Кінострічка варта уваги. Всі сцени взяті з реальних подій, котрі відбулися в регіоні упродовж останніх років, особливо в роках 2014/2015. Деякі сцени у фільмі занадто затягнуті, інші навіть шокують, від яких аж кров застигає. Не буду створювати засвіт (спойлер), але деякі сцени дуже атмосферні, котрі хочеться переглянути ще раз. Сподобалася гра акторів і загальне індустріальне оточення у кінострічці. Не сподобалась ось така річ: все-таки фільм навіть не натякає хто є головним ворогом України. Під час перегляду складається враження, що саме Україна винна у всіх тих злиднях та суспільній катастрофі.
Фільм також нагадує всім тим, хто вже призабув про війну, що вона далі триває, що всі ті шокуючі речі відбувалися і можуть навіть повторитися, можливо вже у іншій формі. Загалом - фільм вартий уваги!
P.S. Сподіваюся після перемоги Україна відправить у минуле огидне окреслення "Донбас" і поверне регіону історичну назву - Донщина, Сіверщина, Приазов'я та інші.
Щойно повернувся з кінотеатру.
1) Зал був майже порожнім, і це шкода. Окремо хотілося б сказати, що дивна політика, коли українське кіно у Львові в прокаті всього 1 тиждень, 1 раз на добу, ще й не у всіх кінотеатрах. Так фільми точно не будуть відбивати витрачений на них бюджет.
2) По реакції глядачів бачив, що декого дивувало і насторожувало, а то й нервувало це кіно. Бо фільм не мав гострого сюжету, типового для ігрового кіно. АЛЕ це ж було видно ще з трейлерів. До того ж ви пішли на фільм Лозниці, і перш ніж піти в кіно, то можна було хоча б поцікавитися, що це за фільм і хто його автор.
3) Тепер ad rem. Фільм рівно такий, який нам обіцяє трейлер. Тобто бачимо набір сцен, де актори грають просто нереально якісно, як для нашого кіно. І в тих сценах показують сумні, страшні і жорстокі речі, але водночас відчувається якийсь абсурд усього, що робиться на Донбасі, і від цього абсурду іноді навіть сміятися хочеться. Хоч як можна сміятися, коли йде війна, сміятися з війни. От такі ось ... емоції.
4) Людям, відірваним від реальності, хто міфологізує війну, ідеалізує її, фільм може видатися несправжнім і не сподобатися, бо там не показують українців Донбасу, які хочуть повернутися в Україну, натомість показують малокультурний, бідний народ, яким промили мізки. І виникає питання, чи хочемо ми таких приймати і чи варта? Питання, на яке немає однозначної відповіді. І попри те, що моральна пустка, зображена у фільмі, характерна для всіх країн пост-радянського простору, та й для людств в цілому, все ж Донбас стає символом цього абсурду так само, як Чорнобиль став символом страшної катастрофи.
P.S. Сподіваюся, що цей фільм вистрілить на Оскарі і Україні отримає статуетку. Хоча, тут як повезе...
P.P.S. Цікаве обрамлення фільму - Лозниця показує акторів, що грають долі і долі акторів.