Фільм трохи гірший за своїх попередників.
Незважаючи на хороший сюжет.
Рене вже не така вродлива, тому її кривляння й погана акторська гра більше кидаються в очі .
Я не бачила людини, яка б так напружено мружила очі, що вони здаються геть крихітними. Раніше це здавалося милим, тепер - дратує.
Загалом фільм легкий і "жіночий". Його добре дивитися фоном, коли ти чимось зайнята. Пласкі жарти, тривіальність й нічого оригінального.
Ніщо не стривожить, не примусить глядача не приведи Господи, думати. Бо це жанр легкої романтичної комедії.
Це казочка.
Бріджит нібито така ж невпевнена у собі наївна дівчина, незважаючи на вік. (І таку жінку - невдаху грає скандинавська красуня Зелвегер! ) Років з часу загибелі її чоловіка пройшло 4, якраз стільки, щоб поява коханця не була "непристойною". І все в такому ж казковому ідеальному дусі.
У реальному житті жінки із зовнішністю Рене нарозхват, у будь-якому віці легко виходять заміж за хороших забезпечених мужчин і далекі ... від комплексів, як від Марсу.
Отже це ентертеймент, кіно для розваги. Коли хочеться легкої казки для дорослих. І на жаль не найкращий представник цього жанру (бо мало хороших жартів і якісної акторської гри)!
На щастя, фільм нічим не печалить глядача! Безбарвна посередність, але у ній є щось здорове і навіть цілюще для душі.
Попередження: рецензія містить спойлери
Прогноз був 7.1, бюджет 35 млн баксів, сценарист чому перу належать Татусів Вікенд, містер і міссіс Сміт, Амеріканський пиріг.
Початок класичний двоє запіснюються на важливу зустріч (операція та весілля)
Вирішують летіти приватним літаком. Одразу нам кидають гачок, що заявляти про політ не будуть нікому (дивне, невже так можна?)
Після того як в перший раз повертається пілот до пасажирів стає зрозуміло що чоловік зараз помре, тут консультація з ознак серцевого нападу була першокласна.
Кадри падіння літака.
Якимось дивним чином відривається хвіст, в котрому, до речі сиділа собака, літак ще довго летить після цього, під таким кутом до гір, що повинен був втикнутись під 90 градусів та точно всі б підсмажились, але ні норм приземлився так.
1) Собакен з ними, як він з хвосту перестрибнув у останню хвилину
2) Алекс (Вінслет) добре досталося, нога зрозуміло, а от навіщо нам показали що вона вдарилась головою та у неі амнезія?
3) Бен (Ельба) для правдоподобності показали що трохи подряпався
4) Пілот помер, але звісно до посадки
Круто, що Бен у нас лікар на всі руки майстер, вилікував Алекс, в літаку було все, чи з собою у лікаря, ок. Пілота роздів, запальничку забрав та прикопав біля літака. Далі думаю буде каніболізм як зазвичай у таких історіях.
З'являється перша думка, навіщо нам собакен? Оп і великий кошак приходить полакомитись Алекс, поки Бен ходів з гори подивитись де вони.
Собакен відхватив від рисі чи що там таке було, але Алекс не дарма ракетницю показала під час того, як над нами літак пролітав у стратосфері а вони намагались його увагу ракетницею серед білого дня привабити, вбила кота та отримали іжу на 10 днів.
Алекс з шиною, що лікар наклав вирішує йти діяти, а не чекати на допомогу, якщо б Бен за нею не пішов то далеко б вона дішла.
Навіщо казати, що в хвості літака був маячок, якщо вони його обидва по черзі покрутили та викинули?
Далі я починаю розуміти, що прийшов на фільм про виживання а потрапив на "Сутінки". Лямур пішов.
Алекс риється в особистих речах Бена поки тій намагається знайти їжі ім. Знов вирішили задіяти собакена, котрий намагається спіймати зайця, але ні, не вийшло.
Потім знаходять будиночок у лісі та саме у той час коли Вінслет вирішила перевірити як себе відчував Дікапріо у крижаній воді.
ЛІкар затащив (дуже сильний чоловік, весь фільм тягав Алекс на собі) Алекс в хатинку та стало зроміло, що зараз буде секс.
Далі нам сімейний кінозал сміявся до сліз. Каже дівчина ти йди шукай допомогу, а я полежу, книжки почитаю біля каміну, консервовані супи поім. Бен наче й пішов, але щось прикинув у своїй талановитій голові та вирішив лишити жіночку такого відпочинку, потягнув в прямому сенсі її з собою.
Далі ось ці всі соплі з нареченим, вона дзвонить він не бере слухавку, потім дується, що не сказала, що вона вирішила не одружуватись ну і хеппі енд.
От що дійсно було круто в цьому фільмі це коментаріі відпускати та сміятися, не дарма сценарист відомий за комедіями він і тут зробив комедію між строк.
Але у мене головне питання- а собакен тут був навіщо?
Серіал знятий за мотивами книжкової серії Åremorden Вівеки Стен. Перший сезон охоплює дві історії — два окремі розслідування вбивств. Перша розтягнута на три серії, друга — на дві. Відповідно, це екранізація перших двох книг із п’яти: Hidden in Snow та Hidden in Shadows.
Очікував побачити похмуру нордичну атмосферу, заплутані детективні справи, красиву природу. Натомість отримав відчуття, ніби дивлюся український детектив, але з якісною картинкою і серед шведських пейзажів. Драматургія слабка, сюжетні ходи передбачувані, а самі історії зроблені досить топорно, без глибини. Це не Каштановий чоловічок і навіть не Міст (який, щоправда, мені теж не зайшов).
Візуально серіал приємний: засніжена Швеція, мальовничі краєвиди, атмосфера зими — все на місці. Акторська гра загалом хороша, а головна героїня ще й просто чарівна — гарні очі, природна харизма. Хоча місцями їй не завадило б більше емоцій.
Щодо мінусів. Дуже відчутна рука Netflix. Якщо різноманіття рас — це нормально, то генде ... рний баланс подано надто прямолінійно: жінки тут або сильні, або жертви, чоловіки ж — або мерзотники, або слабкодухі. Не обійшлося і без ЛГБТ-лінії - яка сюжету нічого не додає й явно вставлена «для галочки».
В цілому серіал посередній, хоча в деяких моментах захоплюючий. Жінкам, думаю, зайде більше. Вартий перегляду, якщо хочеться чогось легкого. Дивився на Netflix з українськими субтитрами.
P.S. В перших трьох серіях є персонаж з ім'ям Зухра яка розмовляє російською. Акторка маловідома Diana Gardner. Мало інформації про неї, але впевнений що вона з російською сім'ї хоч і проживає за кордоном.
Фільм, в цілому, про те поняття "людина", яке нам намагаються досить довго привити. Соціальна, добра - істота з емпатією. От чи тільки так воно є на справді? Як доводить фільм, та й життя в цілому (особливо для нас в останні роки) - все тільки зручна ширма. Спроба людини відділити себе від природи, стати над нею і нічого більше.
Тут не має багато екшону, а в певний час все взагалі здається "на одному рівні" - проте фільм тримає в напрузі психологічно, через деталі, на які одразу і не дивишьсяя. Це все ж суто про людину, її поведінку та дії, а не "сюжет за кадром" (хоча і його можна багато до чого приписати, при бажанні). Водночас, для мене, важко сказати що герої запам'ятовуються - вони якісь "звичайні". Одні "керують для цілі", а інші ж "ставлять ціль для життя" (точніше власного "псих.здоров'я", що дещо лицемірно) хоча враховуючи загальний "посил", це навіть добре...
ОСТ - дуже нагадує той ... , що чули уже в стареньких фільмах жахів/триллерів і спершу він заважає саме цим, лише під фінал він розкривається "для моменту".
Ну і сам фінал... Комусь може не сподобатись, комусь дасть певні моменти на "подумати".
Дивитися повторно - бажання б точно не було, але певним чином на "один раз подумати"...6,85/10
Стандартна комедія з акторкою Емі Шумер. Якщо ви бачили інші її роботи в принципі все так само - примітивний гумор з пуками, сексом, матюками. Якщо вона вас бісить, то краще і не починайте перегляд. Взагалі відчуття що актори не надто старалися під час зйомок.
Тема піднята в фільмі актуальна і має місце бути в сучасному світі. Можна глянути "на фоні" під настрій. Сподобалась експресивна роль Елізабет Бродвей з Покоління Ві.
А зараз можна видихати)
Не буду багато говорити, бо все може стати спойлерами. Лиш скажу що актори прекрасні, а серіал вміє дивувати. Мене він здивував зміною жанрів і цікавим підходом до зображення та механіки головного рушія сюжету. Пам'ятаєте голограми на зошитах, де треба було фокусуватись на одній точці і поступово віддаляти зображення, щоб побачити малюнок. Так і тут, ти не зразу розумієш що це і куди тебе ведуть. Автори майстерно вплітають серію за серією, сезон за сезоном вимальовуючи цілісну картину.
— Максимально розмазаний хронометраж 5 сезонів 48 серій (Netflix версія) без зайвих соплей драми, тупої екшн стрілянини, реклами, квот та нелогічних рішень ідеально вмістити у 3 сезони по 8 чи навіть 6 серій (18-24 серії не більше) - максимально грабували час глядачів, щоб більше надрукувати та переплавити (монетизувати без якості)
— Ідеальна попсова казка
— Шаблонні персонажі (звичні стереотипні)
— Якісно продумані два плани з Найгіршими у світі виконавцями (особливо головний автор розповіді мазераті вибішувала)
— До чого тут Революційні мотиви прив'язали не зрозуміло - прикритись Ілюзією боротьби задля власного збагачення чи використати підтримку натовпу (вболівайте за Камерун) щоб отримати власну (для окремої групи «борців») перевагу
— Місцями проскакували максимально абсурдні діалоги, дії, тощо (типу ми не вбиваємо нікого чи я краду щоб не викрали моє життя)
— Якщо думкою суспільства (натовпу, стада, більшості), так легко маніпулювати чому ж тоді вона така важлива для п ... родажів
— Ілюзія романтики злодіїв, бо фактично все вкрадене у системи, багатіїв, банків тощо збагачує лише крадіїв (обмежену групу осіб), проте все розкрадене компенсується та відновлюється за рахунок результатів колективної роботи всіх людей (більші податки, ціни тощо)
— Абсурдність що катування злочинців викликає суспільний осуд, а утримування заручників ні (психологічна травма на все життя)
— Дяка за підтримку натовпу - допустити крах кожного жителя країни, щоб зберегти власне «чесно вкрадене»
+ Цікаві та якісні пояснення Паперової системи людей (Шаблонів поведінки)
+ Ілюзія віри людей у Гарантії платіжних доручень (папір, метал тощо)
+ Навчатись 5 місяців і більше, щоб реалізувати План або зрозуміти що погано навчились
+ Якісна Музика
+ Дитяча Віра у Неможливе без зайвого страху дорослої розсудливості
+ 3 сезон
+ Софія
+ Вболівайте за Камерун
+ Обов'язкова Маска
+ Сімейна справа
Фільм дивились в сімейному кінотеатрі за голосуванням обрали цього тижня саме його. Був насторожений бокс офісом та цей показник був більше підказкою ніж прогнозуєма оцінка. Сценарій схоже це перше домашнє завдання студента на факультеті сценарістіки. Спочатку 40 хвилин якоїсь муті, типу зав'язка та мотив, але ні, дуже сумбурно. Далі навіть не поперивши почалося пограбування, з неймовірно кринжовим допуском (обід охоронця). Засіб як це все провернули також викликав обурення, дід спортік ще той. Розслідування ніякої загадки. Короч це не детектив, не трілер, це витрачений час. Не треба це дивитись
Переглядав одразу 2 сезони, адже перший встиг підзабути. Заодно й порівняв якість — вона сильно відрізняється. Якщо перший сприймається як першопроходець — має незвичний сюжет, хорошу драму, хороших персонажів, — то у другому чомусь вирішили від нововведень відмовитись. Карикатурности персонажів побільшало, дурних діалоґів побільшало, дивних рішень побільшало. Ще й чомусь змінилась операторська робота, яка в першому сезоні була чудовою і не викликала роздратувань ( але це вже особисте ).
Не бажаю спойлерити, але якщо хоч трохи замислитись, то можна здогадатись, яким буде закінчення другого сезону. Звісно, вгадуєш не все, але основа ясна. І це дуже контрастує із першим, де все було створено немов із любов'ю та відданістю. Тут же відчувається втома та бажання якнайшвидше з усім покінчити. Звісно, загальна якість на досить високому рівні, але авторам набридло цим займатись, і це сильно кидається в очі. Якби все скінчили на першому, це був би дійсно хороший серіял, який сподобався ... б багатьом людям. Але це продовження підбило репутацію серії і я певен, відлякало частину глядачів.
Тому прикро, що гроші стали вище ідеї.
1 сезон - 7.6 / 10.
2 сезон - 6.3 / 10.
Знайомство з героями, надання їм характеру, гнітуча атмосфера того часу все передано чудово. Після переломного моменту фільму все летить шкереберть. Навіщо ці другорядні персонажі що ходять півфільму по ринку? Емоційно не розвинутий батько, так він подавлений але ти ж з дитиною, він у своїх думках малий десь шариться сам, під машини кидається. У сцені де син тримає батька за руку в кінці на лице діагноз- син більш дорослий за батька. Це звісно моє бачення та я розумію, що повинен був співчувати, але чомусь не повірив, вибачайте
Брутальний серіал від Netflix про Америку часів колонізації та освоєння Дикого Заходу (період становлення США, відомий як «Епоха освоєння»). Події розгортаються у штаті Юта в 1857 році. Історія розповідає про подорож матері та її сина, які намагаються перетнути суворий ландшафт, зустрічаючись із безліччю перешкод: конфліктами між корінними американцями, мормонами, переселенцями та американським урядом.
Насамперед варто відзначити неймовірно похмуру, але водночас візуально досконалу картинку, яка найбільше вражає у першому епізоді. Атмосфера сірості та безнадії буквально пронизує екран, створюючи відчуття, що на світле майбутнє не варто розраховувати. Напруга, ніби щось трагічне ось-ось станеться, стає майже відчутною.
Екшн-сцена, яку частково показали в трейлері, — це вершина майстерності. Операторська робота захоплює настільки, що просто неможливо відірватися. І головне: серіал далі не втрачає обертів, а сюжет впевнено розвивається. Маємо кілька паралельних ліній, можливо, для к ... огось і передбачуваних, але всі вони добре прописані й логічно розкриті.
Акторська гра — бездоганна. Бетті Ґілпін, яка ще у фільмі «Полювання» (2020) показала свій талант, тут грає матір, яка готова на все заради безпеки свого сина. Її образ наповнений такою силою і рішучістю, що її персонаж одразу захоплює.
Окремо відзначу Тейлора Кітча. Його герой нагадує персонажа з Red Dead Redemption (після перегляду серіалу захотілося повернутися до гри). Типовий герой вестерна, але зіграний настільки сильно й харизматично, що він моментально стає центральною фігурою.
Музика — ще один козир. Виважені, ритмічні композиції чудово доповнюють атмосферу й підкреслюють настрій серіалу.
Щодо історичної достовірності: події, зокрема різанина, показана в першому епізоді, дійсно мали місце. Також власник форту, Бригам Янг (головний мормон) та його помічник Дикий Білл — це реальні постаті того часу.
Ну а як щодо характерної для Netflix уваги до меншин? Тут це реалізовано через образ Зимової Пташки — вождя племені шошонів. Хоча персонаж вигаданий, він заснований на історичному прототипі, який, за словами творців серіалу, вважався лесбійкою і мав кількох дружин.
Раджу до перегляду цей жорстокий і безкомпромісний серіал.
Дія фільму відбувається в Гонконзі в 1962 році. Журналіст Чоу Муван (Тоні Люн) і Су (Меггі Чун) того самого дня в'їжджають у дві сусідні кімнати в прибутковому будинку. Обоє одружені та їхні партнери часто затримуються на роботі. Попри добродушність господарки будинку та сусідів, Чоу і Чань часто нудьгують на самоті у своїх кімнатах. Невдовзі між ними зав'язується дружба.
Чоу і Су діляться одне з одним сумнівами щодо вірності своїх партнерів. Вони часто зустрічаються і, здається, закохуються. Але «Ми не будемо так, як вони», - каже Су. Вона допомагає йому писати роман, вона посміхається йому… А потім раптом «У тебе є коханка?» Це сцена з роману, який він пише, чи це їх власний роман, чи роман її чоловіка? Почуття можуть підкрастися непомітно…
Оператор фільму Крістофер Дойл. Операторська робота заслуговує багато хороших слів. Чудово вибрані ракурси, використання дзеркал для зміни кута зору, погляд через скло, замкнутість приміщень – всі це посилює магію фільму. Та ... й про кольори суконь Су можна багато писати. Яскраво-червоний є декілька разів, у хвилини важливих рішень, чи подій. Колір та візерунок сукні часто відповідають її настрою.
Використовується цікавий спосіб повторення одного й того ж дійства декілька разів. Лише зміна кольору сукні Су вказує нам, що це різні сцени, різні зустрічі.
А як же гарно та сумно Чоу курить цигарки в кадрі. Люблю, коли актори гарно тримають цигарку, гарно пускають дим. Тоні Люн у цьому досконалий. Можу дивитись на це довго-довго. У нього навіть спина така сумна в напівтемному задимленому офісі. Я дивилась фільм в українському озвучуванні. Цікаво, що мова, жести актора врівноважені та спокійні, але які ж неймовірно сумні очі.
Дружина Чоу та чоловік Су рідко з'являються в кадрі, але коли це відбувається, глядач не бачить цих персонажів. Ці сцени знято лише з одного боку, так, що видно лише Чоу або Су.
В кадрі ми часто бачимо годинники, та й час майже завжди вечірній. У цих двох немає сонячних днів. Ми слухаємо слова, що повторюються, але в них немає того, що переповнює їхні серця. Іноді не вистачає мужності визнати, що є почуття, що воно надто глибоке і болюче...
Я вже так багато всього написала, а ще ні слова про музику фільму. Саундтрек фільму прекрасний, його неможливо забути.
А як боляче відлунюють слова «Quizás, Quizás, Quizás» - «Можливо, Можливо, Можливо», коли Чоу сподівається, що його кохана поїде з ним.
Обожнюю азійські фільми саме за резонанс з майже нечутними порухами власної душі. Азійський артхауз – це вершки артхаузу. Не всі таке люблять.
8/10 Торкнуті всі теми моралі, влади над іншими і особистих переконань.
Гарна демонстрація реальності і реальної неідеальності, крім цього у цьому фільмі демонструється наскільки важлива згуртованість і опір умовної несправедливості, а також демонстрація дозволу "піддослідним" на порушення правил.
Тобто тут продемонстрували дві людські паралелі, а саме людську натуру в залежності від умов, поведінка в рамках умовних законів і коли дають дозвіл на порушення цих законів, що є таким поняттям як "подвійні стандарти"
В підсумку не можу сказати що фільм дуже складний, але він чітко демонструє відкритість і прихованість натури людей при певних обставинах, хтось є незмінним і не відступає від своєї моралі і переконань, а хтось пристосовується до загальних умов і правил, але дай владу над іншими вони проявляють себе такими якими є насправді, про причини то вже інша тема.
Щодо моєї оцінки, ідея супер, сюжет не зовсім повний, тобто не висвітлені передумови і розв' ... язка з відповідальністю ( мені не вистачило деталей ), реалізація супер, гарні актори, гарно відіграли, питань немає, тож 8/10
Ім'я Марії Калас знайоме, мабуть, будь-якій людині, навіть не захоплюющійся класичною оперою. Так що зняти біографичну стрічку, ґрунтуючися на особистості величної оперної диви 20-го століття спочатку було варіантом безпрограшним. А якщо запросити на головну роль Анджеліну Джолі, то справа перетворюється на двічі безпрограшную.
Картина знята дуже розмірено, ніяких яскравих чи турбующих подій, ніяких великих відвертощів, да, навіть, біс його візьми, жодной "постільної сцени" протягом двох годин.
Але при всьому цьому дивитися це кіно приємно. Почуття таке, ніби торкаєшся хоч би не на довго, хоч трошки, до дійсно "великого мистецтва" в його абсолюті. Розкішні прийоми, компанії "тільки для своїх" в котрі входжі лише магнати, президенти та артисти рівня Марії Калас чи Мерлін Монро - все це чергується з меланхолійними, повними самотності й паризької розкіші останніми днями на цій землі однієї з найвидатніших співачок століття. Останні роки життя Кас ... ас були затьмарені смерттю Аристотеля Анасіса, найважливішого чоловіка в її житті. А головне, те, з чим вона змиритися не була здатна - втрата голосу за причин, від неї незалежних. В ітозі, занурена у депресію дива ведеть напів-відлюдницький спосіб життя, оточивши себе тільки двома вірними служниками та двома пуделями. Сприймати жорстоку дійсність їй допомогають розсипи різноманітних пігулок, прийом яких нерішуче намагається контролювати її слуга. Він же, за найкращих спонукань, наполягає (наскільки взагалі може наполягати служник) на тому, щоб Калас здавала аналізи та займалася своїм, вочевидь значно погіршившимся, здоров'ям.
Загалом, дві години хронометражу минули непомітно під чудовий саундтрек із виступів Марії Калас та гарну гру акторів. Після себе вони лишили тільки невеликий смуток о тому, що все це залишилося десь там, ближче до середини двадцятого століття.
Щоб моя рецензія не скидалася на відверті "диферамби" - напишу й пару слів о тому, що мені в цій стрічці трошки зіпсувало враження. Перше - це "вільнощі" творців фільму з хронологією. В стрічці Калас говорить, що не виступає на сцені вже чотири з половиною роки. І це неправда. На момент своєї смерті Марія Калас не виступала вже понад десять років. Навіщо так спотворювати історично-точні цифри під час з'йомок біографічної картини - мені не зрозуміло. Друге - я би назвав декотрою вільносттю припущення про галюцинації Калас. Ніхто не знає достеменно, що там з нею відбувалося в останні тижні її життя, яким був стан її психічного здоров'я. Я би всеж реалізував цей момент якимось іншим шляхом.
Ну й третє - (хоча можна сказати тут я вже чіпляюся) - це зосередженість всієї картини на постаті Джолі. Може, я трохи і не справедливий, але мені здавалося часом, що вона перегравала, ніби дещо "нарцистичне" виникало в ній, вже не героїні фільму, а саме ніби спроба довести глядачу всю велич постаті Джоли, акторки не гіршої за ту, кого вона відображає в фільмі. Ще раз, це суто моє особисте враження, з котрим багато хто не буде згодний, і, можливо, буде цілкому правий.
Як підсумок, можу сказати - картина вийшла однозначно гідною перегляду. Виключно приємна для очей, (і для вух також) з точки зору естетики й подавання. І, сподіваюся, що когось ця робота підштовхне до того, щоб відкрити енциклопедію та познайомитися ближче з історією життя однієї із найвидатніших оперних співачок минулого століття.
Я би дав картині 7 балів із 10 можливих.
Коли я переглянув трейлер цього нового творіння Сета Ґордона (так, того самого, що подарував нам "Рятувальників Малібу" і "Нестерпних босів"), мої очікування були невисокими. Клішований сюжет, передбачуваний гумор і купа екшену – здавалося, нас чекає щось зовсім пересічне.
Фільм «Знову в дії» (Back in Action) став довгоочікуваним поверненням Кемерон Діаз на великий екран після десятирічної перерви.
Але, як виявилося, я помилявся. І це одна з тих помилок, які приємно визнавати.
Фільм несподівано виявився легким, динамічним і зворушливим. Так, тут є всі штампи жанру – і погоні, і трюки, і навіть трохи драми – але це все зроблено настільки гармонійно, що дивитися було суцільним задоволенням.
Головна прикраса стрічки – дует Кемерон Діаз і Джеймі Фокса. Їхня хімія настільки природна, що ти починаєш сумувати за "старими добрими часами", коли такі фільми знімали пачками. Діаз повернулася на екран так, ніби ніколи його й не залишала. Її енергія, грація ... й шарм вражають. А Фокс, як завжди, додає своєму персонажу харизми й гумору.
Режисер вдало збалансував жанри: тут є й смішні моменти з "бабцею" та її кумедним залицяльником, і зворушливі сцени про сімейні цінності. А головне – все це можна дивитися разом із дітьми. Ніякого зайвого натуралізму чи відвертих сцен. Один лише натяк – і то жартом.
"Знову в дії" – це той рідкісний випадок, коли фільм підходить для сімейного вечора. Він розважає, смішить і трохи гріє душу. А ще, що не менш важливо, залишає приємне відчуття, що час витрачено не дарма.
Рекомендую для перегляду всією родиною. Особливо, якщо ви хочете посміятися, трохи розчулитися й отримати заряд позитиву.