російська дівчинка, скромна, вихована, але холоднокровно жорстока.

І як взагалі цю стрічку дозволили в прокат в Україні, коли там на кожній сцені демонстративно показуються серп і молот, лєнін і дзержинський?

От так подивляться наївні французи, американці і наші малороси цю стрічку і подумають - "а КҐБ це не так і погано, з ними навіть можна домовлятись"...

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною
Злочин і кара
Злочин і кара (1998)
Crime and Punishment
9/10 Злочин і кара по-американськи.

Фільм Джозефа Сарджента - в переліку багатьох екранізацій видатного роману Ф.Достоєвського "Злочин і кара".
Знятий у далекому 1998 році, він зовсім не претендує на ефектність та видовищність у порівнянні з більшістю сучасного голлівудського кінопродукту. Та й основа фільму - психологічний, філософський роман, який , правду кажучи, втілити на екрані в усій повноті практично дуже важко, якщо взагалі можливо.
Американську кіноіндустрію часто критикують за спроби показати класиків світової літератури очима голлівудських режисерів.Вони нерідко "грішать" намаганнями спростити або прикрасити оригінальні творіння. Але слід визнати, що глядач ,як правило, не ігнорує можливість перегляду кіно, пропустивши перед тим етап прочитання власне художнього твору, тому уявлення про сам цей твір зазвичай формуються лише на основі кіноверсії. Що маємо - те маємо..
Особисто я вирішила переглянути цей фільм з декількох причин. По-перше, після перерви у років п'ятнадцять, перечитала знову роман та відкрила для себе нові ідеї та враження. Випадково натрапивши на фільм Джозефа Сарджента, захотілось подивитись американську версію щойно прочитаної книги. По-друге, у фільмі грають мої улюблені Патрік Демпсі та Бен Кінгслі. По-третє, хотілось переконатись , чи дійсно в Голлівуді настільки не поважають класиків :)))
Після перегляду, враження неоднозначні. Так, деякі факти у фільмі не знаходять відображення у книзі (перша зустріч Раскольнікова та Соні, наприклад). Так, хронологія подій дещо зміщена . Так, образи деяких персонажів абсолютно не співпадають з тими, що у романі ( зовнішність Порфірія чи Разуміхіна). Це не вичерпний перелік, лишень те, що кидається у вічі відразу..але...
...але, сподобалась емоційність героїв. Патрік Демпсі в ролі Раскольнікова -неперевершений. Зовнішнішній вигляд, психологізм , внутрішня боротьба - таким я і уявляю персонаж Достоєвського.
Бен Кінгслі в ролі слідчого - це стовідсоткова акторська майстерність і харизма. Актор з великої літери. Жюлі Делпі в ролі Соні сподобалась. Тиха й непримітна, але водночас сповнена віри і любові до ближнього - образ саме такої героїні їй вдалося втілити.
Здалося дещо спрощеним зображення побуту Петербурга 19 століття. Але це чисто суб'єктивна оцінка.
Загалом, фільм склав позитивніші враження, аніж очікувала. А це означає, що ,можливо, колись, під настрій знову його перегляну.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
8/10 Чудовий трилер

Оповідь про відмивання грошей на озері Озарк. Сюжет в описі, але головне реалізація.

Чудові актори, прям ідеально підібрані. Трилер, спочатку може показатись, що трохи довго іде, але воно того варте.

Однозначно один з кращих серіалів останніх років, а для нетфліксу це величезний крок вперед.

7/10 Доволі цікавий і якісний фільм

Трошки затягнутий і прогнозований але в цілому доволі цікавий і якісний фільм. А ще трошки бісила головна героїня. Актриса якось дуже перегравала)

8/10 Варто подивитися.

Хороший, якісний бойовик. Хоча є не логічні, як на мене, моменти по ходу фільму. Але в цілому я отримав задоволення від перегляду. Рекомендую.

3 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
6/10 Та то таке!!

Фільм не виправдав моїх очікувань.Не сподобалась головна героїня,можливо це моя субєктивна думка,але не підходить Брі Ларсон на цю роль,якось вона її не дуже вміло грає.Та і сам фільм вийшов слабеньким.

2 з 2 користувачів вважає цю рецензію корисною
9/10 Найкращий фільм серії

Попередження: рецензія містить спойлери

Я не є фанатом Марвел і не слідкував за усіма частинами епопеї. Більше того, мені не сподобався жодна частина з тих, що я бачив, окрім "Вартових Галактики". Але мушу визнати, що остання частина вийшла крутою. Динамічний і непередбачуваний сюжет та багато посилань на попередні фільми(особливо сподобалася частина із Пітером Квілом) не давали сумувати на протязі усіх трьох годин фільму.

2 з 4 користувачів вважає цю рецензію корисною
4/10 Чи це насправді Avengers?

Попередження: рецензія містить спойлери

Це була перша стрічка з серії Marvel, яку я ледве додивився до кінця... Сльози, ниття та переживання головних героїв, майже суцільна мелодрама... Справді? Інколи складалось враження, що переглядаю якийсь сімейний низькобюджетний фільм, а не комікси про супергероїв. Звісно, було трохи драйву, трохи жартів у стилі Marvel, але атмосфера глибокої мелодрами затьмарила все це. І ця абсолютна мішанина всіх і всього (яка вже до речі відбулась у попередніх Месниках) - це вже було занадто. Якийсь Халк-інвалід, Тор-алкоголік, Капітан Америка з молотом Тора... Це морально виродженні герої, котрі нічого спільного не мають зі своїми відповідниками з попередніх серій... Фінальна битва звісно виглядала епічною, але після цілих двох годин мелодрами вона вже не виправила загального враження про фільм.

2 з 5 користувачів вважає цю рецензію корисною
8/10 Нудна драма для 2D перегляд

Попередження: рецензія містить спойлери

Інколи очікування є вирішальними у сприйнятті стрічки, але в даному випадку очікування базувала лист не лише на базі власних побажань, а й на позиціонуванні фільму. Попередні стрічки серії демонстрували масштабність, сюжетні повороти і яскраву картинку. Даний фільм, який мав стати грандіозним завершенням на ділі є дуже кволою драмою в якій демонструються переживання героїв, їх моральну деформацію і т.д. після подій попередньої стрічки, але все це не викликає особливих емоцій адже персонажі надумані і фантастичні, не мають глибини. Сюжет простий і навіть смерть окремого героя його не витягую, це вже не кажучи про те, що екранний час тієї ж Капітан Марвел взагалі мізерний і не зрозуміло навіщо було про неї знімати окремий, теж прохідний фільм (насправді зрозуміло - щоб грошенят заробити).
Коли ти йдеш в 3D IMAX на фільм який мав стати масштабним і яскравим, а на ділі спостерігаєш дві с половиною години драматичних балачок і хвилин 20 екшену, який навіть у порівнянні з Чорною пантерою виглядає бідно - це провал.
5 з 10

2 з 5 користувачів вважає цю рецензію корисною
10/10 Чому так мало?

Зворушлива історія дівчинки-в-світі. З одного боку, самотня, але хто з нас не самотній в натовпі?
Прекрасна режисерська робота і чудове музичне супроводження.
Ви подивіться і не пошкодуєте.
Перегляньте й вам не буде нудно.
Буде трохи сумно, але цей смуток - світлий

9/10 Коментар

Однин з найкращих українських фільмів, і гра акторів супер і сюжет для такого жанру достатньо унікальний. Притула супер зіграв свою роль. Рекомендую!

4/10 новий користувач

Це повна параша!!! Цитата з фільму Перший месник зимовий солдат: "Я довіряв і втратив око!" А тут що вони зробили? Фюрі став клоуном-дебілом!

3 з 5 користувачів вважає цю рецензію корисною
8/10 Чума на ваші два театри

Оскар - 1999, "Найкращий фільм", переможець

1998 рік для кінематографу, здається, ознаменувався підвищеним інтересом до епохи правління англійської королеви Єлизавети І, так званого “золотий віку” Британської імперії і водночас розквіту британського театру, пов’язаного з іменами Крістофера Марлоу та Вільяма Шекспіра. Фільми “Закоханий Шекспір” і “Єлизавета” навіть пересікаються між собою акторським кастом. Так, в обох був помічений Джеффрі Раш, причому зображав він принципово різні типажі, робив це однаково прекрасно і майстерно. А от Джозеф Файнс, який у “Шекспірі” зіграв, власне, молодого, зухвалого та винахідливого Шекспіра, у “Єлизаветі” грав Роберта Дадлі, графа Лестера, що мав любовні стосунки з Єлизаветою (Кейт Бланшетт). У “Шекспірі” з Єлизаветою (Джуді Денч) любовних стосунків не мав уже ніхто, адже на момент дії жінка мала вже років 60. Зате сам Шекспір матиме любовні стосунки із героїнею Гвінет Пелтроу, яка чомусь завжди мені здавалася дуже схожою… на Кейт Бланшетт! От якби виявилося, що ці два фільми насправді формують один і той самий кіновсесвіт! Це ж взагалі була б чиста “Санта-Барбара” у оскарівському антуражі.

Основною претензією до “Єлизавети” у мене був низький рівень історичної достовірності, що перетворювало заявлену “історичну драму” на любовну мелодраму, подану із дуже серйозним обличчям. Але фільм “Закоханий Шекспір” на достовірність якраз не претендує, плюс щедро присипаний елементами комедії, і це його, безумовно, рятує. Тим більше, якщо королева Єлизавета - все ж історичний персонаж, про якого лишилася купа свідчень, аж до того, у якому обладунку вона приїхала на пристань виголошувати промову перед військами, зібраними для захисту узбережжя від висадки іспанців, то Шекспір - особистість більш темна. Незважаючи на те, що він для британців - майже як Котляревський для українців, є сумніви, що саме він справді писав усі ті твори, які багато з нас знають і люблять, не кажучи вже про білі плями у біографії. А раз так, то чим погана ідея вигадати йому любовну історію, яка цілком могла мати місце у лондонський період його життя (доки дружина виховувала дітей у Стретфорді)? І чом би не зобразити його людиною саме такого романтичного складу, яка цілком могла б писати такі повні пристрастей твори?

Однак основна привабливість фільму у тому, що фільм, слава Богу, не про життєвий та творчий шлях Вільяма Шекспіра, ні! Він по суті являє собою класичну шекспірівську п’єсу із відсилками до інших шекспірівських п’єс, просто із самим автором у головній ролі. Простота у виборі об’єкту закоханості, сила і пристрасність почуттів не має нічого спільного з реальністю, але відсилає напряму до “Ромео і Джульєти”, як і, власне, половина сюжету кінокартини. Перевдягання жінок у чоловічий одяг, а чоловіків у жіночий (при цьому той факт, що це жінка у чоловічому одязі абсолютно не очевидний для оточуючих) - це комедія “Дванадцята ніч, або Як вам завгодно”. Плутанина з іменами взагалі у тогочасній драматургії зустрічається доволі часто. Образ королеви з її всюдисущою проникливістю і мудрістю - реверанс у бік ще грецької трагедії, звідки і прийшов феномен “бога із машини”, що карає винних і нагороджує постраждалих. Та оскільки фільм, будучи шекспірівською драмою, все ж вряди-годи прикидається реальною, а не театральною, історією, винагорода і покарання будуть усе ж доволі специфічними, хоч і по-своєму справедливими

Об’єктивно, я б сказала, що кінокартина майже не має недоліків. Будь яка нелогічність, притягнутість, манірність, надмірна емоційність, театральність, надуманість подій пояснюється специфічністю класичної шекспірівської п’єси для сприйняття сучасного глядача. І оскільки ми не намагаємося аналізувати його твори у контексті реалізму (та і не можна цього робити, оскільки Шекспір - представник течії класицизму, а течія реалізму з’явилася лише у 19 столітті), а просто сприймаємо їх такими, як вони є, то справедливим буде застосовувати такий підхід і до вказаної кінокартини.

Розуміння того, що саме за фільм ти дивишся і чому він такий, одразу ж нівелює причини і бажання його критикувати, особливо для прихильників творчості Шекспіра. Натомість приходить радість впізнавання і розуміння того, що у цьому фільмі все так, як і має бути. Решті ж глядачів, окрім хіба що безнадійних романтиків, скоріш за все, фільм просто не зайде. Хоча, судячи з рейтингу кінокартини, вистачає у нас і романтиків, і фанатів Шекспіра.

8 із 10

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною