Doramyeon
модератор
Знайдено 213 результати 
"Мене звуть Ро Ківан" - драматичний фільм 2024 року написаний та знятий режисеркою Кім Хі Джін з Сон Джун Кі та Чхве Сон Ен у головних ролях. За мотивами роману 2019 року "I Met Loh Kiwan", який розповідає історію північнокорейського перебіжчика Ківана, який шукає статусу біженця в Бельгії і зустрічає Марі, яка не має бажання жити.
Сон Чун Ґі у ролі Ро Ківана, відчайдушного чоловіка, який опинився в незнайомій європейській країні Бельгії, не маючи нічого, окрім надії на отримання статусу біженця. Чхве Сон Ин грає Марі, громадянку Бельгії та колишню корейську спортсменку зі стрільби.
Зворушлива історія двох людей, яких підштовхнули до краю: чоловіка, який чіпляється за життя, і жінки, яка не має сенсу жити. Проте їх незбагненним чином тягне одне до одного, і вони виявляють, що дарують одне одному новий сенс життя.
"Мене звуть Ро Ківан" - це подорож чоловіка, який прагне повернути своє місце в житті, щоб жити під власним ім'ям.
Фільм найкр ... ащий тоді, коли він зосереджений на головному сюжеті, головних стосунках, коли один із персонажів емоційно зростає, а це більша частина фільму. Рушійною силою сюжету є лінія Ро Ківана. Однак, лінія Марі побудована дещо гірше.
Картині не зовсім вдається вирівняти всі сюжетні лінії на один рівень, але вона досягає успіху завдяки своєму центральному сюжету та романтиці.
Фільм є дебютом Кім Хі Джін, як режисерки та сценаристки. Хтось буде критикувати фільм за те, що він не дав конкретики, на кшталт, КНДР погано, дискримінація погано, що немає чіткого посилу цих тем. А він і немав бути таким. З чого ви взяли, що всі фільми, де розповідають історію пов'язану з політикою соціальними проблемами, тупістю та жорстокістю людей, повинні вам розжовувати те, що й так всі знають? При тому, що фільм є не тільки драмою, а й романтичним.
Фільм в першу чергу заснований на романі й розповідає про людей, які пережили життєві потрясіння та допомогли один одному знайти сенс. Я думаю фільм заслуговує трішки більше любові, ніж отримав. Він створювався таким, яким він є, без усього того, що хтось собі там хотів чи понапридумував.
Я розумію, що коментатори це "професійні режисери та сценаристи", які багато, що зняли самі й у них, що не фільм, то шедевр. Але фільм нормальний, хороший для перегляду. Багатьом він сподобається, а тим хто тільки починає дивитись кіно, це може бути фільмом їхнього дитинства.
Оцінку ставив завищену, бо хтось занизить.
Південнокорейський фільм від японського режисера та сценариста. Хірокадзу Корееда поїхав до Південної Кореї, щоб розповісти цю історію, частково тому, що в цій країні частіше використовують те, що називається «бейбі-бокси».
Але є підозри, що це також для того, щоб попрацювати з Сон Кан Хо.
Стрічка торкається багатьох тем, таких як аборти, домашнє насильство, покинуті діти, безпліддя, усиновлення, але не стосується безпосередньо, не розглядаючи кожне питання детально залишаючи простір для роздумів.
Фільм про людей, які не помітні для суспільства, які є його продуктом, а за своєю суттю сприймаються ним осудливо. Здавалося б, що люди, які готові продати немовля як найдорожче є безперечно аморальними, але якщо детально розібрати це й термін вони не зовсім туди вписуються, тому що як мінімум такі люди не розрізняли б понять добра і зла від слова зовсім. Корееда ніколи не засуджує своїх героїв, але представляє їхні недоліки. Він розуміє, що люди, які роблять неймовірне, часто опиняют ... ься перед такими рішеннями на життєвому шляху, який вони ніколи не планували. Вони часто просто вибирають кращу розвилку на важкому шляху. Автор знаходить спосіб зробити їхні рішення справжніми та зрозумілими.
Мун Со Йон молода мати, яка залишає дитину біля бейбі-боксу, що знаходиться при церкві, де доглядають за дітьми. Уже з цього моменту в фільмі розпочинається дискусія: чи то держава потурає розповсюдженню безвідповідальних матерів, чи цим жінкам непотрібно було народжувати, чи органи зі справ опіки не виконують свою справу, чи будь-які інші органи, які мали б надавати допомогу таким жінкам. Со Йон хотіла цю дитину, але біологічний батько примушував її до аборту, вона все-таки родила в надії, що все зміниться, але ні. Згодом за дівчиною та немовлям почала полювати мафія, питанням часу було коли до її розшуку приєднається поліція. Вона вирішує залишити дитину розуміючи, що у неї зараз немає можливості доглядати за нею, також невідомо що з нею зробить мафія, ну й на додачу, щоб бути менш помітною для поліції.
Одночасно з тим дівчина вагається чи заслуговує дитя такого життя, залишаючи дитину не в боксі, а на холодній землі віддаючи її долі. Зрештою вона розуміє, що вчинила неправильно, принаймні не їй вирішувати, коли зупиниться життя того, кому вона його дала та повертається, щоб забрати, чи просто переконатись, що з ним все добре, але її дитини там не було.
Дон Су працівник церкви на неповний робочий день разом зі своїм спільником Сан Хьоном продають дітей з бейбі-боксу. Дон Су розуміючи, що з поверненням матері все може ускладнитись, розкриває їй усі карти. З одного боку це не законно. З іншого, що краще, те, що дитина матиме сім'ю чи з більшою ймовірністю зростатиме в дитячому будинку? Але й благодійністю це не назвеш. Основний мотив для Сан Хьона це гроші, адже у нього багато боргів, а також він мріяв повернутись в сім'ю до колишньої та своєї доньки.
Дон Су гроші теж потрібні, але його мотив більше пов'язаний з його минулим.
Мун Со Йон вирішує співпрацювати, бо дитині вона все одно дати нічого не може, а так хоч сім'ю матиме, а гроші не будуть зайвими, щоб переховуватись. Вона зумисне намагається не прив'язуватись до дитини, але видно, що їй це дається важко.
Дон Су ненавидів таких, як Со Йон і зокрема її також, бо був покинутим немовлям, але ця подорож змінила його. Він сказав Со Йон, що коли дивиться на неї йому стає легше, розуміючи через що могла проходити його мати, більше не засуджуючи її, думаючи, що у неї була вагома причина кинути його. На що дівчина відповіла, що він не зобов'язаний її пробачати та не скасовує того факту, що вона була жахливою матір'ю, підсумовуючи це на своєму прикладі, говорячи, що її син ніколи не пробачить її. Дон Су зауважив Со Йон, що вона це зробила, бажаючи позбавити дитину ярлика сина вбивці. Мун Со Йон сказала: "Все ж таки я його покинула".
Коли ж на Мун Со Йон все-таки вийшла поліція, мати зробила найкращий вибір і для дитини, і для себе, який тільки міг бути.
Розповідь немає на меті показати, що правильно, а що не правильно, не намагається донести своє бачення, немає наміченого вектора, не звинувачує когось конкретно. Цей фільм є дискурсом, що залишає порушенні питання висіти в повітрі, зображаючи людей, які хочуть сміятись, відчувати, але живуть життям, яке не обирали.
Ця майстерна драма має майже неможливу витонченість і співчуття Корееди в кожній сцені, ще більше демонструючи його здатність розповідати емоційно чисту історію, не перетворюючи її на мелодраму.
Фінал, логічний, реалістичний та одночасно відкритий, який наштовхує на додаткові роздуми.
Я не збирався дивитись цю драму, принаймні чітких планів з додаванням у вочлист не було, але на перегляд мене навштовхнув відгук колеги по вподобанням @Krevetka.
У мене не було ніяких очікувань щодо серіалу, тож і розчарувань також не було.
Але знаєте після першого епізоду мене затягнуло. Я здогадався навколо чого буде обертатись сюжет, але мені потрібні були деталі, було цікаво як це влаштовано та ким.
Фінал для мене не був занадто несподіваним, мені просто були потрібні підтвердження щодо моїх припущень. А от з визначенням хто мафія, комісар, лікар було складно.
Коли нам глядачам вже розкрили мафію, то персонажі у фінальних епізодах пропустили головну деталь - у кого був мотив позбутися хуліганів.
Також мені незрозуміло мовчання Мі Ни, яку підозрювали в тому, що вона мафія, коли вона окрім того, щоб заперечувати могла на додачу сказати, що Да Бом також був з ними, коли забрали ключі у Кьон Джу. Тоді на нього підозри впали б раніше.
Але дивлячись на те, як все ро ... згортається далі саме так воно й потрібно було. Прописати за сценарієм відсутність логічної репліки у персонажа, щоб сюжет не обірвався швидше, а завершився так як задумано.
Хоча не факт, що ця фраза щось змінила б, бо він просто міг сказати те ж саме, що й Мі На, що Со Мі ним маніпулювала.
"Настала ніч" - це цілком вдале поєднання трилера, містики, жаху, помсти.
Серіал складається лише 12 серій тривалістю 30 хвилин, окрім останньої, що має 40 хвилин. До того ж є українські субтитри.
В цілому нормально, можна дивитись.
«Таємне сяйво» (кор.: 밀양, Miryang) — південнокорейська драма режисера та сценариста І Чхан Дона. Фільм знято на основі новели І Чхон Джуна. Корейська назва походить від міста, у якому відбуваються основні події — Мірян.
І Шин Е разом із сином після смерті чоловіка переїздить у його рідне містечко Мірян, щоб почати нове життя.
Цього достатньо для опису. До того як дивитись фільм я знав лиш назву, тож рекомендую вам не заглиблюватись в деталі.
Фільм порушує важливі питання, але не зобов'язується давати відповідей, він більше наштовхує на дискусії та роздуми.
Гра акторів дозволяє режисерському задуму І Чан Дона проявитися в повній мірі. Чон До Йон чудово впоралась з роллю І Шин Е, втіливши образ дезорієнтованої матері, яка блукає крізь фази горя і розчарування. Виконання дуже переконливе, тому не дивно, що До Йон отримала нагороду за найкращу жіночу роль на Каннському кінофестивалі у 2007 році. Також стрічка стала найкращим фільмом Азійської та Азійсько-тихоокеанської кін ... опремій.
Партнер по майданчику Сон Кан Хо теж відома фігура в південнокорейській кіноіндустрії. Його ролі нестабільні та часто кардинально різні, як і в цьому фільмі.
У 2019 році японський режисер Хірокадзу Коре-еда назвав його найкращим фільмом 21-го століття, високо оцінивши "глибоке проникнення в людську природу". У 2020 році The Guardian поставив фільм на 7 місце серед класики сучасного південнокорейського кіно.
"Опівніч" південнокорейський психологічний трилер 2021 року, сценариста і режисера Квон О Сина. Це його дебютна робота. У фільмі розповідається про небезпечну для життя гру в хованки між вбивцею-психопатом та глухою жінкою.
Задум насправді цікавий і для мене такий сюжет в новинку. Деякі моменти є все-таки притягнутими за вуха: тупість копів у відділку. Сцена з солдатами теж не дуже вписується в реальність, замість того, щоб задатись питанням чому героїня ховається, вірять чуваку, що вона його сестра. АЛЕ суть не в цьому, суть в тому, що ми навіть не задумуємося, що такі люди менш захищені й навіть мопед для них є більшою загрозою, ніж для більшості.
Чому фільм варто подивитись? По-перше, гра акторів, як на мене класна. По-друге, хороший темп. Цей фільм не є ідеальним, але він вартий того, щоб звернути на нього увагу.
Я вже знайомий з деякими роботами режисера серед яких "The Thieves", що був найкасовішим фільмом 2012 року і наразі посідає сьому сходинку найкасовіших загалом та "The Assassination" другий найкасовіший 2015 року, який займає дев'яте місце. Ну й власне дві частини "Alienoid".
Перша та друга частини знімалися одночасно протягом 13 місяців.
Зйомки розпочалися в березні 2020 року та завершилися у квітні 2021 року, що зайняло 387 днів. Як повідомляється, зйомки проходили в місті Андон, провінція Північний Кьонсансан.
Коли вийшов перший фільм, то реакція на нього була не дуже привітною та прохолодною, але все ж він здобув своїх шанувальників. Особисто для мене це один з найулюбленіших релізів 2022 року.
Друга частина "Alienoid: Return to the Future" це не сиквел заради сиквелу, а продовження історії. Це як скажімо "Володар Перснів", де три частини це одна історія, але по хронометражу в один фільм не впихнеш.
Я отримав так ... е ж задоволення від перегляду другої частини, як і від першої. Вже з перших хвилин після того, як нам нагадали, що було в попередньому фільмі у мене з'явилась посмішка на обличчі і так було протягом перегляду усього фільму. Мені було приємно знову зануритись в цю історію з чудовими персонажами. Весь акторський ансамбль працює в ідеальній гармонії, вони всі такі кумедні. У порівнянні з першою частиною у акторки І Ха Ні, з якою я недавно додивився дораму "Knight Flower" в цьому фільмі більше сцен, що дало мені впевнитись, що їй гарно вдається бути комедійною.
"Інопланетянин: Повернення в майбутнє" - це абсолютно фентезійний, науково-фантастичний пригодницький екшн, який я рекомендую до перегляду звісно ж разом з першою частиною.
Режисер Чхве Дон Хун зробив усе правильно, що все-таки наважився зняти цей фільм, адже чутки про те, що він планує двосерійну епопею почали ширитись в мережі після виходу "The Assassination". Він вкотре доводить, чому він є одним із найуспішніших сучасних режисерів Південної Кореї. Він просто знає, як створити захоплююче попкорн кіно для відпочинку.
Як зазначається у статті до першого фільму, виробничі витрати на створення двох частин були оцінені в 40 млрд вон (30 059 592 доларів). У статті до другого фільму зазначено 33 мільярди вон (24 799 816 доларів). Орієнтовно на два фільми витратили +/- 30 млн доларів.
Вихід другої частини планувався на 2023 рік, але вийшов 10 січня 2024. Я гадаю, що реліз планувався на грудень 2023, але в той місяць, було два масштабних історичних байопіки "12.12: The Day" ma "Noryang: Deadly Sea", тому можливо з цієї причини передвинули на січень.
Вирішив закинути відгук до першої частини, що був написаний у 2022 році, бо нещодавно подивився другий фільм, що вийшов 10 січня 2024.
Фільм знятий одним цілим, але одразу був запланований двосерійним. Зйомки тривали з березня 2020 та завершилися у квітні 2021.
Доволі ризикована, але захоплива картина, яка поєднує в собі наукову фантастику, бойовик, історичне фентезі та трішки комедії. У стрічці скільки всього відбувається: прибульці, андроїди, роботи, часові портали, даосизм, магія, бойові мистецтва в стилі Уся. І здавалося б, як то має все працювати не перетворившись в мішанину, але це працює.
Все починається з видовищної сцени, потім трішки пояснень, трішки комедії з розігрівальними спецефектами, а далі все активно розганяється та створює круту динаміку подорожі в цій історії.
Події розгортаються у двох часових проміжках, а саме в епоху Корьо 1391-го та у 2022 році. Жодна з ліній не провисає перед іншою, за ними однаково цікаво спостерігати, немає відчуття розірваності, а ... потім все міцно об'єднується у єдиний блок. Це не аби як добре, адже між ними кардинально різні візуальні стилі та жанри на яких вони зосереджуються, більше фентезі в минулому та більше наукової фантастики в сьогоденні. Різноманітні персонажі також є. CGI на доволі хорошому рівні, зважаючи на бюджет фільму. Зазначається, що вартість виготовлення двох частин оцінюється орієнтовно у 30 мільйонів доларів.
Звісно, що це дійство ми не можемо спостерігати без акторів. Кім У Бін зіграв одночасно різних персонажів: Охоронця та Грома з різким контрастом між ними. Кім Те Рі в ролі І Ан, жінки, яка "стріляє громом" - неперевершена. У майбутньому хотілося б ще більше екшен ролей у її виконанні, адже потенціал та харизма є. Рю Джун Йоль у ролі Мурека, незграбного майстра фехтувальника та даоса, який розкриває свій потенціал, як у класичних фільмах про бойові мистецтва. Чудернацька парочка магів, які спочатку щось рознюхують у власних цілях, а потім імпонують нам та інші.
Чи для всіх цей фільм? Якщо ви полюбляєте усі ті жанри, що є тут, то варто спробувати. Якщо ж ні, то можна поекспериментувати. Але все-таки цей фільм для всіх. Це розважальний фільм для відпочинку. Якщо втомились від одноманітних франшиз із супер героями, то цей у прямому сенсі експериментальний фільм варто зацінити.
Чи переглянув би я цей фільм ще раз? Однозначно так, особливо якби була можливість подивитись ІMAX та 4DX.
Фільм або як ще називають спеціальний повнометражний епізод до серіалу під назвою "Ашін з Півночі" вийшов 23 липня 2021 року, зосередивши увагу на персонажі другого плану у виконанні Чжон Чжі Хьон. Епізод є спінофом до другого сезону "Королівства" і досліджує передісторію Ашін, загадкового персонажа, з яким група І Чанга зіткнулася під час подорожі на північ, щоб з'ясувати походження хвороби.
"Королівство: Ашін Півночі" поєднує в собі драму, політику, війну, трилер про помсту і фільм про зомбі. Але попри все, що відбувається, фільм зберігає фокус, який ставить на перше місце створення фундаменту для Ашін, а потім спостереження за тим, як вона перетворюється на жахливу жінку, керовану горем і помстою.
Гра Чжон Чжі Хьон чудова, можливо навіть краща, ніж у головних героїв основного серіалу. Ашін жорстока і холодна, але вона також вразлива і переживає травму. Крім того, її фізичні дані досконалі. Вона стрілець з лука, який також може використовува ... ти метальні ножі. Вона робить це швидко, а жорстокість і гнів персонажа відчутні не лише в екшн-сценах, а й у моменти мовчання. Акторка, що зіграла молодшу версію Ашін також молодець.
Те, що Ашін була мотивована помстою, має сенс, але це не виправдовує її кінцеву мету та масштаби, яких вона хоче досягти. Можливо вона не усвідомлює чого хоче. Точніше, звісно вона знає і усвідомлює. Я маю на увазі, чи стикалась вона з дилемою, чи варто прирікати на таке всіх, хто до того не причетний? "Ашін з Півночі" дає нам відповіді до серіалу, але певною мірою додає запитань. Наприклад, хто малював ті малюнки і що було з ними?
Фільм не зовсім працює, як окрема картина, тож його треба дивитись в зв'язці з серіалом. Попри те, що це приквел я б рекомендував дивитись по датах релізу: спочатку серіал, а потім фільм. "Королівство: Ашін з Півночі" не вистачило драматизму, щоб мотивація Ашін викликала хоча б трішки співчуття. Ми майже нічого не дізнаємося про селян з якими Ашін мешкала. Можливо якби фільм був довшим і розкрив нам більше взаємодії, то було б краще
Ашін є більш небезпечною, ніж крутою, лиходійкою з тематичними атрибутами героя.
Якщо ви колекціонуєте фільми про помсту або про жіночу помсту, то ця стрічка також має зайняти своє місце у вашому списку.
До речі третій сезон "Королівства" все ж таки буде.
Серіал досить щільний, цікавий, захопливий та зі своїми таємницями. Маючи лише 12 серій сюжет стрімко розвивається оскільки герої потрапляють у все більші і більші неприємності. Реліз відбувся 25 січня 2019. Спочатку планувалось зробити лиш 8 серій, але після виходу 6 серії було прийнято рішення зробити другий сезон, що вийшов 13 березня 2020.
У "Королівстві" все на висоті: візуал, костюми, декорації, режесура, сценарій, опараторська робота, актори. Також завезли потужні, епічні битви, а зомбі справді страшні та швидкі.
Це однозначно топовий серіал. Протягом кожної наступної серії оберти зростають, а в другій частині все стає більш захопливим.
Цей проєкт є особливим серед інших зомбі хорорів, адже сюжет розгортається в історичному сетингу.
Серіал підійде як для любителів "Гри престолів" через політичні інтриги навколо престолу, так і для любителів зомбі хорорів.
До речі третій сезон "Королівства" все ж таки буде.
Дія фільму "Мисливці пустельних земель" відбувається в тому ж світі, що й "Бетонна утопія", до речі рекомендую ознайомитись, і розповідає про Нам Сана, суворого мисливця. Він виконує роль мисливця і захисника, поселенням вцілілих. Він також є головним, наче батько для своєї маленької групи, до якої входять Чхве Чжі Ван, Суна та її бабуся. Одного дня з'являються таємничі люди з вцілілої багатоповерхівки, що обіцяють нормальне життя тільки Суні, єдиному підлітку в таборі, аргументуючи тим, що молодь надія для майбутнього та її бабусі через те, що вона близький родич. Але як то кажуть не все так просто.
Ма Дон Сок як завжди імпозантний та кумедний. Кожен його удар відкидає ворогів в різні сторони.
Персонаж І Чун Йона Чхве Чжі Ван харизматичний, трішки незграбний, але мчить врятувати тих, хто їй небайдужий.
Якщо Нам Сан щит і меч, то Чжі Ван серце групи. Він тримає маленьку сім'ю разом, прив'язуючи до себе пана Нама і Суну.
Основна сила карт ... ини звісно ж екшн. Джі Ван і Нам Сан додають гумору, але в другому акті приєднується І Ин Хо (Ahn Ji-hye). Бойовик досягає найкращих результатів, коли вони використовують весь свій ансамбль. Хоча по трейлеру здавалося, що Ма Дон Сок буде єдиним, хто розноситиме все і всіх у фільмі, але фільм також використовує всі переваги актриси Ан в ролі Ин Хо.
Вона швидка, жорстока і її бойові епізоди виконуються з тією ж швидкістю, що й у Дон Сока та Чун Йона, але хореографія явно використовує перевагу її меншого розміру. Очевидним є той факт, що Ан Чжі Хе виконала переважну більшість своїх бойових хореографічних сцен. Як і в інших сценах фільму, в її епізодах використовується дуже мало нарізки.
Це не той самий жанр і не та сама атмосфера, що й в "Бетонній утопії". Просто фільм є частиною ширшого світу в межах ширшої історії зі своєю власною метою. Ця мета проста екшн.
"Мисливці пустельних земель" - це не шедевральне мистецтво, але чудовий бойовик, що наповнений кумедними моментами, а також жорстокими бойовими сценами.
Це першокласний попкорн-фільм для всіх, хто любить цей жанр. Або для тих, хто полюблюбляє актора Ма Дон Сока. Я ж для себе відмітив нову зірочку і вже пригледів екшн фільм з її участю.
"Бетонна утопія" не зосереджується на передісторії до катастрофи чи на самій катастрофі, натомість ми потрапляємо у будинок, який якимось дивом вцілів. Як це стало можливим немає ніякого значення, адже фільм про не про це.
Сюжет зусереджується спочатку на Мін Соні, державному службовцеві, та його дружині Мьон Хві медсестрі, ми бачимо, як виглядає повсякденне життя в останньому неушкодженому багатоквартирному комплексі в цьому регіоні. Оточений лише зруйнованими будівлями, цей житловий комплекс є єдиним порятунком від лютих холодів і голоду.
Коли стає зрозуміло, що ресурсів обмаль, мешканці збираються разом і обирають Йон Така своїм делегатом і лідером, щоб він допоміг їм прийняти важкі рішення і вигнати людей, що не є мещканцями їхнього комплексу. Глядачів занурюють безпосередньо в драму персонажів, яка так сталося, розгортається в самотній багатоповерхівці посеред руїн.
Пейзажі, що демонструють світ з безліччю зруйнованих будівель за межами видимості, створюють відчу ... ття епічності. Але навколишнє середовище - це лише одна частина. Фільми про катастрофи характеризуються тим, що ми бачимо, як люди борються зі стихією, борються за виживання і роблять важкий вибір. У "Бетонній утопії" Ом Те Хва зосереджується на останньому.
Ми бачимо натяки на катастрофу, але те, як світ дійшов до цього, не має значення. Ми бачимо, на що люди йдуть заради виживання, але Ом ніколи не показує цю жорстокість як єдино можливий варіант. Натомість усе, що відбувається в житловому комплексі, є активним вибором. Не будучи змушеним до нього катастрофою, кожен вибір має більшу вагу, дозволяючи людському лицемірству, боягузтву та егоїзму вийти на перший план.
Залучаючи глядачів, режисер просить нас, глядачів, приєднатися до нього. Що б ми обрали? Як би ми ставилися до свого ближнього, і коли ми обираємо акт пасивного чи активного насильства, як би ми його аргументували.
Режисер зосереджується на людях і підкреслює, що людство глибоко порочне, і як ці вади яскраво проявляються, коли існує визначена ієрархія, навіть у світі, де ти втратив усе. І навіть тоді, коли оповідь Ом Те Хва будується на протиставленні "ми" та "вони", він ніколи не втрачає нагоди дослідити, хто обирає, по який бік дверей квартири ви потрапляєте.
"Бетонна утопія" має цікавий сюжет, чудову акторську гру, захоплива і добре виконана. З дещо обнадійливим фіналом неймовірно похмурого погляду на людство.
Дія фільму The Assassination розгортається на початку 1900-х років Корея перебувала під японською окупацією, і багато корейських активістів опору перебували в Китаї, переховуючись від японської влади.
У 1933 році в Шанхаї засуджений до смертної кари першокласна снайперша Ан Ок Юн отримує наказ таємно вбити командувача японської армії. Задля цього завдання агент тимчасового уряду Єм Сек Чжин визволяє Ан Ок Юн та її товаришів з в'язниці. Загін вбивць прибуває до Кореї, не підозрюючи про переслідування найманого вбивці. Чи зможе вона виконати неможливу місію?
Фільм зібрав понад 12,7 мільйона глядачів і наразі є восьмим найкасовішим фільмом в історії корейського кіно. Він також отримав нагороду за найкращий фільм на 36-й церемонії вручення кінопремії "Блакитний дракон" та 52-й церемонії вручення премії Baeksang Arts Awards.
За словами режисера фільму, персонаж Єм Сек Чжин заснований на Єм Дон Чжині, праворадикальному військовому і засновнику Товариства білих сорочо ... к.
З бюджетом у 18 мільярдів вон (або 16 мільйонів доларів США), фільм знімали в Шанхаї та Сеулі протягом п'яти місяців. Спеціальні декорації площею 13 500 квадратних метрів були створені в Гояні, провінція Кьонгі, щоб відтворити вулицю Сосомун у Кьонсоні. Решта зйомок відбувалася на знімальному майданчику в Шанхаї в Чедуні, який у 27 разів більший за майданчик Хапчхон у провінції Південний Кьонсансан.
Декорації та костюми є ідеальним відтворенням того часу. Гарно пророблена робота, дійсно постарались, тому все круто виглядає.
З огляду на опис фільму зрозуміло, що тут є перестрілки, які добре поставлені і дуже стильні самі по собі. Тут справді нема на що скаржитися.
"Assassination" - це добре зроблений бойовик, з яким ви зможете чудово провести час.
ВИГАДКА VS. ІСТОРІЯ Режисер "Assassination" присипає вигадкою факти.
1911 рік. Тоді японський генерал-губернатор Кореї Масатаке Тераучі відвідує готель "Сонтаг", розташований у Кьонсоні (стара назва Сеула). Там він знайомиться з корейським бізнесменом на ім'я Кан Ін Гук, якого представляє йому прояпонський прем'єр-міністр І Ван Йонг. Кан підлабузнюється до Тераучі і просить його віддати йому права на видобуток корисних копалин у Чосоні. Раптом вибухає бомба, поранивши всіх трьох. З'являється чоловік у масці на ім'я Йом Сок Джин, який намагається вбити двох прояпонськи налаштованих корейців і Тераучі, намагаючись уникнути куль японської військової поліції. Сок Джин не влучає у всіх трьох, і замах провалюється.
Так починається корейський касовий хіт "Assassination" (2015), який тепер доступний на Netflix. Режисер Чхве Дон Хун каже, що хотів "розповісти історію тих, хто боровся за справедливість у найтемнішу епоху Кореї" - японський колоніальний період (1910-45 рр.). За словами режисера, фільм є варіацією на тему реальних подій. Деякі персонажі вигадані, а деякі - справжні. Він також взяв мотиви з реальних історичних постатей, щоб створити кілька власних.
"Після усвідомлення того, що імена багатьох незалежних борців втрачені або навіть не згадуються, в той час як інших вітають і вшановують", - сказав режисер, він уявив собі, яким було б їхнє життя, і створив фільм, щоб пролити світло на тих, хто загублений або забутий.
На Тераучі, який підписав японсько-корейський договір про анексію в 1910 році і став першим японським генерал-губернатором Кореї, справді було скоєно замах. Але це було не в 1911 році, а за рік до того, в 1910 році. Місію очолював Ан Мьон Гун, двоюрідний брат Ан Чжон Гуна, активіста руху за незалежність Кореї, який прославився вбивством Хіробумі Іто, першого прем'єр-міністра Японії.
Хоча готель "Сонтаг", зображений у фільмі, насправді існував у Сеулі в той час, замах на нього було здійснено біля прикордонного залізничного мосту через річку Цзіань-Ялу, коли Тераучі був присутній на церемонії завершення будівництва. Корейський бізнесмен Кан також вигаданий, проте багато істориків наполягають на тому, що його образ дуже близький до того, якими були прояпонські корейці, що продали країну в той час.
Незалежний боєць Сок Джин, якого грає зірка "Гри в кальмара" І Чжун Чже, є вигаданим персонажем. У фільмі Сок Джин потрапляє в полон до японської військової поліції і опиняється у в'язниці поліцейського відділку Чонно. Він потрапляє в заголовки газет, ставши першим в'язнем-втікачем з поліцейської дільниці Чонно в 1949 році. Сок Джин зраджує своїх товаришів, адже саме японська військова поліція звільнила його з в'язниці в обмін на обіцянку, що він працюватиме шпигуном.
Однак під час виходу фільму на екрани режисер виявив, що деякі риси характеру Сок Чжина змодельовані за образом реальної історичної особи на ім'я Йом Дон Чжин. Навколо цієї людини ходить багато чуток - дехто звинувачує Йома в тому, що він планував вбивство культового корейського активіста за незалежність Кім Гу і діяв як японський шпигун. Достеменно відомо, що Йом намагався вбити Кім Ір Сена, покійного засновника Північної Кореї, у 1946 році, будучи лідером Пхекуїса, ультраправого антикомуністичного терористичного угрупування.
Кім Гу (Кім Хон Па) та Кім Вон Бонг (Чо Си У) - реальні та важливі постаті в корейській історії. Вони зображені досить близько до реальних персонажів, включаючи їхню зовнішність.
Єдиним повністю вигаданим елементом у фільмі, здається, є те, що двоє чоловіків об'єдналися, щоб спланувати вбивства генерала Імператорської армії Японії Кавагучі Мамору (реальна історична постать, який різаниною в Ґандо, жорстоко стративши понад 3000 цивільних жителів Чосона протягом 27 днів у 1931 році) та Кан Ін Гука, прояпонського бізнесмена.
Історики, такі як І Джун Сік з Інституту дослідження колабораціоністських активістів, кажуть, що Кім Гу та Кім Вон Бонг не дуже добре ладнали, особливо в той час, і що вони ніяк не могли об'єднати зусилля, як це показано у фільмі. Кім Гу був антикомуністом і націоналістом, який боровся за незалежність у рамках тимчасового уряду, тоді як переконання Кім Вон Бонга були ближчими до анархізму і він був дружнім до комунізму. Обидва почали проявляти ознаки співпраці лише наприкінці 1930-х років.
Троє незалежних бійців - Ан Ок Юн (Чон Чжі Хьон), Хван Док Сам (Чой Док Мун) і Чу Санг Ок (Чо Джин Вон), яких обирають для виконання вбивства, є вигаданими персонажами. Режисер створив образ Ок Юн на основі дуже шанованої в Кореї незалежної активістки Нам Джа Хьон. Після активної участі у Русі 1 березня вона втекла до Маньчжурії, приєдналася до організації революції за незалежність і проводила різні акції, зокрема проект вбивства японського генерал-губернатора Макото Сайто. Нам вшановують як одну з найвидатніших жінок-активісток незалежного руху. Режисер, однак, сказав, що дав персонажу Джун ім'я Ан Ок Юн, взявши по одній літері від трьох найбільш шанованих корейських незалежних активістів - Ан Чжун Гун, Кім Сан Ок і Юн Бонг Гіл.
У фільмі Кім Бон Вон розповідає трьом, у чому полягає їхня місія, і що причиною цього є те, що генерал Імператорської армії Японії Мамору Кавагуті був тим, хто командував вбивством понад 3 000 цивільних осіб різного віку, які проживали в Маньчжурії.
Це історичний факт. Кім має на увазі різанину в Ґандо, масове вбивство, скоєне японськими військовими проти корейських цивільних осіб, які проживали в Ґандо (це сучасний Цзяндао в корейській автономній префектурі Яньбянь в провінції Цзілінь, Китай) у жовтні 1920 року.
У фільмі Ок Юн і Сан Ок разом із найманим вбивцею на ім'я Гавайський Пістолет (його грає Ха Чжон У), який також є вигаданим персонажем, роблять другу спробу вбити Канга і Кавагучі на весільній церемонії, що проходила в універмазі "Міцукоші" в Кьонсоні. Будівля цього універмагу існує й досі. Це головна будівля універмагу Shinsegae в Мьонгдоні - знаменитого універмагу, який засвічується щороку на Різдво. Універмаг Mitsukoshi відкрив свої двері як перший універмаг в Кореї 20 жовтня 1930 року. Після звільнення Кореї 15 серпня 1945 року його перейменували на універмаг Donghwa. Але незабаром після цього почалася Корейська війна, і його використовували як поштовий обмін для американської армії. Компанія Samsung придбала його в 1963 році і перетворила на універмаг Shinsaegae.
Наприкінці фільму Сок Джин постає перед судом за свої прояпонські дії. Фільм є першим комерційним фільмом, який представляє Спеціальний комітет Кореї з розслідування антинаціональних активістів - спеціальний комітет, створений у 1948 році для розслідування та покарання антинаціональних дій прояпонських угруповань під час японського колоніального періоду. Однак цей спеціальний комітет проіснував лише рік через опір Сін Ман Рі, першого президента Кореї.
У фільмі Сок Джин, який стає старим, наполягає на тому, що він ніколи не працював шпигуном, а був справжнім незалежним активістом.
"У моєму тілі шість куль, випущених японцями. Ваша честь, ці кулі [є доказом] того, що я був готовий стати ґрунтом для опору", - каже він у залі суду.
Хоча у фільмі не йдеться про спеціальну слідчу комісію, режисер намагається представити цей короткочасний захід і нагадати глядачам, що "є імена, які ми повинні намагатися запам'ятати і визнати або покарати".
Джерело https://koreajoongangdaily.joins.com/
Події драми розпочинаються 1998 року та розповідають про молодих людей, які не залишили свої мрії на поталу важких часів.
На Хі До учениця випускного класу середньої школи, яка прагне стати частиною національної збірної по фехтуванню, але її команду розпускають через азійську фінансову кризу, і її наслідки, а саме реформи, які корейський уряд був змушений провести на вимогу МВФ для отримання рятівного траншу.
Бек І Чжин юнак, якого також не оминула криза, але він сповнений рішучості відновити своє життя. Фірма його батька збанкрутувала, тож хлопець вимушений почати працювати не здобувши вищої освіти, щоб заробити грошей для возз'єднання своєї родини. Заможне життя І Чжина перетворилось на орендовану кімнатку з дрібними підробітками.
Мені подобається те, що драма хоч і про мотивацію, дорослішання, але відбувається у певний часовий період, який був не найкращими для країни, де справді розбивались мрії, а люди втрачали роботу. Це ніби коротенький екскурс в історію. В одному ... з епізодів згадувалось, як люди жертвували прикраси, щоб поповнити золоті резерви своєї держави. Зрозуміло, що учні проходять цей матеріал на уроках, але для старшого покоління це гордість, тож це є певним інструментом закріплення матеріалу та виховання любові до своєї країни. Також це дозволяє більше дізнатись про країну глядачам з-за кордону. Можливо це все-таки більше притягнуто за вуха мною, але ті події відбуваються на початку сюжету. Тож мені здається той період був обраний не випадково, щоб через персонажа На Хі До, яка могла втратити свою мрію через обставину часу, але не дозволила цьому статися, дати натхнення для сучасної молоді в обличчі її доньки, яка може легко відмовитись від своєї улюбленої справи через якісь дрібниці.
Одночасно з цим драма зображає життя репортерів і те, як медіа створюють рейтинги підмінюючи поняття чим можуть зруйнувати чиєсь життя.
Це драма про досягнення цілей, перше кохання, відносини між батьками та дітьми. Про те, що не кожен, кого ви вважаєте ворогом є ним, що інколи треба жертвувати, або надавати перевагу одному, щоб врятувати інше, як це було у випадку Ю Рім, що будь-яке рішення, яке ви приймаєте в першу чергу для себе, буде засуджено іншими, але вам має бути байдуже на них, бо ви живете не для них і вирішуєте власні проблеми.
Про підтримку, адже На Хі До та Бек І Чжин попри свою наполегливість не зайшли так далеко одне без одного.
Драма розповідає історію юнака на ім'я Кім Чжі Йон, що став свідком вбивства своєї матері та затаїв бажання помститися. Серіал адаптовано за однойменним веб-коміксом Кім Ґю Сама.
Згодом Кім Чжі Йон вступає до поліцейської академії і стає зразковим студентом. Однак незадоволення правовою системою і гнів до злочинців, які уникають правосуддя, змушують його використовувати отримані знання, щоб перетворитися на "темного героя". Він карає злочинців у свій власний спосіб, щоб досягти "справедливості", в яку він вірить. Але в міру того, як ЗМІ висвітлюють ці інциденти, він стикається з новими дилемами та викликами.
Кім Чжі Йон добре обізнаний з поліцейськими процедурами, тож намагається не залишати доказів. Правда є один нюанс, який трішки спантеличує. Це рішення творців серіалу показати обличчя персонажа, коли той ходить без маски просто носячи худі, здійснюючи правосуддя.
Ви можете подумати, що всі 8 епізодів наш герой буде лиш карати, а поліція буде нас ... тупати йому на п'яти поки не спіймає його, але це помилкове враження, бо сюжет значно ширший.
Щодо персонажа Чо Хона, то Ю Джі Те, що виконує цю роль став надто крутим. Мені не доводилось бачити його в таких образах. Він виглядає так, ніби може вбити бандита одним ударом. Він наче криголам, коли просто йде крізь купку бандитів, ті відштовхуються від нього наче пельменьки.
Загалом це динамічна, напружена історія з крутим екшеном та персонажами. 8 серій тривалістю 40-50 хв, що дуже швидко пролітають. Якщо ви шукали мінісеріал для перегляду, то це саме те, що вам потрібно. До того ж є українське озвучення та субтитри.
Загалом, "Привид" - це добре зроблений жанровий фільм, який має достатньо стилю, настрою та індивідуальності.
Фільм тримає напругу, змушуючи нас гадати, що насправді відбувається, хто на чиєму боці. Коли напруга, що кипіла, виривається назовні, сюжет вдається до очікуваного екшену.
Відомий акторський склад. Пак Со Дам знову нагадує нам, чому вона є однією з найцікавіших молодих актрис.
Якщо ви шукаєте стильний шпигунський екшн-трилер, то це для вас.