| Країни: | Велика Британія |
|---|---|
| Жанр: |
анімація
короткий
дитячий
сімейний
пригоди комедія |
| Мова оригіналу: | англійська |
| Прем'єра в світі: | 31 травня 2004 |
| Режисери: | Mark Baker, Neville Astley, Joris van Hulzen |
Персонажі мультфільму наділені якостями як звичайних людей, так і тварин. Вони носять одяг, живуть у будинках, ходять на роботу, у театр, їздять на авто, тощо. Діти відзначають дні народження, катаються на ковзанах, граються у парку — одним словом, займаються тим, чим звичайні діти. З іншого боку, персонажам притаманні вчинки тварин — свинки хрюкають та полюбляють поніжитись у болоті, овечки бекають, а кішки нявкають...
JustWatch
Код для перегляду рейтингу кінобази
Astley Baker Davies, Karrot Entertainment
Виробничі канали:
Творці: Neville Astley , Mark Baker
Режисери: Mark Baker, Neville Astley, Joris van Hulzen
Сценаристи: Neville Astley, Mark Baker, Sam Morrison
Композитор: Джуліан Нотт
Для початку необхідно чітко усвідомлювати, що цей мультфільм розрахований на аудиторію 2–3 років.
І відповідно до цього робити висновки та оцінювати.
Перегляд мультфільму «Свинка Пеппа» разом із дитиною, на диво, залишає абсолютно різні, діаметрально протилежні відчуття.
Є багато дрібних нюансів, за якими розумієш, що мультфільм розвиває дитину.
Графіка саме на потрібному спрощеному рівні, щоб дитина могла впізнавати тварин і предмети. Дворічна дитина без труднощів розуміє, де яка тварина, де шапка, а де чайник.
ЩО ПОДОБАЄТЬСЯ:
Образ іноземців не нав'язує стереотипів. Серед іноземців були кумедні італійці-кози, австралійці-кенгуру та французькі віслюки. І жодних там біженців, арабів, чорношкірих та іншої дурниці, яку вимагають вкладати у вуха дорослих у кожному фільмі та серіалі.
Жодних гендерних соплів. Ні розмов про рівність статей, ні одностатевих пар на кшталт «у слоненяти Емілі є тато Ельдар і тато Ельфонс».
Є багато жартів саме для дорослих, які дитина, з ... розуміло, не оцінить. А отже, вони були заплановані для дорослих, які дивляться мультфільм разом із дитиною. Чого тільки вартий «впарювач» містер Лис: на запитання про відсталі наручні годинники він спочатку пропонує годинник із маятником, потім показують, що він уже три години щось продає, потім бетономішалку, а потім і зовсім «синхрофазотрон», який має режим невидимості та відтворює музику з компакт-дисків. Таких класних жартів там багато, щоб мультфільм сподобався і батькам.
ЩО НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ:
Категорично не подобається, що Папу Свина постійно висміюють. То його назвуть опудалом, то дурником — майже через кожну серію. Він і в ставок постійно падає, і з дерева. Загалом образ чоловіка та батька в мультфільмі має певну ваду. Навіть можна пробачити його великий живіт і постійні жарти на цю тему.
Надто багато сміються — доречно й недоречно. Іноді це напружує.
На жаль, іноді можуть вставити й релігію з міфами. Ось навіщо там Зубна Фея та Дід Мороз із Різдвом? Мені доводиться перемотувати ці серії, щоб потім не довелося вичищати це ментальне сміття з дитини.
Стрибки по брудних калюжах. І що робитиме дитина, побачивши брудну калюжу? Обійде її чи вирішить повторити за Пеппою? Адже Мама Свинка навіть сама допомагає та бере участь, хоча постійно повторюють, що потрібно вдягати чобітки.
ПІДСУМОК
Але головне — дитина цей мультфільм ДИВИТЬСЯ. На відміну від більш примітивних мультфільмів (теж не «Флеше», але з більш спрощеними рухами та мовленням) і складніших, на кшталт «Фіксиків» та «Баранчика Шона».
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію
Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати