Класне й дуже незвичне кіно. Це не бойовик, а повільний, гнітючий атмосферний хоррор у фентезійному світі. Головний герой — такий собі безіменний мисливець на монстрів, своєрідний аналог відьмака, тільки більш мовчазний, похмурий і максимально «ручної роботи».
Фільм точно зайде не всім: він майже без діалогів, зосереджений на побуті мисливця, його втраті та щоденному ремеслі — полювати на тварюк, яких ми майже не бачимо. Та попри це, настрій тягне як трясовина: суміш самітництва, болю й холодного середньовічного мороку.
Я бачив його ще кілька років тому — двічі, здається — і от знову згадав та передивився. І, знаєш, працює він і досі: недорогий, камерний, але при цьому класний. Особливо для тих, хто любить відчувати світ, а не просто стежити за сюжетом.
І це все добро за якісь 30 000 $
Складається враження, що автори в своїх спробах максимально випендритися власними навичками забули, що передусім це має бути цілісна стрічка. У результаті ми постійно отримуємо якісь наркоманські, надмірні операторські рішення без жодної доречності - від них часом просто паморочиться в голові. А сценарій і сюжет остаточно гублять залишки логіки й у фіналі взагалі нічого не пояснюють.
Але місцями деякі окремі кадри чи сцени все ж можна назвати гарними або цікавими. З переваг ще варто відзначити акторську роботу, вона загалом хороша.
Не раджу.
Попередження: рецензія містить спойлери
Буґонія здатна дивувати, якщо нічогісінько не знати про сюжет. Цікаві ігри в маніпуляцію, жертву та викрадача, зміна ролей та повороти сюжету. Інколи тихий сценарій перетворюється в несподіванку та сильне прискорення... і ось уже один з героїв шалено крутить педалі велосипеду.
Фільм сфокусований на трьох героях, які мають кожен свою мету. Особливо сподобався актор Джессі Племонс, який збирався врятувати планету. Інколи з'являється шериф - персонаж, який їздить на авто та, здається, не бачить далі свого носа. А так троє акторів беруть всю увагу на себе.
Фінальна сцена знята з особливим смаком.
Якщо раптом ви зловите чужопланетяна, то не забудьте поголити йому голову. А ще будьте обережні з калькуляторами.
1. Монороль
2. Весь спектр емоцій, які мене змусили відчути (був момент коли я ледь не вискочила на чоловіка з переляку, момент з риданнями і реготом опущу. Гнів теж був, як і романтика)
3. Пластилін (просто, через пластилін)
4. Поетика кадрів
5. Метаморфоза персонажа
6. Дзеркала однієї і тієї ж ситуації у мікрокадрах
7. Фатум та невідворотність
8. Фінал - я такого ніколи не бачила і навряд чи ще побачу. Це щось анріал. Мега просто, мега неочікувано, мега поетично, мега зрозуміло. Останній кадр як стара пошкоджена платівка на якій щось неймовірно прекрасне.
9. Екзистенція
10. Це просто прекрасно. Я дійсно повірила в те що бачила.
11. Я хочу дивитися кіно знову і знову
Попередження: рецензія містить спойлери
Іменитий режисер, все зробив, ніби начитався бульварного чтива. Всі злодії чомусь у нього не білошкірі. Іноді потрапляються і італійці. На ранішній нараді, поліцейським дають на пробу косяки з травою, щоб вони знали як вона вставляє. Після цього Серпіко і його колега дуже хочуть жерти. Тобто все це в робочий день. Ну таке. І такого там повно. Загалом гра Пачіно класна. Але в житті так не буває. Всі знаючи, що він всіх зливає, і далі розповідають йому про корупційні схеми.
Враження - більше негативне. Так поліцейська система не працювала.
Як на мене, те, що відбувається у фільмі, можливе. Реалістично знято. Подорож за втраченою метою. Чудові актори. Короткий фільм, але чуттєво розкрив всі персонажі. Паніка не призводить ні до чого хорошого.
Багатії рулять світом....
....і рівнем зараження!
Вердикт. Життя пробивається крізь асфальт міських джунглів.
Цей фільм… ця трилогія… я чесно не знаю, як це описати так, щоб не виглядало, ніби я щойно вийшов із психлікарні після нічного чергування. Бо те, що там відбувається протягом трьох частин — то не просто кіно, то чистий, нецензурований, кров’ю вимазаний хаос, який навіть не вибачається перед тобою за свій безум. Але, дивно кажучи, саме це й робить усе максимально унікальним.
Жахи типу, від яких не страшно — а огидно й цікаво
Сиджу, думаю: ну ліс, ну мужики після трагедії, ну щось бурчать собі — та шо тут може здивувати? А потім почало діятися оте тихе божевілля, коли ти ще не бачиш нічого, але вже відчуваєш, що в лісі щось ніби дивиться на тебе з-за кожної сосни. І я такий: «Окей, я вже насторожений».
А чудовисько не стандартне, не зроблений «аби було». Він виглядає так - як нічний жах з скандинавських легенд, і його реально хочеться роздивитись. Це з тих тварюк, що дають відчуття мороку й давності, ніби воно обходило ці ліси сотні років.
Не очікував, але цей серіал виявився справді крутим. Якби дивитись лише на події антології, то назву Channel Zero легко можна було б змінити на «Астрал» — у кожному з чотирьох сезонів є свій потойбічний, химерний світ. І так, хто не знав: 4 сезони = 4 окремі історії.
Перший сезон мені зайшов найменше — не скажу, що він поганий, просто інші здались значно атмосфернішими й сильнішими.
Зате загалом серіал — це знахідка для тих, хто любить загадкове, дивне, показово незвичне і часом навіть моторошне і відразливе що моментами вдало викликає тривогу. Якщо хочете відчути себе гостем у чужому сні, де правила світу ламаються на очах — сміливо беріться за перегляд. Серіал справді класний.
Один з тих фільмів, де не має впевненості з чого почати "опис".
Зав'язка - абсолютно відсутня як такова, нас просто ставлять перед фактом "нового світу", без будь-яких пояснень чи розвитку хоч чогось пов'язаного з тим. Ну пропустимо. Маємо одну з груп вцілілилих, якій звісно треба вирушити за чимось. І тут уже починається перша значна проблема "основної частини розповіді в фільмі". Чому у них одні ресурси значно обмежені, інші ні? Звідки взагалі у них є запаси будь-чого не в дефіциті, з урахуванням того що нам кажуть про "решту світу"?
Нам знову доводиться просто це сприймати, бо у нас виникає "потреба" витягнути ще частину важливих для всіх ресурсів на пошуки "одного необхідного", особисто у мене це викликає відчуття якоїсь "копії" фільму наступного року - "28 років по тому" (і певні моменти далі). Але це ж тільки початок фільму чи може стати гірше далі?
Ну доведеться знову упустити &quo ... t;питання до підготовки", щоб не спойлерити. Власне "найбільша" частина фільму - новий світ та подорож (себто події під час них) - чи будуть хоча б вони мати якусь логіку? Однозначно ні. Є купа моментів де фільм сам собі суперечитиме буквально за 10 хвилин після. Через що просто неможливо вірити в те що відбувається на екрані.
Додатковим мінусом є обмеженість кола головних персонажів, яких при цьому намагатимуться розкрити лише кількома фразами впродовж усього фільму. І це накладається на проблеми відсутньої зав'яхки - ти не віриш у цих "ворожих істот", точніше в те що люди весь цей час були настільки безпорадні але водночас і всесильні - бо пояснити настільки чітке розмежування світу та те що нам будуть показувати, що способів "впливу на істот" значно більше ніж що "казали".
Дуже нагадує "Тихе місце", де історія суто про групу людей (яку там все ж намагались трохи розкрити) - і аж ніяк не про усе людство та власне "нових ворогів" (де як і там - у мене є питання до їх кількості), що асболютно не має бути при такому масштабі (от знову не вірю я в це "геройство", що тільки одній людині на світі щось "приходить в голову", бо воно доволі очевидне - і по суті не "єдиний варіант", окрім того що це не могло призвести до такого краху світоустрою).
Відносно відкритий фінал, ставить ще більше питань - на які не дуже хочеться і мати відповідь. 5,00/10
Ще одна версія постапокаліпсису, де зомбі скоріше "доповнення", ніж "основа".
Весь фільм буде на межі чогось комедійно-трешового, де в чому схоже на суміш Mad Max з Нацією З - однак в той же час надто комедійного тут не буде. Фільм не боїться крові, "історій персонажів" та зображення "кастової" системи людей, навіть після "змін у світі".
Подій буде, відносно, небагато - однак ми весь час "рухаємось", через що це не так і помітно. Власне зомбі, на жаль, чи на щастя - доволі епізодичні, вони саме про нові умови світу (те що впливає на життя), а не просто "пошесть", як зазвичай то показують - проте через певні моменти - хотілося б дізнатись про цей "варіант зомбі" побільше.
Чи отримаємо ми значний "поштовх" на якісь ідеї? Ні. Але і фільм від того не втратив себе від купи клонів інших зомбі. 6,45/10
Уявіть парк розваг, де ви вільні робити що завгодно. Навколо актори-роботи, що грають відведені їм ролі. Вони точно як люди, але ви знаєте, що це не насправді, що ви можете вбити кого завгодно чи зробити ще яку мерзоту, і вам за це нічого не буде. Та одного разу щось іде не так і актори починають жити справжнім життям. Їм не здолати своїх господарів грубою силою і вони починають грати на людських почуттях.
Перше, що слід сказати - "Світ Дикого Заходу" в основі має "Р.У.Р." і ні трохи соромиться. Так, саме ту виставу Карела Чапека, де вперше вжито слово "робот". Усі випущені 4 сезони рівно лягають на сюжет вистави з тим ж поворотами. "Світ Дикого Заходу" лише наповнює його іншими декораціями та ордами персонажів. І ці персонажі цікаві, вони всі по-своєму привабливі, та те, як вони взаємодіють, викликає спершу приємне запаморочення, а потім нудоту.
Один з символів серіалу - це лабіринт і сюжет такий же заплутаний. Глядачів водять колами, зама ... нюють в тупики, виводять назад тим самим шляхом і далі все з початку. Оригінальний фільм 70-х років дуже просто ділив персонажів: ось люди, а ось схожі на них роботи. Серіал постійно обігрує той факт, що програму робота можна перенести в інше тіло. Це створює страшенну плутанину. Ось ви бачите персонажа, знайомого з першого сезону. А це не він, це робот! Тільки не той робот, що ви подумали, а його копія, яка насправді за людей, але це він думає, що за людей, а насправді-то він маріонетка іншого робота, якого запрограмувала людина, але ця людина живе в симуляції, а симуляція створена роботами, щоб вони думали ніби керують роботами, а насправді все зовсім не так і це люди справді керують роботами, але це теж симуляція! Фух!
Насправді мораль серіалу дуже проста. Якщо ти бажаєш завтра бути кращим, ніж сьогодні, - ти людина, не бажаєш - робот. І не важливо складаєшся ти з живих клітин або пластикових деталей. Тільки цю мораль усіляко носять навколо як велику таємницю, до якої ще бозна-коли ми повинні додуматися. Але глядачі все зрозуміли ще в першому сезоні.
Чергова "супергероїка без суперсил", де поки "терористи" біснуються - є тільки один "герой". Ідея зовсім не нова, хоч і реалізовано відносно непогано (точніше оця "ізострічка" мене не цікавила зовсім, а от ідея подібної споруди - стосовно систем пожежогасіння і безпеки інших поверхів - непогано, хоч і є питання). Так, там є і інші моменти типового екшону, проте нічого надто особливого. Щоправда враховуючи реалії сьогодення, оця "майже бездіяльність усіх" викликає... м'яко кажучи змішані відчуття
Попередження: рецензія містить спойлери
І чого мені було так нудно? Першу годину фільму я все очікувала чогось цікаво. Але що мене мало зацікавити? Розмови двох не зовсім адекватних чоловіків про загрозу Землі, про хімічну кастрацію, про вину інопланетян - все було нецікаво, непереконливо, нудно. Викрадення директорки? Ну, теж якось не вразило. Потім знову роздуми, знову нудно. Тортури жінки взагалі викликали огиду. В корейському оригіналі викрадають чоловіка.
Яким тупим був шериф... Що він хотів сказати Тедді? І чому Тедді такий? Хвора мати, відчуття провини - все виглядало непереконливо.
Шафа і вибух були настільки комічними, що відірвана голова не викликала ніяких емоцій.
Інопланетяни у в'язаному одязі, багато товстих і афроамериканців (американський же фільм) викликали сміх.
Якщо це все комедія, то навіщо стільки мертвих людських тіл у фіналі? І чому це показували так довго?
В країні, де багато поколінь живуть ситим спокійним життям, важко створити щось таке, що могло б зачепити за живе нас, що переживають неймовірно важкі часи.
Як на мене, високі оцінки фільму, то лише данина Голлівуду, як книжкам, написаним англійською. Лише Емма Стоун дещо виділялась своєю грою.
А так - нудно, довго, непереконливо...
Корейський оригінал 2003 року з бюджетом у 20 разів менше, чіпляє за живе.
Нудьга. Мабуть, фільм для прихильників мастер-шефа. Дивитися годину на приготування зазвичай жирнющої іжі і же стільки ж на її споживання - я ледь витримав. Сюжетна лінія банальна і заїжджена в кінематографі. Гра на жалю не вразила. Я за природою чуттєва людина і доволі часто під час перегляду фільму якщо не виступають сльози, то хоча б грудка в горлі. Тут - нічого.