«Розум і почуття» («Sense and Sensibility» (1995)) - Рецензія до фільму «Розум і почуття» / Sense and Sensibility

«Розум і почуття» («Sense and Sensibility» (1995)) — розкішна, яскрава, глибока, розмаїта, серйозна екранізація роману Джейн Остін із прекрасним музичним супрводом (особливо пісня Маріанни, під час якої полковник Брендон закохався в Неї та інструментальні варіяції цієї композиції).
Кидається у вічі те, що фільм зроблений з любов'ю і все продумано, зіграно, розставлено до дрібниць. Архітектура, інтер'єр, костюми, локації, побут, поведінка, ґрим, танці, тварини, природа, кольори створюють відповідну атмосферу й вельми переконливо відтворюють тодішній дух.
Актори блискуче зіграли свої ролі.
На Мою думку, найяскравішим персонажем є Люсі Стіл (Імоґен Стаббс — Imogen Stubbs) — хитра, ница, підла, корислива, безсоромна, лицемірна, улеслива, завбачлива істота. Ця тварюка вміє різними маніпулятивними способами втиратися в довіру, замасковано влазити-в'їдатися-уґвинчуватися у свою жертву й наче кліщ-вампір викачувати всі житєві соки-сили, оберігаючи при цьому свою територію і добиваючись бажаного. Безконфліктно викорінити зі свого життя таких людей украй важко — тут потрібне ювелірне мистецтво спілкування, бо ці підлоти бездоганно стврюють собі хорошу репутацію і вміють подати себе жертвами. Люсі — це приклад того, що підлі люди бажають мати справу з порядними! Люсі отримала бажане, але Їй варто подякувати — своїм учинком Вона комусь утерла носа й добряче розізлила (жадібну та безжалісну Фанні), а комусь подарувала шанс на щастя (Едварду й Елінор). Я навіть зрадів за Люсі й Роберта — вони так доповнюють одне одного й нічого иншого та нікого иншого обоє не заслуговують!
Елінор Дешвуд (Емма Томпсон — Emma Thompson) — дівчина з янгольським терпінням. Я у фільмі не побачив, щоби Елінор розкусила натуру Люсі. Вона наче не помічала Її паскудно-спостережливо-провокативної міміки-мармизи-інтонації, бо весь час заглиблювалася у свої приховані страждання. Елінор справедливо винагорджена за свою порядність, стриманість, доброту, терплячість, відданість, працьовитість, жертовність і щире кохання.
Маріанна Дешвуд (Кейт Вінслет — Kate Winslet) — Мені добре відома душевна відкритість, безтямне безмежне кохання і розбите-розтоптане серце. Маріанна добряче настраждалася. Її душевні муки й важка хвороба гідно віддячені. Звісно, Її мрія не здійснился в обох випадках. Але Маріанна заслуговувала на жорстоку правду тепер, ніж би ця каторга ставала усе важчою ціле життя.
Полковник Брендон (Алан Рікман — Alan Rickman) — усебічно порядний, добрий, щедрий, відданий, ґречний, вихований і багаторічно стражденний цілком заслуговує на особисте щастя.
Едвард Феррарс (Г'ю Ґрант — Hugh Grant) — хоча все закінчилося добре і виявляється, що Він усе робив правильно. Та Я геть не виправдовую Його поведінку і затятість-віддансть своєму слову.
Джон Віллобі (Ґреґ Вайз — Greg Wise) — його очи завжди винувато бігали і чим більшою-ближчою була провина, тим швидше бігали-втікали очи й переляканішим було обличчя. Хочу сказати, що Ми-люди, в основному, в тій чи иншій мірі за тих чи инших обставин є Джоном Віллобі.
Фанні Дешвуд (Гаррієт Волтер — Harriet Walter) — жадібна й безсердечна і навіть не приховувала цього. Хоча Фанні здобула тактичну перемогу над Люсі, але стратегічно прогала.
Любов — це велика сила. В залежності від того, хто або що є об'єктом любови — буде поведінка людини.
Моя оцінка — 8 балів із 10-ти.