Класний фільм, окремо хочу похвалити музичний супровід "емітент", дуже атмосферний і гнітючий. Кіно з типу угадай ворога, глядач дивить і гадає хто там, що це? Особисто я думав, що вони зайшли на територію птаха тирана - Бронторніса. Є речі що не сподобались і могли б більше з цього витягнути, коротше, кому цікаво виживання доісторичних людей, в стилі хоррор, прошу до перегляду, но не чикайте чогось особливого.
6/10.
На одному з форумів Reddit прочитав, що після другої частини "Хижака" у хронологічному порядку варто переглянути "Чужий проти Хижака". Тож якщо ви дивились перед цим фільмом хоч одного "Чужого" і одного "Хижака", то у вас вже буде певний багаж знань про цих обидвох створінь. Один – гуманоїд, другий – ксеноморф, обидвоє з унікальними вміннями, обидва надзвичайно сильні. Тому цікаво поглянути на їх зіткнення і протистояння. Хоча в мене постійно виникає враження, що Хижак – це люди з майбутнього, які на іншій планеті або у іншому вимірі еволюціонували у таку власне форму.
У фільмі нам пояснюється причина такого зіткнення гуманоїдів і ксеноморфів, а люди прибувають на місце зіткнення якраз у потрібний момент, щоб стати свідками, жертвами і учасниками такого протистояння. Перша половина фільму субʼєктивно виглядає дуже круто, але фінальні бої і розвʼязка дуже недопрацьовані і якісь майже комічні, що власне і розчаровує. Але навіть попри таке, а не ... інакше, завершення, бажання переглядати наступну серію не зникає.
6/10. Великий плюс за динаміку, величезний мінус за відсутність послідовності і логіки.
Не знаю, як у вас, але в моєму серці багато ненависті. Війна, ненависть до росіян руйнує і виснажує душу.
Хоча розумію, що потрібно більше жити любов’ю, та іноді просто нема сил любити.
І в такий час подивилась серіал «Перше кохання». Не можу зрозуміти, звідки береться ця безмежна повнота любові та ніжності. Як можна було створити такий аж занадто добрий серіал і витримати баланс, щоб він не став рожево-наївною казкою про вічне перше кохання? Як актори зуміли настільки занурити мене в життя своїх персонажів, що вони здавались близькими, давно знайомими? Неймовірна хімія між двома парами молодших і старших акторів не може залишити байдужими. Історія кохання Нагучі Яе та Харумічі Намікі захопила з перших кадрів. Які струни мого серця зазвучали так сильно, що воно стало м’яким і добрим, а очі наповнились сльозами? Чому я плакала разом з Харумічі, коли він через багато років знову зустрів свою кохану? У нього викотилась лише одна сльозинка, а я, я не могла зупинити сл ... із. І хіба лише в цей момент? Життя героїв було зовсім непростим.
Яка трагічна сцена в ресторані, коли Яе їла на самоті, розуміючи, що коханий не прийде. Поєднання сліз від глибокого страждання та легкої посмішки від смакоти їжі – це щось настільки пронизливо глибоке. Мало акторів уміють так пронизливо глибоко передавати всі порухи душі, відтворити нюанси життя.
Дві пари акторів, що грають Нагучі та Харумічі юних і дорослих були захопливими. Цікаво, що молода пара акторів зовні відрізняється від старших. Але режисеру та акторам вдалось показати дорослішання героїв настільки правдиво, що ми відчуваємо - вони ті самі. Мені також сподобалось багато ризикованих моментів та сцен серіалу, пов’язаних з дорослішанням та наслідками вибору.
Серіал візуально дуже гарний. Сніг, море, небо та літаки в небі, елементи побуту, навіть смішний червоний одяг родини Харумічі – все створювало відповідний настрій, занурювало у світ героїв. Як же там гарно, на острові Хокайдо.
Мені здалась дещо надуманою історія Юти та Цузуру. Може це тому, що занадто зосередилась на Намікіі та Яе.
Музика серіалу прекрасна, адже саме пісні Хікару Утади Hatsukoi та First Love надихнули режисерку Канчіко Юрі на створення цього серіалу.
Це її перший серіал. Неймовірно.
Рохан – мангака, який зчитує історії і таємниці людей.
Він захотів знайти саму чорну у світі фарбу, так щоб поглинала все своєю чорнотою. Він згадує дівчину, яка розповіла йому про саму чорну картину у світі. На пошуки цієї картини він їде в Лувр разом зі своєю редакторкою.
Як на мене, цей фільм виглядає вже не так цікаво, як серіал про Рохана.
Фільм теж візуально досконалий, але історії не вистачає глибини.
Передивлятись не буду
Такахаші Іссей неймовірно харизматичний актор. Спостерігати за ним в ролі трошки дивного мангаки Рохана - то чисте задоволення. Серіал знятий на підставі манги Аракі Хірохіко. Є також аніме про Рохана.
Кожна серія це окрема історія. Іноді це детективна історія, іноді сімейна трагедія, або таємниця. Мангака Рохан вплутується у все це іноді й не по своїй волі. Але він дуже щирий, одночасно зацікавлений у пошуку нових історій для манги, але й добрий до людей, з якими його зводить доля.
Серіал дуже красивий - краєвиди неймовірні, деякі кадри нагадують картини японських майстрів живопису. Але я найбільше люблю безліч витончених деталей, майстерно вписаних у відеоряд, що надає серіалу саме японського шарму. Та головне - це сам герой, сам Рохан. Спостерігати за ним - то чисте задоволення.
Мені не дуже подобалось, як Рохан читає людей, що стають занадто буквально "відкритими книгами". Це сталось мало естетичним, але добре вписувалось в сюжет. Такого способу здобутт ... я корисної інформації я ще ніде не бачила.
Рекомендую всім шанувальникам японського кінематографа.
Шкода, що на сайті нема фільму Snow Country (2022) з Такахаші Ісееєм в головній ролі.
Один з моїх найулюбленіших японських фільмів.
Суб'єктивний "підсумок" - суто для перегляду на фоні без завищення очікувань, 5,55/10 (навіть не впевнений чому ставлю не менше - суто через початок?).
Аніме, яка спершу показувало трохи іншу "сторону" монстрів, давало завдатки на їх розвиток у "темному світі", згодом перетворилось в чергову історію-гаремник без відмінностей до "людського" (з урахуванням нащось примальованого рейтингу).
Ми отримали деяку суміш Обраного Богами з Слизом, тільки історія пішла не в сторону "поштовху" від ГГ для розвитку поселення/світу, а суто зациклилась на розвитку самого ГГ та "раптовому" розвитку інших, поки інші "фонові" персонажі насправді роблять щось більш цікаве (без деталей). Світу, як такового не буде - будуть просто певні "шаблонні місця" з мінімумом якихось вартих уваги подій. З певного моменту це аніме суто про бої та "їжу" - без сенсу і без деталей.
На жаль, все оте "первинне" ро ... зкриття інших персонажів (яке було в перших трьох серіях) по дорозі було загублено.
До особистості самого ГГ (з урахуванням того що це ісекай) протягом всього аніме теж породжено купу відкритих питань, і є відчуття що добром вони не закінчаться бо там щось буде як у "Паучихи".
Якщо у першій частині ми взагалі не розуміємо мотивів поведінки Хижака, то у другій вже промальовуються деякі тенденції, які нам частково пояснюють, а про які можна здогадатись і самим. Хижак вбиває не просто тому що він власне хижак, а тому, що в нього є якийсь патерн своїх дій. Все інше – теж саме з першої частини: його рик, стукіт серця (якщо в нього щось таке є), теплобачення і фірмове висмикування хребтів з черепами. «A fucking alien», як його описує один з головних героїв-антагоністів. Так, тут антагоністом є не лише Хижак. І у цій частині він хвалиться новими технічними вміннями і ми дізнаємося про нього багато чого нового.
Щодо фільму загалом, то картинка з 1990 року як на сьогодні виглядає дуже якісно, застарілість майже не відчувається, якщо не почати переглядати серію про Хижака з найостаннішого фільму і якщо не звертати великої уваги на музичний супровід. Деякі сцени можуть роздратувати, тут таких достатньо.
Загалом це досить крутий sci-fi екшн. 7/10.
Складний, психологічний і напружений сюжет, з сильним розвитком персонажів, що викликав широку дискусію про людську природу, вплив батьків та психологічний тиск на дітей.
Дія серіалу розгортається під час літніх канікул 2005 року в невеликому прибережному містечку Нінчжоу на півдні Китаю. У центрі сюжету троє дітей, які випадково знімають на камеру холоднокровне вбивство.
Серіал знятий за мотивами роману Цзі Цзіньчена «Погана дитина» 2014 року.
Це серіал для тих, хто зазвичай не любить китайські серіали або взагалі з ними не мав справи.
Любителям китайських серіалів він також сподобається, адже це надзвичайно хороший телесеріал, який сподобається всім. За атмосферою «The Bad Kids» може нагадувати британський чи американський кримінальний трилер чи трилер-саспенс.
Коли серіал «The Bad Kids» вперше вийшов на екрани, він швидко став гарячою темою і потрапив у тренди Weibo. Це значною мірою пов'язано з тим, що в ньому порушуються багато проблем сучасного Китаю, які зазвичай об ... ходять стороною в інших телесеріалах.
Питання, яке найбільше привернуло увагу в серіалі, – це вплив виховання дитини на формування її характеру та моральних цінностей.
«Погані діти» також показують життя і реальність звичайних людей, з якими багато китайських інтернет-користувачів можуть себе ототожнити.
Серіал отримав багато похвал від ЗМІ, навіть від знаменитої актриси Чжан Цзиї (яка зіграла головну роль у фільмі «Тигр, що причаївся, дракон, що сховався» режисера Енга Лі та інших відомих фільмах): "Після багатьох років перегляду американських і британських серіалів я нарешті знайшла китайський серіал, який може з ними змагатися на рівних".
Цей серіал, як і серіали "The Long Night", "A Murderous Affair in Horizon Tower", які вийшли того ж року, і, які я теж раджу до перегляду, вважається новою вершиною китайського жанру кримінальних драм, в якому домінували американські та корейські серіали. Тож ці серіали дали поштовх для створення драм з меншою кількістю епізодів, але з більшим акцентом на глибоікі соціальні теми.
«The Bad Kids» не уникає важких соціальних проблем, зосереджуючись на важливості виховання дитини для формування її характеру та моральних цінностей. Чаоян, чия темна сторона протягом серіалу посилюється самотністю, конфліктами з хуліганами та сильним тиском з боку матері-одиначки, яка вимагає від нього відмінних результатів у навчанні, також значною мірою ігнорується батьком, який воліє проводити час зі своєю новою дружиною та донькою.
Вже з першої сцени фільму виникає враження, що на Землю прибув хтось не з інших світів, а лише повернувся з майбутнього на свою батьківщину. Хижак – це наступна сходинка еволюції людини? Звісно, це задалека інтерпретація цієї сцени, але про Хижака, принаймні у цій першій частині, нам нічого не розповідають. Все, що ми довідуємося упродовж фільму, то це те, що Хижак є ідеальним хижаком.
Американські командос без особливих труднощів розправляються з десятками поганих іспаномовних хлопців, але коли на їхній дорозі зʼявляється Хижак, то вони перетворюються на легку здобич. Мотиву дій Хижака ми не розуміємо, але весь час спостерігаємо його вміння переховуватись, чуємо цей моторошний чи то рик, чи то стук серця (якщо в нього є такий орган) і спостерігаємо його вміння теплобачення, яке не завжди є ефективним.
Це досить типовий sci-fi екшн-бойовик, де природа Хижака відкривається поступово, але не до кінця. Адже ми не розуміємо багатьох речей – звідки він? якими технологіями володіє? яко ... ю мовою спілкується? Напевно, ці питання будуть розкриті у наступних серіях.
Мені сподобалось, загалом 7/10.
Скільки не читав цей гоголівський твір, у памʼяті завжди залишались лише відьма, Вій, захисне коло в церкві, намальоване крейдою та інша міфологічно-фентезійна нечисть, яку ми так звикли бачити в компʼютерних іграх та інших жахастиках. Ну цікава у нас демонологія, багата на різних персонажів, в тім на того ж таки загадкового і виняткового Вія – чи то володаря підземного царства, чи то то якогось повелителя огрів з гномами («начальника гномів», як про це зазначає сам Гоголь на початку «Вія»).
Але нещодавно натрапив на цікаве розʼяснення від YouTube-каналу «Культуртригер», яке надихнуло знову прочитати «Вія» і врешті переглянути той таки совєцький фільм з 1967 року і зовсім інакше поглянути на «Вія». Автор каналу Богдан Олег Горобчук, на основі спостережень свого знайомого, запропонував дві цікаві тези, які розвиває у відео, про які трохи згодом.
Про фільм, знятий «Мосфільмом» і випущений 1967 року, кажуть як про «перший радянський фільм жахів». Уявіть, всі ті російські міста-мільй ... онники, всі ті дєрєвні і простори не спромоглися вилонити хоч якусь історію, яка б стала основою для першого радянського фільму жахів. Тому авторам і довелося знову звертатися до чогось українського.
Антураж фільму лише віддалено відповідає українському, хоча фільм знімали на Чернігівщині та Івано-Франківщині. Про одяг та інші побутові деталі мені сказати важко, адже в це питання не заглиблювався. Проте антураж це лише форма, а зміст його є малоросійським. Фільм, звісно, знятий російською мовою і слухати козаків та мешканців тогочасної України, які «чьтокають», «какають», відсилаються до кікімор і пʼють ґарілку є своєрідним видом профанації. А вставки українською мовою декількох фраз та слів відображає лише прагнення показати етнографічну строкатість «народов СССР».
І щодо тез, згаданих вище. Перша про сотника. Це буцімто символ Гетьманщини, а мертва відьма (панночка) – це алегорія вбитої та поневоленої, але воскреслої на грізної у своїй помсті України. А чому відьма? Бо з погляду імперії поневолена нація, її мова та спротив це щось дике, незрозуміле та потойбічне. Друга теза стосується Хоми Брута. Це буцімто персоніфікація української тогочасної інтелігенції, яку імперія змушує відспівувати ідею власної державності, визнавати її мертвою. Накреслене Хомою коло – це захищений культурний простір (мова, традиції, віра). Перші дві ночі коло діє, але на третю приходить Вій – уособлення Російської Імперії – держава-Левіафан, байдужа машина, котра пре вперед і врешті остаточно захоплює інтелігенцію. Дуже раджу подивися це відео повністю, де ці тези глибоко розвиваються та обґрунтовуються, разом з іншими інтерпретаціями – "ВІЙ": прихований СЕНС: що московити збрехали про ГОГОЛЯ?.
Повертаючись до фільму, варто сказати про фінальну сцену, тобто третю ніч Хоми у церкві. Тут відбувається щось таке, щоб могло б колись надихнути майбутніх розробників гри Diablo створити цю гру. Це ожилі скелети, потворні упирі з кігтями, рогами та кажанячими крилами, і врешті final boss – Вій. Упирі атмосферно вилазять з дір у стіні церкви, а Вій, закликаний відьмою, виходить зі свого потойбіччя і пронизливими очиськами пробиває оборону Хоми. Ну чим не натхнення для якоїсь RPG гри?
Шкода, що досі немає сучасної української екранізації гоголівського «Вія».
Загальна оцінка 6/10. Немає українського дубляжу, український побут і антураж недостатньо відтворені (а цього і не варто очікувати від радянського фільму).
Це слабке, дешеве та безідейне аніме. Якщо хочете дізнатись у деталях чому, читайте далі.
Я в захваті від трилогії Скотта Вестерфельда "Левіафан". Ці підліткові книги про альтернативну Першу світову описують самобутній світ, де машинам протистоять генномодифіковані живі істоти. В сюжеті є цікаві персонажі, а химерні ілюстрації Кіта Томпсона — це вже підстава придбати книги. Принц Александр мусить тікати з Австро-Угорщини, поки дівчина Дерін Шарп, переодягнена в хлопця, випадково потрапляє на повітряний флот. І незабаром вони неминуче стикаються, тільки-от належать до протиборчих таборів.
В аніме найперше помічаєш дуже дешевий вигляд з дерев'яними анімаціями, що однаково погано передають міміку, рухи машин і істот. Живий дирижабль, на честь якого названо серіал, зовсім не відчувається живим. Хіба що в такому ж сенсі, як шматок дерева. Біотехнології ледве деінде з'являються в окремих сценах. Ходячих автомобілів, вантажних мамонтів та інших чудернацій, які робили ... світ книги живим, тут нема. В книгах читалася ідея, що прогрес технологій дозволяє робити як зло злішим, так і добро добрішим. В аніме про це можна забути,
Сюжет першої книги перенесено точно і я вже подумав: оце ж непогано, навіть діалоги ті самі. Але з другої книги зникли цілі глави, а від третьої не просто лишилася десь половина. Всі найцікавіші повороти з неї викинули та змінили фінал на фактично протилежний! Наприклад, є декілька версій стосунку Ніколи Тесли до певних подій. І творці аніме зробили правдивою ту версію, що в книзі була хибною. Зі щасливого фіналу зліпили обірвану історію, що веде головних героїв до невідомого і сумнівного майбутнього. Все відбувається в вакуумі подій, без історичного тла та пояснень деяких дрібних історій, які потім мали б пояснювати значно більше. Ну й удар для фанатів книги. З живого детектора брехні, звірятка Бовріла, зробили живий калькулятор, який потрібен рівно в одній сцені (в книзі він робив не раз зауваження, що натякали на суть подій).
Може, якщо сприймати аніме у відриві від книг, воно має вищу цінність. Але як адаптація справді хорошої трилогії, воно нікудишнє.
В епоху величезної кількості телесеріалів, наявність оригінального сюжету гідна похвали. Хтось може сказати, що серіал не є оригінальним сценарієм, а адаптований з роману, але ж романів існує дуже багато, тож треба вміти писати їх зі своїми ідеями. Авторка першоджерела, Вей Ю, також заслуговує на похвалу.
Як і багато інших, я почав дивитися цей серіал виключно через Ні Ні. З першої секунди я був в повному невіданні, як і куди піде історія, адже все, що я знав до перегляду - це назва серіалу. Я не дивився трейлер і не читав опис. Я подивився трейлер після серіалу. Краще не дивитися трейлер перед серіалом, тому що, як і більшість трейлерів, він добре змонтований і дає вам деякі підказки та спойлери про те, що ви можете побачити. Навіть якщо ви не будете знати всього сюжету, це все одно може призвести до передчасних висновків або завищених очікувань. Якщо вам подобається занурюватися в історію самостійно, як це роблю я, то так і робіть. Відразу скажу, що у серіалу не було великих бюджеті ... в, тому деякі можливості були обмежені, але більша частина сюжету - це історія і актори, тому решта неважливо. Хоча у фіналі, думаю, можна було б зробити більше.
Я вважаю, що ми занадто розпещені великобюджетними візуальними проектами, але багато з них не несуть нічого особливого і є якимись бездушними. Наприклад, усім відомий найдорожчий серіал усіх часів "Персні влади", але я досі не розумію, у що були вкладені гроші, я не побачив жодного результату, а сценарій жахливий, коли у вас є вихідний матеріал, тому я навіть не дочекався останніх двох серій першого сезону, коли він вийшов на екрани. Я обожнюю книги "Володаря перснів" та екранізації Пітера Джексона, які я вперше побачив ще в дитинстві, тому серіал "Перстені влади" - це просто знущання. Екранізація "Відьмака" також погана.
Повернемося до серіалу "Паралельний світ"/"На захід від Ю Мен". Він для тих, хто хоче подивитися щось у дусі Лари Крофт, для тих, хто хоче відчути хімію між головною парою, для фанатів роуд-муві, вигаданих паралельних світів або навіть "Володаря перснів". Не зрозумійте мене неправильно, це не той самий масштаб, але я маю на увазі, що герої майже постійно перебувають у подорожі. Спочатку це може здатися повільним, але це схоже на читання книги, де все відбувається поступово, природно, так, ніби ви знайомитеся з героями і вирушаєте в подорож разом з ними. На відміну від фільмів, це серіал, тому немає сенсу щось вирізати, щоб вкластися в хронометраж. Епізоди тут тривають лише 35 хвилин, а іноді навіть менше, тому перші серії пролетять швидко. Дайте цьому серіалу шанс і додивіться його до кінця, вам не обов'язково робити це за один день. Тут є таємниця, трилер, романтика, фантастика, фентезі, екшн.
Ну й власне Ni Ni. Наша головна героїня - просто зірка серіалу від якої неможливо відвернути погляд. Справа не лише у її вроді, а й в тому, що вона чудово передає персонажа і дуже харизматична. Творці дійсно доклали багато зусиль, щоб створити образ Є Лю Сі.
Вона така сильна, жорстока і незалежна, але в той же час така загублена, вразлива і прагне любові та місця у світі. Їй не потрібен принц, який все зробить, але вона прямолінійна до чоловіка, якого кохає, дозволяє робити йому джентенльменські речі, хоче обіймів, турботи, і також проявляє турботу у відповідь, вони опора і захист, одне для одного.
Вони дійсно обрали правильну актрису на цю роль, я маю на увазі, що Ні Ні робить чудову роботу, граючи її. Їй вдається передати кожну емоцію цього складного персонажа.
Я був знайомий з її прекрасною роллю Feng Zhiwei в не менш прекрасному серіалі "The Rise of Phoenixes", кінцівка якого до речі відрізняється від роману. Раджу для любителів складних, щільних сюжетів, політичних інтриг та інтелектуальних маневрів. На Letterboxd на жаль цей серіал не додали, але сподіваюсь це трапиться. А також її дебют у фільмі Чжана Імоу "Квіти війни". Уже тільки по цим двом ролям, а фактично трьом, бо у серіалі вона грає і дівчину, і прикдається хлопцем, мені стали зрозумілі її можливості.
"Parallel World" завдячує оригінальному сюжету та Ni Ni. Інші актори теж хороші, але всі хто дивились розуміють, що вся увага тут на Ni Ni. Вона шикарна. Чесно кажучи слід зробити музей красивих витворів природи і розклеїти по стінах кадри з Ni Ni🙂. Це мають бачити нащадки.
Чесно кажучи, я не розумію, чому деякі глядачі поставили оцінку на Letterboxd нижче 3, а на IMDb - нижче 6. Я дивився кілька нудних і поганих серіалів, але цей варто подивитися. Для мене він був цікавішим за "Острів" (2022), "Обов'язки після школи" (2023), "Королеву сліз" (2024), "Хороший хлопчик" (2025), а також "Персні влади" (2022), "Колесо часу" (2021), "Відьмак", які я не продовжив дивитися після першого сезону. "Паралельний світ" - це прихована перлина з не до кінця розкритим потенціалом, але він мені сподобався, в ньому цікава побудова всесвіту та деякі речі, які я раніше не бачив.
Серіал міг бути масштабнішим не тільки екшеном, але й глибшим за змістом Особливо була відчутною фраза Люсі в останній серії, коли вона сказала: "Не можна покладатися на щось і водночас намагатися знищити його джерело".
Але це лиш моя суб'єктивна думка з елементами об'єктивної з якою не всі погодяться.
Фільм бомбезний. Справді цікавий сюжет, навіть карколомний і закручений.
Історія негідника. Розумного, хитрого, енергійного та амбітного.
Дуже цікаво спостерігати як ображений юнак стає спритним маніпулятором, чи проявляє те, що було в ньому давно, - жорстокість і розуміння психології людей.
Зсередини показана робота агенції що створює чорний піар на замовлення, займається поширенням брехливих чуток в інтернеті.
Часто історії про психопатів ( а це власне синонім до слова "безсовісний") бувають цікавими і лоскочуть нерви. Як от "Талановитий містер Ріплі" 1999 року, оскароносний " Все про Єву" 1950 року або "Gone girl" 2014 чи " Старим тут не місце" 2007.
"Хейтер" один з найкращих фільмів цієї тематики.
Актори грають прекрасно, напружена дія на екрані затягує, магнітить всю увагу.
Перемога зла не найкращий фінал для фільму.
Проте така життєва правдива логіка цього сюжету.
На жаль, природа не має понять зла і д ... обра, проте існують і дещо вирішують сила, витримка і самоконтроль, енергійність і амбітність.
Чесно кажучи, хотілося б побачити крах цього хитруна у сиквелі, хоча такий хід може виглядати притягнутим за вуха. На жаль.
Життя складна і цікава штука.
Хто там ще знімає нудні банальні фільми? Агов, най гляне "Хейтера" !
Зав'язка аніме, як і прийнято останнім часом - розкривається повністю в назві. І враховуюючи її суть, ми б могли побачити значно більше ніж до чого звелося, але підемо більш "по порядку".
В світі, де існує "свята" і "демонічна" сили, ресурси кожної країни залежать від Святої. Вони, що логічно, не "масове" явище, а скоріше "одиниці" серед усіх. Функціональність святої сили просто абсолютна - від знищення монстрів до лікування та виклику дощів. І на фоні цього нас "кидають" в країну, де є аж 2 Святі - уявляєте які це переваги приносить країні?
Але ні, нас чекає недоісторія Наруто, де ГГ ненавидять просто за існування, асболютно це не пояснюючи. Або історія про одну країну ненависників-ідіотів. При чому це на абсолютному рівні - від простого люду до "верхів" (себто відношення майже як до раба, при тому що в того ж Наруто все ж були якісь соціальні зв'язки) і це все суто через її "міміку" (принай ... мні як нам кажуть з 1ї ж серії), трохи далі цю проблему поглиблюють в ще більший абсурд - "вона забирає у нас роботу", при чому це було не від аби кого, а від військових - які через неї не мають помирати. Цікава логіка, правда ж? І на фоні цього ми нарешті підходимо до "головної події" - яка зафіксована в назві тайтлу.
Суб'єктивно - саме тут я очікував "змін", і декілька серій, на щастя, нам це дали. Нам починають більше розказувати про світ, персонажів, взагалі "всю ідею" цього. Можна писати доволі багато про "деталі", але ми нарешті отримуємо щось що хочеться розвити і просто забути за отой початок (в назві ж не було мови про месника, правда?). Але... Це так швидко і закінчується.
ГГ, з невідомих для нас причин, відчуває "великий борг" перед "рідною країною", на фоні відбуваються події - які змушують нас (як глядачів, не героїню) туди повернутись. І ми отримуємо не розвиток тих нових персонажів та більш приємну повсякденність для ГГ, певну романтику - про яку "згадують", а постійні повернення до "першої країни" з фіналом який ще більше відсуває нас від "позитивні ідеї" і тільки поглиблює поняття "чорного" і "білого" у тому світі. Бо проблема зовсім не "світу", а тільки однієї єдиної країни - але абсолютна. Так, зрештою нам дають кілька "сірих персонажів", проте... Те завершується саме на дитячому чорно-білому.
На жаль, розвиток який хотілося б, присутній тільки на початку. 6,35/10
Для періоду аніме "довгих назв" - початок доволі типовий. Де є ГГ з чимось імбалансним, але це ніхто не помічає поки не виженуть ГГ з групи. Далі це все можуть спробувати розвивати, проте це не про це аніме...
Особисто для мене, сам підхід до "опору" і "танків" у цьому світі був доволі цікавим (суто через нетиповість), і хоча саме це нам швидко розкриють - дещо з "механіки" ще матиме потенціал для розвитку, але на жаль, розвивати не стануть.
Сам світ в цілому, на жаль, теж не отримає значного розвитку - будуть тільки певні "крихти", які нікуди не ведуть.
Повсякденка для подібних тайтлів, доволі типова. Другорядні персонажі "є" і це все. Вони не будуть отримувати якогось "розвитку" (хоча можу дати зайвий "плюс" за те що не зробили одну особу типовим ідіотом-ГЗ, правда й це питання "затянули").
Дещо "окремо" - питання "сестри" як персонажа, що для мене є однією з найбі ... льших проблем цього тайтлу. Нам пів тайтлу розповідають про "імбалансний предмет", проте абсолютно не пояснюють "першопричини", і чому це вимагає "постійного фарму", що уже суперечить поняттю імбалансу.
Ні, поки ми ще "мандруємо" - ці всі питання не є такими критичними, тому дивитися можна...доки ми не доходимо до фіналу. А фінал абсолютно руйнує цю історію, бо замість відповіді на хоч якісь питання - він робить нові, які автор взагалі не захотів розкривати. Нас просто змушують прийняти такий "фінал".
5,00/10 за початкову "спробу"