Валіза може бути приманкою, що заманює глядача, який нічого не підозрює, але він рідко займає центральне місце. Натомість вона є певним ключем, що відкриває двері до цього чудово знятого таємничного трилера. З його поворотами в хитромудрому павутинні, яке він сам собі сплітає. Драма зачаровує своєю грою акторів, які передають складні нюанси своїх морально сірих персонажів, залишаючи глядачів у здогадках до самого кінця.
Одразу хочеться зазначити, що цей серіал підійде не широкій аудиторії, хоча теми які тут згадуються доволі широкі, і як на мене, це парадокс, коли щось варте уваги обходиться стороною, і тут немає значення наскільки проєкт ідеальний, хоча мало хто знає, як визначати той самий ідеал. І все ж таки я гадаю у нього є певна шедевральність та магнетизм. Це для вдумливого глядача, для поціговувача кінематографу, а не для тих, хто ставить фільми та серіали для фону.
Хан Чон Вон у виконанні Ґон Ю глибоко самотній і тривожний після розлучення, він покладається на широкий сп ... ектр снодійних препаратів у спробі побороти безсоння. Оскільки він багатий син генерального директора, який раніше вже мав судимість за зберігання наркотиків, він відчуває додатковий рівень страху та параної через те, що за ним стежать. Оскільки його дім - в'язниця, а зовнішній світ не кращий, він опинився в пастці. Все змінюється, коли в його житті з'являється Но Ін Чжі, яку зіграла Со Хьон Чжін.
За домовленістю зі своєю колишньою дружиною Со Йон, намагаючись повернути її, Чон Вон погоджується на шлюбний контракт з Ін Чжі. Ін Чжі, зі свого боку, живе від одного чоловіка до іншого за фіксованими шлюбними контрактами на 1 рік, організованими таємничою компанією NM.
Так вона заповнює порожнечу, поки не зможе виправити кривду, яку їй заподіяли багато років тому. Хоча Чон Вон чинить опір, Ін Чжі вмовляє його погодитися на шлюб. Жоден з них не усвідомлює, що цей шлюб змусить їх зіткнутися зі своїм минулим, примиритися з важкою правдою.
"Валіза" розповідає нелінійну історію, щоб створити таємничість. Валіза, що з'являється в певних проміжках часу, є хранителем минулого. Чим глибше поліція занурюється у розкриття справи, пов'язаної з її сумнівною появою, тим більше шарів таємничості додаються до відповідей.
Ці моменти слугують темі - залишити минуле позаду і відпустити його. Заплутане павутиння, в якому опинилися Чон Вон, Ін Чжі та Со Йон внаслідок першого шлюбного контракту, є каталізатором, що відчиняє всі двері. Зокрема, те, як стосунки Ін Чжі з Чон Воном висвітлюють токсичність, що заполонила життя Чон Вона і сприяє його подальшому занепаду.
Акторський склад утримує все приземленим, але переконливим у своїх виступах, ніколи не заходячи надто далеко вглиб драматизму. Ґон Ю досліджує складний простір голови Чон Вона, де його переслідують сни та спогади про минуле. Со Хьон Чжін зображає Ін Чжі тиху і потайливу, але сповнену сили. Але коли вона залишається наодинці, Хьон Чжін показає справжню глибину вразливості Ін Чжі.
Хоча еволюція стосунків Чон Вона та Ін Чжі захоплює, Со Йон у виконанні Чон Юн Ха - справді чудова. Со Йон самозакохана лиходійка, яка маніпулює та отримує радість від нещасть Чон Вона. Однак раз у житті, за іронією долі, завдяки власним спробам довести Чон Вона до відчаю, вона втрачає контроль над ситуацією. Юн Ха зображає дріб'язковість і саморуйнівні тенденції того, хто не може витримати поразки.
Думаю, що саме головна жіноча роль - у центрі уваги, і Ґон Ю чудово справляється з підтримкою Со Хьон Чжін, а не грає нарівні з нею.
"Валіза" має прекрасний візуал та операторську роботу, які є додатковими актороми в сценарії передаючи сенси без жодних слів.
Як правило у трилерах, основний акцент робиться на тонах, що нагнітають напругу. Тут це є, але не постійно. Протягом восьми епізодів, музика поступово трансформується разом з нашими героями.
В основному на передньому плані це про двох людей та їхній потяг одне до одного, але тут є увага до певних соціальних тем, які варто дослідити.
Я нічого не очікував, але мене затягнуло у цей твір з першого епізоду. Мені подобаються такі вдумливі історії, які поступово розкладають пазли, щоб сформувати картину. Чи рекомендую я до перегляду? Звісно, але це той момент, коли розумієш, що не всім може підійти, хоча хотілося б, щоб більше подивилось. В будь-якому випадку, якщо почнете, то завершіть.
Красиві саундтреки. Виділяю "Milonga with Lover".
Я впевнений, що частина глядачів не змогла по справжньому оцінити проєкт закинувши його на пів дорозі, але щоб оцінити даний серіал його слід додивитись обов'язково до кінця і це підтвердять багато рецензорів.
Хтось скаже, що треба було зробити менше серій, але я так не вважаю, мені драма затягнутою не здалась і саме такою вона, і має бути. Вона варта уваги і сильніша, ніж може здатись. Зрозуміло, що за один вечір ви не осилите 12 серій, тому можете розділити перегляд скажімо на декілька сеансів. Якщо ви її почнете, то додивіться. По правді кажучи, на мою думку, одна з кращих і заслуговує місце в топ 100 серед величних.
Хан Чжі Мін, безсумнівно, чудова актриса, яка вміє досконало висловлювати свої почуття і думки своєї героїні у тонкій і яскравій манері.
Старшу версію головної героїні зіграла Кім Хе Чжа, яка ретельно відтворила те, що зобразила Хан Чжі Мін. Ніби це дійсно одна й та ж людина. Кім Хе Чжа адекватно зобразила її фізичну обмеженість, але бажання робити багато ... веселих речей, як і належить молодим дівчатам.
Драма розповідає не лише про дилеми, з якими стикається молодь, а й про всіх, хто опиняється на перехрестях життя. Хе Чжа, яка вже кілька разів зазнавала невдач, не наважувалася відмовитися від своєї мрії, бо їй бракувало сміливості для цього. Відмова від неї означає, що їй доведеться знайти іншу мету, але вона боїться, що може ніколи її не досягти. Знання того, як і коли поступатися - це теж сила, адже здатися теж вимагає сміливості.
Коли ти дорослішаєш і вступаєш у доросле життя, стає все важче спостерігати, як твої батьки тяжко працюють, щоб оплатити твої рахунки. Це особливо мучить Хе Чжа, адже вона досі не може заробляти на життя самостійно.
"У цьому світі повно людей, які набагато компетентніші за вас. Чи будете ви плакати щоразу, коли зустрічатиметеся з ними? Це не вирішить жодної з ваших проблем. Чи знаєте ви різницю між компетентністю та хорошим життям?
Драма говорить і про старість. Вона каже: "Агов, старі люди це не окремий вид, вони не з'являються нізвідки, вони не спускаються з дерев чи горища, вони були таким ж як і ви, переживали свої життя і травми, любили, мріяли, переймались тим же, що й ви.
Говорячи про досвід Хе Чжа, бути старою бабусею - це ніби повернутися назад, у дитинство. Ти не можеш обходитися без допомоги інших людей, твій розум продовжує працювати, а тіло не встигає за ним. Жінки в менопаузі майже весь час відчувають важкість у тілі, забудькуватість і часто виходять з себе. Це нелегко пережити, тому це також слугує чудовим нагадуванням про те, що потрібно ставитися до літніх людей відповідно, а не дратуватися на них.
Це ціла життєва лекція про те, що треба бути вдячним за всі неприємності, які спричиняють твої робочі навантаження, і за всі наступні труднощі у твої 20 з гаком років. Молодь сприймає свій фізичний стан, молоде тіло, хороший зір і т.д., як належне незамислюючись над тим, яка це цінність.
"Наш блюз" - слідкує за життям групи людей на острові Чеджу, пов'язуючи їх одне з одним через минуле та сьогодення.
Кожна з історій "Нашого блюзу" зачіпає теми кохання, втрати, молодості, старіння та боротьби з депресією. Як випливає з назви серіалу, в ньому багато смутку, але є й надія. Кожна мить вразливості та болю супроводжується моментами радості і, щонайменше, надією на майбутнє, навіть якщо воно швидкоплинне.
Окрім дорослих персонажів у драмі є історія двох старшокласників.
"Наш Блюз" використовує цю молоду пару, щоб дослідити тему абортів і батьківства. Перешкоди, пов'язані з тим, що у 18 років вони "занадто молоді", щоб зробити аборт, і тиск лікарів, які вимагають залишити дитину, у повній мірі показані в цьому серіалі. Серіал усвідомлює реальність, що у 2019 році суди Південної Кореї ухвалили рішення про остаточну декриміналізацію абортів, але на практиці це відбулося не швидко, набувши чинності лише у 2021 році.
...
Але разом із цією надією приходить реальність, що декриміналізація не означає полегшення доступу, особливо коли страх утримує Йон Джу від звернення до лікаря на ранніх термінах вагітності. Хоча Чон Хьон присутній при всьому цьому, він підтримує, поважає і намагається зробити все можливе, щоб зробити те, чого хоче і чого потребує Йон Джу. Спойлер все буде добре, буде нова сім'я:).
Навіть коли ми занурюємося в конкретні історії, кожна серія називається на честь людей, яких вона досліджує, жодна з них не відчувається відірваною одна від одної. Досліджуючи велику кількість персонажів у цій драмі, не розбиваючи їх на окремі частини, демонструє красу розповіді добре пов'язаної історії, в центрі якої стоять звичайні люди.
"Наш Блюз" розповідає масштабну і красиву історію, не жертвуючи при цьому розвитком персонажів та їхніми одкровеннями. З таким великим акторським складом справді дивовижно, як кожен персонаж відчуває себе динамічним і завершеним.
Станом на сьогодні існує 38 фільмів про Ґодзіллу: 33 японські фільми та 5 американських фільмів. Попри те, що я не одноразово бачив новини або трейлери про вихід чергового фільму про Ґодзіллу, єдине, що я бачив до цього це американський фільм Gogzilla 1998 року.
"Godzilla Minus One" підняв навколо себе багато уваги та відгуків. Я хотів подивитись його ще в рік виходу, але подивився ось тільки недавно.
Фільм мені дуже сподобався. Тепер мені стало цікаво подивитись на інші фільми франшизи. Зазначається, що бюджет фільму 15 мільйонів доларів, а інколи пишуть від 10 до 15. Це чудовий приклад того, що можна створювати якісне кіно без надмірних бюджетів і те, що великі бюджети, як от в Голлівуді незавжди гарантують якість, а половина бюджету йде в кишеню відомим людям тільки тому що вони відомі.
До того ж у "Godzilla Minus One" справа не лише в CGI, але й відтворення епохи, міста, декорації, костюми, які теж не безкоштовні. Сподіваюсь люди, які старанно працюв ... али над цим отримали хорошу зарплату.
Моментами можна забути, що це фільм про Ґодзіллу, і подумати, що це історичний фільм, адже приділяється увага самим людям та епосі в якій вони живуть. Сценарій теж полоскотав нерви.
У мене були сльози і комок в горлі. Коли будь-який фільм зачіпає мене за емоції, то я автоматично ставлю високу оцінку і мені неважливо чи було там все досконало.
Наприклад, можуть виникати питання, як та Ґодзілла тримається у воді у горизонтальгому положенні, коли йшла за літаком, напевне пербирала своїми товстенькими лапками, як водолаз. Але це казка, фентезі, тому мені байдуже. Якщо вона може плюватись вогнем, то і це вміє.
Я не знаю, які Ґодзілли були у попередніх японських фільмах, знаю лиш про прудкого динозавра з Голлівудського фільму 1998 року, але судячи з її вигляду, того як вона йде і ці її товсті лапи, напевно це відсилає на ті перші фільми франшизи. Така собі модернізація тієї епохи з сучасними можливостями зйомок, тому я не став би придератися до того чому вона не бігає, як Ферарі.
Чудовий фільм, мені сподобався.
Ну не можна в автоспоті нахабно вибити суперника без штрафів і дискваліфікацій. Не можна! Хтось може сказати "так це ж фільм за грою", але подібне пояснення ще більше погіршує ставлення до фільму. Серія ігор GT вчить гравця чистої їзди й поваги до суперника. Це основа, яку Polyphony Digital розвиває ще з 1997 року. А той хаос і неповага, яку можна побачити у фільмі, більше схожі на лобі Forza Motorsport, але точно не на Gran Turismo.
Цей фільм є максимальною неповагою, і ніколи не повірю, щоб Кадзунорі Ямауті подібне б схвалив.
Перша половина фільму багато приділяє часу світобудові і сприймається як непогане підліткові кіно. Але як тільки історія фокусується лише на сюжеті, фільм стає нудним, банальним та надто шаблонним. CGI у фільмі хороший, роботи прекрасні і вкінці є навіть декілька кумедних моментів, але це не рятує від відчуття, що "Електричний штат" — це просто трата часу.
Безумовно, головним виконавцям головних ролей слід віддати належне за значну роль в успіху драми. Особливо Шін Хе Сон, яка доклала чимало зусиль, щоб втілити характер Бон Хвана в образ Со Йон. Одна з улюблених актрис. У неї дуже хороша міміка для подібних комедійних ролей.
Драма наповнена комедійними та веселими елементами, які нас розважають протягом історії. Правда в другій половині серіалу цього стало менше, коли політичні інтриги посилили своє домінування. Комедія виділяється в цій драмі, а оскільки вона поєднана з історичним сюжетом і додає сучасних елементів через головного персонажа. Мені дуже подобались сцени з приготуванням різних страв нашою героїнею/героєм.
Серіал мав високі рейтинги, але водночас зіткнувся з критикою.
Після виходу серіалу в ефір у другому епізоді розгорілася суперечка, оскільки в серіалі назвали національне надбання Кореї - "Справжні записи династії Чосон" - "таблоїдом". Це викликало обурення серед глядачів, і близько 700 осіб под ... али скарги до Корейської комісії з комунікаційних стандартів. Серіал також критикували через те, що автор оригінальної китайської драми на якій засновано "Містер Королева" негативно висловлювався про Корею в інших своїх творах. Продюсери випустили заяву, в якій роз'яснили свою позицію і вибачилися за суперечки, додавши, що вони не знали про негативні коментарі письменника.
Драма змогла створити хороше поєднання комедії разом із інтригуючими сценами сусередженеми навколо боротьби за трон.
Попередження: рецензія містить спойлери
Чудова гра акторів. Вже після перегляду дізнався, що кожен епізод знятий одним кадром. По справжньому одним. Так запевняє сам Netflix. Герої постійно сопітимуть і дихатимуть в мікрофон щоб передати всі емоції і велике напруження (потужно).
З першої серії зрозуміло хто вбивця. Перші дві серії сподобалися найбільше. Серіал не про те щоб розкрити вбивство, або виправдати хлопця. Він більше про людей. Дуже детально показані різні аспекти справи.
В першій серії - під лупою показали роботу поліцейського відділку. В другій серії роботу в полі. В третій роботу психолога з обвинуваченим. В заключній серії - родину хлопця яка пройшла всі стадії горя: заперечення, гнів, торг, депресія і прийняття. Нам не покажуть судове засідання і вирок. Фільм побудований трішки інакше і показує справу під незвичним кутом. Просто це не мій формат, тому 6/10.
Серіал заслуговує на високі рейтинги. Раджу до перегляду.
Мене особисто дуже торкнула ця історія, тому що я уявила що я просто опинилася на місці героїні і втратила свою дочку. Якби я не знала що режисер чоловік, то була б впевнена що тільки жінка і мати може так намагатися повернути своє життя і не заради чоловіка. Я не знаю як пояснити те відчуття коли ти мама і дитина сенс твого життя, бо це звучить несправедливо до чоловіка, але цей фільм про такі відчуття головної героїні. Вона грає прекрасно) Події швидкі, іноді не зовсім зрозуміла хронологія реальностей, але я так добре відчувала чим керується героїня, що це мені не заважало. Я обрала фільм через те що вже бачила один серіал знятий цим режисером і через те що мені стали неприємними американські фільми. Після Оскара 2025 і того що творить Трамп я не можу дивитися американське кіно без певного скептицизму і зневіри... нажаль...
Художник Сімон Столенхаґ створив цілий напрям у сучасному цифровому живописі. Його меланхолійні фантастичні пейзажі, де величні машини та споруди іржавіють поруч з буденним життям людей, ви точно запам'ятаєте, якщо побачите. Фільм «Електричний штат» за однойменним артбуком критики рознесли вщент, хваляючи єдине — картинку.
Налаштований скептично, я переглянув фільм і він не такий поганий, хоча недоліки дуже явні. Сюжет показує США 1994 року, але в світі, де відбулося провальне повстання роботів. Тепер вони загнані до резервації, люди живуть у віртуальній реальності, а дівчину Мішель одного разу відвідує робот, який дивним чином виявляється її загиблим молодшим братом. У спробі розібратися як це сталось, Мішель зустрічає контрабандиста Кітса та його цинічного робота Германа. І разом вони опиняються в резервації…
Насправді сюжет і персонажі дуже шаблонні. Це не було б великою вадою, якби не постійне відчуття, що «Творець» 2023 року розкрив ті самі теми яскравіше, масштабніше т ... а реалістичніше. Головний сюжетний поворот «Електричного штату» про дитину з незвичайними здібностями виглядає поганим плагіатом «Творця», а візуал — калькою з «П'ять ночей у Фредді». Центральний конфлікт про боротьбу за свободу та погані корпорації невиразний і банальний. Він виглядає також абсурдно через те, що показані роботи-бунтарі — це рухомі ляльки в мультяшному стилі, будова яких жорстко задана їхнім призначенням. В середині фільму звучить твердження, що вони вільні бути ким захочуть, але це ніяк не показано. Жоден робот, зображений на екрані, не вийшов за межі функцій, визначених людьми. Також зовсім неясно як ці роботи виживали в резервації і звідки брали електрику. Їм, поламаним механічним калікам, не хочеться співпереживати. Їх можна тільки пожаліти, як тварин-піддослідних у останніх «Вартових галактики».
Фільму личила б сатира на сучасні стримінгові сервіси чи політику США. Але цього нема. Через те перенесення подій у 1994 рік не має жодного обґрунтування. Можна було написати на екрані «1974» або «2018» і нічого не змінилося б. Піднята проблематика пригладжена праскою вікового рейтингу. Є єдина похмура сцені бездомного, що сидить на вулиці в шоломі віртуальної реальності. В оригінальній книзі на вулицях лежали трупи тих, хто проміняли реальність на цифрові розваги. І єдиний малюнок змушує відчути холодок на шкірі. Фільм натомість націлений розважати і лише під кінець трошки намагається видушити сльозу через смерть одного персонажа і типу смерть іншого (який за законами жанру звісно ж виживає).
Книга «Електричний штат», як і вся творчість Столенхаґа, лишає відчуття таємниці, яку хочеться розгадати. Картини спонукають дофантазовувати деталі зображеного світу. Фільм не робить цього, він націлений розважати, змішуючи «Піноккіо», «Снігову королеву», «Першому гравцеві підготуватися», «Творця» та інші відомі твори в посередній продукт без гострих кутів.
"Містер Королева" — це чудове та освіжаюче доповнення до жанру історичних корейських драм. Цей серіал став приємним винятком серед історичних та псевдоісторичних дорам, які часто не викликають особливого інтересу. Вважаю, що "Містер Королева" — одна з найкращих дорам, які коли-небудь переглядав. Рідко вдається додивитися к-драму до кінця, але цю з великим захопленням переглянув усі 20 епізодів.
Ця комедійна драма пропонує захоплюючий мікс комедії, романтики, екшену і фантастики, а також має унікальний сюжет, який тримає в напрузі від початку до кінця. Особливо сподобалися комедійні моменти, які додали легкості і позитиву в сюжет — це ідеальна розвага для зняття щоденного стресу.
Акторський склад заслуговує окремої похвали. Талановита Шін Хе-Сун ❤ виконала свою роль просто чудово, продемонструвавши великий діапазон емоцій у складних сценах.
Щодо сюжету, ідея перенесення чоловіка в тіло жінки виглядає трохи нереалістично. Було б цікавіше, якби це було обернен ... о — наприклад, дівчина в тілі іншої дівчини, як у драмі з IU "Багряні серця: Корьо". Це, мабуть, єдиний мінус у серії. Проте кінематографія та сценарій на високому рівні, що підкреслює загальний шарм серіалу. Гумор тут дотепний і оригінальний, з сучасними посиланнями.
📽"Comrades: Almost a Love Story" - гонконгзький фільм 1996 року з Леон Лаєм, Меґґі Чен, Еріком Цаном та Крісті Ян у головних ролях від режисера Пітера Чана.
Китайська назва фільму "Tian Mi Mi" походить від однойменної пісні Терези Тенг, пісні яка звучить у фільмі, яка відома як у материковому Китаї, так і серед китайськомовної громади за кордоном. Фільм відображає любов до відомої співачки, яка померла за рік до виходу фільму на екрани; фільм вважається любовною поемою в пам'ять про Терезу Тенг. Її музика звучить протягом усього фільму, а сама Тереза Тенг є важливим підсюжетом фільму. Леон Лай співає заголовну пісню для фінальних титрів.
Тереза Тенг, була тайванською співачкою, актрисою, музикантом і філантропом. Дехто називає її "Вічною королевою азійської поп-музики", вона вважається однією з найуспішніших і найвпливовіших азійських артисток усіх часів. Тенг визнана культурною іконою за її внесок у китайську поп-музику, завдяки чому з'яв ... илася фраза: "Скрізь, де є китайськомовні люди, там є музика Терези Тенг". Навички поліглота, голос Тенг та її емоційно резонансні пісні подолали географічні, мовні та політичні кордони, зачаровуючи аудиторію по всій Азії протягом кількох десятиліть.
Фільм знімався на натурі в Гонконзі та Нью-Йорку. Пізніше Леон Лай прокоментував у 1997 році, що історія Лі Сяо Цзюнь є певною мірою описом його власного життя.
Є зв'язки, які ми встановлюємо в цьому житті, і які, як нам здається, будуть ефемерними, особливо в новому місті, але іноді ці зв'язки виявляються найбільш значущими для нас стосунками.
Фільм являється класикою, тому цього достатньо, щоб розпочати перегляд, а не читати чиюсь думку, яка намагається вас переконати подивитись його.
Один з найкращих романтичних фільмів в історії кіно, який дає вам не тільки сюжет, а й ознайомлення з конкретною епохою та місцями. І зовсім не важливо чи полюбляєте ви такий жанр, цей фільм з категорії тих, які має подивитись кожен.
Режисер Пак Чханук – яскрава зірка корейського кінематографа. Його фільми настільки незвичайні, що про них важко писати. Думаю, про «Олдбой» чули всі, хто хоч трошки цікавиться корейським кіно. Режисер у своїй трилогії про помсту досліджував тему насильства. Його думки вражають «Це одна з наймогутніших сил у житті. ЗМІ, вчителі і батьки завжди вчать, що світом керує любов, співчуття і розуміння. Замовчування про важливі речі врешті те ж саме, що й брехня».
Отже, Лі Кимджа 13 років провела у в’язниці за злочин, який не вчинила. Всі ці роки вона виношувала план помсти. В ній дивним чином поєднується ангельське обличчя, співчуття до інших, добрі справи та щось відверто відьомське. Цікаво, що англійська назва фільму говорить про помсту, а корейська перекладається, як «Добра пані Кимджа».
Кожен кадр цього фільму пронизує фаталістичний погляд режисера на світ. «Я завжди прагнув не дати себе обдурити фразами ніби «якщо у тебе є воля, то можна досягти всього… Життя складається ... не так, як ти припускаєш».
Багато хто порівнює «Співчуття пані Помста» з іншими фільмами трилогії. Та мені здається, що порівнюючи його з іншими, ми втрачаємо гостроту сприйняття. Режисер хотів дослідити та показати помсту, як відплату, здійснену людиною, що прагне врятувати свою душу. Гнів та насильство у фільмі стали витонченими, стильними, бо головна героїня – жінка. Все настільки підкреслено красиво. Максимальна насиченість кольорів та емоцій, чудова барокова музика Вівальді, та ще й вишукані торти, які вміє приготувати Кимджа. Ще вражає особлива манера зйомки – поступове згасання насиченості кольорів, аж до чорно-білого фіналу. Це фільм про жіночу помсту, тому він нелогічний. Перепади емоційних станів актрис просто зашкалюють. Особливо вражає актриса Лі Йон-е. Вона – наївна школярка, безжальна месниця, турботлива матір – все неймовірно правдиво і сильно. Лишається тільки милуватися і жахатися.
Але і це ще не все. Режисер іноді перетворює трагедію на фарс. Глядач з подивом спостерігає за тим, що відбувається. І раптом спадає на думку, що люди, одержимі помстою, стають морально хворими, що помста не рятує душу.
Але від того ми ще більше співчуваємо Кимджа.
Фільм з тих, що перевертають душу.
Декілька днів тому закінчила дивитись 2 сезон, перед тим передивилась знову 1-й. Не так часто трапляються в кінематографі настільки глибокі люди, як Йон Санхо. Він створює абсолютно неймовірні фільми, «Створює» - це саме те слово, адже сценарії до своїх фільмів та серіалу «Поклик пекла» написані теж ним. Думаю, що ви бачили, або чули про фільми «Поїзд в Пусан», «Півострів» (о, диво, був у нашому прокаті), та менш відомі, але теж прекрасні фільми «Телекінез» та «Jung_E». Його фільми не лише видовищні, динамічні, таємничі, страшні, але й мають глибокі приховані смисли, які відкриваються не всім і не відразу. Іноді варто передивитись фільм, щоб зануритись в його глибину, щоб смакувати те, що не було поміченим при першому перегляді, коли головними були цікавий сюжет, карколомні зміни в долях героїв, неймовірне фільмування. Але це передмова.
Отже, 2 сезон «Поклик пекла» на Netflix.
Буває так, що продовження серіалу стає нецікавим. Режисер хоче «виплисти» коштом попереднього успіху. Та Й ... он Санхо не такий. 2 сезон став ще більш переконливим, в ньому богословські та психологічні теми глибоко занурені в темний фантазійний світ. Три потойбічні істоти продовжують з’являтись приреченим людям, та жорстоко вбивати їх. Жахливим є також те, що релігійна організація «Нова істина» розшукує таких людей і проводить трансляцію смертей в прямому ефірі.
Події 2 сезону починаються через 8 років. За цей час світ перетворився на антиутопію, наповнену параноєю, змовами, групами, що жадають влади та релігійними фанатиками. Анархісти «Стрілоголові» пропонують свій шлях очищення від гріхів. Їх лідер Вітряк кидає виклик керівнику «Нової істини».
І вже з першої серії ми знову побачимо смерть Чонсу, він 20 років чекав свого вироку, сповнений страху. Чому він мав померти, адже він ніколи не грішив? Щоб помститись світу, він створив новий релігійний культ, основна ідея якого, що в пекло потрапляють лише грішники. Він хотів, щоб люди, як і він, боялись гріха, боялись приховати свій або чужий гріх, щоб вони жили в страху очікування болю. Чонсу ставить детектива перед важким моральним вибором. І приходить думка, що кожен відповідає за те, що відбувається у світі. Цей сезон підвищує ставки, бо занурюється у таємницю феномена воскресіння, розширює динаміку персонажів. Вони шокують і вражають своєю трансформацією. Ті, що здавались безкорисливо добрими, теж починають жадати влади. Спостерігати за цим неймовірно цікаво. Та й сам лідер Чонсу після воскресіння перетворюється на одного з тих монстрів, яким він жахав людство, не використав свій шанс змінити себе і свою долю.
В цьому сезоні ми краще пізнаємо історію героїв 1 сезону, вони розкриваються, стають глибшими й цікавішими. Ми відчуваємо глибоку емпатію до персонажів, які нам подобаються, емоції під час перегляду зашкалюють. Але цей серіал спонукає до глибоких роздумів і цим теж захоплює. Хочеться передивитись деякі моменти, щоб зчитати закладені там сенси. Цікавий образ Лі Сокьон – старшої секретарки президента, яка розробляє карколомні плани маніпуляції релігійними організаціями, а люди для неї лише пішаки на шаховій дошці.
Рекомендую переглянути цей серіал 1 і 2 сезони. Не проґавте шанс зустрітись з чимось дуже цікавим і глибоким.
Південнокорейський кримінальний бойовик 2024 року, сценарист і режисер О Синук у головних ролях Чон Дойон , Джі Чанук і Лім Джійон. Він вийшов у прокат 7 серпня 2024 року.
Офіцер поліції Суйон вже чекала переїзду в нову квартиру, але потрапляє в неочікуваний корупційний скандал і погоджується за велику винагороду взяти провину за злочини. Через два роки, у день її звільнення, Суйон зустрічають люди, яких вона раніше не знала. Вона відчуває, що ситуація погіршилась і починає шукати Енді, чоловіка, який пообіцяв їй компенсацію. Вона не може довіряти нікому, крім себе. На що вона готова, щоб повернути собі гроші та квартиру?
Це сюжет. А тепер хочеться написати, що я не рекомендую дивитись цей фільм тим, хто любить бойовики з супергероями, характер яких загартовується у випробуваннях, не рекомендую дивитись тим, хто любить багато бійок та іншого насильства в кадрі, не рекомендую тим, хто звик, що лиходії – це лиходії – безжальні сильні світу цього.
Так, корейці мене здивували. Н ... астільки все нестандартно, нетипово. І для багатьох цей фільм стане якимось прикрим непорозумінням та втратою часу. Але, але, але...
Вже початок фільму показує нам зламану морально жінку, у якої нема нікого і нічого за душею, лише шрами на тілі. Її виклик могутнім лиходіям від відчаю – їй просто нема на що жити. Та й лиходії якісь дивні. Чого вартий красень Джі Чанук у ролі боягузливого, жорстокого та іноді дуже простакуватого хлопця.
Суйон у прекрасному виконанні актриси Чон Дойон така непередбачувана, така хаотична. Я в захваті від ролей Чон Дойон. Яка вона прекрасна в ролі професійної вбивці у фільмі «Боксун має померти», який вийшов минулого року, і абсолютно інша драматична роль у серіалі «Загублені» 2021 року, або сильна і слабка одночасно в комедійному серіалі «Прискорений курс романтики» 2023 року.
Фільм «Револьвер» вже виграв 1 премію на цьогорічному Buil Film Awards.
Отже, протягом майже двох годин доведеться стежити за хаотичними діями героїні та її друзів чи ворогів. Розв'язка непередбачувана, вона порушує всі аксіоми жанру. Хоча і жанр визначити важко. Дуже схоже навіть на нуар. Детективний складник фільму видався дещо слабким. Та вся акторська та режисерська плутанина була дуже оригінальною та захопливою.
А чого варта музика до фільму. Використання хабанери з опери Бізе «Кармен» було … дуже неочікуваним. Та й вся музика фільму занадто грайлива, як для кримінального бойовика. Було враження, що я вже відчувала щось подібне. Так, музику до фільму написав композитор Чон Йонук, який багато працював з Пак Чхануком. Коментарі зайві.
Тому я однозначно рекомендую «Револьвер» любителям нестандартних бойовиків, де історія та внутрішній голос героїв важливіші за жанрові стереотипи.