Непоганий фільм, але анімація і велика тривалість утруднили перегляд фільму без позіхань.
Важко сказати щось про фільм, бо нічого не зачепило, хоча якість анімації, робота камер на високому рівні. Звукорежисура стандартна (непогана і нехороша).
Сюжет добротний. Один раз глянути можна, якщо терпите анімацію.
Гарні спецефекти, досить реалістичні екшн сцени, розбавимо трохи солдатів красунею і отримуємо гарний бойовик.
Зміст банально простий - інопланетяни хочуть захопити землю, тільки американці можуть дати відсіч і тільки маленька команда знищує ворожий командний пост.
Хоча сюжет фільму досить простий, так як я любитель екшена то 7 гріх не поставити.
Для любителів гарної стрілянини та вибухів підійде.
Побачивши трейлер по тв, відразу ж захопився фільмом, адже давно не чув про Люка Бессона, а його фільми завжди дивились якось легко і згадка про нього повертає мене в дитинство. А, те що в фільмі грають Скарлет Йохансон та Фрімен потягнуло мене в кінотеатр на перший сеанс.
Дуже стрімкий початок, трохи смішних моментів, де китайці ховаються, від можливої бомби у валізі та перші екшн сцени заводять і притуляють всю увагу до цієї картини. Вставки з лекції Фрімена спочатку здалось трохи дешевлять фільм, але потім сам зацікавився темою.
Фільм поволі збавляє обертів, але яскрава графіка потрапляння "наркотиків" у мозок і просто неймовірно чудова робота звукорежисера не дають відвести увагу куди-інде.
Бійки переходять з фізичних до телепатичних, що трохи засмучує, адже хотілось ще трохи. Але фільм про використання мозку, а не рукопашного бою, тож все виглядає дуже правдоподібно.
Трохи обірваний кінець, здалося, немов на одному диханні дивився фільм і ще є повітря, а уже ... все. Ну це тільки ще раз доводить, що фільм варто дивитись.
Хотілось ще раз сказати про неймовірну гру Скарлетт, Фрімена та китайця та чудову роботу звукорежисера. Люк Бессон не підвів - фільм шикарний, без води, все по ділу.
Хороший фільм, як і мало бути, коли за справу взявся Спілберг. Але є пару "але":
1) Як це динозаври навчились відкривати двері лапою, використовуючи дверні ручки? В їх час практикуватись не було де.
2) Забагато вже моментів, коли героїв від загибелі рятував випадок. Ну просто занадто велика концентрація цього прийому.
Взагалі-то за ці два "але" я й зняв дві зірки. А взагалі я задоволений. Доктор Ян Малкольм, за якого я хвилювався найбільше, живий, а доктор Алан Грант, нарешті, подорослішав. :)
Вам доводилось дивитись фільм з кінця? Цей продукт кінематографу надасть вам таку можливість. Тільки не думайте, що буде не цікаво, так як "розв'язка" вам відома. Ви не знаєте ні-чо-го!
Правда, важкуватий для сприйняття, однак в цьому теж його родзинка. Цей фільм явно не з розряду "під пиво".
Ідея фільму може й не нова, однак подача цікава. Правда, чи то фотоапарати іноді не так тримали, чи то справа вся в тому, що це були саме фотоапарати, чи то актори не завжди справлялися зі своїми ролями, однак час від часу з’являлося відчуття фальшу. Та незважаючи на це, дивився я із задоволенням. Рідний продукт, як ніяк. ;) Та ще й такий креативний.
P.S. Не спішіть вимикати, коли побачите титри. Чекайте слова «КІНЕЦЬ». )
P.Р.S. А хрещення буле справжнє, здається.
Не часто мені доводилось дивитись фільми за участю Б. Вілліса. Запам′ятався він мені лиш по «Міцному горішку» та й «П′ятому елементу». Але тут! Тут він вийшов на зовсім інший рівень. Я був приємно здивований тим, як він впорався із своєю роллю. Коли я кажу, що був приємно здивований, то не маю на увазі, що від початку вважав Вілліса поганим актором. Просто ті фільми, по яким я його пам′ятав, ну ніяк не робили його видатним в моїх очах. Але в «Шостому відчутті» - фільмі дуже серйозному, зіграв він бездоганно.
Так само бездоганно зіграв і маленький Хейлі Джоель Осмент. Просто не по роках зріла, чуттєва гра.
Взагалі фільм на темі дуже для мене цікаву. І, мабуть, за це я також додав балів. А яка кінцівка? Оце так поворот! За такий сюрприз для глядача – ще зірку! Хоча в голові дуже уважного глядача під кінець фільму вже міг скластися пазл. Хоча я, зізнатися, ахнув!
Фільм дуже сподобався і тепер я чекаю на продовження. Сюжет, акторська гра та інше, що традиційно відмічають в кіно - на рівні, але є дещо, що особисто мені, "кинулось" в очі - "косяк" так би мовити. Я кажу про відсутність важкого вибору у героїв. Так, був один на початку - близький до важкого, коли Кітнісс пішла на бійню замість своєї молодшої сестри. Однак в тому й справа, що той вибір лише близький до важкого. Емоційний стан головної героїні та й сама ситуація була така, що не дала Кітнісс все зважити. Та й навіть якби їй дали обдумати, то я впевнений, що вона б і не скористалася цією можливістю.
Серед двадцяти чотирьох дітей були такі, смерть котрих анітрохи б не "зачепила" глядача. Але є зовсім інші! От я й думав протягом фільму: "Як вона вчинить з ними, якщо...?". Однак нічого вирішувати не прийшлося, так як сценаристи все вирішили самі, раптово умертвивши їх. Вони наче померли самі собою. Я не мазохіст і не якийсь маніяк, та все ж таки, ... якось послабив фільм цей момент. Повіяло банальністю, якщо хочете.
Але як я вже казав: фільм хороший і подивитись його варто.