1967 закінчила московський інститут кінематографії (майстерня В. Бєлокурова), працювала з 1965 року на Кіностудії ім. О. Довженка. Антоніна Лефтій ввійшла в історію українського поетичного кіна після зіграних нею ролей у фільмах кінорежисера і чоловіка Леоніда Осики «Камінний хрест», «Захар Беркут». У фільмі Михайла Калика «Любити…», дуже лірично зіграла роль молодої дівчини-молдованки.
За зізнанням Антоніни Лефтій, її перший чоловік Леонід Осика почав зловживати алкоголем, тому вона розлучилась ... з ним і вийшла заміж за іншого. 1988 разом з новим чоловіком, ще як громадянка СРСР, емігрувала в Австралію. Мешкає у Сіднеї.
Комбайнер Василь Білань після весілля вирішив одразу поїхати на Поволжя на жнива. Там отримав пам'ятний подарунок — за працю. Хотів до дружини повернутись, але хлопці покликали на Алтай — там сніг випав і хліб гине. Допоміг зібрати хліб і стало зрозуміло, що без нього все розтягнуть по особистих коморах...
Дія фільму відбувається у невеликому рибацькому селищі на березі Азовського моря. Під час нічного чергування вбито інспектора рибнагляду. Це вбивство привертає увагу влади та місцевих жителів до проблем охорони та відновлення природи колись багатого краю.
Конфлікт між тренером футбольної команди, і кращими гравцями — Бушуєвим і Миленковим — призвів до того, що футболісти пішли з команди. Миленков повернувся в НДІ, а Бушуєв поїхав в провінційне містечко, став тренером і, поклавши в основу тренувань науковий підхід до гри, в короткий термін домігся великих успіхів…
Події фільму розгортаються у вересні 1944 року, в поліському селі Глухарі. У звільнене від фашистів рідне село після важкого поранення повертається фронтовий розвідник Іван Капелюх. Призначений керівником винищувального загону, він починає боротьбу з бандою колишнього поліцая Горєлова.
Трохим Бессараб все життя пропрацював маляром. У нього велика родина, і всі його діти знайшли місце в житті. І місце гідне, де б і за якою спеціальністю не працювали. Пишається дід і своїм старшим онуком, гравцем футбольної команди, лівим крайнім. Тепер Трохим — пенсіонер і, здавалося б, може дозволити собі відпочинок. Але неробство не для нього. Робоча за вдачею людина, він шукає, куди б йому застосувати свою невгамовну, незважаючи на вік, енергію.
Про людей українського села початку 1970-их. Максим Зозуля після отримання диплома зоотехніка працював продавцем у м'ясному відділі гастроному. Але одного разу він закохався в Наталку, завідувачку птахоферми. Щоб завоювати серце красуні, довелося Зозулі ґрунтовно попрацювати…
Мови: знімали переважно українською (потребує підтвердження/спростування) гг – московський актор його дублювали українською.
Невеличка карпатська громада, очолювана мудрим Захаром Беркутом, вступає у бій з монгольським військом, яке за підтримки зрадника-боярина прямує на Захід.
Поет-солдат Володимир блукає тернистими шляхами початку Другої світової війни. Перед його очима проходять: смерть командира від куль німецького винищувача, розстріл ромів німецькими окупантами, збіднілі і потомлені люди, які, щоб вижити торгують «залишками розкоші» – самоварами, іконами і навіть білизною. Нарешті поет пристає до партизанів, які намагаються підірвати потяг нацистів.
Сергій Параджанов:В 1966 році я розпочав зйомки фільму «Київські фрески». Ми з Антипенко (оператор) зробили кінопроби та змонтували їх. Подивившись нашу заявку, дирекція студії одразу ж закрила фільм. Час перетворив наш матеріял на фільм, і я хочу, щоб ви подивились його"
Агент підпільників Людмила Зайковська, користуючись прихильністю німецьких офіцерів до себе, дізнавалася про таємні операції «третього рейху». У 1942 році нацисти викрили Людмилу та її спільників, але після війни зібрані дані — зіграли проти Людмили, і її ім'я було заплямоване... Через 20 років, покладаючись на помилкові архівні дані, журналіст Олексій Трофименко пише статтю про зраду Людмили. Але знаходяться свідки, які стверджують про її невиннуватість. Журналіст намагається дізнатися правду...
Коротка поетична притча про початок людського життя та місце людини у світі. З маси людських тіл на сонячному пляжі виокремлюється одна родина. Маленька дівчинка грає на березі моря, і воно стелиться перед нею наче вільна поетична стихія буття. Поруч – її батьки, їхня присутність настільки природна, немов вода і пісок. А десь неподалік вирує буденне життя.
Першу короткометражну стрічку Леонід Осика зафільмував під час студентської практики, у 1964-му. Вона мала назву “Двоє” і була присвячена двом молодим людям, які не можуть зрозуміти одне одного. Головні ролі виконали Іван Миколайчук та Антоніна Лефтій. Невдовзі Антоніна стала дружиною режисера.
Станом на червень 2026 вважається втраченим.