| Країни: | Велика Британія |
|---|---|
| Жанр: | біографія драма історичний |
| Бюджет: | 29 000 000 $ |
| Касові збори в світі: | 25 899 797 $ |
| Прем'єра в світі: | 6 листопада 1987 |
| Прем'єра на DVD: | 1 вересня 2008 |
| Прем'єра на Blu-Ray: | 1 вересня 2008 |
| Режисер: | Річард Аттенборо |
Сюжет:Реальна історія про дружбу, що потрусила Південну Африку і пробудила світ
Драматична історія, заснована на реальних подіях про дружбу між двома чоловіками, що боролись проти апартеїду у Південній Африці в 1970-х. Дональд Вудс білий ліберальний журналіст Південної Африки, який почав стежити за діяльністю Стівена Біко, відважного та харизматичного чорного активіста проти апартеїду.
Код для перегляду рейтингу кінобази
Universal Pictures, Marble Arch Productions
Режисер: Річард Аттенборо
Сценаристи: Джон Брайли, Donald Woods
Композитори: Джордж Фентон, Йонас Гвангва
Оператори: Ronnie Taylor
Золотий глобус - 1988, "Найкращий фільм - драма", номінант
Політична драма на одну із найулюбленіших для американців тем, яка, загалом, своїм місцем дії плавно перекочувала із США у Південну Африку. Примітно, що знімалася вона у ті часи, коли режим апартеїду ще жив і цілком собі процвітав, і кажуть, що його адепти навіть примудрялися вставляти палки в колеса знімальному процесу, що проходив у сусідній Зімбабве.
Південна Африка - тема загалом полемічна, і ця спірність у фільмі розкривається, хоч одразу зрозуміло, яку думку підтримують самі автори картини. І у вустах ліберального Стіва Біко, який закликав до загальної рівності і братерства, дещо дивно звучать фрази на кшталт “Ми не бажаємо, щоб білі пустили нас за свій стіл до своєї порцеляни і столового срібла, ми бажаємо очистити стіл”. Адже що це, як не заклик відмовитися від нав’язаних досягнень білої цивілізації? І останнє, безумовно, сприяло б розвитку самосвідомості чорних південноафриканців, але подібна фраза вигл ... ядає як бажання замість того, щоб підвищити рівень життя своїх чорних братів, просто опустити рівень життя білого населення, а за рахунок цього - і цілої країни.
З іншого боку, процвітання країни за рахунок законодавчого обмеження в правах 80% її населення - теж не є добре. Але можна припускати, що Біко, як часто буває, будучи лібералом, дав ідейний поштовх радикалам. І зараз, у 2018 році, знаючи про тривалий період процвітання вже “чорного расизму” в Південній Африці, і переглянувши даний фільм, ми можемо дати пораду владним очільникам будь-якої країни: бережіть ваших лібералів, якщо не хочете виростити радикалів.
Сам фільм композиційно можна розділити на дві частини, і якщо перша - цікава за сенсом, ідейністю і полемічністю, то друга - класична голівудська втеча із фальшивими паспортами, таємними планами, недалекими представниками таємної поліції і так далі. Але оскільки ми точно знаємо, що із головним героєм все буде добре (інакше він не видав би книгу, на основі якої був зняти цей фільм), то переживання і саспенс значною мірою нівелюються і ми просто мовчки спостерігаємо за тим, як усе було. Кожен може сам зробити для себе вибір, але я б воліла, щоб увесь фільм був знятий у стилі його першої половини, щоб нам більше розповіли про активістську діяльність Стівена Бікко, про його ідеї і соратників, про політичне тло, про те, що він об’єктивно собою являв. Адже це - саме те, що має значення в історичному контексті і досі актуально, тоді як історія із другої половини фільму важлива тим, чим вона закінчилася, але не тим, як саме це було здійснено.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати
Поклик свободи
