Doramyeon
модератор
Знайдено 194 результати 
"Опівніч" південнокорейський психологічний трилер 2021 року, сценариста і режисера Квон О Сина. Це його дебютна робота. У фільмі розповідається про небезпечну для життя гру в хованки між вбивцею-психопатом та глухою жінкою.
Задум насправді цікавий і для мене такий сюжет в новинку. Деякі моменти є все-таки притягнутими за вуха: тупість копів у відділку. Сцена з солдатами теж не дуже вписується в реальність, замість того, щоб задатись питанням чому героїня ховається, вірять чуваку, що вона його сестра. АЛЕ суть не в цьому, суть в тому, що ми навіть не задумуємося, що такі люди менш захищені й навіть мопед для них є більшою загрозою, ніж для більшості.
Чому фільм варто подивитись? По-перше, гра акторів, як на мене класна. По-друге, хороший темп. Цей фільм не є ідеальним, але він вартий того, щоб звернути на нього увагу.
Я вже знайомий з деякими роботами режисера серед яких "The Thieves", що був найкасовішим фільмом 2012 року і наразі посідає сьому сходинку найкасовіших загалом та "The Assassination" другий найкасовіший 2015 року, який займає дев'яте місце. Ну й власне дві частини "Alienoid".
Перша та друга частини знімалися одночасно протягом 13 місяців.
Зйомки розпочалися в березні 2020 року та завершилися у квітні 2021 року, що зайняло 387 днів. Як повідомляється, зйомки проходили в місті Андон, провінція Північний Кьонсансан.
Коли вийшов перший фільм, то реакція на нього була не дуже привітною та прохолодною, але все ж він здобув своїх шанувальників. Особисто для мене це один з найулюбленіших релізів 2022 року.
Друга частина "Alienoid: Return to the Future" це не сиквел заради сиквелу, а продовження історії. Це як скажімо "Володар Перснів", де три частини це одна історія, але по хронометражу в один фільм не впихнеш.
Я отримав так ... е ж задоволення від перегляду другої частини, як і від першої. Вже з перших хвилин після того, як нам нагадали, що було в попередньому фільмі у мене з'явилась посмішка на обличчі і так було протягом перегляду усього фільму. Мені було приємно знову зануритись в цю історію з чудовими персонажами. Весь акторський ансамбль працює в ідеальній гармонії, вони всі такі кумедні. У порівнянні з першою частиною у акторки І Ха Ні, з якою я недавно додивився дораму "Knight Flower" в цьому фільмі більше сцен, що дало мені впевнитись, що їй гарно вдається бути комедійною.
"Інопланетянин: Повернення в майбутнє" - це абсолютно фентезійний, науково-фантастичний пригодницький екшн, який я рекомендую до перегляду звісно ж разом з першою частиною.
Режисер Чхве Дон Хун зробив усе правильно, що все-таки наважився зняти цей фільм, адже чутки про те, що він планує двосерійну епопею почали ширитись в мережі після виходу "The Assassination". Він вкотре доводить, чому він є одним із найуспішніших сучасних режисерів Південної Кореї. Він просто знає, як створити захоплююче попкорн кіно для відпочинку.
Як зазначається у статті до першого фільму, виробничі витрати на створення двох частин були оцінені в 40 млрд вон (30 059 592 доларів). У статті до другого фільму зазначено 33 мільярди вон (24 799 816 доларів). Орієнтовно на два фільми витратили +/- 30 млн доларів.
Вихід другої частини планувався на 2023 рік, але вийшов 10 січня 2024. Я гадаю, що реліз планувався на грудень 2023, але в той місяць, було два масштабних історичних байопіки "12.12: The Day" ma "Noryang: Deadly Sea", тому можливо з цієї причини передвинули на січень.
Вирішив закинути відгук до першої частини, що був написаний у 2022 році, бо нещодавно подивився другий фільм, що вийшов 10 січня 2024.
Фільм знятий одним цілим, але одразу був запланований двосерійним. Зйомки тривали з березня 2020 та завершилися у квітні 2021.
Доволі ризикована, але захоплива картина, яка поєднує в собі наукову фантастику, бойовик, історичне фентезі та трішки комедії. У стрічці скільки всього відбувається: прибульці, андроїди, роботи, часові портали, даосизм, магія, бойові мистецтва в стилі Уся. І здавалося б, як то має все працювати не перетворившись в мішанину, але це працює.
Все починається з видовищної сцени, потім трішки пояснень, трішки комедії з розігрівальними спецефектами, а далі все активно розганяється та створює круту динаміку подорожі в цій історії.
Події розгортаються у двох часових проміжках, а саме в епоху Корьо 1391-го та у 2022 році. Жодна з ліній не провисає перед іншою, за ними однаково цікаво спостерігати, немає відчуття розірваності, а ... потім все міцно об'єднується у єдиний блок. Це не аби як добре, адже між ними кардинально різні візуальні стилі та жанри на яких вони зосереджуються, більше фентезі в минулому та більше наукової фантастики в сьогоденні. Різноманітні персонажі також є. CGI на доволі хорошому рівні, зважаючи на бюджет фільму. Зазначається, що вартість виготовлення двох частин оцінюється орієнтовно у 30 мільйонів доларів.
Звісно, що це дійство ми не можемо спостерігати без акторів. Кім У Бін зіграв одночасно різних персонажів: Охоронця та Грома з різким контрастом між ними. Кім Те Рі в ролі І Ан, жінки, яка "стріляє громом" - неперевершена. У майбутньому хотілося б ще більше екшен ролей у її виконанні, адже потенціал та харизма є. Рю Джун Йоль у ролі Мурека, незграбного майстра фехтувальника та даоса, який розкриває свій потенціал, як у класичних фільмах про бойові мистецтва. Чудернацька парочка магів, які спочатку щось рознюхують у власних цілях, а потім імпонують нам та інші.
Чи для всіх цей фільм? Якщо ви полюбляєте усі ті жанри, що є тут, то варто спробувати. Якщо ж ні, то можна поекспериментувати. Але все-таки цей фільм для всіх. Це розважальний фільм для відпочинку. Якщо втомились від одноманітних франшиз із супер героями, то цей у прямому сенсі експериментальний фільм варто зацінити.
Чи переглянув би я цей фільм ще раз? Однозначно так, особливо якби була можливість подивитись ІMAX та 4DX.
Фільм або як ще називають спеціальний повнометражний епізод до серіалу під назвою "Ашін з Півночі" вийшов 23 липня 2021 року, зосередивши увагу на персонажі другого плану у виконанні Чжон Чжі Хьон. Епізод є спінофом до другого сезону "Королівства" і досліджує передісторію Ашін, загадкового персонажа, з яким група І Чанга зіткнулася під час подорожі на північ, щоб з'ясувати походження хвороби.
"Королівство: Ашін Півночі" поєднує в собі драму, політику, війну, трилер про помсту і фільм про зомбі. Але попри все, що відбувається, фільм зберігає фокус, який ставить на перше місце створення фундаменту для Ашін, а потім спостереження за тим, як вона перетворюється на жахливу жінку, керовану горем і помстою.
Гра Чжон Чжі Хьон чудова, можливо навіть краща, ніж у головних героїв основного серіалу. Ашін жорстока і холодна, але вона також вразлива і переживає травму. Крім того, її фізичні дані досконалі. Вона стрілець з лука, який також може використовува ... ти метальні ножі. Вона робить це швидко, а жорстокість і гнів персонажа відчутні не лише в екшн-сценах, а й у моменти мовчання. Акторка, що зіграла молодшу версію Ашін також молодець.
Те, що Ашін була мотивована помстою, має сенс, але це не виправдовує її кінцеву мету та масштаби, яких вона хоче досягти. Можливо вона не усвідомлює чого хоче. Точніше, звісно вона знає і усвідомлює. Я маю на увазі, чи стикалась вона з дилемою, чи варто прирікати на таке всіх, хто до того не причетний? "Ашін з Півночі" дає нам відповіді до серіалу, але певною мірою додає запитань. Наприклад, хто малював ті малюнки і що було з ними?
Фільм не зовсім працює, як окрема картина, тож його треба дивитись в зв'язці з серіалом. Попри те, що це приквел я б рекомендував дивитись по датах релізу: спочатку серіал, а потім фільм. "Королівство: Ашін з Півночі" не вистачило драматизму, щоб мотивація Ашін викликала хоча б трішки співчуття. Ми майже нічого не дізнаємося про селян з якими Ашін мешкала. Можливо якби фільм був довшим і розкрив нам більше взаємодії, то було б краще
Ашін є більш небезпечною, ніж крутою, лиходійкою з тематичними атрибутами героя.
Якщо ви колекціонуєте фільми про помсту або про жіночу помсту, то ця стрічка також має зайняти своє місце у вашому списку.
До речі третій сезон "Королівства" все ж таки буде.
Серіал досить щільний, цікавий, захопливий та зі своїми таємницями. Маючи лише 12 серій сюжет стрімко розвивається оскільки герої потрапляють у все більші і більші неприємності. Реліз відбувся 25 січня 2019. Спочатку планувалось зробити лиш 8 серій, але після виходу 6 серії було прийнято рішення зробити другий сезон, що вийшов 13 березня 2020.
У "Королівстві" все на висоті: візуал, костюми, декорації, режесура, сценарій, опараторська робота, актори. Також завезли потужні, епічні битви, а зомбі справді страшні та швидкі.
Це однозначно топовий серіал. Протягом кожної наступної серії оберти зростають, а в другій частині все стає більш захопливим.
Цей проєкт є особливим серед інших зомбі хорорів, адже сюжет розгортається в історичному сетингу.
Серіал підійде як для любителів "Гри престолів" через політичні інтриги навколо престолу, так і для любителів зомбі хорорів.
До речі третій сезон "Королівства" все ж таки буде.
Дія фільму "Мисливці пустельних земель" відбувається в тому ж світі, що й "Бетонна утопія", до речі рекомендую ознайомитись, і розповідає про Нам Сана, суворого мисливця. Він виконує роль мисливця і захисника, поселенням вцілілих. Він також є головним, наче батько для своєї маленької групи, до якої входять Чхве Чжі Ван, Суна та її бабуся. Одного дня з'являються таємничі люди з вцілілої багатоповерхівки, що обіцяють нормальне життя тільки Суні, єдиному підлітку в таборі, аргументуючи тим, що молодь надія для майбутнього та її бабусі через те, що вона близький родич. Але як то кажуть не все так просто.
Ма Дон Сок як завжди імпозантний та кумедний. Кожен його удар відкидає ворогів в різні сторони.
Персонаж І Чун Йона Чхве Чжі Ван харизматичний, трішки незграбний, але мчить врятувати тих, хто їй небайдужий.
Якщо Нам Сан щит і меч, то Чжі Ван серце групи. Він тримає маленьку сім'ю разом, прив'язуючи до себе пана Нама і Суну.
Основна сила карт ... ини звісно ж екшн. Джі Ван і Нам Сан додають гумору, але в другому акті приєднується І Ин Хо (Ahn Ji-hye). Бойовик досягає найкращих результатів, коли вони використовують весь свій ансамбль. Хоча по трейлеру здавалося, що Ма Дон Сок буде єдиним, хто розноситиме все і всіх у фільмі, але фільм також використовує всі переваги актриси Ан в ролі Ин Хо.
Вона швидка, жорстока і її бойові епізоди виконуються з тією ж швидкістю, що й у Дон Сока та Чун Йона, але хореографія явно використовує перевагу її меншого розміру. Очевидним є той факт, що Ан Чжі Хе виконала переважну більшість своїх бойових хореографічних сцен. Як і в інших сценах фільму, в її епізодах використовується дуже мало нарізки.
Це не той самий жанр і не та сама атмосфера, що й в "Бетонній утопії". Просто фільм є частиною ширшого світу в межах ширшої історії зі своєю власною метою. Ця мета проста екшн.
"Мисливці пустельних земель" - це не шедевральне мистецтво, але чудовий бойовик, що наповнений кумедними моментами, а також жорстокими бойовими сценами.
Це першокласний попкорн-фільм для всіх, хто любить цей жанр. Або для тих, хто полюблюбляє актора Ма Дон Сока. Я ж для себе відмітив нову зірочку і вже пригледів екшн фільм з її участю.
"Бетонна утопія" не зосереджується на передісторії до катастрофи чи на самій катастрофі, натомість ми потрапляємо у будинок, який якимось дивом вцілів. Як це стало можливим немає ніякого значення, адже фільм про не про це.
Сюжет зусереджується спочатку на Мін Соні, державному службовцеві, та його дружині Мьон Хві медсестрі, ми бачимо, як виглядає повсякденне життя в останньому неушкодженому багатоквартирному комплексі в цьому регіоні. Оточений лише зруйнованими будівлями, цей житловий комплекс є єдиним порятунком від лютих холодів і голоду.
Коли стає зрозуміло, що ресурсів обмаль, мешканці збираються разом і обирають Йон Така своїм делегатом і лідером, щоб він допоміг їм прийняти важкі рішення і вигнати людей, що не є мещканцями їхнього комплексу. Глядачів занурюють безпосередньо в драму персонажів, яка так сталося, розгортається в самотній багатоповерхівці посеред руїн.
Пейзажі, що демонструють світ з безліччю зруйнованих будівель за межами видимості, створюють відчу ... ття епічності. Але навколишнє середовище - це лише одна частина. Фільми про катастрофи характеризуються тим, що ми бачимо, як люди борються зі стихією, борються за виживання і роблять важкий вибір. У "Бетонній утопії" Ом Те Хва зосереджується на останньому.
Ми бачимо натяки на катастрофу, але те, як світ дійшов до цього, не має значення. Ми бачимо, на що люди йдуть заради виживання, але Ом ніколи не показує цю жорстокість як єдино можливий варіант. Натомість усе, що відбувається в житловому комплексі, є активним вибором. Не будучи змушеним до нього катастрофою, кожен вибір має більшу вагу, дозволяючи людському лицемірству, боягузтву та егоїзму вийти на перший план.
Залучаючи глядачів, режисер просить нас, глядачів, приєднатися до нього. Що б ми обрали? Як би ми ставилися до свого ближнього, і коли ми обираємо акт пасивного чи активного насильства, як би ми його аргументували.
Режисер зосереджується на людях і підкреслює, що людство глибоко порочне, і як ці вади яскраво проявляються, коли існує визначена ієрархія, навіть у світі, де ти втратив усе. І навіть тоді, коли оповідь Ом Те Хва будується на протиставленні "ми" та "вони", він ніколи не втрачає нагоди дослідити, хто обирає, по який бік дверей квартири ви потрапляєте.
"Бетонна утопія" має цікавий сюжет, чудову акторську гру, захоплива і добре виконана. З дещо обнадійливим фіналом неймовірно похмурого погляду на людство.
Дія фільму The Assassination розгортається на початку 1900-х років Корея перебувала під японською окупацією, і багато корейських активістів опору перебували в Китаї, переховуючись від японської влади.
У 1933 році в Шанхаї засуджений до смертної кари першокласна снайперша Ан Ок Юн отримує наказ таємно вбити командувача японської армії. Задля цього завдання агент тимчасового уряду Єм Сек Чжин визволяє Ан Ок Юн та її товаришів з в'язниці. Загін вбивць прибуває до Кореї, не підозрюючи про переслідування найманого вбивці. Чи зможе вона виконати неможливу місію?
Фільм зібрав понад 12,7 мільйона глядачів і наразі є восьмим найкасовішим фільмом в історії корейського кіно. Він також отримав нагороду за найкращий фільм на 36-й церемонії вручення кінопремії "Блакитний дракон" та 52-й церемонії вручення премії Baeksang Arts Awards.
За словами режисера фільму, персонаж Єм Сек Чжин заснований на Єм Дон Чжині, праворадикальному військовому і засновнику Товариства білих сорочо ... к.
З бюджетом у 18 мільярдів вон (або 16 мільйонів доларів США), фільм знімали в Шанхаї та Сеулі протягом п'яти місяців. Спеціальні декорації площею 13 500 квадратних метрів були створені в Гояні, провінція Кьонгі, щоб відтворити вулицю Сосомун у Кьонсоні. Решта зйомок відбувалася на знімальному майданчику в Шанхаї в Чедуні, який у 27 разів більший за майданчик Хапчхон у провінції Південний Кьонсансан.
Декорації та костюми є ідеальним відтворенням того часу. Гарно пророблена робота, дійсно постарались, тому все круто виглядає.
З огляду на опис фільму зрозуміло, що тут є перестрілки, які добре поставлені і дуже стильні самі по собі. Тут справді нема на що скаржитися.
"Assassination" - це добре зроблений бойовик, з яким ви зможете чудово провести час.
ВИГАДКА VS. ІСТОРІЯ Режисер "Assassination" присипає вигадкою факти.
1911 рік. Тоді японський генерал-губернатор Кореї Масатаке Тераучі відвідує готель "Сонтаг", розташований у Кьонсоні (стара назва Сеула). Там він знайомиться з корейським бізнесменом на ім'я Кан Ін Гук, якого представляє йому прояпонський прем'єр-міністр І Ван Йонг. Кан підлабузнюється до Тераучі і просить його віддати йому права на видобуток корисних копалин у Чосоні. Раптом вибухає бомба, поранивши всіх трьох. З'являється чоловік у масці на ім'я Йом Сок Джин, який намагається вбити двох прояпонськи налаштованих корейців і Тераучі, намагаючись уникнути куль японської військової поліції. Сок Джин не влучає у всіх трьох, і замах провалюється.
Так починається корейський касовий хіт "Assassination" (2015), який тепер доступний на Netflix. Режисер Чхве Дон Хун каже, що хотів "розповісти історію тих, хто боровся за справедливість у найтемнішу епоху Кореї" - японський колоніальний період (1910-45 рр.). За словами режисера, фільм є варіацією на тему реальних подій. Деякі персонажі вигадані, а деякі - справжні. Він також взяв мотиви з реальних історичних постатей, щоб створити кілька власних.
"Після усвідомлення того, що імена багатьох незалежних борців втрачені або навіть не згадуються, в той час як інших вітають і вшановують", - сказав режисер, він уявив собі, яким було б їхнє життя, і створив фільм, щоб пролити світло на тих, хто загублений або забутий.
На Тераучі, який підписав японсько-корейський договір про анексію в 1910 році і став першим японським генерал-губернатором Кореї, справді було скоєно замах. Але це було не в 1911 році, а за рік до того, в 1910 році. Місію очолював Ан Мьон Гун, двоюрідний брат Ан Чжон Гуна, активіста руху за незалежність Кореї, який прославився вбивством Хіробумі Іто, першого прем'єр-міністра Японії.
Хоча готель "Сонтаг", зображений у фільмі, насправді існував у Сеулі в той час, замах на нього було здійснено біля прикордонного залізничного мосту через річку Цзіань-Ялу, коли Тераучі був присутній на церемонії завершення будівництва. Корейський бізнесмен Кан також вигаданий, проте багато істориків наполягають на тому, що його образ дуже близький до того, якими були прояпонські корейці, що продали країну в той час.
Незалежний боєць Сок Джин, якого грає зірка "Гри в кальмара" І Чжун Чже, є вигаданим персонажем. У фільмі Сок Джин потрапляє в полон до японської військової поліції і опиняється у в'язниці поліцейського відділку Чонно. Він потрапляє в заголовки газет, ставши першим в'язнем-втікачем з поліцейської дільниці Чонно в 1949 році. Сок Джин зраджує своїх товаришів, адже саме японська військова поліція звільнила його з в'язниці в обмін на обіцянку, що він працюватиме шпигуном.
Однак під час виходу фільму на екрани режисер виявив, що деякі риси характеру Сок Чжина змодельовані за образом реальної історичної особи на ім'я Йом Дон Чжин. Навколо цієї людини ходить багато чуток - дехто звинувачує Йома в тому, що він планував вбивство культового корейського активіста за незалежність Кім Гу і діяв як японський шпигун. Достеменно відомо, що Йом намагався вбити Кім Ір Сена, покійного засновника Північної Кореї, у 1946 році, будучи лідером Пхекуїса, ультраправого антикомуністичного терористичного угрупування.
Кім Гу (Кім Хон Па) та Кім Вон Бонг (Чо Си У) - реальні та важливі постаті в корейській історії. Вони зображені досить близько до реальних персонажів, включаючи їхню зовнішність.
Єдиним повністю вигаданим елементом у фільмі, здається, є те, що двоє чоловіків об'єдналися, щоб спланувати вбивства генерала Імператорської армії Японії Кавагучі Мамору (реальна історична постать, який різаниною в Ґандо, жорстоко стративши понад 3000 цивільних жителів Чосона протягом 27 днів у 1931 році) та Кан Ін Гука, прояпонського бізнесмена.
Історики, такі як І Джун Сік з Інституту дослідження колабораціоністських активістів, кажуть, що Кім Гу та Кім Вон Бонг не дуже добре ладнали, особливо в той час, і що вони ніяк не могли об'єднати зусилля, як це показано у фільмі. Кім Гу був антикомуністом і націоналістом, який боровся за незалежність у рамках тимчасового уряду, тоді як переконання Кім Вон Бонга були ближчими до анархізму і він був дружнім до комунізму. Обидва почали проявляти ознаки співпраці лише наприкінці 1930-х років.
Троє незалежних бійців - Ан Ок Юн (Чон Чжі Хьон), Хван Док Сам (Чой Док Мун) і Чу Санг Ок (Чо Джин Вон), яких обирають для виконання вбивства, є вигаданими персонажами. Режисер створив образ Ок Юн на основі дуже шанованої в Кореї незалежної активістки Нам Джа Хьон. Після активної участі у Русі 1 березня вона втекла до Маньчжурії, приєдналася до організації революції за незалежність і проводила різні акції, зокрема проект вбивства японського генерал-губернатора Макото Сайто. Нам вшановують як одну з найвидатніших жінок-активісток незалежного руху. Режисер, однак, сказав, що дав персонажу Джун ім'я Ан Ок Юн, взявши по одній літері від трьох найбільш шанованих корейських незалежних активістів - Ан Чжун Гун, Кім Сан Ок і Юн Бонг Гіл.
У фільмі Кім Бон Вон розповідає трьом, у чому полягає їхня місія, і що причиною цього є те, що генерал Імператорської армії Японії Мамору Кавагуті був тим, хто командував вбивством понад 3 000 цивільних осіб різного віку, які проживали в Маньчжурії.
Це історичний факт. Кім має на увазі різанину в Ґандо, масове вбивство, скоєне японськими військовими проти корейських цивільних осіб, які проживали в Ґандо (це сучасний Цзяндао в корейській автономній префектурі Яньбянь в провінції Цзілінь, Китай) у жовтні 1920 року.
У фільмі Ок Юн і Сан Ок разом із найманим вбивцею на ім'я Гавайський Пістолет (його грає Ха Чжон У), який також є вигаданим персонажем, роблять другу спробу вбити Канга і Кавагучі на весільній церемонії, що проходила в універмазі "Міцукоші" в Кьонсоні. Будівля цього універмагу існує й досі. Це головна будівля універмагу Shinsegae в Мьонгдоні - знаменитого універмагу, який засвічується щороку на Різдво. Універмаг Mitsukoshi відкрив свої двері як перший універмаг в Кореї 20 жовтня 1930 року. Після звільнення Кореї 15 серпня 1945 року його перейменували на універмаг Donghwa. Але незабаром після цього почалася Корейська війна, і його використовували як поштовий обмін для американської армії. Компанія Samsung придбала його в 1963 році і перетворила на універмаг Shinsaegae.
Наприкінці фільму Сок Джин постає перед судом за свої прояпонські дії. Фільм є першим комерційним фільмом, який представляє Спеціальний комітет Кореї з розслідування антинаціональних активістів - спеціальний комітет, створений у 1948 році для розслідування та покарання антинаціональних дій прояпонських угруповань під час японського колоніального періоду. Однак цей спеціальний комітет проіснував лише рік через опір Сін Ман Рі, першого президента Кореї.
У фільмі Сок Джин, який стає старим, наполягає на тому, що він ніколи не працював шпигуном, а був справжнім незалежним активістом.
"У моєму тілі шість куль, випущених японцями. Ваша честь, ці кулі [є доказом] того, що я був готовий стати ґрунтом для опору", - каже він у залі суду.
Хоча у фільмі не йдеться про спеціальну слідчу комісію, режисер намагається представити цей короткочасний захід і нагадати глядачам, що "є імена, які ми повинні намагатися запам'ятати і визнати або покарати".
Джерело https://koreajoongangdaily.joins.com/
Події драми розпочинаються 1998 року та розповідають про молодих людей, які не залишили свої мрії на поталу важких часів.
На Хі До учениця випускного класу середньої школи, яка прагне стати частиною національної збірної по фехтуванню, але її команду розпускають через азійську фінансову кризу, і її наслідки, а саме реформи, які корейський уряд був змушений провести на вимогу МВФ для отримання рятівного траншу.
Бек І Чжин юнак, якого також не оминула криза, але він сповнений рішучості відновити своє життя. Фірма його батька збанкрутувала, тож хлопець вимушений почати працювати не здобувши вищої освіти, щоб заробити грошей для возз'єднання своєї родини. Заможне життя І Чжина перетворилось на орендовану кімнатку з дрібними підробітками.
Мені подобається те, що драма хоч і про мотивацію, дорослішання, але відбувається у певний часовий період, який був не найкращими для країни, де справді розбивались мрії, а люди втрачали роботу. Це ніби коротенький екскурс в історію. В одному ... з епізодів згадувалось, як люди жертвували прикраси, щоб поповнити золоті резерви своєї держави. Зрозуміло, що учні проходять цей матеріал на уроках, але для старшого покоління це гордість, тож це є певним інструментом закріплення матеріалу та виховання любові до своєї країни. Також це дозволяє більше дізнатись про країну глядачам з-за кордону. Можливо це все-таки більше притягнуто за вуха мною, але ті події відбуваються на початку сюжету. Тож мені здається той період був обраний не випадково, щоб через персонажа На Хі До, яка могла втратити свою мрію через обставину часу, але не дозволила цьому статися, дати натхнення для сучасної молоді в обличчі її доньки, яка може легко відмовитись від своєї улюбленої справи через якісь дрібниці.
Одночасно з цим драма зображає життя репортерів і те, як медіа створюють рейтинги підмінюючи поняття чим можуть зруйнувати чиєсь життя.
Це драма про досягнення цілей, перше кохання, відносини між батьками та дітьми. Про те, що не кожен, кого ви вважаєте ворогом є ним, що інколи треба жертвувати, або надавати перевагу одному, щоб врятувати інше, як це було у випадку Ю Рім, що будь-яке рішення, яке ви приймаєте в першу чергу для себе, буде засуджено іншими, але вам має бути байдуже на них, бо ви живете не для них і вирішуєте власні проблеми.
Про підтримку, адже На Хі До та Бек І Чжин попри свою наполегливість не зайшли так далеко одне без одного.
Драма розповідає історію юнака на ім'я Кім Чжі Йон, що став свідком вбивства своєї матері та затаїв бажання помститися. Серіал адаптовано за однойменним веб-коміксом Кім Ґю Сама.
Згодом Кім Чжі Йон вступає до поліцейської академії і стає зразковим студентом. Однак незадоволення правовою системою і гнів до злочинців, які уникають правосуддя, змушують його використовувати отримані знання, щоб перетворитися на "темного героя". Він карає злочинців у свій власний спосіб, щоб досягти "справедливості", в яку він вірить. Але в міру того, як ЗМІ висвітлюють ці інциденти, він стикається з новими дилемами та викликами.
Кім Чжі Йон добре обізнаний з поліцейськими процедурами, тож намагається не залишати доказів. Правда є один нюанс, який трішки спантеличує. Це рішення творців серіалу показати обличчя персонажа, коли той ходить без маски просто носячи худі, здійснюючи правосуддя.
Ви можете подумати, що всі 8 епізодів наш герой буде лиш карати, а поліція буде нас ... тупати йому на п'яти поки не спіймає його, але це помилкове враження, бо сюжет значно ширший.
Щодо персонажа Чо Хона, то Ю Джі Те, що виконує цю роль став надто крутим. Мені не доводилось бачити його в таких образах. Він виглядає так, ніби може вбити бандита одним ударом. Він наче криголам, коли просто йде крізь купку бандитів, ті відштовхуються від нього наче пельменьки.
Загалом це динамічна, напружена історія з крутим екшеном та персонажами. 8 серій тривалістю 40-50 хв, що дуже швидко пролітають. Якщо ви шукали мінісеріал для перегляду, то це саме те, що вам потрібно. До того ж є українське озвучення та субтитри.
Загалом, "Привид" - це добре зроблений жанровий фільм, який має достатньо стилю, настрою та індивідуальності.
Фільм тримає напругу, змушуючи нас гадати, що насправді відбувається, хто на чиєму боці. Коли напруга, що кипіла, виривається назовні, сюжет вдається до очікуваного екшену.
Відомий акторський склад. Пак Со Дам знову нагадує нам, чому вона є однією з найцікавіших молодих актрис.
Якщо ви шукаєте стильний шпигунський екшн-трилер, то це для вас.
Реальна історія фільму "Перемовини".
Перший в історії корейський фільм, знятий в Йорданії, розповідає похмуру історію дипломата та агента Національної розвідувальної служби (NIS), які ризикують своїм життям, щоб захистити корейців, викрадених талібами в Афганістані у 2007 році. У головних ролях - Хьон Бін, який повертається на великий екран, Хван Чон Мін та Кан Кі Йон.
Фільм "Перемовини", звертається до складної теми нації та її відповідальності перед своїми громадянами, водночас підкреслюючи необхідність розуміння різних культур.
У липні 2007 року автобус з шістнадцятьма жінками і сімома чоловіками (корейськими місіонерами) був перехоплений пострілами по дорозі з Кандагара до Кабула. Наступні кілька днів вони провели в підвалах і фермерських будинках як заручники талібів. Умовами талібів до південнокорейського уряду було виведення 200-тисячного війська з Афганістану. До афганського уряду вони висунули вимогу звільнити полонених талібів.
Двоє із захоплен ... их, а саме 42-річний пастор Бе Хьонг Гю і 29-річний Шим Сон Мін, були страчені 25 і 30 липня відповідно. У міру просування переговорів віч-на-віч - решта були звільнені в серпні. Крім виконання умов, уряд Південної Кореї, як повідомлялося, заплатив талібам 20 мільйонів доларів США (приблизно 163 крори індійських рупій) за безпеку своїх громадян.
Переговори залишаються вірними інциденту, але творчо підходять до справи.
Фільм досить вдало маневрує кожним випадком. У репортажі Korea Times режисер Сун Рі поділився: "Спочатку я відхилив пропозицію зняти фільм, оскільки він торкається чутливої теми", додавши, що згодом вона вирішила змістити фокус із заручників на закулісну роботу дипломатів та агентів державної розвідки, зобразивши те, що не змогли висвітлити більшість ЗМІ. Вона робить це за допомогою двох вигаданих героїв - Чон Чже Хо (Хван Чон Мін) - високопосадовця Міністерства закордонних справ, який спеціалізується на кризових переговорах, та Пак Де Шіка (Хьон Бін) - агента NIS, який має досвід роботи на Близькому Сході.
Обидва мають різні підходи до кризи - класична різниця між тими, хто працює на місцях, і тими, хто виконує накази згори. Чон грає за правилами, відмовляючись говорити про викуп. Натомість Пак має травматичне минуле, пов'язане зі стратою південнокорейця (натяк на реальний випадок, коли іракські повстанці відрубали голову Кім Сун Іу в 2004 році). Це спонукає його спробувати вирішити проблему будь-якими способами.
Однак, коли перші переговори провалилися, двох заручників-чоловіків страчують - так само, як це було в реальному житті. Після цього вони об'єднуються, щоб звільнити інших. У репортажі JoongAng Daily режисер розмірковує: "Спочатку вони не розуміють одне одного, бо походять з різних середовищ. Але після події у фільмі, коли Чон бачить справжні наміри Пака і його зусилля, спрямовані на порятунок заручників, вони починають розуміти і поважати один одного. Це важливий елемент фільму".
Набагато пізніше Чон сидить з командиром талібів у печері. Фільм також тонко натякає на приголомшливу суму, яка, за чутками, була виплачена талібам. Це ставить важливі питання - як далеко зайде країна, щоб врятувати свій народ, і скільки відповідальності вона повинна взяти на себе за дії окремих людей. Це натякає на загальний гнів, висловлений місцевими жителями Південної Кореї, які критикували рішення групи вирушити до охопленої війною країни, незважаючи на попередження уряду.
Відповідно, фільм спонукає до роздумів. Це було навмисно з боку режисера, який зазначив: "Я хотів зняти фільм, який запитує, чи завжди наші власні ідеології та переконання є правильними? Який правильний шлях обрати, коли стикаєшся з відмінностями? І це дуже складні питання, над якими нам усім варто замислитися".
https://www.lifestyleasia.com/ind/entertainment/true-story-behind-the-point-men-starring-hyun-bin/
"Контрабандистки" - це досить яскравий і веселий південнокорейський кримінальний бойовик, який також дає глибокий погляд на Корею, не таку якою ми її знаємо зараз, на країну 70-х, що прагне до заможності, і на болісні проблеми бідності. Картині добре вдається робити все це одночасно, не збавляючи темпу. Головні героїні цієї жіночої історії - далеко не загадкові постаті, які б спонукали нас замислитися над хитросплетіннями людської психіки в її нескінченній жадобі до влади. У "Контрабандистках" рішення піти проти закону - це прагматичне рішення, народжене економічним відчаєм.
У мирному приморському містечку, що займалось риболовльою побудували хімічний завод, що призвело до відсутності риби у водах поблизу. Жінки-рибалки 1970-х років опиняються перед вибором продовжувати пірнати за смердючими мідіями низької якості, намагаючись звести кінці з кінцями, чи ризикнути перевезти західні товари, залишені на морському дні. Американські сигарети, косметика, одяг і всі на ... йкрасивіші артефакти іноземного заможного життя.
Яскраві кольори, чудовий монтаж, костюми, запальна музика. Відомий акторський склад, тож з грою тут все добре. Хочеться виділити наймолодшу актрису касту, Ґо Мін Сі, яка круто зіграла за що отримала нагороду в номінації "Краща нова актриса".
Фільм може зацікавити вас феноменом жінок хеньйо (жінки-пірнальниці, які вміють пірнати без спорядження) на острові Чеджу, але не буде надто концентруватись на цьому, адже це декорації для даної пригодницької історії.
Рекомендую до перегляду.
P.S. У титрах буде ще одна сцена.
До речі в Японії є теж морські жінки, що називаються Ама.
Деякі відмінності між японськими ама та південнокорейськими хеньйо з Чеджу:
У ама є два рівні досвіду або класи ("качідо" і "фунадо"), тоді як у хенйо - три ("санггун", "джунгун" і "хагун").
У минулі часи ама пірнали голими (цього ви не дізнаєтесь у музеях), тоді як хеньйо були одягнені з самого початку (пізніше обидва змінили одяг на гідрокостюми).
Ама використовують дерев'яні бочки як буї, тоді як хеньйо здавна використовують рибальську сітку, прикріплену до круглого помаранчевого буя. Ама в наш час теж користуються сітками з буями, бочки використовуються зараз лиш для шоу.
Хоча більшість дайверів ама - жінки, є й чоловіки. У хеньйо чоловіків-дайверів немає.
Рекомендую вам самим детальніше ознайомитись:
https://en.m.wikipedia.org/wiki/Haenyeo
https://en.m.wikipedia.org/wiki/Ama_(diving)
https://www.diveoclock.com/destinations/Asia/South_Korea/Haenyeo/
https://www.diveoclock.com/destinations/Asia/Japan/Ama/
Дія драми розгортається в Кореї наприкінці 1800-х на початку 1900-х років перед японською окупацією та її початком, історія розповідає про воєнний роман між американським морським піхотинцем корейського походження Чхве Ю Джином і Ґо Е Шін, аристократкою, яка стала найманим убивцею.
"Містер Саншайн" балансує між історичною драмою та реалістично зображеною романтикою, глибокими характерами персонажів, захоплюючою кінематографією та вишуканим візуальним дизайном.
По мірі того, як розвиваються епізоди, розвивається і роман, який займає центральне місце, гармонійно поєднуючись з напруженою ворожнечею між посольством США і Японії в Кореї, де розгортається ця історія.
Історія починається у 1871 році зі знайомства з одним із головних персонажів серіалу Чхве Ю Джином. Він народився в Чосоні, а потім втік до Америки через сімейну трагедію, але через багато років повертається до рідного міста як капітан американської військової експедиції, що звільняла місто. Під час перебуванн ... я в Чосоні він знайомиться з донькою аристократа Ґо Е Шін і між ними повільно розвивається роман, який розквітає.
У міру того, як епізоди розвиваються, все більше персонажів опиняються в центрі уваги. Хоча це, перш за все, історія, керована персонажами, світ побудований чудово, і протягом усіх серій ви дійсно відчуваєте культурні відмінності та зіткнення між корейцями, японцями та американцями, які відіграють вирішальну роль у розвитку сюжету.
Варто також відзначити, що акторська гра в серіалі чудова.
З 24 серіями, кожна з яких триває 65-70 хв, а фінальні 80 хв, не можна заперечувати, що дорама може бути виснажливим для перегляду, якщо ви захочете дивитись цей проєкт безперервно, серія за серією, але можна з упевненістю сказати, що серіал залишається захопливим протягом усього часу. Серіал добре балансує між драматизмом і романтикою, приправляючи кожну серію легкими нотками гумору, зберігаючи при цьому основну увагу на зростаючій напруженості в місті і бездоганно виконаній роботі над персонажами.
Якщо вам подобаються повільні романи або історичні епопеї, ця драма вам підійде. Слід розуміти, що це серіал не з тієї групи, коротеньких 6-12 серійних дорам, які можна швидко переглянути за пару вечорів. Можете сприймати ці 24 епізоди, як серіал на 3 сезони по 8 серій.
Серіал виходив щосуботи та щонеділі на каналі tvN, починаючи з 7 липня 2018 року, і завершився 30 вересня 2018 року. Можете дивитись в такому темпі, а можете в швидшому, але за один присід ви її не осилете. Та й чи варто поспішати? Краще дивитись зі своїм темпом, який вам підійде, тоді вона розкриється і подарує вам хороші враження, емоції і ви будете її згадувати.
З власного досвіду кажу, що хоч і дивився переважно швидші та коротші к-драми, але це все ж ця, це візуальний шедевр, який потрібно побачити. З одного епізоду оцінити у вас не вийде.
Хоча історія розгортається повільно протягом більше 20 годин, а іноді сюжет трохи затягується на деяких підсюжетах, це все одно один з найяскравіших корейських серіалів, і він вартий того, щоб його подивитися.
З естетичної точки зору, "Містер Саншайн" є прекрасним. Загальна композиція сцен демонструє захоплюючі краєвиди, а кольори та костюми гармонійно поєднуються разом.
У той час як багато епічних драм розглядають епоху з точки зору можновладців, "Містер Саншайн" проливає детальне світло на тих, кого вважали периферією, таких як жінки та нижчі класи. Дорама вдало зображає швидкоплинний період пізнього Чосона, коли раби були звільнені, а іноземці та західна культура впроваджувалися ще до того, як Японія анексувала Корейський півострів.
Факти з історії.
Правда vs. Вигадка.
Історична драма ніколи не виходила з моди як на кіноекрані, так і на телебаченні. Іноземні глядачі можуть вважати, що завдяки таким проєктам вони можуть отримати короткий курс корейської історії. Але всі історичні драми створюють персонажів, додають любовні історії, поєднують або вигадують події, щоб глядачі не втратили інтерес.
Тому, щоб розібратись потрібно перевіряти інформацію.
У 1875 році, на другий день після народження Ґо Е Шін в Японії, місія Корейської Праведної Армії з метою вбивства прояпонського колабораціоніста І Ван Іка провалилася. Батьки Ґо, які брали участь у місії, гинуть від рук І. Сповиту в ковдру маленьку Ґо товариші її батьків відправляють назад до Чосона до її дідуся, який колись був учителем короля Коджона. Ґо росте шляхетною дівчиною, але з патріотичними генами своїх батьків; вона навчається на снайпера і врешті-решт стає членом Праведної армії - нерегулярної партизанської армії, яка була сформована для боротьби з японцями.
Восени 1875 року, невдовзі після повернення Ґо до Кореї, відбувається битва при Канхва. Це був приклад канонерської дипломатії, яку Японія використовувала для входження на Корейський півострів.
Ґо, яку грає Кім Те Рі, є вигаданим персонажем, створеним відомою сценаристкою Кім Ин Су, щоб допомогти розповісти цю історію в серіалі "Містер Саншайн". Оскільки це історична вигадка, деякі персонажі та історії вигадані, а деякі засновані на історичних фактах. Відрізнити вигадку від фактів не буде складно для корейців, які добре знають історію. Для сторонніх це не так просто.
У драмі батьки Ґо - члени корейської Праведної армії - вирушили до Японії перед початком битви при Канхва, щоб сприяти антияпонському руху в Японії. Але фактично пограбування Японією Чосона почалося після битви при Канхва, стимулюючи повстання таких патріотичних груп, як "Праведна армія" в Кореї. Експерти стверджують, що систематичні дії Праведної армії розпочалися після вбивства японцями імператриці Мьонсон, відомого як "Інцидент в Ільмі" у 1895 році. Більше того, в той час, коли батьки Ґо перебували в Японії під час цієї драми, навіть торговцям, не кажучи вже про простих людей, таких як батьки Ґо Е Шін, було б важко поїхати до Японії; обміни між двома країнами були припинені.
Таке просування часової лінії, можливо, допомогло продюсерам драматизувати історію. Але історики стверджують, що це виглядає як непотрібна історична поправка, яка послаблює достовірність.
Король Коджон - справжній. Король Коджон правив Кореєю з 1864 року до японського захоплення в 1907 році. Його дружина, королева Мьонсон, відома як королева Мін, була вбита японськими агентами, яким не подобалася її проросійська позиція. За часів правління Ґоджонга відбулося французьке вторгнення 1866 року, американська кампанія 1871 року та укладення Канхваського договору з Японією 1876 року, який надав Японії права на торгівлю. Як показано в "Містер Саншайн", його уряд складався з проджосонських і прояпонських фракцій.
Ю Джин - вигаданий, але заснований на реальній історичній постаті.
Уроджений Чхве Ю Джин, він втік до Сполучених Штатів після вбивства своїх батьків у 1871 році. Вже дорослим він повертається до Чосона у складі місії американського представництва в Кореї і закохується в аристократку Е Шин.
Хоча Ю Джин Чхве є вигаданим персонажем, у Сеулі існувало американське посольство з 1883 року до захоплення Японією у 1910 році.
Заснований персонаж на Hwang Ki-hwan.
Пан Хван (рік народження невідомий - 1923) народився в Сунчхоні, провінція Південний Пхеньян, і переїхав до Сполучених Штатів у 1904 році, коли був у підлітковому віці. Після вступу Сполучених Штатів у Першу світову війну в 1917 році він записався добровольцем і відповідав за надання допомоги важкопораненим на європейському фронті. Після закінчення Першої світової війни він не повернувся до Сполучених Штатів, а на початку червня 1919 року переїхав до Парижа, Франція, і приєднався до корейської місії на Паризькій конференції Гангхва. У 1919 році, коли корейські робітники, які прилетіли до Британії через Росію та Північне море, опинилися під загрозою репатріації до Японії, Хван переконав британський уряд перевезти 35 з них до Франції. Хван помер у 1923 році від серцевого нападу в Нью-Йорку, США, продовжуючи займатися дипломатичною діяльністю та зв'язками з громадськістю у Сполучених Штатах і Великій Британії.
У 1995 році уряд посмертно нагородив Хвана орденом "За національні заслуги" та медаллю "Патріот". Лише у 2008 році, 11 років тому, було знайдено могилу пана Хвана, який поїхав після життя, сповненого вогню, в іншу країну. Забуте життя пана Хвана було переосмислене через роль Чхве Ю Джина, якого зіграв актор І Бьон Хон у драмі 2018 року.
Ґо Е Шін - вигадана, але...
Е Шін - донька Хі Джин і Санг Вана, двох членів Праведної Армії, яких вбиває прояпонський Лі Ван Ік. Її виховує дідусь по батьковій лінії Го Са Хонг, який зрештою допомагає їй піти слідами батьків.
Хоча Е Шін - вигаданий персонаж, але Праведне військо дійсно існувало і чинило опір японському вторгненню та окупації Кореї.
Ку Дон Ме - вигаданий.
Син м'ясників, найнижчого класу в Чосоні. Після вбивства батьків йому вдається втекти з допомогою молодої Е Шін. Він їде до Японії, де стає вправним самураєм і лідером безжального товариства Мусін.
Хоча Товариство Мусін є вигаданим, воно засноване на Товаристві Чорного Дракона (Кокур'юкай) - японському націоналістичному парамілітарному угрупованні, яке було сформоване у 1901 році. Товариство використовувалося японським урядом для здійснення вбивств, саботажу та психологічної війни, щоб допомогти японцям захопити Корею. Материнською
організацією "Товариства чорного дракона" була Генйоша(Товариство темного океану). Історичним фактом є те, що Генйоша підозрюється у створенні в Кореї оперативної групи для вторгнення і був причетний до вбивства імператриці Мьонсон.
Однак той факт, що у Ку Дон Ме були жорстокі сцени проти Кореї, обурив багатьох корейських глядачів. У драмі він зображений як бідний корейський хлопчик, якого покинула власна країна і який не мав іншого вибору, окрім як відчувати жагу до помсти.
"Здається, що драма говорить про те, що була причина, чому Товариство Чорного Дракона було таким нещадним до корейців", - написав один з користувачів мережі на сайті телеканалу tvN.
Дехто навіть підняв це питання у Блакитному домі, подавши петицію 16 липня, стверджуючи, що таке історичне викривлення має бути врегульоване. Вони стверджували, що драма транслюється на Netflix, що підвищує ризик того, що іноземці можуть неправильно зрозуміти історію Кореї та японського вторгнення. У відповідь на це знімальна група серіалу принесла вибачення, заявивши, що не мала наміру "романтизувати прояпонську позицію", і що команда вирішила змінити весь образ героя в наступних серіях. Починаючи з 5-го епізоду, Товариство Чорного Дракона отримало вигадану назву, а на початку кожного епізоду з'являлося повідомлення: "Це художній твір, заснований на історичних подіях".
Чан Син Гу - вигаданий.
Чан Син Гу побачив, як його батько загинув у битві при Канхва, і поклявся взяти в руки зброю і боротися проти загарбників. Він стає членом Праведної армії і гине в битві при Намдемун.
Хоча Чан Син Гу - вигаданий персонаж, битви при Канхва та Намдемун були реальними подіями.
І Ян Хва / Кудо Хіна - вигадана.
І Ян Хва - донька І Ван Іка, яку батько видав заміж за старого японця. У шлюбі вона взяла собі ім'я Кудо Хіна. Хіна керує готелем "Слава" в місті Містер Саншайн.
Хоча Кудо Хіна - вигаданий персонаж, вважається, що готель "Глорі" заснований на базі готелю "Сонгтаг". Готель "Сонгтаг" був першим готелем у Кореї, де подавали каву.
Кім Хі Сон - вигаданий.
Кім Хі Сон - онук Кім Пан Со, аристократа, який убив батьків Ю Джина. Його відправили здобувати освіту до Японії, і він затримався з поверненням, щоб уникнути запланованого шлюбу. Йому соромно за безжальну поведінку свого діда і він намагається спокутувати свою провину, допомагаючи Армії Праведників.
Хоча персонаж вигаданий, але його використовують для того, щоб показати, як газетні репортери намагалися зобразити реальні події. У серіалі він фотографує прояпонських міністрів, які проштовхують укладення Іульського договору, що поставив Корею під протекторат Японії.
І Ван Ік - вигаданий.
І Ван Ік - безжалісний прояпонський чиновник, відповідальний за смерть батьків Е Шін. Він викручується, щоб стати міністром закордонних справ і допомагає японському поглинанню.
І Ван Ік використовується для представлення п'яти зрадників з партії "Еулса". П'ятьох міністрів уряду, які підписали Іульський договір 1905 року, що поставив Корею під захист Японії і проклав шлях до її захоплення у 1907 році.
І все ж драма закінчилася, проливши світло на справжню Праведну армію Кореї. Сцена була заснована на чорно-білій фотографії Праведної армії, багатьох безіменних людей, які боролися за країну, зробленій у 1907 році Фредеріком Маккензі, письменником і військовим журналістом, який працював у лондонській "Дейлі Мейл". Фотографія знайома більшості корейців, оскільки вона є в підручниках з історії. Епізод також залишився вірним історії, використовуючи цитати з інтерв'ю Маккензі, такі як: "Ми знаємо, що всі ми неодмінно загинемо, якщо продовжимо цю боротьбу. Але ми абсолютно не хочемо жити як японські раби. Ми краще помремо вільними людьми". Юджин Чхве приводить іноземного журналіста до Праведної Армії, яка погоджується на інтерв'ю і фотографування, вважаючи, що світ повинен дізнатися про її праведну боротьбу. Ця фотографія є фактично єдиною існуючою фотографією корейських борців за свободу.
Дія серілу розгортається у 1990-х роках, коли поліцейські слідчі під прикриттям проникають у велику злочинну організацію, відповідальну за нелегальну торгівлю наркотиками між Кореєю, Китаєм та Японією. Пак Джун Мо - старший патрульний поліцейський у сільській місцевості, якого постійно принижують родичі через те, що він має нижчий ранг і кар'єрний престиж, ніж його дружина, Ю Ий Чон, елітний співробітник відділу безпеки поліції Сеула. Незважаючи на це, дружина завжди заступається за нього. Втомившись від своєї роботи, він погоджується працювати під прикриттям в організації "Каннам", щоб отримати підвищення, яке відповідатиме престижу його дружини.
Джун Мо детектив та чоловік, якому постійно доводиться балансувати між роботою та своїм серцем. Він намагається реалізувати свій потенціал, навіть якщо інші не дозволяють йому цього. Джун Мо здатен коливатися між черствим детективом, який не бачить межі між добром і злом, і людиною, що керується власним почуттям справедливос ... ті, яке іноді каламутить воду.
Ґі Чоль - ватажок банди "Союз Каннаму" холоднокровний, розважливий і безжалісний. Але він також глибоко відданий і має достатньо емоцій, щоб зробити певний вибір, керуючись почуттями, а не жагою до влади.
Це необхідно для того, щоб Ґі Чоль став антагоністом з певною метою, а не лиходієм, якого потрібно знищити. Так, вся мета Джун Мо знищити "Союз Каннаму" як банду і Ґі Чоля як її лідера. Але складні стосунки між цими двома, які завойовують повагу, дозволяють глядачам вболівати за обох. Замість звичного боса мафії, який ми часто зустрічаємо в гангстерських історіях, схильність Ґі Чоля до насильства не затьмарює його глибокої людяності.
Джун Мо і Ґі Чоль, мають свої індивідуальні точки зламу. Моменти, коли їм доводиться ставити під сумнів те, у що вони вірять, як вони досягають своїх цілей і хто на їхньому боці.
Хоча ці двоє пов'язані один з одним завдяки банді, їхнє взаємне кохання до дружини Джун Мо Ий Чон є ще одним зв'язком, який емоційно відкриває їх обох. У той час як Ґі Чоль, здається, тужить за своїм минулим через Ий Чон і хоче почати все з чистого аркушу, Джун Мо постійно змушений приховувати свій шлюб заради безпеки дружини, а разом з тим чути, як світ сприймає його як відсутнього чоловіка. Ця ситуація породжує особливу турботу між усіма персонажами історії.
Ий Чон здійснює дуже сильний вплив на них обох, відсуваючи на задній план їхню сувору зовнішність і роблячи їх вразливими.
Ще одним цікавим персонажем є Хе Рьон, корейсько-китайська наркодилерка, яка приїхала до Південної Кореї, щоб лагодити співпрацю з Ґі Чолем. Її зіграла співачка BIBI (Кім Хьон Со), яка мала дві маленькі роботи до цього. В даному проєкті вона достойно вривається в кіноідустрію і приковує до себе увагу. Не буду приховувати, що вона красива, але суть тут не в цьому, а те, що вона дійсно круто відіграє роль як для новачка. Як на мене, між Джун Мо та Хе Рьон була чудова хімія, але Джун Мо досить часто не міг повністю розслабитись та почувати себе вільно поруч з нею, бо був одружений. Це часто наштовхувало на думку, якби він був не одружений все було б у них добре.
Хе Рьон бідне дитя, яке родилось не в тій сім'ї. Батько наркобарон замість того, щоб відгородити від своїх справ навпаки залучав її. Хе Рьон довелось рано дорослішати, грати в блатні ігри, одягати на себе відповідну поведінку, як панцир, але в середені це дівчина, яка хотіла жити нормальним життям навчатись, працювати, зустрічатись, кохати. І все ж в кінці вона отримала цей шанс, але не з тим чоловіком. Хоча ми собі можемо дофантазувати.
Серіал є чимось більшим, ніж просто гангстерська історія, кримінальна драма чи гостросюжетний бойовик.
"Найгірше зло" - одна з найсильніших драм цього року, з її історією двох чоловіків, нерозривно пов'язаних один з одним, та обставинами, які привели їх до дуже різних точок у житті. Наповнена по вінця дією та емоційними подіями, ця історія використовує очікування для створення динамічної глибини, роблячи все добре не хитаючись у своєму темпі чи структурі.