Справа Капернаумця - Рецензія до фільму «Розслідування» / The Final Inquiry

Творіння італійських авторів є зразком стандартної християнської творчості. Як зазвичай, бажання проповіді переважає здоровий глузд і правдоподібність.

Можливо, для людей, які лише краєм ока знайомі з єврейською історією, побутом та іудео-християнською дійсністю перших століть, фільм здасться самобутнім і колоритним. Решті ж доведеться задовольнятися просто величезною кількістю історичних казусів і невідповідностей, а також логічних нестиковок, які кидаються в очі на кожному кроці й затьмарюють той меседж, який автор намагався вкласти у фільм.

А суть фільму проста до банальності: Тит Таурос намагається з'ясувати, чи справді Ісус воскрес. І всупереч здоровому глузду, яким, як показано протягом усього фільму, нібито керується Тит, він раптом «підтверджує», що Ісус таки воскрес, тому що Саймон наодинці привів до тями кохану Тита, яка помирала.

Можливо, авторам це здалося логічним, або вони хотіли показати, що Таурос увірував не через суху логіку, а нарешті прийняв усе серцем, але я все одно фільму не повірив.

Якби я був на місці Тауроса, я б припустив, що Саймон-Петро приніс із собою нашатир(аміак тоді з сечі добували). Саме тому «воскресіння» потрібно було проводити наодинці.

До речі, про усамітнення — персонажі фільму про традиції свого народу згадують через раз. Звичайно, вони «знають» про них лише від сценариста, який, судячи з усього, сам чув про них переважно з міських легенд. Єврей не може залишитись наодинці з жінкою - це традиціями заборонено.

Єврейський народ часів Другого Храму зображений досить шаблонно, втім, як і вікінги. Думаю, постановники з тих, хто росіян обов'язково зобразить у вушанці та з балалайкою. Пробачимо їм, адже християни до цього звикали з дитинства.

Ще один момент просто розчулив. Я розумію, що знімали в Тунісі, розумію, що для режисера Ізраїль і Туніс — це все «десь там», але пересування героїв країною просто дивують.

Первосвященник, звичайно ж у священному одязі, бо як же первосвященнику ходити без ефоду, швиденько випереджає Тита до Галілеї, щоб показати йому «чудо». Це ми розпещені транспортом і погано уявляємо, скільки днів їм знадобилося б, щоб дістатися з Єрусалима до Капернаума(дня три!).

І священники-коени цілою юрбою ось так запросто «на годинку-другу» залишають Храм і вирушають до Галілеї, куди кілька днів шляху.

Акторська гра лише в деяких персонажів варта витрачених грошей. І Дольф Лундгрен, на жаль, до цих кількох не належить.

Я дуже розчарований цим фільмом, а особливо мене розчарували декорації — все одно що «Вечори на хуторі біля Диканьки», зняті в Казахстані.

P.S. Ісус, до речі, переїхав до Капернаума, як говорять євангелісти, а не жив у Назареті. Непогано було б режисерам це знати для достовірності.

3/10 — і не більше…

Хоча зачекайте: за те, що будь-який легіонер носив імператорський пурпур, що взагалі є повним нонсенсом — як через заборону, так і через його баснословну ціну, порівнянну з ціною золота: 2/10