Країни: |
Німеччина
Україна
Франція
Нідерланди
Румунія Польща |
---|---|
Жанр: | драма воєнний |
Бюджет: | 55 000 $ |
Касові збори в світі: | 78 133 $ |
Касові збори в Україні: | 67 945 $ (1 915 804 UAH) топ #1776 |
Прем'єра в Україні: | 17 жовтня 2018 |
Прем'єра в світі: | 30 серпня 2018 |
Прем'єра в світі (цифрова): | 5 лютого 2019 |
Прокатник: | Артхаус трафік |
Режисер: | Сєрґєй Лозніца |
Фільм складається з низки епізодів, у яких засобами ігрового кіно відтворені справжні історії, що трапилися на окупованих територіях сходу України. Кілька героїв пов'язують епізоди між собою і передають одне одному, немов естафетну паличку, увагу глядачів.
Код для перегляду рейтингу кінобази
Graniet Film BV, Arthouse Traffic, MA.JA.DE Fiction, JBA Production, Wild At Art, Digital Cube, Graniet Film, MA.JA.DE. Fiction, Atoms & Void
Режисер: Сєрґєй Лозніца
Сценарист: Сєрґєй Лозніца
Оператори: Oleg Mutu
Кінострічка варта уваги. Всі сцени взяті з реальних подій, котрі відбулися в регіоні упродовж останніх років, особливо в роках 2014/2015. Деякі сцени у фільмі занадто затягнуті, інші навіть шокують, від яких аж кров застигає. Не буду створювати засвіт (спойлер), але деякі сцени дуже атмосферні, котрі хочеться переглянути ще раз. Сподобалася гра акторів і загальне індустріальне оточення у кінострічці. Не сподобалась ось така річ: все-таки фільм навіть не натякає хто є головним ворогом України. Під час перегляду складається враження, що саме Україна винна у всіх тих злиднях та суспільній катастрофі.
Фільм також нагадує всім тим, хто вже призабув про війну, що вона далі триває, що всі ті шокуючі речі відбувалися і можуть навіть повторитися, можливо вже у іншій формі. Загалом - фільм вартий уваги!
P.S. Сподіваюся після перемоги Україна відправить у минуле огидне окреслення "Донбас" і поверне регіону історичну назву - Донщина, Сіверщина, Приазов'я та інші.
Щойно повернувся з кінотеатру.
1) Зал був майже порожнім, і це шкода. Окремо хотілося б сказати, що дивна політика, коли українське кіно у Львові в прокаті всього 1 тиждень, 1 раз на добу, ще й не у всіх кінотеатрах. Так фільми точно не будуть відбивати витрачений на них бюджет.
2) По реакції глядачів бачив, що декого дивувало і насторожувало, а то й нервувало це кіно. Бо фільм не мав гострого сюжету, типового для ігрового кіно. АЛЕ це ж було видно ще з трейлерів. До того ж ви пішли на фільм Лозниці, і перш ніж піти в кіно, то можна було хоча б поцікавитися, що це за фільм і хто його автор.
3) Тепер ad rem. Фільм рівно такий, який нам обіцяє трейлер. Тобто бачимо набір сцен, де актори грають просто нереально якісно, як для нашого кіно. І в тих сценах показують сумні, страшні і жорстокі речі, але водночас відчувається якийсь абсурд усього, що робиться на Донбасі, і від цього абсурду іноді навіть сміятися хочеться. Хоч як можна сміятися, коли йде війна, сміятися з війни. От такі ось ... емоції.
4) Людям, відірваним від реальності, хто міфологізує війну, ідеалізує її, фільм може видатися несправжнім і не сподобатися, бо там не показують українців Донбасу, які хочуть повернутися в Україну, натомість показують малокультурний, бідний народ, яким промили мізки. І виникає питання, чи хочемо ми таких приймати і чи варта? Питання, на яке немає однозначної відповіді. І попри те, що моральна пустка, зображена у фільмі, характерна для всіх країн пост-радянського простору, та й для людств в цілому, все ж Донбас стає символом цього абсурду так само, як Чорнобиль став символом страшної катастрофи.
P.S. Сподіваюся, що цей фільм вистрілить на Оскарі і Україні отримає статуетку. Хоча, тут як повезе...
P.P.S. Цікаве обрамлення фільму - Лозниця показує акторів, що грають долі і долі акторів.
Увійдіть, будь ласка, щоб написати рецензію

Увійдіть, будь ласка, щоб коментувати