6.7
16

У спальні (2001)

In the Bedroom

16+  •  2 год 10 хв  • 
Країни: США
Жанр: кримінальний драма трилер
Бюджет: 1 700 000 $
Касові збори в світі: 43 368 779 $
Касові збори в США: 35 930 604 $
Прем'єра в світі:
Режисер: Тодд Філд
КіноБаза: 6.7 (16)  IMDb: 7.4 (42332)
0
1
0
2
1
3
2
4
1
5
1
6
4
7
5
8
2
9
0
10
Моя оцінка:
/10
golden globe
1 золотий глобус детальніше
Сюжет:

Режисерський дебют характерного актора Тодда Філда з ходу приніс йому номінацію на “Оскара”, а його дистриб’ютору – компанії Miramax – чергове поповнення банківського рахунку. Фільм “У спальні”, що він уперше був помічений на стартовому майданчикові некомерційного кіна, яким сьогодні є Санденський кінофестиваль, при вихідному мікроскопічному бюджеті в $1,7 млн., приніс прокатникам у 20 разів більше.
У маленькому містечку в Новій Англії, де люди живуть у злагоді із собою та в гармонії з природою, відбувається неабияка подія – Френка Фавлера (Нік Стал), випускника коледжу, що приїхав на літо до батьків і всерйоз захопився Наталі (Маріса Томей), жінкою, старшою за нього на десять років, із двома дітьми на руках, убиває в нападі ревнощів її колишній чоловік. Але сімейна трагедія ніяк не вплинула на рівномірний плин життя місцевої громади, тільки батьки загиблого – Рут (Сіссі Спейсек) і Метт (Том Вілкінсон) – фізично відчувають порожнечу, що утворилася в стіні автоматичної байдужости і непробивного лицемірства.
Олександр Виноградов

Код для перегляду рейтингу кінобази Виробничі компанії:

Miramax Films, Miramax, GreeneStreet/SKE Films, Ivanhoe Pictures

Актори: (Всі 94)

Режисер:
Сценаристи: Роберт Фестінгер, Тодд Філд, Андре Дюбюс
Композитор: Томас Ньюман
Оператори: Antonio Calvache
Відео: (Всі 1)
IN THE BEDROOM TRAILER
Зображення: (Всі 3)

Рекомендації: (Всі 16)
Фільми того ж режисера: (Всі 10)
Purity (2019) Purity
Purity
6.6 Малі діти (2006) Малі діти
Little Children
6.0 Once and Again (1999) Once and Again
Once and Again
The Tree (1993) The Tree
The Tree
The Dog (1993) The Dog
The Dog
Delivering (1993) Delivering
Delivering
When I Was a Boy (1993) When I Was a Boy
When I Was a Boy
Too Romantic (1992) Too Romantic
Too Romantic
Рецензії: (Всі 1)

Оскар - 2002, "Найкращий фільм", номінант

Назва фільму відсилає нас до пастки для лобстерів, яка називається “спальня” - очевидно тому, що небажано, щоб у ній лишалося більше двох представників. Інакше їм стає тісно і вони починають калічити одне одного або калічитися об стінки пастки. Метафора тут очевидна і прозора: спальня - не те місце, де потрібен третій.

У якийсь момент ти можеш подумати, що це буде фільм про любовний трикутник, драма про стосунки і примирення, або навпаки, про правосуддя, але фільм постійно робить повороти, щоб у кінці виявитися знову не тим, чим здавався (за що йому плюсик і зірочка не погони). І тим не менш, усі названі вище складові у ньому є.

Кінокартина могла б бути про п'ять стадій примирення з трагедією: заперечення, гнів, торг, апатія, прийняття. Почасти можна сказати, що так воно і є, от тільки деякі стадії лишаються за кадром, та і прийняття виходить доволі своєрідне.

Картина водночас могла б бути про те, як рідних людей ро ... зділяє трагедія, і вони змогли знову знайти шлях одне до одного і порозумітися, але якось не вийшло: здається, що вибраний спосіб порозуміння їх у підсумку тільки розділив. (Так то воно добре жити з відчуттям торжества справедливості, коли не ти особисто доклав(ла) до цього руку, якщо ви розумієте, про що я.)

Картина могла б бути і про те, що є вчинки, після яких неможливо не засумніватися і ніяк не змінитися внутрішньо, навіть якщо за тобою правда, і це насправді показано, але обраний спосіб для трансляції ідеї мені не дуже сподобався (про це трохи далі).

А про що вийшла картина? Мабуть, в першу чергу, про порожнечу. Так вже виходить, що навіть ті люди, які не зробили свою дитину сенсом свого існування і живуть достатньо осмисленим як для середньостатистичних американців життям, все ж цілком логічно схильні бачити у дитині своє продовження і навіть своєрідний шлях до безсмертя. І якщо смерть одного з чотирьох дітей - це просто трагедія, то смерть єдиної дитини у людей літніх - це у певному сенсі вирок їх існуванню. Причому іноді запобігти такому не можна ніяк, а компенсувати чимось практично неможливо.

Із плюсів: по-перше, варто відзначити акторську гру. Ненав’язливо, на півтонах, іноді самими очима, без шекспірівських пафосних монологів і навіть не повишаючи голосу, виконавці доносять до нас емоційний стан своїх героїв, і ти їм, без сумніву, віриш.

По-друге, вже згадувана вище сюжетна і композиційна нетиповість виглядає плюсом, зважаючи на те, що кіно могли без проблем скотити у глибинне дослідження любовного трикутника або судову драму. Причому особисто я люблю і любовні трикутники, і судові драми, але жанрова схематичність американських кінокартин потроху набиває оскомину.

Із мінусів: по-перше, як не дивно, персонажі. Вони максимально звичайні (хоч і не без поодиноких родзинок), мабуть для того, щоб підкреслити посил: така ситуація могла статися де завгодно і з ким завгодно. Син - хороший хлопець, мама - домогосподарка із дивним захопленням, батько - звичайний мужчина, Наталі - мати-одиначка, її чоловік - типовий аб’юзер, і т.д. Але, як на мене, саме через таку недостатню індивідуальність і підкреслений реалізм не виходить співпереживати героям настільки глибоко, як хотілося б. Іноді хочеться якось відійти від відчуття підглядання у шпаринку за сусідами. Тим більше, є фільми у схожому стилі, які непогано із цим справляються (наприклад, “Таємниці і брехня” 1996 року).

При цьому разом із підкресленою звичайністю ми ще іноді помічаємо і нестачу деяких штрихів, які не завадили б для цілісного сприйняття персонажів. Наприклад, ми навіть до кінця не знаємо причин, чому Наталі пішла від чоловіка: він її ображав, бив чи просто мало заробляв і не приділяв уваги дітям? Бачила одну рецензію, де автор цілком серйозно розписує, що це сама Наталі прагне підтримувати стосунки з чоловіком, то пред’являючи претензії щодо його роботи, то демонструючи ревнощі (хм… цікаво, у який це момент?), а значить, вона до нього досі небайдужа і він їй рідний. Очевидно, що така трактовка викликана нестачею однозначної інформації про ці стосунки у самому фільмі - такої, яка унеможливила б або мінімізувала б бажання заповнити вакуум власними домислами і проекціями.


Другим мінусом я б назвала надмірну спокійну розміреність дійства. Не те щоб це глобальний мінус, але всередині картини - у той час, коли ти повинен би заходитися від співчуття до героїв, - чомусь виникає відчутне таке провисання, яке, навпаки, дещо відсторонює від того, що відбувається.

Ну і третє (і основне) слабке місце - роздуми на тему того, що монстр може несподівано і невчасно виявитися людиною. Так то воно так, але чомусь тут його олюднюють не дитячі малюнки, розвішані на стінах, які цілком могли б охарактеризувати його як люблячого батька, а його фото разом із колись щасливою дружиною.

У контексті цього, а також ще однієї “лобстерної” метафори - про те, що самиця лобстера набагато більша і може з легкістю справитися з двома самцями, - вимальовується дещо неадекватний посил. Неначе Наталі сама винна у всьому що сталося, бо вона ініціювала і допустила цю ситуацію, а убивці і вбиті… ну, вони просто люди…

Із такою трактовкою, якщо вона задумана була авторами (а схоже, що так і є), я категорично не можу погодитися. Чоловік убив коханця своєї дружини. Коли у нього була можливість, він жодного разу не сказав: вибачте, я випадково, я не хотів. Він зробив це холоднокровно і цілеспрямовано, вважав, що його поведінка прийнятна і має бути зрозумілою кожному. Більше того, для себе цей чоловік вважає нормальним загравати з іншими жінками. А коли він нарешті показав, хто в домі мужик і хазяїн, його ніжні пориви і наміри повернутися до дружини чомусь одразу зникли, відкриваючи нам істину: перед нами людина з девіантною поведінкою, а по-простому - мерзотник. Навіщо було його олюднювати, та ще і таким цікавим способом - переведенням стрілок на його дружину - я не розумію взагалі. Як на мене, цю саму думку можна було викласти трохи іншим способом без втрати основного сенсу. А так вийшло не зовсім тривіальне, драматичне, загалом хороше, але місцями якесь… неправильне кіно.

3 з 3 користувачів вважає цю рецензію корисною
Коментувати

Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію


Коментарі:
Поки коментарів нема. Будьте першими - напишіть коментар!

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати

Обговорення (форум)
Нещодавно переглянуті: