Фільм *Смерть путіна* режисера Патрика Веги є спробою представити психологічний портрет російського диктатора, охоплюючи ключові моменти його життя та політичної кар'єри. Стрічка вирізняється інноваційним підходом до візуалізації: за допомогою технології ШІ обличчя актора Славоміра Собали було змінено для максимальної схожості з Володимиром путіним.
Сюжет охоплює понад шість десятиліть, починаючи з дитинства путіна, і включає такі події, як війна в Чечні, теракти в Беслані та на Дубровці, а також вторгнення в Україну. Режисер додає елементи містики, вводячи вигаданих персонажів, які впливають на дії головного героя, що надає фільму психоделічного та нетипового характеру.
Проте найбільша проблема фільму в тому, що він, по суті, виправдовує путіна, намагаючись зобразити його жертвою обставин, а не військовим злочинцем, що свідомо знищував цілі народи. Таке подання матеріалу розмиває відповідальність і створює враження, що глядачеві нав'язують співчуття до людини, яка ... віддала накази про масові вбивства. Це небезпечний хід, який лише сприяє маніпуляції суспільною думкою.
Незважаючи на це, фільм привертає увагу своїм новаторським використанням технологій та спробою заглянути у свідомість тирана. Моя оцінка 8 з 10 свідчить про те, що, попри суперечливий меседж, стрічка змогла справити враження завдяки сміливому підходу та технічним нововведенням.
Великий Кім Кі Дук і один з його найкращих фільмів! Захват, захват без слів!
Це не претензійна оригінальність, як деяке андеграундне кіно, це справжній шедевр, справжня оригінальність, справжні почуття.
Те, до чого хтось із режисерів не в змозі дійти за ціле творче життя, дається Кіму легко, як дихання.
Одна з основ філософії даосизму, це прагнення до природності. І саме природність так добре вміють показувати режисери Азії.
Просто ріка, просто хижка, просто монах, просто навчання, просто доля, - все показано таким прекрасним і справжнім. Без намагань прикрасити, та чомусь зовсім не нудно.
Ми часто забуваємо, що життя прекрасне. Кім показує красу цього світу так, що щемить серце.
Фільм сподобається тим, хто вміє тонко відчувати і не дуже цікавиться екшеном в кіно.
Він як ковток свіжого повітря, справжній, простий, геніальний.
І будьте готові до того, що у цього режисера всі персонажі мовчать майже увесь фільм. І це надзвичайно!
Намагаючись жити нормальним життям, смертоносний убивця повинен якось захистити молоду жінку та дати відсіч чоловікові, що прагне помсти. Чи обійдеться герой без вбивства? Це другий фільм серії про Фейбла – легендарного вбивцю.
Дивилась перший фільм декілька років тому. Тоді я лише трохи занурилась в японське кіно. Все було занадто незвично, здавалось нелогічним, то надмірно жорстоким, то занадто сентиментальним. Японське кіно – це інший світ, АБСОЛЮТНО несхожий на кіно, до якого звикли більшість глядачів. Я теж колись була такою. Бо задоволення від кіно часто буває саме через схожість з тим, що ти вже знаєш, через звичні ситуації, знайомих акторів, знайомі чини та наративи. Не всім хочеться пірнути в щось таке чуже.
Цей фільм мені сподобався більше першого, думаю перший потрібно передивитись.
Але ж так не можна знімати фільми. Коли спочатку завмираєш від жаху, а через декілька секунд починаєш посміхатись, бо кумедність зашкалює. Так майстерно поєднувати те, що ... не поєднується, здатні лише японці, це особливий острівний менталітет.
Так, за сюжетом Фейбл не може нікого вбивати, але він повинен захиститись, бо його мають вбити. Юнічі Окада неперевершений в ролі Фейбла. Він такий зовні байдужий і такий серйозний. Але іноді виглядає дуже смішним.
Стиль фільму витриманий чудово. Якудза у фільмі типові, вони говорять буденно про вбивства, але мають певні норми честі.
«Ти не вбивця. Відчуваю це по запаху».
«Ти впевнений, що його можна було відпускати?
-Усе буде гаразд. Він же професіонал. Я відчуваю цей запах»
Візуально фільм гарний. Гарно підібрані кольори – червоні рибки, червона голова папуги. А риби в домі Хінако… були зелені. Це дрібниці? Ні, це японське кіно. І дощ вночі й останній пазл в картину зоряного неба – все для повноти картини.
Та й екшн сцени японці знімають прекрасно. Секунда тиші перед вибухом. Карколомність погонь по риштованнях будинку, невідворотність загибелі в сценах у лісі. Робота оператора і монтажера підсилює напругу, але дивує своєю досконалістю.
Мені сподобався цей фільм.
Рецензія на японський фільм Місто демонів (2025) Netflix.
Є українські субтитри. Загалом фільм поганий. Особливо це стосується акторської гри. Абсолютно всі погано грають, але головний герой найгірше. Його обличчя не виражає емоцій. Головний злодій більше схожий на героя мелодрами з умовного 1+1 2007 року. Навіть якщо робити знижку на азіатське кіно і їх стиль. Фільм заслуговує на 4/10 але за криваві бої і азіатський вайб накинув кілька балів.
Сюжет не оригінальний. Побудований на помсті. Де потрібно пройти спочатку босів поменше, щоб дістатися до головного антагоніста. Піднятися на вежу і врятувати "принцесу".
Я додивився, а вам не раджу) Краще переглянути щось із класики.
Типовий фільм-катастрофа про виживання людини в Арктиці, де холод 70 градусів нижче нуля.
Актор грає чудово. Мужній, брутальний в хорошому сенсі слова скандинавський актор з сумними очима, які говорять без слів.
Відмінність від інших фільмів цього жанру полягає в тому, що не показана доля героя до катастрофи літака. Нічого ми не знаємо про його минуле, про сім'ю. Так само обрізаний кінець фільму, тільки людина в природа, - і це досить цікаве рішення.
До кінця я вже мріяла про хеппі-енд для змученого героя. ))
Сценарист втримався від спокуси "розказування офігітєльних історій" і оздоблення сюжету "ще однією милою бумбулькою" - і ось він вже учасник кінофестивалю, де його сприймають серйозно і визнають молодим талантом. Ми спраглі за реалізмом і правдою мабуть.
Хоча досвідчені полярники кажуть про деякі неточності, як от відсутність рушниці в літаку, відсутність зонда для сигналів. Питають чому герой не пішов сам до метеостанції, звідки би прилетіла допом ... ога до пораненої, яку можна було залишити в літаку? Кажуть що білі ведмеді за десятки кілометрів вчули б запах людини і навідувалися б до літака по кілька разів на день точно.
Виходить, це реалізм без реалізму.)))
Нічого не знаємо ми також і про те, в якому році могли б відбуватися такі події. Здається, це фільм не на основі реальних подій.
Ця лаконічна ода стоїцизму виглядає оригінально на фоні сучасного кіно від Нетфліксу з його естетикою цигана на базарі.
Фільм подобається абсолютній більшості глядачів, тому може сміливо бути рекомендованим до перегляду.
Американський бойовик у стилі grindhouse, знятий режисером Джо Беґосом. Фільм поєднує жорстокий екшн і атмосферу ретро-жахів у дусі 80-х. Фільм нагадує класику жанру, як-от "Напад на 13-й відділок" (1976) Джона Карпентера. Жорстокі та криваві сцени виконані з використанням практичних ефектів, без надмірного CGI. Фільм ідеально підійде фанатам олдскульного екшену та хорор-атмосфери з великою кількістю перестрілок, бійок і кривавих сцен.
Трохи специфічний фільм, але подивитися можна. До того ж він є в хорошій українській озвучці.
Приємного перегляду.
Сюжет розгортається навколо двох персонажів, які опиняються в пастці долі й змушені разом долати випробування. Стрічка захоплює не лише розкішною візуальною складовою, а й напруженою атмосферою, що тримає глядача у невідомості до самого фіналу. Головні ролі блискуче виконані, хімія між персонажами відчувається, хоча часом їхня мотивація здається недостатньо розкритою.
Режисерська робота і саундтрек створюють правильний настрій, додаючи глибини історії. Водночас, у сценарії є певні моменти, які могли б бути більш опрацьованими — деякі сюжетні ходи виглядають передбачувано або не до кінця логічно.
У підсумку, Ущелина – це стильна та емоційна стрічка, яка чудово підійде для перегляду у романтичний вечір, хоча й не без недоліків. Моєму сприйняттю вона відповідала на 7/10 — хороше кіно, яке варте уваги, але не стало чимось винятковим.
Прийшла пора людству замислюватись над майбутнім, адже настали часи змін.
Ці зміни надзвичайно серйозні, розвиток ШІ (штучного інтелекту) й вдосконалення роботів. Зміни будуть не менші, ніж при впровадженні ПК та інтернету чи наприклад, промислова революція 19 ст.
Тому фільми схожі на цей, вони на часі.
"Дитя робота" пропонує один із варіантів далекого майбутнього, ніби як коли роботи та ШІ стануть свідомими і почнуть самі маніпулювати і керувати людьми. Ну і звісно ж, розглядається найдраматичніший сценарій, вони захочуть якщо не знищити людство, то "перевиховати".
Ця нехитра думка і формує весь сюжет.
Фільм не може похвалитися красивою картинкою, просто робот і дівчинка ходять по бункеру.
Не дуже глибокий за змістом і сценарій. (У фільмі "Вона" наприклад, копнули значно глибше. )
ШІ уже на сьогодні розумніший за нас, а думка про те, що людство може "перевиховатися" хибна і смішна. ШІ вже зараз на рівні найкращих вчених, а не перш ... окласника з села Балалайкіно. Виходить, це кіно розважальне, а не справді роздум про майбутнє.
У той же час радує відсутність у фільмі поспіху, жорстоких сцен, мордобою і, прости господи, гендерної повістки.
"Дитя робота" досить посередній, але спокійний і прийнятний фільм, що практично нічим не дратує глядача. За почуття міри авторам плюс один бал, разом 6.
Жорстокий бойовик з ріками крові. Занадто прямолінійний. "Монстр" не цікавий, проте яскраво розбиває черепа, грудні клітини та відриває кінцівки. Маємо не таку історію де люди об'єднуються в групу щоб позбутися лиходія, а нажаль дуже пласку - в якій всі інші персонажі лише здобич яка має померти.
Люди ведуть себе максимально не розумно, навіть зі знижкою на те що це дорама. Замість того щоб тікати - нещасні спостерігають як вбивають сусіда і немов паралізовані чекають своєї черги. Дехто навіть з вогнепальною зброєю в руках, навіть в спину не стріляють по "монстру" а лише стоять з відкритими ротами. Така поведінка персонажів - дратує.
Подив і сміх викликає організація перевезень особливо небезпечних злочинців на танкері. Розумію, що хотілося зняти в цікавій локації свій фільм, але ж можна було якось краще пропрацювати сценарій. Бо вийшло так, що це не режимний об'єкт а прохідний двір. Це дратує найбільше.
Нажаль це не Рейд і навіть не чудовий тайва ... нський Cмуток (2021). Доречі, кому сподобався даний фільм рекомендую переглянути Смуток. Теж відноситься до ультражорстоких картин з тонами крові. Але мені сподобався в рази більше.
Неочікувано добре зроблений серіал від Нетфлікс. Насправді, не надто складна та заплутана історія, в якої присутні всі "базові" складники успішного вестерну - розмальовані індианці, мандрівники, пересуваючиєся безмежними просторами Америки в пошуку ліпшої долі, криваві сутички, безліч епизодів стрілянини - загалом все, що є обов'язковою частиною вестерна в тому вигляді, в якому ми звикли сприймати вестерн ще за дитячих часів.
Серіал розповідає історію жінки с сином, яка змушена втікати в далеке місто, відділене горами, рятуючись від мисливців за головами, які йдуть просто по її сліду. Разом з тим є паралельний сюжет, який показує нам уклад мармонського руху, його дволичне керівництво, яке не зупиняється навіть перед вбивством своїх власних "братів" для досягнення цілі. Звичайно, як воно властиве всім сучасним проектам, присутня тематика зневаги до корінних місцевих жителів тих земель, індіанців. Протягом картини ми бачимо всі найгірші боки білої людини, й п ... ереконуємося в тому, що дикуватий побут і сувора культура індіанців все одно більш справедливі та чесні.
Що можна ще сказати - картина виглядає динамічно, не було жодної серії, коли можна було би сказати що стає нуднувато. Знято все в дещо нуарних тонах, багато суворої зимової гірської природи, коней, студених річок, загалом - того, що неодмінно має бути в гарному вестерні.
Єдине, за що я би міг трохи по критикувати "Первісну Америку" - дещо солодкуватий кінець картини, який я в цілому, передбачував десь із ще середини серіалу. В іншому же - маємо красиво й якісно зроблену, цільну роботу, без надто "нетфліксовської" повістки, глядіти яку реально цікаво.
Той вестерн, який ми всі давно очікували.
Ідеальний фільм щоб зіпсувати собі настрій. Чорнуха.
Мабуть сподобається любителям такого напрямку. Але це точно не подобається мені. Просто жах. Те як автори знущаються над глядачем - коли ти просто провалюєшся в крісло від дискомфорту і здавалося б що коли гірше вже не буде сюжет робить ще один поворот і закручує гвинт безумства все сильніше.
Один із тих фільмів, який не порадиш знайомому.
Рекомендую перед переглядом не дивитися трейлер — краще лише короткий опис і постер із симпатичною дівчиною. Так ви отримаєте більше задоволення від кількох твістів. Це, звісно, не Хижа у лісі, але фільму є чим вас здивувати.
Брутальний, дикий, кривавий і звивистий, як гірська дорога, цей фільм однозначно заслуговує на увагу любителів жанру. Він не дає засумувати, не змушує довго чекати, поки почнеться двіж — усе стартує швидко і тримає темп. Веселий, божевільний і невблаганний.
Стрічку зняв Tubi — американський сервіс потокового телебачення, який славиться далеко не найкращими фільмами, але Lowlifes багато хто вважає прихованою перлиною. Його можна описати як «Знайомство з Міллерами» з елементами жахів, плюс нотки «Такара і Дейл проти зла».
Фільм відпрацьовує кожен цент вкладений у виробництво, а чудова гра акторів лише додає йому шарму. Комусь може не сподобатися кінцівка, але для мене це був великий плюс. Загалом, це веселий і нестандартний погляд на сімейні канікули, що пі ... шли не так, і я однозначно рекомендую його переглянути. Режисери явно намагалися зробити щось свіже — і я це ціную.
До речі, Покидьки (2024) / Lowlifes є в українській озвучці!
Попередження: рецензія містить спойлери
Фільм міг би бути нормальним фантастичним трилером, але його поховала тупість сценарію, жалюгідні спецефекти та примітивна пропаганда.
Любовна лінія – фальшива до нудоти. Вона наймичка мокшан, він колишній морпіх, і ось велике кохання, яке має об’єднати Схід і Захід. Серйозно? Це настільки нещиро, що викликає лише сміх. А момент, де вона розповідає про «хорошого батька з КГБ» і «справжню руську водку» – чистий треш.
Графіка 10-річної давнини. Дизайн створінь майже повністю нагадує скелетів із Піратів Карибського моря або так, ніби The Last of Us поєднали з Annihilation.
Сюжетна логіка – відсутня. Елітні снайпери чомусь розставляють міни, супертехнологічні дрони не можуть влучити у двох людей, ядерний вибух діє лише в межах 4 км. Чому смертоносна речовина не розповсюджується з водою? Ну і кульмінація – коли 80-річний карбюраторний джип заводиться без реставрації, їде вертикально на лебідці, а мотор без масла працює – це просто апогей маразму.
Локації, атмосфера, декорації в ущелині – збірна солянка з відомих комп'ютерних ігор останніх 10-15 років. Єдина сцена, яка здалась мені більш-менш аутентичною, – з напівпрозорими створіннями, що світяться.
З цікавого: у фільмі є шахи і гра на барабанах. Актори спеціально попросили додати це як пасхалку на їхні відомі ролі у Ферзевому гамбітові та Одержимості відповідно.
З плюсів можу назвати красиву природу, таємничість у першій половині фільму, дизайн веж і укріплень.
Забудьте про Очі сердечка, у мене лише Очі ненависті до цього фільму!
Абсолютно вторинний фільм, де передбачити можна все – від того, хто буде головним протагоністом (і їхню кількість), до жартів. І, звісно ж те що вона врешті-решт зробить зі своєю сталевою соломинкою. Це ніби хтось намагався скопіювати те, що вони бачили в інших фільмах жахів/слешерах, але ці фільми самі по собі були копіями фільмів B.
Фільм поганий як слешер і слабкий як романтична комедія. Хімії між головними акторами немає. Він тупий, але не з тієї категорії тупості, яка викликає сміх, а з тієї, що заганяє в депресію та змушує переживати за долю людства. Дивитися на це фізично боляче.
У якийсь момент я ще сподівався: ну не може ж фільм бути настільки поганим? Ось-ось має бути якийсь цікавий твіст, який виправдає ці 30, 40, 50 хвилин мого життя. Але, на жаль, ні. Сюжетні діри тут настільки великі, що через них можна проїхати тракторним причепом.
Єдине, що сподобалося – маска головного злодія. Вона справ ... ді гарно виглядає на постерах. Очі-сердечка, що світяться, виглядають симпатично. Іронічно, що це єдине, що можна хоч якось похвалити.
Яке ж було моє здивування, коли після перегляду я дізнався, що режисер цього шедевру – Джош Рубен, автор "комедії", яка мене так само вибісила і якій я теж поставив 1/10 – Вовкулаки серед нас (2021). Тепер я знаю, що варто оминати його роботи десятою дорогою.
Якщо у вас є зайві півтори години життя, краще витратьте їх на перегляд стелі – там хоча б можна знайти цікавіший сюжет.
П'ятеро персонажів із заходу та сходу, різні культури, раси, кольори з кожного боку земної кулі - збираються разом і стають чимось таким, про що ніхто не думав. Вони не комуністи, капіталісти, чорні, жовті, янкі, а просто люди, які мріють звільнитися від рабства, яке спричинила ідеологія.
Актори добре попрацювали, адже гра грою, але освоювати чечітку/степ завдання точно не з легких. Чудові візуальні ефекти, музичний супровід, захоплюючий сюжет і загальна чарівність.
"Swing kids" - це унікальний фільм, який поєднує мюзикл, комедію, драму і трагедію в одному творі, а також дозволяє нам перенестися в часі до одного з найважливіших моментів в історії Кореї.
Після перегляду фільму радив би ознайомитись з такими термінами: swing music, tap dance, step dance, swing dance.