(1993))

Girlanda 12 серпня 2026, 1:44

Драматичну історію «Нема куди тікати» («Nowhere to Run» (1993)) бачив двічі. Вперше подивився на початку 2024-го року, а другий раз — 10-го Серпня 2026-го року.
Вперше подивився на початку 2024-го року, а другий раз — 10-го Серпня 2026-го року. Перше враження було таким, що в цьому фільмі є все — динамічний і змістовний сюжет, добре розіграна клясична проблема з можновладними покидьками-вимагачами, вдало підібраний акторський склад (особливо Тед Лівайн — Ted Levine (жах-маніяк з кіношедевру «Мовчання ягнят» («The Silence of the Lambs» (1991))) і Джосс Екленд — Joss Ackland, які весь час тримали Мене у страхітливій напрузі), чуйні сцени (взаємна батьківсько-синівська прив’язка Мукі (знаменитого Фуллера МакКаллісета з безсмертної дильоґії «Сам удома» («Home alone» (1990)) + «Сам удома 2: Загублений у Нью-Йорку» («Home Alone 2: Lost in New York» (1992))) та Сема) і нічого зайвого.
Попри сказане, фільм чомусь Мене не сильно зачепив і бажання залишити у Своїй кіноколекції не було. Через два з половиною роки заради справедливости і власного самопереконання повернувся до цієї бойовикової драми. Враження не змінилися. Неодноразово казав, що Жан-Клод Ван Дамм (Jean-Claude Van Damme) візуально створений для виконання позитивних ролей, особливо доблесних захисників справедливости і шляхетних героїв. Самолюбування також не побачив — з Його боку все скромно та професійно.
Як і при першому перегляді:
а) Мене увесь фільм легко дратувала манера подачі;
б) поєднання барв додавало несприйняттєвих вкраплень;
в) кохання неприємно-лоскотно-задушливо млоїло.
Фільм не мій, але безумовно вартий уваги, особливо отриманням задоволення від періодичного споглядання за покаранням зла та безчинства. А тут це відбувалося поетапно та з підвищенням ступеня лиховісної сили і ставок на життя.
Моя оцінка — 5 балів із 10-ти!
Моє «за кадром»:
Мені сподобалася назва «Нема куди тікати» («Nowhere to Run» (1993)), яка одразу ж вказувала на песимістичну безвихідь і попри сюжетну відмінність у голові весь час крутився фільм «Немає виходу» («No Way Out» (1987)). Я упевнений, що Сем невдовзі після фінальних титрів стане здійсненою мрією для Мукі, Брі та Клайді й Вони разом зів'ють міцне та затишне гніздечко на Своїй землі серед тієї мальовничої Природи. Також Я розумію чому відчуваю міцну асоціятивну прив’язку до кінострічки «Різдво в Каліфорнії» з іще більш млоїсно-лоскотно-дратівливим зображенням кохання…

1 з 1 користувачів вважає цю рецензію корисною

Коментарі: